Рішення

від 30.08.2012 по справі 8/5014/1776/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.08.12 Справа № 8/5014/1776/2012

За позовом Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш", м. Маріуполь Донецької області,

до Приватного підприємства "Монтажбуд", м. Алчевськ Луганської області, -

про стягнення 14 641 грн. 03 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача -Самойлова А.Ю. -представник, - довіреність №234/юро-134 від 26.12.11 року;

від відповідача -представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору : позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 14607,41 грн. та 3% річних у сумі 33,62 грн., нарахованих ним на підставі акту виконаних робіт (без номеру та без дати), з посиланням на неналежне ставлення відповідача до досягнутих домовленостей.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 02.08.12 року до 16.08.12 року -у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали в частині надання витребуваних документів; з 16.08.12 року до 30.08.12 року -у зв'язку з неявкою відповідача.

До початку судового засідання 30.08.12 року від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча був належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;30;35 та ін.).

Станом на день розгляду цього спору оператор поштового зв'язку повернув до суду поштове відправлення, спрямоване ним на адресу відповідача, з доданням довідки "за закінченням терміну зберігання".

Позивачем у позовній заяві в якості адреси відповідача вказано місто Алчевськ, вул. Індустріальна,10 Луганської області (а.с.2-4), що підтверджується також спеціальним витягом з ЄДРПОУ №14420168 від 06.08.12 року (а.с.31).

З огляду на викладене суд при вирішенні цього спору керується:

приписами ч. 1 ст. 64 ГПК України, у якій зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві; у разі відсутності сторін за адресою, вказаною у ЄДР, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена належним чином;

пунктом 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Позивач не заперечив проти розгляду справи за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи, наявні у ній докази, а також керуючись ст.4 3 ,ч.3 ст.22, ст.ст.32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд спору за відсутності відповідача, -на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Договірні правовідносини між сторонами у справі відсутні.

На підставі гарантійного листа Приватного підприємства "Монтажбуд" (далі -ПП "Монтажбуд") від 21.04.11 року за вих. №9 була досягнута домовленість з Публічним акціонерним товариством "Азовзагальмаш" (далі -ПАТ "АЗМ") про поселення на базі відпочинку ТПК "Азов'я" робітників ПП "Монтажбуд" у кількості 21 людина на термін з 21.04.11 року по 25.05.11 року, - при цьому замовник наголосив на гарантуванні оплати за надану послугу (а.с.9).

На виконання досягнутої домовленості ПАТ "АЗМ" надало на користь ПП "Монтажбуд" послуги з проживання робітників замовника в ТПК "Азов'я" - на загальну суму 14607,41 грн., - що підтверджується двостороннім актом виконаних робіт (а.с.10), а також реєстром на проживання робітників ПП "Монтажбуд" на ТПК "Азов'я" у період з 21.04.11 року по 25.05.11 року (а.с.11).

З метою оплати ПП "Монтажбуд" вартості отриманих послуг позивач виставив рахунок-фактуру №550144 від 22.06.11 року на суму 14607,41 грн., без визначення кінцевого терміну оплати (а.с.12).

З огляду на те, що відповідач не вжив заходів до справи цих коштів. 25.05.12 року позивач спрямував на його адресу письмову вимогу (за вих. №523/543 від 25.05.12 року), у якій запропонував у 7-миденний строк сплатити борг у сумі 14607,41 грн. (а.с.11-14; 15-16), - але відповідач не вчинив таких дій, - що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

На суму боргу він, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, за період з 04.06.12 року по 02.07.12 року нарахував 3% річних у сумі 33.62 грн., які просить стягнути з відповідача разом з основним боргом.

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Однією з засад цивільного законодавства є свобода договору (п.3 ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ)).

Статтею 6 ЦКУ встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують

цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків,

зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини 1-2 ст. 202 ЦКУ).

Відповідно до частин 1-5 ст. 203 Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦКУ визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Чинним ЦКУ встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням, - а згідно частинам 1-2 ст. 206 ЦКУ усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів .

Укладення у спрощений спосіб договору за обставин, яке має місце по цій справі, не суперечить правилу пункту 1 ст. 208 Цивільного кодексу, згідно якому у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Таким чином, з обставин справи та наявних у ній доказів вбачається, що сторони за цим спором не порушили жодної з вищеперелічених вимог чинного законодавства та уклали договір у спрощений спосіб, тобто у спосіб, ними обраний, встановили між собою правовідносини, які є предметом розгляду по цій справі.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 626 ЦКУ), - тобто, уклавши його в усній формі, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон -ст.525 ЦКУ - не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно наявним доказам, сторони не встановлювали термін сплати відповідачем вартості отриманого товару, а тому позивач правомірно скористався правилом частини 2 ст. 530 ЦКУ, якою встановлено, що у разі, коли строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦКУ).

Отримавши надані послуги, споживач (відповідач по справі) повинен був дотримуватися вимог ст.ст.530 та 903 ЦКУ, - здійснити оплату за них у порядку та у строк, встановлені договором, - тобто діяти у відповідності до пунктів 3.2.8, 3.2.16, 4.1-4.3 та 4.5-4.6 договору.

Однак відповідач у вказаний термін вартість наданих послуг не сплатив, що підтверджується матеріалами справи, тим самим порушив вимоги як частини 1 ст.530, так і частини 1 статті 903 ЦКУ, якою встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у термін та у порядку, встановлених договором.

Отримавши від позивача попередню плату, відповідач повинен був дотримуватися приписів ст.ст.530,901 та 903 ЦК України, тобто сплатити на користь виконавця вартість отриманих послуг, але не зробив цього.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання своїх зобов'язань.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні свого обов'язку щодо сплати вартості отриманого товару, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

При вирішенні питання про стягнення 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає приписам ст. 16 Цивільного та ст.20 Господарського кодексів України.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,202-204,206,208,509,525,526,530,610-612,614, 623,625,901,903 Цивільного кодексу України, керуючись ст.4 3 ,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,36,43,44,49,75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Монтажбуд", ідентифікаційний код 31588079, яке знаходиться за адресою: місто Алчевськ, вул. Індустріальна, 10 Луганської області, - на користь Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш", ідентифікаційний код 13504334, яке знаходиться за адресою: місто Маріуполь, пл. Машинобудівельників, 1, - основний борг за надані послуги у сумі 14607 (чотирнадцять тисяч шістсот сім) грн. 41 коп., 3% річних у сумі 33 (тридцять три) грн. 62 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 30.08.12 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано -31 серпня 2012 року.

Суддя А.П.Середа