Постанова

від 30.08.2012 по справі 2а-10132/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 серпня 2012 року 13:15 № 2а-10132/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача -Вєніков О.Д. (довіреність від 20.07.2012 р.)

від відповідача -Єненко М.С. (довіреність від 14.05.2012 р. № 32/9/10-229)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства «Мережа Трейд» до Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2012 р. № 0000053910,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві ДПС від 04.04.2012 р. № 0000053910, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на суму 145 274 грн. за основним платежем та на 72 637 грн. за штрафними санкціями.

Позивач вважає спірне рішення незаконним та необґрунтованим, зазначає, що спірні суми податкового кредиту сформовані у зв'язку з виконанням операцій з отримання в оренду торговищ площ. Їх виконання підтверджується належним чином складеними: договором, додатковими угодами, первинними документами та податковими накладними, а отже підстав для невизнання спірних сум податкового кредиту, як вважає позивач, не має.

ДПІ з підстав, викладених у позовній заяві, вважає спірне рішення законним та обґрунтованим та просить у задоволенні позову відмовити.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30.08.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Києві ДПС (далі -СДПІ), правонаступником якої є відповідач, що підтверджується витягом з ЄДР, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Мережа-Трейд»з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету ПДВ при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Оренда-Сервіс»(код з ЄДР 37335673; адреса: 07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шолуденко, 19, "КАРАТ" Промисловий майданчик, 5-А) за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 14.03.2012 р. № 205/39-10/31170331 (далі -Акт перевірки).

Згідно з висновками Акту перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.1., 198.6. ПК України в результаті чого занижено ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету за вересень 2011 року на суму 145 274 грн.

Висновки Акту перевірки ґрунтуються на обставинах аналізу взаємовідносин позивача за договором суборенди № 02/04-04 від 01.04.2011 р., укладеним з ТОВ «Оренда-Сервіс», відповідно до якого позивач, як суборендар, прийняв в тимчасове платне користування у ТОВ «Оренда-Сервіс» (орендар) нежитлову будівлю у м. Житомир, вул. Вітрука, 9-а загальною площею 13802,6 кв.м., яка перебуває у користуванні орендаря на підставі договору № 01/04-04 з ТОВ «Ріелті-Сіті»(Орендодавець), копія якого з актом від 01.04.2011 року про передачу приміщень від ТОВ «Ріелті сіті»до ТОВ «Оренда-Сервіс», а також з додатковою угодою від 01.08.2011 р. та актом до нього від 31.08.2011 р. залучені до матеріалів справи.

У свою чергу, як встановлено під час розгляду справи, зазначене приміщення площею 13802,60 грн. належить ТОВ «Ріелті-Сіті»на підставі свідоцтва про право власності від 23.10.2009 р., копія якого залучена до матеріалів справи.

Як вбачається із зазначеного договору, акту перевірки та визнається сторонами, будівля передається суборендарю з метою організації магазину з правом передачі його в подальшу суборенду . Строк суборенди -12 місяців.

Орендна плата складає 47,78 грн. з ПДВ за 1 кв.м., що складає еквівалент 6 доларам США.

Договором передбачено, що суборендар, крім орендної плати зобов'язується відшкодувати орендарю витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання тощо).

Згідно додаткової угоди від 01.08.2011 р. договір діє до 31.08.2011 року включно.

Приміщення прийнято в суборенду згідно акту від 01.04.2011 р.

Відповідачем не заперечується фізична наявність зазначених приміщень та їх прийняття позивачем в суборенду.

Як встановлено під час розгляду справи, визначається в акті перевірки та визнається сторонами, між сторонами 31.08.2011 року підписано акти:

- № ОУ-0001771 на відшкодування комунальних послуг за договором на суму 210 016 грн., у т.ч. ПДВ 35002,83 грн.;

- № ОУ-0001774 на підтвердження надання послуг з оренди зазначеного вище приміщення на суму 330 065,71 грн. з ПДВ (за серпень 2011 р.);

- № ОУ-0001775 на підтвердження надання послуг з оренди зазначеного вище приміщення на суму 330 065,71 грн. з ПДВ (за серпень 2011 р.).

У вересні 2011 року позивачем отримано податкові накладні від 31.08.2011 р.:

- № 27 з номенклатурою послуг «відшкодування комунальних витрат згідно договору № 02/04-04 від 01.04.2011 р.»на суму 211 515,07 грн. з ПДВ -35252,51 грн.

- № 29 з номенклатурою послуг «оренда приміщення за серпень 2011 року за адресою м. Житомир, вул. Вітрука,9»на суму 330 065,71 грн. з ПДВ -55010,95 грн.,

- № 30 з номенклатурою послуг «оренда приміщення за серпень 2011 року за адресою м. Житомир, вул. Вітрука,9»на суму 330 065,71 грн. з ПДВ -55010,95 грн.

Вартість послуг, зазначена у двох останніх податкових накладних, відповідає місячній вартості послуг з оренди за умовами договору.

Всього позивачу видано податкових накладних на загальну суму послуг 871646,50 грн. з ПДВ - 145274,4 грн., що складає спірну суму податкового кредиту, сформовану позивачем за відносинами з ТОВ «Оренда-Сервіс».

Розрахунки проведені: 01.08.2011 р. на суму 330 065,71 грн. платіжним дорученням № 1000979162 грн. (за оренду за серпень 2011 р. згідно рахунку СФ-000548); 02.08.2011 р. на суму 330065,71 грн. платіжним дорученням № 1000982350 (за серпень 2011 р. згідно рахунку СФ-000547).

У свою чергу, прийнята позивачем в суборенду будівля надалі передана позивачем в суборенду ДП «Гарантія-Маркет»на підставі договору суборенди № 400 від 01.08.2010 р та додаткових угод до нього, зокрема, додаткової угоди від 01.04.2011 року та акту від 01.04.2011 року. В даному випадку передача будівлі позивачем в суборенду відповідає умовам договору № 02/04-04 від 01.04.2011 р., укладеного з ТОВ «Оренда-Сервіс». На підтвердження надання послуг за операцією з подальшої передачі приміщення в суборенду позивачем надано акт від 31.08.2011 р. № 5100002587 та виписану ним та зареєстровану в ЄРПН податкову накладну № 609 від 31.08.2011 р. на суму 662524,80 грн. з ПДВ (оренда приміщень - 13802,6 м2). Оплата проведена 04.10.2011 р. у сумі 662 524,80 грн. З наведеного вбачається, що подальша передача приміщення в суборенду відбулась з вигодою для позивача.

У той же час, ДПІ в Акті перевірки зазначає, що згідно бази даних автоматизованого співставлення існують розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями ТОВ «Оренда-Сервіс»у сумі 145524,11 грн., а саме податковий кредит перевищує податкові зобов'язання.

В контексті наведеного, ДПІ посилається на акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 13.12.2011 р. про неможливість проведення зустрічної перевірки (не звірки).

Із змісту Акту перевірки позивача вбачається, що зазначений акт про неможливість зустрічної перевірки ґрунтується на акті про відсутність контрагента за юридичною адресою № 1771 від 17.11.2011 р., з чого вбачається складання акту про відсутність за контрагента місцезнаходженням поза межами (після) періоду виконання спірних операцій.

В Акті перевірки, з відтворенням акту про неможливість перевірки контрагента, який не надано відповідачем до матеріалів справи, СДПІ зазначає, що контрагентом 19.10.2011 р. подано декларацію з ПДВ за вересень 2011 р. (обсяг поставки 133501 грн. без ПДВ) та 08.11.2011 р. подано декларацію з податку на прибуток за 3 кв. 2011 р.

Згідно з відтвореним в Акті перевірки змістом акту про неможливість перевірки , проведення яких (саме зустрічних перевірок), не передбачено ПК України, СДПІ відзначає, що на підприємстві працює дві особи. За даними декларації з податку на прибуток підприємства, доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 3 кв. 2011 року склали 16164,7 тис. грн. Рядки «амортизація основних фондів та нематеріальних активів»не заповнені.

Надалі в Акті перевірки СДПІ зазначає, що ДПІ у Вишгородському районі на підставі наведеного та, як вбачається з Акту перевірки, неможливості провести зустрічну перевірку, встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт,послуг) контрагентом позивача, у зв'язку з чим робиться висновок про нікчемність договорів на підставі ст. 215, 203 ЦК України, робиться висновок про правочини, у т.ч. з позивачем, як такі, що вчинені без мети реального настання правових наслідків.

З наведеного вбачається, що зазначаючи про неможливість проведення зустрічної перевірки, що, відповідно, не дає можливості провести перевірку, у той же час податковий орган по суті вчиняє дії по проведенню перевірки контрагента та, по суті, формує нічим не обґрунтовані висновки за формою та структурою документу акту перевірки, що, однак, не передбачено ПК України без проведення перевірки.

Не проводячи перевірку, не проводячи аналізу операцій по контрагенту, посилаючись на неможливість проведення перевірки , у той же час податковий орган в контексті наведеного робить висновок про не підтвердження операцій між контрагентами-постачальниками та покупцями виходячи «…з врахування реального часу здійснення операцій, …виробничо-складських ресурсів, технічного персоналу, …засобів для транспортування та іншого майна, які є економічно необхідні для здійснення господарських операцій…».

СДПІ робить висновок в Акті перевірки (стор. 12), що господарські операції з огляду на нікчемність залишаються не підтвердженими відповідними первинними документами та податкові накладні не можуть бути прийняті до уваги, як документи, що підтверджуються правомірність віднесення податкового кредиту.

При цьому, в Акті перевірки (стор. 10, стор. 9) визнається, що у податковій звітності контрагента відображені взаємовідносини ТОВ «Оренда-Сервіс»з позивачем у розмірі ПДВ -145024,73 грн., тобто контрагент відобразив податкові зобов'язання за відносинами з позивачем.

Надалі, ДПІ також вказує на наявність експертного дослідження підписів ОСОБА_4 від 17.01.2012 р. № 21, проведеного спеціалістом НДЕКЦ ГУ МВС України в Київській області відносно того, що підписи на договорі суборенди № 02/04-04 від 01.04.2011 р., на додатковій угоді від 01.08.2011 р., акті від 01.04.2011 р., податковій накладних № 30, 29, № 27 виконані не зазначеною особою, а іншою особою.

Зазначений висновок, як і інші документи на підтвердження доводів СДПІ в обґрунтування висновків Акту перевірки та оскаржуваного рішення, під час розгляду справи також не надано та не наведено непереборних обставин, які перешкоджали їх наданню, хоча, як вбачається з Акту перевірки, зазначені матеріали брались ДПІ до уваги при прийнятті оскаржуваного рішення та, крім того, витребовувались судом у складі матеріалів, які бралися до уваги при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відтак , по суті спірне рішення ґрунтується на тому, що: наявні розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями його контрагента; у листопаді 2011 р. (спірний період -вересень 2011 р.) контрагент був відсутній за адресою, яка не відповідає його адресі в ЄДР (ДПІ зазначає про відсутність місцезнаходження контрагента у квартирі 5/А, у той час, коли контрагент зареєстрований за адресою у приміщенні на промисловому майданчику з літерою 5-А); на висновках експертного дослідження, та, у зв'язку з цим, - на нікчемності правочину з позивачем, неврахуванні первинних документів та податкових накладних та відсутності з огляду на це підстав для формування спірних сум податкового кредиту.

У той же час, позивач додатково зазначає, що відповідно до постанови Деснянського районного суду м. Києва від 20.02.2012 р. (№4-33/12) скасовано постанову слідчого СВ податкової міліції ДПІ у Деснянському районі м. Києва про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_5 та невстановлених осіб, за фактом фіктивного підприємництва, шляхом створення (придбання), зокрема, ТОВ «Оренда-Сервіс» з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. Як вбачається з відмітки від 07.08.2012 р. на зазначеній постанові суду, копія якої залучена до матеріалів справи, вона не оскаржувалась та набрала законної сили.

Як встановлено у зазначеній постанові суду, на підставі пояснень, зокрема, ОСОБА_4 , реєстраційних даних та податкової звітності, копій документів товариств, відсутні дані, які вказують на те, що вказані товариства використовувались з метою прикриття незаконної діяльності -ухилення від сплати податків. Рапорти начальника ОРВ ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва та схема незаконної діяльності вказаних підприємств -не підтверджені податковими документами про використання вказаних підприємств з метою прикриття незаконної діяльності -ухилення від сплати податків.

При цьому, позивачем до матеріалів справи також надано підписану ОСОБА_4 08.12.2011 р. та направлену до Генеральної прокуратури України скаргу на неправомірні дії працівників податкової міліції, в якій останній пояснює, що під диктовку працівника ПМ, який не представився та не пред'явив службове посвідчення, надав пояснення, які в кінцевому результаті були перекручені. У той же час, у скарзі йдеться про те, що в період з 16.11.2010 р. та до початку грудня 2011 року він обіймав посаду директора ТОВ «Оренда-Сервіс», займаючи яку мав на меті забезпечити ведення господарської діяльності з метою забезпечення отримання прибутку. Бухгалтерський облік вівся бухгалтером. Про надані працівнику ПМ пояснення зазначає, що вони не відображають фактичних обставин. ОСОБА_4 у наведеній скарзі також пояснив, що відібрання зразків підписів не супроводжувались складанням протоколу, будь-яких постанов слідчих органів щодо необхідності відібрання зразків підписів йому не пред'являлось. У скарзі просив вважати надані працівнику ПМ такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Вирішуючи у взаємозв'язку з наведеним спір по суті та щодо правил формування податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Так, згідно з п/п. 14.1.178 Податкового кодексу України податок на додану вартість, це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1. ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг , місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п/п. 14.1.185. ПК України під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Згідно з п/п. 14.1.203. ПК України продаж результатів робіт (послуг), це будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Порядок формування податкового кредиту визначено наступними положеннями ПК України.

Так, зокрема, згідно з п/п. 14.1.181 ПК України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій , зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг .

При цьому, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку , зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ПК України).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: (1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; (2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ПК України).

Згідно з п. 201.1. ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначені цим пунктом.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4. ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України).

Слід додати, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7. ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8. ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10. ПК України).

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. (п. 198.6 ПК України).

В контексті наведеного та щодо порядку обліку, документального підтвердження спірних операцій та юридичної значимості первинних документів, суд зазначає, що відповідно до п. 16.1.2., 16.1.3. ПК України платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пунктом 44.1 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова , статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку . Частиною 1 ст. 9 цього закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи , які фіксують факти здійснення господарських операцій. Статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, зокрема: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції..

Відтак , аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави для висновку, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), мають бути підписані уповноваженою особою та в яких обов'язково визначається зміст та обсяг операцій, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у податковому обліку.

При цьому, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

У взаємозв'язку з вищенаведеним , суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 ВАС України.

В даному випадку , в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, як приходить до висновку суд, відповідач не довів наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

У той же час, сукупність досліджених під час розгляду справи документів, у т.ч. договори, правовстановлюючі документи на будівлю, первинні документи за спірними операціями, а також первинні документи за операціями з подальшого продажу послуг з оренди приміщень, підтверджує надання цих послуг позивачу контрагентом позивача та, з урахуванням обставин, встановлених у постанові Деснянського районного суду м. Києва від 20.02.2012 р. та у поясненнях директора контрагента позивача ОСОБА_4 на адресу Генеральної прокуратури України, не дають підстав для сумніву щодо реальності поставки або висновку про нездійснення спірних операцій.

Слід додати, що вищезгадані податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Відповідачем в цьому контексті не надано належних та допустимих доказів які б спростовували виконання спірних операцій та підписання первинних документів за спірними операціями уповноваженими особами, а відтак і не доведено відсутності у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту.

Зокрема, під час розгляду справи відповідачем не надано матеріалів, на яких ґрунтуються висновки Акту перевірки, а саме: акту про неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента та не доведено правових підстав для проведення такого роду перевірок; акту про відсутність контрагента за місцезнаходженням; висновків експертного дослідження та не наведено і не доведено непереборних обставин , які перешкоджали його наданню, хоча зазначені матеріали витребовувались ухвалою про відкриття провадження у справі у складі матеріалів, на підставі яких ухвалено спірне рішення, та ці матеріали, як вбачається з акту перевірки, були наявні у податкового органу під час складання Акту перевірки.

При цьому, щодо відсутності контрагента за місцезнаходженням, суд зазначає, що з Акту перевірки позивача вбачається, що акт «про відсутність»складений 17.11.2011 року, тобто після періоду виконання спірних операцій (у серпні 2011 р.), а отже не може свідчити про відсутність контрагента за місцезнаходженням в період виконання спірних операцій. В цьому контексті слід додати, що із змісту акту перевірки позивача вбачається, що доводи відповідача ґрунтуються на акті про відсутність контрагента за адресою м. Вишгород, вул. Шолуденка, д. 19 кв. 5/А, що не відповідає адресі реєстрації контрагента, визначеній в ЄДР, а саме: м. Вишгород, вул. Шолуденко, 19, "КАРАТ" Промисловий майданчик, 5-А , та взагалі вказує на необізнаність осіб, які складали акт про відсутність контрагента за місцезнаходженням, з місцем фізичного розміщення місця реєстрації контрагента, на відсутність цих осіб за даною адресою, оскільки є очевидною відмінність квартири від промислової зони, а отже зазначений акт не може братися судом до уваги в якості доказу відсутності контрагента в період виконання спірних операцій за своїм місцезнаходженням.

У взаємозв'язку з наведеним, слід також зазначити, що відсутність контрагента за місцезнаходженням після періоду виконання операцій, не визначена ПК України як підстава для позбавлення покупця товарів/робі/послуг права на податковий кредит та не свідчить про невиконання спірних операцій.

Щодо недекларування контрагентом податкових зобов'язань, слід зазначити, що наведене спростовується самим відповідачем в Акті перевірки (стор. 10, 9) про що зазначено вище. При цьому, ПК України не містить положень, які б позбавляли покупця права на податковий кредит у випадку недекларування продавцем податкових зобов'язань за відсутності доказів обізнаності покупця щодо здійснення продавцем протиправної діяльності у сфері податного законодавства, правова позиція щодо чого викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 29.03.2012 р. у справі № К/9991/1617/11 (номер в ЄДРСР 22354381).

Щодо викладених в Акті перевірки доводів відповідача щодо відсутності у контрагента необхідних ресурсів для виконання спірних операцій, слід також зазначити, що Акт перевірки не містить обґрунтування щодо обсягу і кількості трудових та інших ресурсів, які були необхідними для контрагента позивача для виконання операцій за спірні періоди, але були відсутні. Виходячи з характеру спірних операцій щодо приймання та подальшої передачі приміщень в оренду, в даному випадку, як приходить до висновку суд, наявність двох осіб є цілком достатньою для оформлення операцій та проведення їх в обліку.

У взаємозв'язку з вищенаведеним слід зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В контексті викладених в Акті перевірки доводів ДПІ, суд також зазначає, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо визнання судом фіктивним правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, тобто його вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, на чому по суті ґрунтуються доводи ДПІ.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б набрали законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В контексті викладених в Акті перевірки доводів ДПІ, суд також зазначає, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано рішення суду , яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким б встановлювалась реєстрація учасників спірних операцій, на підроблені, втрачені документи або реєстрація на підставних осіб, на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочину, укладених між позивачем та його контрагентом.

Відносно доводів відповідача щодо не підписання первинних документів та податкових накладних за спірними операціями директором контрагента, слід зазначити, що, як вже зазначалося вище, відповідачем не надано під час розгляду справи висновків експертного дослідження на яких ґрунтуються доводи СДПІ, доводи СДПІ в цьому контексті спростовуються матеріалами справи, у т.ч. обставинами, встановленими у постанові Деснянського районного суду м. Києва від 20.02.2012 р. та поясненнями директора контрагента позивача ОСОБА_4 на адресу Генеральної прокуратури України. В контексті наведеного слід додати, що в Акті перевірки (стор. 8) відповідач зазначає, що контрагент, після скасування 01.08.2011 р. його реєстрації платником ПДВ (з підстав внесення запису до ЄДР про відсутність за місцезнаходженням), був знову зареєстрований платником ПДВ 22.08.2011 р. та був зареєстрований платником ПДВ у т.ч. на день складання Акту перевірки, чим, по суті, податковим органом підтверджено статус та повноваження керівника, наявність контрагента за місцезнаходженням та його добросовісну поведінку як платника ПДВ.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідачем не доведено обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкового кредиту за вищезгаданими операціями та зумовлювали можливість прийняття оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Мережа Трейд»(код з ЄДР 31170331; адреса: 02154, м. Київ, Русанівська набережна, 4) задовольнити.

Визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2012 р. № 0000053910 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві ДПС.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 03.09.2012 р.