Постанова

від 20.07.2012 по справі 2а-3309/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 липня 2012 року № 2а-3309/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді О.М.Чудак, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лібеті Стайл»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Промагросоюз»про стягнення коштів за нікчемним правочином,

встановив:

Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва (ДПІ у Подільському районі) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лібеті Стайл»(ТОВ «Лібеті Стайл») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Промагросоюз»(ТОВ «Промагросоюз») про стягнення коштів за нікчемним правочином.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в ході проведеної ДПІ у Подільському районі позапланової виїзної перевірки ТОВ «Лібеті Стайл»встановлено наявність взаємовідносин даного товариства із ТОВ «Промагросоюз», які в лютому 2011 року вплинули на формування ТОВ «Лібеті Стайл»податкового кредиту.

Разом з тим, за висновками перевірки правочини між наведеними товариствами визнані нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на незаконне заволодіння майном держави шляхом безпідставного віднесення ТОВ «Лібеті Стайл»до податкового кредиту з податку на додану вартість (ПДВ) та на валові витрати з податку на прибуток, а з іншого боку -податкові зобов'язання по сплаті до державного бюджету ПДВ незаконно перекладались на підприємство з ознаками фіктивності, а саме ТОВ «Промагросоюз»і до бюджету не сплачувались.

Зокрема, в позові вказано, що місцезнаходження ТОВ «Промагросоюз»не встановлено, в березні 2011 року анульовано індивідуальний податковий номер даного підприємства. Окрім того, в ході перевірки встановлено, що позаплановою перевіркою ТОВ «Промагросоюз»недійсними визнані податкові зобов'язання та податковий кредит у січні 2011 року. Окрім того, у висновку даної перевірки міститься посилання на висновок перевірки товариства з питань правильності відображення даних декларації з ПДВ за лютий 2011 року, за результатом якого за лютий 2011 року угоди визнано нікчемними.

Поряд із цим, перевірками встановлено відсутність у товариства основних засобів, договірних відносин щодо користування електроенергією, по отриманню теплової енергії. Встановлено також відсутність укладення договорів оренди приміщення, адреса якого є юридичною адресою товариства.

Обґрунтовуючи свою правову позицію податковий орган вказує також на те, що управлінням податкового контролю юридичних осіб службовою запискою від ГВПМ ДПІ у Подільському районі від 03 жовтня 2011 року отримано висновок спеціаліста №1638 від 29 вересня 2011 відносно належності підписів, серед іншого, посадових осіб ПП «Промагросоюз», що мало відносини із ТОВ «Лібеті Стайл», згідно якого зображення підписів від імені ОСОБА_1, який є директором ТОВ «Промагросоюз», в представлених на дослідження документах ймовірно виконані іншими особами.

Окрім того, податковий орган зазначає, що взаємовідносини між відповідачами здійснювались на підставі угоди «Про співробітництво та організацію взаємовідносин»від 18 січня 2011 року №03/18-01, за якою ціна товарів, виконаних робіт та послуг обумовлюється накладними та актами виконаних робіт. В цей же час, з аналізу податкових накладних встановлено посилання в них на договір купівлі-продажу від 18 січня №03/18-01.

Так, позивач вказує на те, що угоди «Про співробітництво та організацію взаємовідносин»від 18 січня 2011 року №03/18-01 не є угодою купівлі-продажу, що також вказує на нікчемність відповідних господарських операцій.

Таким чином, на думку позивача, наявні підстави вважати, що правочини між відповідачами є нікчемними, в відтак всі отримані за ними кошти підлягають стягненню до державного бюджету.

Вважаючи позовні вимоги безпідставними, представник відповідача ТОВ «Лібеті Стайл»- адвокат ОСОБА_2 (довіреність від 23 березня 2012 року) надав суду письмові пояснення, в яких висловлено позицію про безпідставність вимог позивача з огляду на відсутність в матеріалах справи рішення суду про визнання правочинів між відповідачами недійсними з причин недодержання вимог щодо їх відповідності інтересам держави і суспільства та моральним засадам. Зазначено, що висновки позивача зроблені на припущеннях щодо фіктивності укладених договорів та за відсутності належних доказів.

Одночасно представник ТОВ «Лібеті Стайл»посилається на положення законодавства щодо підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими є первинні документи, що фіксують факт її здійснення. Так, в поясненнях представник зазначає, що на підтвердження реальності та товарності господарської операції, відповідачем надано копії договору, актів виконаних робіт, видаткових накладних, податкових накладних, складених за наслідками діяльності відповідачів та документів, які видано після продажу своїм замовникам отриманих від ТОВ «Промагросоюз»товарів і послуг.

Посилається представник також на неналежність такого доказу, як висновок спеціаліста, оцінку якому можливо надати лише в порядку кримінально-процесуального судочинства.

В свою чергу, в додаткових поясненнях представник ТОВ «Лібеті Стайл»зазначає, що в акті перевірки вказано, що керівником ТОВ «Промагросоюз»був ОСОБА_3, чим спростовується твердження позивача про те, що останній не підписував фінансово-господарські документи та не керував підприємством; в період взаємовідносин між відповідачами ТОВ «Промагросоюз»було платником ПДВ на підставі свідоцтва №100308518 від 05 листопада 2010 року, яке видане замість скасованого 09 вересня 2010 року та анульоване лише 11 березня 2011 року; всі угоди між відповідачами підтверджено податковими деклараціями і всі податки у відповідні періоди сплачено; заборгованість по сплаті ПДВ за ТОВ «Промагросоюз»відсутня; детальний аналіз витягу з ЄДРПОУ ТОВ «Промагросоюз»свідчить, що в період здійснення оспорюваних угод товариство перебувало за місцезнаходженням.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2012 року у справі відкрито провадження, а ухвалою суду від 13 березня 2012 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача - Державної податкової інспекції у Подільському районі головний державний податковий інспектор юридичного відділу Перепелюк Олег Вікторович (довіреність від 03.03.2012 №11/9/10) в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов посилаючись на обставини наведені у позовній заяві.

В свою чергу представник відповідача -ТОВ «Лібеті Стайл»- ОСОБА_2 (довіреність від 23 березня 2012 року) проти задоволення позову заперечував посилаючись на позицію викладену в письмових поясненнях та зазначаючи про безпідставність вимог позивача, як таких, що будуються на припущеннях.

В судове засідання представник відповідача -ТОВ «Промагросоюз» не з'явився, хоча про розгляд справи товариство повідомлено належним чином, причини неявки суду не відомі.

При цьому присутні в судовому засіданні представники сторін висловили думку про відсутність потреби заслухати свідка чи експерта та підтримали ініціативу суду про розгляд справи в порядку письмового провадження.

За таких обставин, суд керуючись частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), якою передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, - ухвалив розглянути справу за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лібеті Стайл»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Промагросоюз» про стягнення коштів за нікчемним правочином, - у письмовому провадженні.

Так, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її судом, встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лібеті Стайл»зареєстровано як юридичну особу 30 червня 2010 року; ідентифікаційний код -37195372; керівником юридичної особи є ОСОБА_5, що вбачається зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб-підприємців.

З витягу також вбачається, що видами діяльності товариства є будівництво будівель, дослідження і розробка в галузі технічних наук, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, рекламна діяльність, інші види оптової торгівлі, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

З 02 липня 2010 року товариство перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Подільському районі м. Києва.

На підставі направлення від 20 вересня 2011 року №2074 ДПІ у Подільському районі м. Києва проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Лібеті Стайл»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01 січня по 31 серпня 2011 року.

За висновками акту, зокрема, встановлено, що основну частку податкового кредиту товариством сформовано за податковими накладними виданими ТОВ «Промагросоюз»у період з 01 по 28 лютого 2011 року за правочинами на суму 999 617,51 гривень.

Наслідком нікчемності правочину, як такого, що вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є стягнення в дохід держави отриманих за ним коштів, про що і заявлено даний позов.

Визнаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 3 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма пов'язує недійсність господарського зобов'язання з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Так, судом у справі встановлено, що взаємовідносини між ТОВ «Лібеті Стайл»та ТОВ «Промагросоюз»здійснювались на підставі угоди «Про співробітництво та організацію взаємовідносин»від 18 січня 2011 року №03/18-01, копія якої наявна в матеріалах справи.

З угоди вбачається, що ТОВ «Лібеті Стайл»виступає як Сторона-1, а ТОВ «Промагросоюз», як Сторона-2.

За угодою сторони виходять з того, що «інтересам кожної з них відповідає реалізація проектів у сфері: інформаційно-маркетинговій; взаємовигідної реалізації товарів; реклами; надання різноманітних послуг в інших сферах, які відповідають статутам СТОРІН та чинному законодавству України. На підставі викладеного СТОРОНИ зобов'язуються спільно діяти для досягнення загальних господарських цілей у відповідності до статутних завдань та економічних інтересів кожної із СТОРІН, які беруть участь у Даній угоді».

Угодою також передбачено, що вона є передумовою і підставою для укладення, якщо сторони визнають за необхідне, конкретних договорів (на проведення НДР, постачання, про спільну діяльність тощо).

У пункті дев'ятому угоди вказано, що ціна товару, виконаних робіт та послуг обумовлюється накладними та актами виконаних робіт.

В ході розгляду справи також встановлено, що податковий кредит ТОВ «Лібеті Стайл»в лютому 2011 року сформовано на підставі податкових накладних на загальну суму 999617,51 гривень.

В цей же час, з аналізу податкових накладних встановлено посилання в них на договір купівлі-продажу від 18 січня №03/18-01, як вид цивільно-правового договору.

Разом з тим, суд звертає увагу, що угода «Про співробітництво та організацію взаємовідносин»від 18 січня 2011 року №03/18-01 не є угодою купівлі-продажу, не визначає статуси сторін у конкретних господарських операціях (продавець і покупець), не встановлює будь-яких обсягів продажу товарів та інших умов, що дозволили б вважати її угодою, яка стала підставою існування відповідних правовідносин.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україн»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідна позиція зазначена у Інформаційному листі ВАСУ від 2 червня 2011 року №742/11/13-11, що спрямований на однакове застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас у Інформаційному листі від 01.11.2011 №1936/11/13-11 ВАСУ зазначає, що для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Також в листі зазначено, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції -умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Так, як вже зазначалось вище, на дані податкового обліку ТОВ «Лібеті Стайл», серед іншого вплинули взаємовідносини за правочинами із ТОВ «Промагросоюз», що, на думку податкового органу, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені.

Надаючи оцінку відповідним правочинам між відповідачами та доводам позивача щодо їх нікчемності, суд встановив, що у періоді за який проводився аналіз господарської діяльності між відповідачами, відповідальним за господарську діяльність ТОВ «Промагросоюз»був директор -ОСОБА_3.

Зареєстроване дане товариство Нововодолазькою районною державною адміністрацією Харківської області 21.02.2002 року, код за ЄДРПОУ -31847957.

Разом з тим, судом у справі встановлено, що в ході перевірки до уваги взято інформацію наведену у листі №11508/7/35-204 від 31 серпня 2011 року отриманому позивачем від Державної податкової адміністрації у м. Києві.

Зокрема, за даними наведеними у листі проведено позапланову перевірку ТОВ «Промагросоюз», з питань правильності відображення даних декларацій з ПДВ за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт №452/18-0-12/31847957 від 05.04.2011р. (копію долучено до матеріалів справи) та нікчемними визнано угоди за лютий 2011 року на загальну суму - податкового кредиту 46939,5 тис.грн., та податкового зобов'язання за лютий 2011 року на суму 46949,5 тис. грн.

В акті від 05.04.2011 року №452/18-0-12/31847957 також зазначено про відсутність на підприємстві основних засобів, факт незнаходження товариства за адресою місцезнаходження.

В обґрунтування даної обставини зазначено, що юридичною адресою платника податків є: Харківська обл., с.м.т. Нова Водолага, вул. Гагаріна, 6.1 к. 203. Разом з тим, на запит від 18.03.2011 року на адресу Нововодолазької селищної ради щодо надання інформації про укладання договорів оренди з 25.01.2011 року по 18.03.2011 року з проханням вказати та на який термін укладався договір, хто є орендарем приміщення за адресою АДРЕСА_1, на адресу Нововодолазької МДПІ надійшла відповідь від 21.03.2011 року, що Нововодолазькою селищною радою не приймалося рішення щодо укладання договорів оренди за вказаний період.

Поряд із цим, на запит від 18.03.2011 року на адресу АК «Харківобленеого»з проханням підтвердити, чи являється платником за користування електричної енергії з 25.01.2011 року по 08.03.2011 року ТОВ «Промагросоюз», розташоване за адресою 63002, Харківська обл., Нова Водолага, вул.. Гагаріна, д.1 к.203, та вказати чи своєчасно проводиться сплата за надані послуги, на адресу Нововодолазької МДПІ надійшла відповідь від 18.03.2011 року, що договірних відносин щодо користування електроенергією зі споживачем ТОВ «Промагросоюз»не має.

В свою чергу, на запит від 18.03.2011 року на адресу Нововодолазького ПТМ з проханням підтвердити, чи являється платником за користування послугами по отриманню теплової енергії з 15.01.2011 року по 18.03.2011 року, та вказати чи своєчасно проводиться сплата за надані послуги, на адресу Нововодолазької МДПІ надійшла відповідь від 18.03.2011 року, що договірних відносин щодо користування послугами по отриманню теплової енергії зі споживачем ТОВ Промагросоюз»не має.

Дані обставини свідчать про відсутність необхідних умов для ведення господарської, діяльності.

Разом з тим, суд не бере до уваги посилання позивача на результати висновку спеціаліста НДЕКЦ від 29 вересня 2011 року №1638, відповідно до якого підписів від імені ОСОБА_3 в представлених на дослідження документах фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Промагросоюз»та ТОВ «Лібеті Стайл»ймовірно виконані іншими особами, оскільки відповідно до підпункту 83.1.3 Податкового кодексу України, підставами для висновків під час проведення перевірок є зокрема, експертні висновки, а не висновки спеціаліста.

Окрім того, слід зазначити, що Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30.12.04 №144/5), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 січня 2005 р. за №61/10341 затверджено Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.

Так пунктом 1.7. визначено, що підставою для проведення експертизи є передбачений законом процесуальний документ (постанова, ухвала) про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом).

Підставою ж проведення експертного дослідження є письмова заява (лист) замовника (юридична або фізична особа) з обов'язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв'язанню, а також об'єктів, що надаються.

Пукнтом 4.11 цієї ж Інструкції встановлено вимоги до висновку експерта, а в пункті 4.22. зазначено, що Експертні дослідження, їх хід і результати викладаються у висновку спеціаліста із зазначенням спеціалізації останнього.

Висновок спеціаліста складається за структурою та за змістом висновку експерта за такими винятками:

- особа, яка проводить дослідження, іменується не експертом, а спеціалістом;

- у вступній частині висновку зазначається, хто і коли звернувся до установи чи безпосередньо до спеціаліста із замовленням про проведення дослідження;

- опускається запис, який стосується відповідальності особи, що проводить дослідження, за надання завідомо неправдивого висновку.

Таким чином, вбачається суттєва різниця між висновком експерта та висновком спеціаліста, зокрема у тому, що останній складається за результатами експертного дослідження, що проводиться за дорученням правоохоронних органів (у тому числі для вирішення питання про порушення адміністративної чи кримінальної справи).

Разом з тим, жодного навантаження як належний доказ для суду такий висновок не має, як не має і для податкової інспекції, що питання порушення кримінальних справ не вирішує, а робити висновки на основі лише порушення справ та проведених до того висновках спеціалістів немає жодних правових підстав.

Так, в силу частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У наведеному переліку зазначено про висновок експерта, водночас висновок спеціаліста у нормі не вказано.

Поряд із цим, надаючи оцінку обставинам справи суд виходить з принципу офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, жодних документів, які б підтвердили реальність господарських операцій саме з ТОВ «Промагросоюз», окрім податкових та товарних накладних суду не надано. Надано лише документацію пов'язану із відносинами товариства з іншими контрагентами.

Таким чином не знайшли свого підтвердження також і доводи представника ТОВ «Лібеті Стайл»надання на підтвердження реальності та товарності господарської операції, зокрема, актів виконаних робіт, коли останні не складались взагалі, а характер господарських операцій взагалі не передбачає їх складення. Окрім того, представник зазначив про надання ТОВ «Лібеті Стайл»документів, які видано після продажу своїм замовникам товарів і послуг, в той час як у відносинах з ТОВ «Промагросоюз», ТОВ «Лібеті Стайл» виступало покупцем.

Суд виходить також з того, що наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновку податкового органу щодо визначення правочинів між відповідачами як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ним та, відповідно, щодо їх нікчемності.

Згідно ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

постановив:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промагросоюз»(код ЄДРПОУ - 31847957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лібеті Стайл»(код ЄДРПОУ - 37195372) 999617,51 гривень, отриманих на підставі угоди «Про співробітництво та організацію взаємовідносин»від 18 січня 2011 року №03/18-01.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лібеті Стайл»(код ЄДРПОУ - 37195372) в доход держави 999617,51 гривень.

Відповідно до частин першої, третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.М.Чудак