Постанова

від 29.08.2012 по справі 5019/858/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2012 р. Справа № 5019/858/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Мельник О.В

Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Кнапець М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів" від 16.07.2012 р. на рішення господарського суду Рівненської області від 03.07.2012 р. у справі № 5019/858/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна", с. Проліски, Бориспільський район, Київська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів", с. Синів, Гощанський район, Рівненська область

про стягнення заборгованості за договором у розмірі 321 746, 90 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Олексійчук А.В. - представник, довіреність в справі.

від відповідача - не з'явився

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 р., у зв'язку із перебуванням у відпустці суддів Гудак А.В., Олексюк Г.Є., внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді та визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Сініцина Л.М., судді Тимошенко О.М., Мельник О.В.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 03.07.2012 р. у справі № 5019/858/12 (суддя Заголдна Я.В.) частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів" та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 288 768,00 грн., 22 563,46 грн. пені, 6 930,46 грн. 3% річних, 3176,46 грн. інфляційних втрат; відмовлено в частині стягнення 3% річних в сумі 308,52 грн. При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідач не оплатив поставлений товар в строки, передбачені специфікаціями (додатками № 1, № 2) до договору на поставку мінеральних добрив № 3904/007353 від 29 липня 2011 року; період, за який нараховано 3% річних, позивачем визначено не вірно.

Не погоджуючись з даним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів" звернулося з апеляційною скаргою від 16.07.2012 р., в якій просило скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 03.07.2012 р. в частині стягнення з ТОВ "Лендком Симонів" на користь ТОВ "АМАКО Україна" - основного боргу - 288768,00 грн., 22563,46 грн. пені, 6930,46 грн. 3% річних, 3176,46 грн. інфляційних витрат та 6434,94 грн. судового збору за подання до суду позовної заяви, в іншому - рішення залишити без змін, посилаючись на те, що при вирішенні даного спору суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та допустив порушення норм процесуального та матеріального права, докази надані представником відповідача, не приймалися до уваги, не проводився всебічний аналіз наданих суду документів. Рішення підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Справа розглядалася за відсутності представника відповідача, незважаючи на те, що останнім, було письмово заявлено клопотання з проханням перенести розгляд справи на інший день, у зв'язку з тим, що на час розгляду справи № 5019/858/12 він буде перебувати в іншому судовому засіданні. Судом не було надано оцінку доказів в заперечення позовних вимог, що представник відповідача мав надати у судовому засіданні. Відповідно до умов укладеного договору № 2612/007353 від 29.07.2011 р. та специфікацій до договору, строк оплати вартості товару ще не наступив. Позивач не надав суду доказів в підтвердження того, яку кількість та на яку суму було поставлено товар, який зазначено в договорі. Позивачем не додано до позову в обґрунтування своїх позовних вимог специфікації на всю партію відпущеного товару за договором поставки № 2612/007353. Доданий до позову акт звірки, ніяким чином не свідчить про заборгованість відповідача саме за договором поставки № 2612/007353. Акт звірки не підписаний керівником, а тому цей документ не являється належним доказом по справі. Товар, що переданий позивачем за договором був неналежної якості.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Рівненської області від 03.07.2012 р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів" - без задоволення, посилаючись на те, що скарга відповідача є безпідставною. Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час розгляду даної справи та надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю представника у іншому судовому засіданні. ТзОВ "Лендком Симонів" не надав жодних доказів на підтвердження факту слухання справи в іншому суді в цей же день та участі представника в ньому. Разом з тим, це не завадило представнику відповідача, який подав клопотання, взяти участь в іншій справі, яка розглядалась в цей день - 03.07.2012 р. цією ж суддею господарського суду Рівненської області, що підтверджується доданою позивачем копією рішення суду від 03.07.2012 р. у справі № 5019/646/12. Заперечення відповідача, щодо договору № 2612/007353 від 29.07.2011 р., не стосуються даної справи, оскільки предметом розгляду по справі № 5019/858/12 є стягнення заборгованості за договором № 3904/007353 від 29.07.2011 р. Позивач зазначає, що відповідно до укладених сторонами договору № 3904/007353 від 29.07.2011 р. та специфікацій-додатків № 1 та № 2 до договору він виконав свої зобов'язання щодо поставки товару, що підтверджується видатковими накладними № Т-001272/007353 та № Т-001273/007353 від 01.08.2011 р. та довіреністю № 160 від 25.07.2011 р. на загальну суму 288 768,00 грн. Пунктом 3 специфікацій-додатків № 1та № 2 до договору встановлений обов'язок відповідача сплатити позивачу 100% від загальної вартості товару до 30.07.2011 р. , однак відповідач зобов'язання із оплати вартості товару за договором поставки не виконав. Копії вищеназваних додатків (специфікацій) до договору, видаткових накладних, довіреностей на отримання товару, були надані до суду першої інстанції разом з позовною заявою, оригінали цих документів в судовому засіданні були оглянуті судом, а отже суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи. Доводи відповідача про відсутність специфікацій до договору поставки товару є не обґрунтованими. Жодних вимог чи претензій підприємство позивача щодо якості товару від ТзОВ "Лендком Симонів" з моменту поставки товару та на час подання позову до суду не отримувало, останній не представив суду жодних належних доказів, які підтверджували б неналежну якість товару, що поставлявся за договором поставки № 3904/007353 від 29.07.2011 р.

Представник апелянта (відповідача) в судове засідання не з'явився, хоча відповідач належним чином був повідомлений про день і час розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення (ухвали апеляційного суду) (а.с.87).

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення її розгляду до суду не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечила з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу; вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 03.07.2012 року є обгрунтованим; пояснила, що представник відповідача був повідомлений про розгляд справи у місцевому господарському суді, а тому розгляд позовної заяви без його участі не порушував принцип рівності сторін у господарському судочинстві; жодних претензій стосовно того, що товар був неналежної якості протягом одного року не надходило; відповідач у апеляційній скарзі посилається на договір № 2612, хоча стягнення відбувається по договору № 3904.

Заслухавши пояснення представника позивача; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" (далі ТзОВ "АМАКО Україна") (постачальник) та Приватним підприємством "Моріон-Агро" (далі ПП "Моріон-Агро") (покупець) було укладено договір на поставку мінеральних добрив № 3904/007353 (а.с.9-13).

Згідно пункту 1.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів", Товариство з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів" (далі ТзОВ "Лендком Симонів") є правонаступником всіх прав та обов'язків Приватного підприємства "Моріон-Агро" (а.с.21-33).

Отже, ТзОВ "Лендком Симонів" є правонаступником всіх прав та обов'язків Приватного підприємства "Моріон-Агро" за договором на поставку мінеральних добрив № 3904/007353 від 29 липня 2011 року.

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (а.с. 9).

Поставка товарів здійснюється на умовах, що зазначені у специфікації (пункт 2.1 договору).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що поставка постачальником кожної окремої партії товару відбувається в термін, що вказується у специфікації на кожну окрему партію товару.

Згідно пунктів 4.1, 4.2, 4.3 загальна сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії даного договору; ціна за одиницю товару остаточно встановлюється сторонами за кожною позицією та відображається у специфікації на конкретну партію товару, яка підписується уповноваженими представниками сторін; у специфікації, за кожною окремою позицією асортименту товару, вказується: ціна товару та загальна ціна товару з урахуванням ПДВ (а.с.10).

Форма оплати за товар зазначається у відповідній специфікації (пункт 5.1 договору).

Відповідно до додатку № 1 до договору - "Специфікація" від 29.07.2011 р. підписаного обома сторонами та скріпленого печатками, сторони погодили, що постачальник зобов'язаний поставити товар: токосуміш № 07Р14К25+14S в обсязі 32 т. загальною вартістю 144 384, 00 грн. з урахуванням ПДВ; оплата повної вартості товару здійснюється покупцем до 30 липня 2011 року; строк поставки товару до 5 серпня 2011 року; специфікація набирає чинності з дати її підписання та є невід'ємною частиною договору № 3904/007353 від 29 липня 2011 року (а.с. 14).

На виконання договору № 3904/007353 від 29.07.2011 р. на поставку мінеральних добрив та додатку № 1 "Специфікація" від 29.07.2011 р., ТзОВ "АМАКО Україна" було поставлено, а ПП "Моріон-Агро" прийнято товар, а саме: токосуміш № 07Р14К25+14S в кількості 32 т. на суму 144 384,00 грн. з ПДВ, що стверджується видатковою накладною № Т - 001272/007353 від 01.08.2011 р. та довіреністю № 160 від 25.07.2011 р., виданою Гриб Г.М. (а.с.16,18).

Однак, відповідач своїх зобов'язань згідно договору та специфікації № 1 не виконав, отриманий товар не оплатив.

Згідно додатку № 2 до договору - "Специфікація" від 29.07.2011 р. підписаного обома сторонами та скріпленого печатками, сторони погодили, що постачальник зобов'язаний поставити товар: тукосуміш № 07Р14К25+14S в обсязі 32 т. загальною вартістю 144 384, 00 грн. з урахуванням ПДВ; оплата повної вартості товару здійснюється покупцем до 30 липня 2011 р.; строк поставки товару до 5 серпня 2011 року; специфікація набирає чинності з дати її підписання та є невід'ємною частиною договору № 3904/007353 від 29 липня 2011 року (а.с. 15).

На виконання договору № 3904/007353 від 29.07.2011 р. на поставку мінеральних добрив та додатку № 2 "Специфікація" від 29.07.2011 р., ТзОВ "АМАКО Україна" було поставлено, а ПП "Моріон-Агро" прийнято товар, а саме: токосуміш № 07Р14К25 + 14S в кількості 32 т. на суму 144 384,00 грн. з ПДВ, що стверджується видатковою накладною № Т - 001273/007353 від 01.08.2011 р. та довіреністю № 160 від 25.07.2011 р., виданою Гриб Г.М. (а.с.17-18).

Однак, відповідач своїх зобов'язань згідно договору та специфікації № 2 не виконав, отриманий товар не оплатив.

Таким чином, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з договору поставки; специфікаціями (додаток 1 та додаток 2) до договору № 3904/007353 від 29 липня 2011 року сторони погодили найменування товару, умови та строки поставки, кількість товару та ціну, яка в загальному становить 288 768,00 грн. Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до видаткових накладних, позивачем було поставлено товар на загальну суму 288 768,00 грн.

Однак, докази, які б підтверджували виконання зобов'язань покупцем - ПП "Моріон-Агро", або його правонаступником - ТзОВ "Лендком Симонів", за вказаним договором поставки від 29.07.2011 р. щодо оплати поставленого товару станом на 28.05.2012 р. (день надходження позову до суду) та на день розгляду справи, відповідачем не надані ні суду першої ні апеляційної інстанцій та в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частин 1,5 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; у випадках, встановлених актами цивільного законодавства; цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини (пункт 1 частина 2 статті 11 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частин 1,2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 265 ГК України, передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, позовні вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 288 768,00 грн. є підставними, доведеними матеріалами справи та підлягають до задоволення, а рішення суду першої інстанції в цій частині є законним та обгрунтованим.

Згідно частини 1 статті 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 ГК України).

Пунктом 9.2 договору № 3904/007353 від 29 липня 2011 року передбачено, що у випадку прострочення терміну оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день прострочення по день погашення заборгованості включно.

Як зазначалося вище, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, поставлений товар в строки, передбачені специфікаціями (додатками № 1, № 2) до договору на поставку мінеральних добрив № 3904/007353 від 29 липня 2011 року, не оплатив.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку пеня на заборгованість в сумі 288 768,00 грн. нарахована за період з 01.08.2011 р. по 31.01.2011 р., за 184 дні прострочення і складає 22 563,46 грн. (а.с.3).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування пені за вказаний період в сумі 22 563,46 грн. та підставність задоволення позовних вимог в частині стягнення пені.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Визначення грошового зобов'язання закріплено в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 1 даного Закону передбачено, що грошове зобов'язання це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку інфляційні втрати за період з вересня 2011 по квітень 2012 р. складають 3 176,46 грн., 3% річних за період з 01.08.2011 р. по 31.05.2012 р. - 7 238,98 грн. (а.с.4).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що правильним є нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних з 01.08.2011 року по 18.05.2012 року (дата подання позовної заяви) та відмовив в задоволенні позову в частині стягнення 3% річних в сумі 308,52 грн.

Однак, щодо відмови позивачу в частині задоволення позовних вимог, а саме стягнення 3% річних в сумі 308,52 грн. від простроченої суми за договором, колегія суддів вважає, що господарський суд Рівненської області передчасно прийшов до висновку про нарахування та стягнення 3% річних саме за період з 01.08.2011 р. по 18.05.2012 р., виходячи з наступного.

Місцевий господарський суд помилково визначив днем подання позовної заяви до суду дату позовної заяви - 18 травня 2012 року, а отже, не правильно нарахував суму 3% річних, яка підлягає до стягнення і в якій слід відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" до суду згідно штемпеля вхідної кореспонденції господарського суду Рівненської області надійшла 28 травня 2012 року (вх. № 869/12 від 28.05.2012 р.) (а.с.2).

Тобто, період за який необхідно було нарахувати 3% річних буде визначатись з 01.08.2011 р. по 27.05.2012 р. включно.

За наведених обставини, сума 3% річних виходячи із основної суми боргу 288 768,00 грн., згідно з договором поставки має бути стягнута за період з 01.08.2011 р. по 27.05.2012 р., за 301 день прострочення виконання грошового зобов'язання, в сумі 7 144,04 грн.

В стягненні 3% річних в сумі 94,94 грн. (7 238,98 - 7 144,04 = 94,94) позивачу слід відмовити.

Таким чином, рішення господарського суду Рівненської області від 03.07.2012 р. у справі № 5019/858/12 підлягає зміні в частині стягнення суми 3% річних та у відмовленій сумі.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) також необхідно змінити оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору за подання позовної заяви.

Оскільки судом прийнято рішення про часткове задоволення позову сплата судового збору покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Судовий збір необхідно було стягнути в сумі 6 433,04 грн., а судом першої інстанції не було враховано вимог частини 1 статті 49 ГПК України та стягнуто судовий збір у повній сумі 6 434,94 грн., яку було сплачено позивачем при подачі позову, без врахування того, що позов задовольнявся частково.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не відповідають матеріалам справи, є необґрунтованими та не ґрунтуються на нормах законодавства, що регулює дані правовідносини, тому не впливають на висновки суду і не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду у цій справі у повному обсязі.

Інші доводи апеляційної скарги щодо розгляду справи за відсутності представника відповідача, не зважаючи на заявлене письмове клопотання про перенесення її розгляду; неналежності такого доказу, як акт звірки та щодо неналежної якості поставленого товару, не прийняті колегією судду до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого місцевим господарським судом рішення. Відповідачем не було додано до клопотання про відкладення розгляду справи доказів на підтвердження факту неможливості престаника прийняти участь у судовому засіданні; оскаржуване рішення не містить посилань на акт звірки, наявний в матеріалах справи акт звірки підписаний обома сторонами та скріплений печатками; в матеріалах справи відсутні докази щодо неналежної якості поставленого товару.

Згідно пункту 4 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення. Зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір судового збору, що підлягає стягненню, тощо) не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (пункт 4 частини 1 статті 104 ГПК України).

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів" від 16.07.2012 р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 03.07.2012 р. у справі № 5019/858/12 змінити в частині стягнутої і відмовленої в стягненні суми 3% річних та суми судового збору, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів" (35426, Рівненська обл., Гощанський р-н., с.Синів, вул. Київська, 20А, код ЄДРПОУ 36913953) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" (08322, Київська обл., Бориспільський р-н., с. Проліски, вул. Броварська, 2, код ЄДРПОУ 21665011) - заборгованість в сумі 288 768,00 грн., пеню в сумі 22 563,46 грн., 3% річних в сумі 7 144,04 грн., інфляційні втрати в сумі 3 176,46 грн. та судовий збір за подання до суду позовної заяви в сумі 6 433,04 грн.

3. В частині стягнення 3% річних в сумі 94,94 грн. відмовити".

Господарському суду Рівненської області на виконання постанови видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді О.В. Мельник

О.М. Тимошенко

Вих.№ 01-12/10537/12