Ухвала

від 29.08.2012 по справі 2а-3135/11/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" серпня 2012 р. м. Київ К/9991/43462/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого: судді-доповідача Бухтіярової І.О., суддів: Муравйова О.В., Приходько І.В.,

за участю: секретаря Хомініч С.В.,

за участю:представників відповідача Завальська С.В., Шепіло І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2011 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 р.

у справі № 2а-3135/11/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Оіл»

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Оіл»звернулось до суду з адміністративним позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002922320 від 31.03.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на прибуток на суму 3 489 114,05 гривень та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 872 278,51 гривень .

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 31.03.2011 року № 0002922320. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Оіл»здійснені судові витрати в сумі 3 (три) гривні 40 копійок.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Оіл»є юридичною особою (місцезнаходження: 08332, Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Промислова, буд. 1, ідентифікаційний номер 36230028).

Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Оіл» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.03.2009 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 05.03.2009 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки податковим органом складений Акт № 1082/23-2/36230028 від 08.12.2010 року, згідно якого встановлені наступні порушення: підпункт 4.1.1, підпункт 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункт 11.3.1 статті 11 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибутку в сумі 22 500 000,00 гривень; підпункт 7.2.4, підпункт 7.2.6 пункту 7.2 , підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», встановлено завищення позитивного значення р. 18.1 за серпень 2009 року на суму 1399,92 гривень; пункт 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320; абзац «а»пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб при виплаті доходів громадянам за період, що перевірявся на суму 207,45 гривень, у тому числі за липень 2009 року -207,45 гривень; частина друга статті 9 Закону України від 22.12.1994 року № 320/94-ВР «Про Державний реєстр фізичних осіб -платників податків та інших обов'язкових платежів»та Наказ ДПА України № 451 від 29.09.2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2003 року за № 960/8281, чим порушено порядок заповнення розрахунків Ф № 1ДФ за І-ІІ квартали 2009 року, І квартал 2010 року.

На підставі Акту № 1082/23-2/36230028 від 08.12.2010 року Бориспільською ОДПІ Київської області винесені податкові повідомлення-рішення № 0066702320/0 від 22.12.2010 року та податкове повідомлення-рішення № 0066602320/0 від 22.12.2010 року до Бориспільської ОДПІ Київської області.

Позивач, не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, розпочав процедуру адміністративного оскарження та звернувся зі скаргою № 12/340 від 31.12.2010 року на податкові повідомлення-рішення № 0066702320/0 від 22.12.2010 року, № 0066602320/0 від 22.12.2010 року до Бориспільської ОДПІ Київської області.

Рішенням Бориспільської ОДПІ Київської області № 589/10/23-2 від 20.01.2011 року про результати розгляду первинної скарги вирішено скаргу директора ТОВ «Оптіма-Оіл»Горанського В.В. залишити без задоволення, а податкові повідомлення-рішення -без змін.

Позивач, не погодившись з рішенням Бориспільської ОДПІ Київської області № 589/10/23-2 від 20.01.2011 року, звернувся з повторною скаргою № 01/29 від 26.01.2011 року до ДПА в Київській області.

Рішенням ДПА в Київській області № 716/10/25-017/31-345 від 28.03.2011 року залишено без змін податкове повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ Київської області № 066702320/0 від 22.12.2010 року, скасовано податкове повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ Київської області № 0066602320/0 від 22.12.2010 року та збільшено суму податкових зобов'язань про податок на прибуток, нарахованого на умовно нараховані відсотки у розмірі 3 489 114,05 гривень основного платежу та 872 278,51 гривень застосованих штрафних (фінансових) санкцій.

В результаті рішення ДПА в Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002922320 від 31.03.2011 року на суму грошового зобов'язання за основним платежем -3 489 114,05 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 872 278,51 гривень.

Не погодившись з рішенням ДПА в Київській області № 716/10/25-017/31-345 від 28.03.2011 року, позивач звернувся з повторною скаргою № 04/35 від 07.04.2011 року до ДПА України.

Рішенням ДПА України № 10506/в/25-045 від 06.06.2011 року про результати розгляду повторних скарг залишено без змін податкові повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ Київської області № 066602320/0 від 22.12.2010 року (№0066602320/0 від 20.01.2011 року), № 0002922320 від 31.03.2011 року та рішення ДПА в Київській області № 716/10/25-017/31-345 від 28.03.2011 року, прийняте за розглядом повторної скарги, а скаргу без задоволення.

В ході проведення перевірки було встановлено, що ТОВ «Оптіма-Оіл» уклало договори комісії з підприємствами та отримало кошти на розрахунковий рахунок (в якості авансового внеску) за вказаними договорами, при цьому умови договору не виконувались, нафтопродукти не закуповувались, кошти не повертались, а використовувались для надання фінансової поворотної позики ВАТ «Укрнафта», тобто використовувались не за призначенням, а через деякий час повертались підприємствам без виконання умов укладених договорів комісії.

За період, що перевірявся ТОВ «Оптіма-Оіл» укладено наступні договори комісії:

- договір комісії № 226-2009/К від 28.08.2009 року з ТОВ «Вест-Траст»;

- договір комісії № 7-2009/К від 28.12.2009 року з ТОВ «Гільдія Ойл»;

- договір комісії № К10/03-22 від 26.03.2010 року з ТОВ «Дайлінг»;

- договір комісії № 27/К від 26.05.2010 року з ТОВ «Петролеум Трейд-К»;

- договір комісії № 2010-87-К від 21.06.2010 року з ТОВ «Агістель».

За перевіряємий період встановлено, що ТОВ «Оптіма-Оіл» надавало ВАТ «Укрнафта» позику згідно наступних договорів:

- договір позики від 31.08.2009 року № 15/30/365;

- договір позики від 31.08.2009 року № 15/31/365;

- договір позики від 30.12.2009 року № 15/33-з/786;

- договір позики від 30.12.2009 року № 15/34-з/787;

- договір позики від 30.12.2009 року № 15/35-з/788;

- договір позики від 30.12.2009 року № 15/36-з/789;

- договір позики від 30.12.2009 року № 15/37-з/790;

- договір позики від 30.12.2009 року № 15/38-з/791;

- договір позики від 30.12.2009 року № 15/39-з/792;

- договір позики від 30.12.2009 року № 15/40-з/793;

- договір позики від 30.12.2009 року № 15/41-з/794;

- договір позики від 30.12.2009 року № 15/42-з/795.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з того, що відповідно до пункту 1.1 договору комісії № 226-2009/К від 28.08.2009 року з ТОВ «Вест-Траст»Комісіонер зобов`язується за винагороду та за дорученням Комітента укласти від свого імені, за рахунок Комітента, договір купівлі-продажу нафтопродуктів на загальну суму 240 003 000 гривень, предмет договору -поставка Д/п 35666 т. по ціні не вище 6750 гривень за тонну.

На виконання пункту 2.1 договору до 30.09.2009 року перерахувати на поточний рахунок Комісіонера 80 000 000 гривень та забезпечити всім необхідним для укладення та виконання договору. Відшкодувати Комісіонеру кошти витрачені на сплату транспортних послуг та інші витрати, пов'язані з виконанням даного договору (пункт 2.3. договору).

Пунктом 3.1 договору обумовлено, що Комітент сплачує Комісіонеру комісійну винагороду у розмірі 300 грн. Право Комісіонера на одержання винагороди виникає після виконання доручення.

31.08.2009 року отримано кошти у сумі 80 000 000 гривень.

29.09.2009 року укладено додаткову угоду про відміну договору.

30.09.2009 року кошти повернуто платнику у сумі 80 000 000 грн.

Відповідно до пункту 1.1 договору комісії № 7-2009/К від 28.12.2009 року з ТОВ «Гільдія Ойл» Комісіонер зобов`язується за винагороду та за дорученням Комітента укласти від свого імені, за рахунок Комітента, договір купівлі-продажу нафтопродуктів на загальну суму 1 320 960 000 грн., предмет договору -поставка бензину А-80 в кількості 1 72000 т. по ціні не вище 7680 грн. за тонну.

На виконання пункту 2.1 договору до 31.01.2010 року перерахувати на поточний рахунок Комісіонера 440 000 000 грн. та забезпечити всім необхідним для укладення та виконання договору. Відшкодувати Комісіонеру кошти витрачені на сплату транспортних послуг та інші витрати, пов'язані з виконанням даного договору (пункт 2.3. договору).

Пунктом 3.1 договору обумовлено, що Комітент сплачує Комісіонеру комісійну винагороду у розмірі 300 гривень. Право Комісіонера на одержання винагороди виникає після виконання доручення.

31.12.2009 року отримано кошти у сумі 440 000 000 грн.

30.03.2010 року кошти повернуто платнику у сумі 440 000 000 грн.

Відповідно до пункту 1.1 договору комісії № К10/03-22 від 26.03.2010 року з ТОВ «Дайлінг»Комісіонер зобов`язується за винагороду та за дорученням Комітента укласти від свого імені, за рахунок Комітента, договір купівлі-продажу нафтопродуктів на загальну суму 500 002 900 грн., предмет договору -поставка бензину А-80 в кількості 15432 т. по ціні не вище 8100 грн. за тонну, бензину А-92 в кількості 14706 т. по ціні не вище 8500 грн. за тонну, бензину А-95 в кількості 14535 по ціні не вище 8600 грн. за тонну, Д/п у кількості 15823 т. по ціні не вище 7900 грн. за тонну.

На виконання пункту 2.1 договору до 31.03.2010 року перерахувати на поточний рахунок Комісіонера 90 000 000 грн. та забезпечити всім необхідним для укладення та виконання договору. Відшкодувати Комісіонеру кошти витрачені на сплату транспортних послуг та інші витрати, пов'язані з виконанням даного договору (пункт 2.3. договору).

Пунктом 3.1 договору обумовлено, що Комітент сплачує Комісіонеру комісійну винагороду у розмірі 300 грн. Право Комісіонера на одержання винагороди виникає після виконання доручення.

31.03.2010 року отримано кошти у сумі 90 000 000 гривень.

Станом на 30.06.2010 року рахується кредиторська заборгованість у сумі 90 000 000 грн.

Кошти платнику поверталися 10.08.2010 року у сумі 6 850 392 грн., 11.08.2010 року у сумі 66 020 955 грн.

Станом на 01.09.2010 року кредиторська заборгованість у сумі 17 128 650 грн.

Відповідно до пункту 1.1 договору комісії № 27/К від 26.05.2010 року з ТОВ «Петролеум Трейд-К»; Комісіонер зобов`язується за винагороду та за дорученням Комітента укласти від свого імені, за рахунок Комітента, договір купівлі-продажу нафтопродуктів на загальну суму 500 006 404, 84 грн., предмет договору поставка бензину А-92 в кількості 35744 т. по ціні не вище 8393 грн. за тонну, бензину А-95 в кількості 23486 т. по ціні не вище 8516 грн. за тонну.

На виконання пункту 3.1.1 договору перерахувати на поточний рахунок Комісіонера 100 000 000 грн. та забезпечити всім необхідним для укладення та виконання договору. Відшкодувати Комісіонеру кошти витрачені на сплату транспортних послуг та інші витрати, пов`язані з виконанням даного договору (пункт 2.3. договору).

Пунктом 4.1 договору обумовлено, що Комітент сплачує Комісіонеру комісійну винагороду у розмірі 300 грн. Право Комісіонера на одержання винагороди виникає після виконання доручення.

27.05.2010 року отримано кошти у сумі 100 000 000 грн.

Станом на 30.06.2010 року рахується кредиторська заборгованість у сумі 100 000 000 грн.

Кошти платнику поверталися 11.08.2010 року у сумі 10 000 000 грн.

Відповідно до пункту 1.1 договору комісії № 2010-87-К від 21.06.2010 року з ТОВ «Агістель» Комісіонер зобов`язується за винагороду та за дорученням Комітента укласти від свого імені, за рахунок Комітента, договір купівлі-продажу нафтопродуктів на загальну суму 595 574 172 грн., предмет договору -поставка бензину А-80 в кількості 10000 т. по ціні не вище 8102,05 грн. за тонну, бензину А-92 в кількості 13000 т. по ціні не вище 8288,05 грн. за тонну, бензину А-95 в кількості 20000 т. по ціні не вище 8360,05 грн. за тонну, Д/п у кількості 35000 т. по ціні не вище 6846 грн. за тонну.

На виконання пункту 2.1 договору до 21.07.2010 перерахувати на поточний рахунок Комісіонера 200 000 000 грн. та забезпечити всім необхідним для укладення та виконання договору. Відшкодувати Комісіонеру кошти витрачені на сплату транспортних послуг та інші витрати, пов`язані з виконанням даного договору (пункт 2.3. договору).

Пунктом 3.1 договору обумовлено, що Комітент сплачує Комісіонеру комісійну винагороду у розмірі 300 грн. Право Комісіонера на одержання винагороди виникає після виконання доручення.

30.06.2010 року отримано кошти у сумі 200 000 000 грн.

Станом на 30.06.2010 року рахується кредиторська заборгованість у сумі 200 000 000 грн.

Кошти платнику поверталися 10.08.2010 року у сумі 200 000 000 грн.

З урахуванням укладених між ТОВ «Оптіма-Оіл» та ВАТ «Укрнафта»договорів позики, ідентичних за змістом, метою надання позики у яких є використання у господарській діяльності податковий орган дійшов до висновку, що ТОВ «Оптіма-Оіл» за рахунок коштів по договорам комісії надавало ВАТ «Укрнафта» поворотну фінансову допомогу.

У зв`язку з надходженням на рахунок ТОВ «Оптіма-Оіл» коштів по договорах комісії з ТОВ «Гільдія ОЙЛ», ТОВ «Дайлінг», ТОВ «Петроліум Трейд-К» та ТОВ «Агістель», як вказує податковий орган, вони використовувалися не за цільовим призначенням, не були повернуті у цих же податкових періодах, податковий орган дійшов до висновку, що такі надходження мають ознаки поворотної фінансової допомоги.

Отже, оскільки ТОВ «Оптіма-Оіл» не проводило розрахунок та не включало до валових доходів умовно нараховані відсотки на суми коштів, отриманих по договорам комісії розраховано суму умовно нарахованих відсотків враховуючи суму повернення помножену на розмір облікової ставки Національного банку України розділену на 365 днів та помножену на кількість днів фактичного використання коштів по договорам з ТОВ «Гільдія ОЙЛ», ТОВ «Дайлінг», ТОВ «Петроліум Трейд-К» та ТОВ «Агістель».

Відповідно до статей 1011 , 1014 Цивільного кодексу України , обов'язком комісіонера є укладення угоди за дорученням комітента.

Цивільний кодекс України не обумовлює обов`язок комісіонера будь-яким чином обособлювати отримані кошти і відслідковувати шляхи їх використання.

Відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року безповоротна фінансова допомога це, зокрема, сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно з підпункту 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» поворотна фінансова допомога -це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у звязку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 7.9.2 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у звязку з наданням платником податку майна на підставі договорів концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання) або згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно іншій особі, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Згідно зазначеного визначення договором, за яким надається поворотна фінансова допомога є лише договір позики.

Таку позицію поділяє і ДПА України в узагальнюючому податковому розясненні щодо застосування підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»стосовно відображення в податковому обліку операцій з одержання та повернення сум поворотної фінансової допомоги», затвердженому наказом ДПА України № 26 від 24.01.2003 року.

При проведенні перевірки та ухваленні рішення про визначення позивачу зазначених податкових зобов'язань контролюючим органом не враховано зазначене податкове роз'яснення ДПА України та допущено порушення зазначених правових норм.

Виходячи із даного законодавцем визначення поворотної фінансової допомоги, для можливості віднесення сум коштів до такого виду допомоги необхідно такі умови:

- суми коштів передаються платникові податку у користування;

- договір не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами;

- необхідна наявність укладеного договору, в якому чітко обумовлюються умови надання фінансової допомоги та строки її повернення.

Виходячи із визначення поворотної фінансової допомоги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що договором, за яким надається поворотна фінансова допомога є лише договір позики.

Судами першої та апеляційної інстанцій вірно зазначено, що використання грошей, отриманих від комітента на цілі, відмінні від виконання доручення не є порушенням комісійних зобов'язань.

Оскільки в Законах України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачено ніяких санкцій за використання грошей, отриманих від комітента на цілі, відмінні від виконання доручення, податковий орган не має законних підстав самостійно змінювати правову кваліфікацію правочину та донараховувати у зв'язку із цим суму податку та нараховувати штрафні санкції.

А відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що укладені договори комісії не містять ознаки договору поворотної фінансової допомоги, а є договорами про обслуговування господарської діяльності підприємств.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з судами першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість висновків податкового органу про те, що факт використання ТОВ «Оптіма-Оіл»коштів, отриманих від підприємств по договорам комісії для надання позики ВАТ «Укрнафта»є підставою вважати такі договори поворотною фінансовою допомогою, а тому податкове повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ Київської області № 0002922320 від 31.03.2011 року підлягає скасуванню.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222-224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2.Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 року у справі № 2а-3135/11/1070 залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: О.В. Муравйов

І.В. Приходько

Суддя І.О. Бухтіярова