Постанова

від 06.12.2012 по справі 2а-4135/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4135/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"06" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Літвіної Н.М.

Суддів: Хрімлі О.Г.

Коротких А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма АСАВА-сервіс»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2012 року адміністративний позов ТОВ «Фірма АСАВА-сервіс»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - було задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС № 0001252320 та № 0001262320 від 29 листопада 2011 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, звернувся з апеляційною скаргою та просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 17 жовтня 2011 року по 21 жовтня 2011 року ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фірма АСАВА-сервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 серпня 2008 року по 30 червня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 431/23-205/30469069 від 28 жовтня 2011 року яким встановлено порушення ТОВ «Фірма АСАВА-сервіс»п. п. 7.2.3. п 7.2., п. п. 7.2.6. п 7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03 квітня 1997 року (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 27 135, 00 грн. та п. 5.1 ст. 5, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22 травня 1997 року), із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на суму 34 157, 00 грн.

29 листопада 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0001262320, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 33 919, 00 грн., з яких 27 135, 00 грн. основного платежу та 6 784, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001252320, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 42 696, 00 грн., з яких 34 157, 00 грн. основного платежу та 8 539, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, рішенням податкового органу залишені без змін.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту перевірки, підставою для винесення податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало те, що позивачем завищено суму податкового кредиту, що підлягає відшкодуванню по взаємовідносинам з ТОВ «ВС-В».

Так, перевіркою встановлено, що ТОВ «ВС-В» за податковою адресою не знаходиться, особа, яка являється директором підприємства участі в реєстрації та господарській діяльності підприємства не брала, а також встановлено відсутність у останнього трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, ліцензії на проведення будівельних робіт.

На підставі викладених обставин, податковим органом здійснено висновки, що угоди, укладені з ТОВ «ВС-В»не спричиняють реального настання правових наслідків, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203, ст. 216 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що між ТОВ «Фірма АСАВА-сервіс»(Замовник) та ТОВ «ВС-В», (Виконавець) було укладено Договори № 9/М від 24 вересня 2010 року, № 9/1М від 24 вересня 2010 року, згідно яких ТОВ «ВС-В»зобов'язувалось виконати монтажні роботи з будівництва системи колективного прийому телебачення у житлових будинках у місті Києві: № 8 в 10 мкрн. жм. Троєщина, №16 в 2 мкрн. жм. Позняки, с. 1, 2, 3. Ціна зазначених договорів (вартість робіт) визначена в п. 3.1. Розрахунки за даними договорами здійснюються після підписання сторонами актів виконаних робіт .

На підтвердження виконання умов вказаного договору ТОВ «ВС-В»протягом жовтня 2010 року видано відповідні податкові накладні, а суму ПДВ, включену до вартості робіт за вказаними податковими накладними віднесено позивачем до податкового кредиту відповідного періоду.

Згідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 3акону України «Про податок на додану вартість»- податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації .

Відповідно до абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до п. п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 3акону України «Про податок на додану вартість»- не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт ( послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт( послуг).

Зі змісту п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 даного Закону вбачається, що податкова накладна (первинний документ у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом і має містити зазначені окремими рядками відомості, визначені п. п. 7.2.1 Закону України «Про податку на додану вартість», зокрема, ставку податку, відповідну суму податку в цифровому значенні та загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону -це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ВС-В»за податковою адресою не знаходиться, особа, яка являється директором підприємства участі в реєстрації та господарській діяльності підприємства не брала.

Тобто, колегія суддів приходить до висновку, що підприємство було створене без відома особи, яка зазначена його засновником, а саме ОСОБА_3, який фінансово-господарські документи не підписував та нікого не уповноважував. Аналогічні свідчення було надано й директором ТОВ «ВС-В»ОСОБА_4 Тобто, фінансова - господарська діяльність здійснювалася невідомими особами.

За результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємств, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, встановлено відсутність у ТОВ «ВС-В»трудових ресурсів (форма 1-ДФ , загальна чисельність працюючих складає 1 особа), виробничого обладнання, основних фондів, транспортних засобів, відсутня інформація про наявні складські приміщення, що свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

Крім того, ТОВ «ВС-В»взяло на себе зобов»язання по преведенню будівельних робіт, однак у останнього відсутня ліцензія на виконання будівельних робіт.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість встановленню та перевірці, зокрема підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Встановленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності. Зокрема, сама собою відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Однак ця обставина може вказувати на те, що відповідна особа не мала можливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій, а, отже, і на їх можливу відсутність.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено, що господарські операції з проведення будівельних робіт не носили реальний характер, судом встановлено відсутність реальної можливості надання послуг ТОВ «Фірма АСАВА-сервіс», господарські операції оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та не дають підстав вважати судове рішення таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального права.

Відповідно до ст. ст. 198, 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2012 року -скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма АСАВА-сервіс»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.