Ухвала

від 06.11.2014 по справі 2а-152/12/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2014 року м. Київ К/9991/57240/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Пилипчук Н.Г.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012

по справі №2а-152/12/1070

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_2.) звернувся до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Білоцерківська ОДПІ Київської області ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2011 №2152/0003600171/2693209434/383.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 31.12.2010, про що складено акт від 20.09.2011 №4977/17-1/119-2693209434.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 15020,31 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 21.10.2011 №2152/0003600171/2693209434/383, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 18775,38 грн., в тому числі за основним платежем - 15020,11 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 3755,07 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з п. 22.10 ст. 22 Прикінцевих положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889 визнано таким, що втратив чинність, Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» , крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень п. 9.12 ст.є 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

При цьому, пп. 9.12.1. п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Відповідно до пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 цього Закону , якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Так, відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів від 26.12.1992 №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету . Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Відповідно до пп. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» платники податку зобов'язані, зокрема, вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Судами зазначено, що у період з 01.07.2008 по 31.12.2010 позивач перебував на спрощеній системі оподаткування.

Згідно з реєстраційними даними видами господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 визначені наступні види діяльності за КВЕД : оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі, оренда автомобілів, діяльність автомобільного вантажного транспорту.

З метою зайняття даними видами діяльності була отримана ліцензія на право здійснення вантажних перевезень на території України Серія АВ №486113 від 15.09.2009, на періоді дії з 16.09.2009 по 15.09.2014, видана Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті.

Для здійснення своєї діяльності позивач заключив договір найму транспортних засобів від 19.06.2009 з ДП ВАТ «Київхліб» «Білоцерківський хлібокомбінат», відповідно до якого позивачу передано в тимчасове платне користування 7 вантажних автомобілів моделей ГАЗ та ИЖ.

На виконання зазначеного договору та з метою забезпечення належного технічного догляду автомобілів позивачем було придбано запасні частини та витратні матеріали для вантажних автомобілів моделей ГАЗ 3302, 3307 та ИЖ 2717 згідно видаткових накладних, які наявні в матеріалах справи.

З наданих позивачем на перевірку документів вбачається, що придбання автозапчастин проводилось у ПП «Юнітрейд-1000», ТОВ «Агропромтехсервіс», ФОП ОСОБА_3

Необхідність встановлення даних запчастин на орендовані автомобілі підтверджується актами вибракування запасних частин, вузлів та агрегатів, складених за участю представників ДП ВАТ «Київхліб» «Білоцерківський хлібокомбінат» та актами списання запчастин. Поточний ремонт транспортних засобів здійснювався безпосередньо працівниками підприємства відповідно до встановленого графіку проведення таких ремонтів на період з 01.05.2010 по 31.12.2010.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, основною діяльністю позивача є здійснення оптової торгівлі хлібобулочними виробами та їх перевезення на території України під замовлення орендованими автомобілями.

У зв'язку з цим, позивач зобов'язаний підтримувати належний технічний стан транспортних засобів для належного забезпечення здійснення своєї підприємницької діяльності, оскільки перевезення вантажів являється основним засобом отримання прибутку.

Згідно з вимогами пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього Закону , якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З огляду на те, що позивачем документально підтверджено придбання запчастин з метою використання їх у своїй господарській діяльності, то суди дійшли вірного висновку, що суми податку на закупівлю товарно-матеріальних цінностей правомірно було віднесено до складу податкового кредиту.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)Н.Г. Пилипчук (підпис)М.О. Федоров