Ухвала

від 21.08.2012 по справі 2а-152/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-152/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"21" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

При секретарі Воронець Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2011 року № 2152/0003600171/НОМЕР_2/383.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову та прийняти нову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з неявкою у судове засідання учасників процесу, фіксація судового засідання не здійснювалась.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований Білоцерківською міською радою Київської області як фізична особа-підприємець.

Білоцерківською ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта господарської діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.07.2008 року по 31.12.2010 року, про що складено акт від 20.09.2011 року № 4977/17-1/119-НОМЕР_2.

Так, зазначеним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 15020,31 грн.

Відповідно податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 21.10.2011 року № 2152/0003600171/НОМЕР_2/383, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 18775,38 грн., в т.ч. за основним платежем -15020,11 грн., за штрафними фінансовими санкціями -3755,07 грн.

Проте, позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправними, оскільки ним з дотриманням вимог податкового законодавства визначалися податкові зобов'язання.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з п. 22.10 ст. 22 Прикінцевих положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року № 889 визнано таким, що втратив чинність, Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

При цьому, п.п. 9.12.1. п. 9.12 ст. 9 Закону № 889 передбачено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Відповідно до п.п. 9.12.2. п. 9.12 ст. 9 Закону № 889, якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Так, відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів від 26.12.1992 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян»оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Відповідно до п.п. «а»п. 19.1 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»платники податку зобов'язані, зокрема, вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Як свідчать матеріали справи, у період з 01.07.2008 року по 31.12.2010 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування.

Згідно з реєстраційними даними видами господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 визначені наступні види діяльності за КВЕД: оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі, оренда автомобілів, діяльність автомобільного вантажного транспорту.

З метою зайняття даними видами діяльності була отримана ліцензія на право здійснення вантажних перевезень на території України Серія АВ № 486113 від 15.09.2009 року, на періоді дії з 16.09.2009 року по 15.09.2014 року, видана Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті.

Для здійснення своєї діяльності позивач заключив договір найму транспортних засобів від 19.06.2009 року з дочірнім підприємством ВАТ «Київхліб»«Білоцерківський хлібокомбінат», відповідно до якого позивачу передано в тимчасове платне користування 7 вантажних автомобілів моделей ГАЗ та ИЖ.

На виконання зазначеного договору та з метою забезпечення належного технічного догляду автомобілів позивачем було придбано запасні частини та витратні матеріали для вантажних автомобілів моделей ГАЗ 3302, 3307 та ИЖ 2717 згідно видаткових накладних, які наявні в матеріалах справи.

З наданих позивачем на перевірку документів вбачається, що придбання автозапчастин проводилось у ПП «Юнітрейд-1000»(код ЄДРПОУ 36885350), ТОВ «Агропромтехсервіс»(код ЄДРПОУ 35811246), ФОП ОСОБА_4 (ін. № НОМЕР_1).

Необхідність встановлення даних запчастин на орендовані автомобілі підтверджується актами вибракування запасних частин, вузлів та агрегатів, складених за участю представників ДП ВАТ «Київхліб»«Білоцерківський хлібокомбінат»та актами списання запчастин. Поточний ремонт транспортних засобів здійснювався безпосередньо працівниками підприємства відповідно до встановленого графіку проведення таких ремонтів на період з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, основною діяльністю позивача є здійснення оптової торгівлі хлібобулочними виробами та їх перевезення на території України під замовлення орендованими автомобілями.

У зв'язку з цим, позивач зобов'язаний підтримувати належний технічний стан транспортних засобів для належного забезпечення здійснення своєї підприємницької діяльності, оскільки перевезення вантажів являється основним засобом отримання прибутку.

Відповідно до абз. 4 пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на час спірних правовідносин, право на нарахування податкового кредиту визначається придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку і виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З огляду на те, що позивачем документально підтверджено придбання запчастин з метою використання їх у своїй господарській діяльності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що суми податку на закупівлю товарно-матеріальних цінностей правомірно було віднесено до складу податкового кредиту.

Таким чином, висновки податкового органу, викладенні в акті перевірки від 20.09.2011 року № 4977/17-1/119-НОМЕР_2 про порушення позивачем п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2011 року № 2152/0003600171/НОМЕР_2/383.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 кодексу).

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.