Постанова

від 17.08.2012 по справі 2а-4135/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 серпня 2012 року 14:28 № 2а-4135/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Юзини В.О. та представників сторін:

від позивача: Дьяконової О.М.,

від відповідача: Григорук С.О.,

від третьої особи : не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма АСАВА-сервіс» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «ВС-В» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001252320, № 0001262320 від 29 листопада 2011 року,- ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма АСАВА-сервіс»(далі -позивач, ТОВ «Фірма АСАВА-сервіс») з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Подільському районі м. Києва), в якому після остаточного уточнення позовних вимог просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001252320, №0001262320 від 29 листопада 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що результати проведеної перевірки ґрунтуються на обставинах і на підставах, які не відповідають дійсності та не підтверджуються належними доказами, в основу виявлених порушень покладені твердження, які не мають достатнього правового та фактичного обґрунтування. Як зазначав позивач, податковий кредит та валові витрати за наслідками операцій з ТОВ «ВС-В»було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, актів виконаних робіт та інших первинних документів, отриманих від контрагента, який на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований платником податку на додану вартість.

На переконання позивача, відповідальність за порушення податкового законодавства є індивідуальною, а тому товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма АСАВА-сервіс»не може нести відповідальність за можливе невиконання контрагентом податкових зобов'язань та неналежне відображення результатів здійснених господарських операцій у власній податковій звітності.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України було занижено податок на прибуток у сумі 34 157 грн. за 4 кв. 2010 року та завищено податковий кредит у сумі 27 325 грн. за жовтень 2010 року, сформованого за наслідками господарських операцій з ТОВ «ВС-В», оскільки стосовно вказаного контрагента не встановлено його місцезнаходження, директором та засновником підприємства надано пояснення стосовно непричетності до здійснення господарської діяльності, а відтак усі правочини за участі ТОВ «ВС-В»носять фіктивний характер.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що угоди, укладені між ТОВ «Фірма АСАВА-сервіс»та ТОВ «ВС-В» не спричиняють реального настання правових наслідків, тому не можуть бути підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2012 року вирішено залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ТОВ «ВС-В».

Враховуючи вибуття первинного відповідача у справі -ДПІ у Подільському районі м. Києва -зі спірних правовідносин, судом на підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача на його правонаступника -Державну податкову інспекцію у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 серпня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

В С Т АН О В И В:

Позивач -ТОВ «Фірма АСАВА-сервіс»(код ЄДРПОУ 30469069) зареєстроване Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 09.07.1999 року, що підтверджується витягом № 413634 від 04.05.2012 року з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (том І, а.с. 128), та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 17.10.2011р. по 21.10.2011р. ДПІ у Подільському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фірма АСАВА-сервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 30.06.2011р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 431/23-205/30469069 від 28.10.2011 року (далі по тексту -Акт перевірки, Акт) у висновках якого встановлено порушення ТОВ «Фірма АСАВА-сервіс»п. п. 7.2.3. п 7.2., п. п. 7.2.6. п 7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 27 135,00 грн. та п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97), із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на суму 34 157,00 грн. (том І, а.с. 21-80).

29 листопада 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0001262320 , яким позивачу у зв'язку з порушенням пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 33 919,00 грн. з яких 27 135,00 грн. основного платежу та 6 784,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (том І, а.с. 19);

- № 0001252320 , яким позивачу у зв'язку з порушенням пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 42 696,00 грн., з яких 34 157,00 грн. основного платежу та 8 539,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (том І, а.с. 20).

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались в адміністративному порядку, в результаті чого спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Під час перевірки встановлено взаємовідносини ТОВ «Фірма АСАВА-сервіс»з ТОВ «ВС-В», які вплинули на формування валових витрат підприємства за період з 01.01.2008 по 30.06.2011 року (до складу валових витрат віднесена сума у розмірі 136 627 гр. за 4 квартал 2010 року) та податкового кредиту підприємства за період з 01.01.2008 по 30.06.2011 року (до складу податкового кредиту віднесена сума кредиту у розмірі 27325 грн. за жовтень 2010 року).

Порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» мотивовані наступним:

- на момент проведення перевірки первинні та інші документи ТОВ «ВС-В»відсутні, підприємство за адресою, вказаною в реєстраційних документах не знаходиться, про що складено акт обстеження місцезнаходження підприємства № 94 від 09.02.2011р. та акт про неможливість розпочати документальну позапланову перевірку № 96 від 09.02.2011р.;

- до перевірки ВПМ Бориспільської ОДПІ службовою запискою № 1001/7/26-34 від 24.02.2010р. надано протокол допиту свідка ОСОБА_3 (засновник ТОВ «ВС-В»), згідно якого останній до реєстрації підприємства не має жодного відношення, статутний фонд не формував, печатки підприємства не отримував та нею не користувався; протокол допиту свідка ОСОБА_4 (директора ТОВ «ВС-В»), згідно якого останній фінансово-господарською діяльністю не займався, договори не укладав, податкову звітність не підписував і не подавав.

Наведене, на думку відповідача, свідчить, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «ВС-В» здійснюється поза межами правового поля, правочини між позивачем та вказаним контрагентом укладені без мети настання реальних наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та є нікчемними.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Фірма АСАВА-сервіс»(Замовник) та ТОВ «ВС-В», (Виконавець) було укладено Договори № 9/М від 24 вересня 2010 року, № 9/1М від 24 вересня 2010 року, згідно яких ТОВ «ВС-В»зобов'язувалось виконати монтажні роботи з будівництва системи колективного прийому телебачення у житлових будинках у місті Києві: № 8 в 10 мкрн. жм. Троєщина, №16 в 2 мкрн. жм. Позняки, с.1,2,3. Ціна зазначених договорів (вартість робіт) визначена в п. 3.1. Розрахунки за даними договорами здійснюються після підписання сторонами актів виконаних робіт (том І, а.с. 111-112, 115-116).

На підставі вказаних договорів протягом жовтня 2010 року ТОВ «ВС-В»виконало на користь позивача обумовлені сторонами роботи, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт : від 21.10.2010 на суму 33 530,00 грн., в тому числі ПДВ -5 588,33 грн., від 21.10.2010 на суму 130 422,00 грн., в тому числі ПДВ -21 737,00 грн. (а.с. 113, 117).

За наслідками виконання підрядних робіт ТОВ «ВС-В»були виписані на користь ТОВ «Фірма АСАВА-сервіс»податкові накладні: № 125 від 21 жовтня 2010 року на суму 33 530,00 грн. (ПДВ -5 588 грн.), № 126 від 21 жовтня 2010 року на суму 130 422,00 грн. (ПДВ -21 737 грн.) - том І , а.с. 114, 116.

Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки між ТОВ «Фірма АСАВА-сервіс»та ТОВ «ВС-В»проведені у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями: №611 від 21.12.2010, №545 від 22.11.2010, №515 від 10.11.2010. (том І, а.с. 119-515).

Вартість вказаних робіт була включена позивачем до складу валових витрат підприємства за 4 квартал 2010 року на загальну суму 136 627,00 грн., сума ПДВ на підставі отриманих від ТОВ «ВС-В» податкових накладних включено до складу податкового кредиту у розмірі 27 325,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, зобов'язання за Договорами між ТОВ «Фірма АСАВА-Сервіс» та ТОВ «ВС-В» виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, банківськими виписками, актами виконаних робіт та податковими накладними.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи договорами підряду, актами виконаних робіт, які були складені під час передачі позивачем результатів робіт, виконаних ТОВ «ВС-В», на користь третіх осіб, а також іншими первинними документами, складеними за результатами виконання таких договорів.

За даними довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 13.06.2003 № 7660 до основних видів ТОВ «Фірма АСАВА-Сервіс» належать: «монтажні роботи та установлення апаратури для трансляції та ретрансляції передач» (код КВЕД 32.20.3 ), «зв'язок» (код КВЕД 64.20.0) та інші (том І, а.с. 7).

З наданої представником позивача документації вбачається, що ТОВ «ВС-В»залучалось позивачем у якості субпідрядника для виконання монтажних робіт з встановлення систем колективного прийому телебачення у житлових будинках у жм. Троєщина та Позняки, де позивач виступав підрядником по виконанню відповідних монтажних робіт.

Так, згідно з договорами субпідряду №14 та №2, укладених 25 березня 2009 та 27 січня 2010 року між позивачем та ВАТ «ДБК-3», позивач як підрядник зобов'язався виконати за завданням генпідрядника комплекс робіт по влаштуванню системи колективного прийому телебачення на будівництві житлового будинку№16 у житловому масиві Позняки, 2 та будівництві житлового будинку № 8, у житловому масиві Троєщина,10 (а.с. 173-208).

Для виконання комплексу робіт перед замовником позивачем були укладені договори з ТОВ «ВС-В»на виконання монтажних робіт № 9/М та №9/1М від 24 вересня 2010 року.

Роботи, що були виконані субпідрядником - ТОВ «ВС-В»і передані позивачу, в подальшому були передані замовнику. Реальність виконання робіт, їх господарський і товарний характер підтверджується ідентичністю робіт, виконаних субпідрядником та робіт, реально прийнятих замовником, їх найменуванням, обсягом, строками виконання. Підтвердженням цього є акти передачі робіт позивачем замовнику та актами виконаних робіт, переданих субпідрядником позивачу.

Вказане на думку суду, спростовує твердження відповідача про фіктивність спірних операцій позивача.

Судом встановлено, що проведені операції щодо виконання робіт і їх передачі замовнику, в тому числі тієї частини, що були виконані субпідрядником, мали в подальшому оподатковуваний характер.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на показання при допиті в якості свідка директора ТОВ «ВС-В» гр. ОСОБА_4 про те, що він ніяких документів не підписував та відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має, та пояснення засновника ТОВ «СВ-В» гр. ОСОБА_3 про непричетність до створення та фінансово-господарської діяльності підприємства, оскільки, по-перше, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробки документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Згідно наявних в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 04.05.2012 року № 413637 ТОВ «ВС-В»станом на момент здійснення господарських операцій з позивачем було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та продовжуює перебувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент розгляду даної справи (а.с. 129).

Посилання відповідача на відсутність ТОВ «ВС-В» за їх місцезнаходженням, судом не приймається до уваги.

На переконання суду, дані обставини можуть мати значення для вирішення питання про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання платником ПДВ чи для припинення юридичної особи, однак вони не стосуються належного виконання господарських зобов'язань як виконавцем робіт за укладеними договорами. Крім того, суду не представлено доказів того, що даний факт встановлено саме на час здійснення господарських операцій, і при цьому відповідачем також не представлено суду доказів припинення юридичної особи - ТОВ «ВС-В» (скасування державної реєстрації), виключення їх з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, внесення недостовірної інформації до Єдиного державного реєстру під час взаємовідносин із позивачем .

Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідних Договорів, платіжних доручень, видаткових та податкових накладних, юридична особи ТОВ «ВС-В»не було припинено, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивності вказаного підприємництва, відповідачем не надано.

Таким чином, судом встановлено, що Договори між ТОВ «Фірма АСАВА-Сервіс»та ТОВ «ВС-В»були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «Фірма АСАВА-Сервіс»та ТОВ «ВС-В»умислу на укладення вказаних договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Доводи відповідача з приводу відсутності у ТОВ «ВС-В»ліцензії на виконання будівельних робіт не приймаються судом до уваги. У роз'ясненнях, викладених Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 Вищим адміністративним судом України сформовано позицію, відповідно до якої установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності . Зокрема, відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції .

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «ВС-В», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання (замовлення) робіт для здійснення господарської статутної діяльності, спрямованої на отримання прибутку; висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «ВС-В» з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного у період виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. До них відносяться: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Згідно з підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «ВС-В»був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва № 100293018 від 14.07.2010 року.

Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «ВС-В»було анульоване 23 березня 2011 року на підставі рішення Бориспільської ОДПІ № 3185/10/15-3 від 25.03.2011 року (а.с. 153), в той час як податкові накладні на користь позивача зазначеним платником податку були видані у жовтні 2010 року .

Тобто на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «ВС-В»було чинним і вказаний суб'єкт господарювання мав право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (робіт, послуг).

На переконання суду, подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані вказаним підприємством до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано і вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду, викладеної в ухвалі від 29.03.2012 у справі № К/9991/1617/11, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «ВС-В»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Подільському районі м. Києва про порушення ТОВ «Фірма Асава-Сервіс»пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0001262320 від 29.11.2011 року - безпідставним та неправомірним.

Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на вищевказане, а також враховуючи, що валові витрати позивача на суму 34 157,00 грн. за Договорами з ТОВ «ВС-В»підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, реальність вказаних господарських операцій, їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача та факт подальшої реалізації придбаного у вказаних контрагентів товару третім особам підтверджується також залученими до матеріалів справи договорами підряду та іншими первинними документами.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0001262320 від 29.11.2012 - безпідставним та неправомірним.

Крім того, відповідно до змісту п. 86.9 ст. 86 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку.

При цьому перевірка позивача проведена на підставі постанови постанови судді Фастівського міськрайонного суду Київської області Бартко В.М. від 28.09.2011 р., яка винесена в межах кримінальної справи, у зв'язку з чим, ДПІ у Подільському районі м. Києва всупереч вимог п. 86.9 ст. 86 ПК України не мала права виносити податкові повідомлення-рішення за результатами такої перевірки до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду у кримінальних справах.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва міста Києва № 0001252320, № 0001262320 від 29 листопада 2011 року.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма АСАВА-сервіс»судові витрати у розмірі 766,15 грн. (сімсот шістдесят шість гривень 15 коп.).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 27 серпня 2012 року.