Постанова

від 29.08.2012 по справі 5011-62/793-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2012 № 5011-62/793-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Новікова М.М.

Яковлєва М.Л.

при секретарі судового засідання - Карнафель О.В.

за участю представників:

від позивача: Шумік Н.М. - представник за довіреністю б/н від 08.08.2012р.,

від відповідача: Недотоп М.М. - представник за довіреністю № 09/01/12 від 10.01.2012р.,

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш" на рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2012 року (підписано 05.03.2012р.)

у справі № 5011-62/793-2012 (суддя Любченко М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСЛ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш"

про тлумачення умов договору, розірвання договору та стягнення збитків.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суть рішення і апеляційної скарги:

В квітні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КСЛ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш" про тлумачення умов п. 3.4. договору купівлі-продажу обладнання №ZX650LC-3 12/01/08 від 12.01.2008р. щодо сторони договору, яка має подати замовлення; розірвання вказаного правочину; стягнення з відповідача збитків в сумі 352843,50 грн.

Позовна вимога про тлумачення умов договору обґрунтована тим, що між сторонами існує спір щодо сторони договору, яка має подати замовлення. Так, позивач вважає, що замовлення повинно бути здійснено стороною продавця безпосередньо у заводу-виробника товару, імпортна складова якого (за умовами п. 2.2. договору) складає 100%. При цьому, факт одержання попередньої оплати товару є гарантією для продавця того, що покупець дійсно має намір його придбати. Крім того, позивач просить розірвати договір у зв'язку з істотним порушенням його умов відповідачем в частині непоставки товару та відшкодувати збитки у вигляді попередньої оплати вартості предмета договору в сумі 352843,50 грн.

Справа неодноразово розглядалася різними судовими інстанціями.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.06.2011р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2011р., у задоволенні позовних вимог було відмовлено в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.01.2012 року скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2011 р. та рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2011 року. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи рішенням господарського суду міста Києва від 29.02.2012р. позов задоволено повністю. Розтлумачено п.3.4 договору купівлі-продажу обладнання №ZX650LC-3 12/01/08 від 12.01.2008р. наступним чином: після отримання попередньої сплати в розмірі 10% загальної суми договору відповідно до п.5.1 (платіж №1) даного договору продавець здійснює замовлення товару у його виробника. Договір купівлі-продажу обладнання №ZX650LС-3 12/01/08 від 12.01.2008р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "КСЛ" та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш", розірвано. Стягнуто з відповідача на користь позивача збитки в сумі 352843,50 грн. та судові витрати.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2012 р. у справі № 5011-62/793-2012 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в постанові Вищого господарського суду України від 09.02.2011р. по справі № 18/480-56/141 господарського суду міста Києва (між тими ж сторонами) було встановлено, що відповідно до умов п. 3.4. договору позивач повинен був здійснити замовлення товару. Крім того, апелянт зазначає, що висновки суду першої інстанції стосовно істотного порушення відповідачем договірних зобов'язань є передчасними та безпідставними, оскільки при укладенні договору сторонами було визначено, що замовлення робиться після попередньої оплати, однак таке замовлення позивачем зроблено не було. У зв'язку з наведеним, за доводами відповідача, виконання останнім договірних зобов'язань (в частині поставки товару) в односторонньому порядку належним чином було неможливим. Щодо задоволеної вимоги про стягнення збитків, відповідач вказує на помилковість висновків суду про те, що поставка товару не відбулась з вини відповідача, оскільки останній не приступив до її виконання з огляду на відсутність відповідного замовлення позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2012р. апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш" прийнята до провадження та призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні 10.07.2012р.

У зв'язку з неявкою представників позивача розгляд справи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України відкладався на 29.08.2012р.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2012 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В обґрунтування викладених у даному відзиві доводів позивач посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення здійснено аналіз умов усього договору, а не лише п. 3.4 (як стверджує відповідач) та взято до уваги загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Також позивач зазначає, що суд першої інстанції вірно не надав постанові Вищого господарського суду України від 09.02.2011р. у вищезгаданій справі № 18/480-56/11 преюдиціального значення, оскільки касаційна інстанція не наділена правом, зокрема, встановлювати обставини. Щодо вимоги про розірвання договору позивач зазначає, що у встановлений договором строк відповідач не здійснив поставку товару, що є істотним порушенням його умов. У зв'язку з цим, за доводами позивача, договір підлягає розірвання, а сплачені грошові кошти - поверненню позивачу на підставі ст. 22, ч.5 ст. 653 ЦК України та ст. 224 ГК України.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2012р., у зв'язку з перебуванням суддів Баранця О.М. та Іоннікової І.А. у відпустці, змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Новіков М.М., Яковлєв М.Л. Вказаний склад колегії спочатку розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш" у даній справі та ухвалив постанову.

В судовому засіданні 29.08.2012р. представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 12.01.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш" (продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КСЛ" (покупець за договором) був укладений договір купівлі-продажу обладнання №ZX650LC-3 12/01/08 (далі - договір).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, із договорів та інших правочинів.

В п.1.1 договору сторони передбачили, що продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити гусеничний гідравлічний екскаватор НІТАСНІ модель ZХ650С-3 у кількості 1 одиниці, характеристики якого, що включають в себе найменування та комплектацію товару, зазначаються у додатку №1 до договору.

Згідно із п.2.1 договору ціна на товар встановлюється в розмірі 2940362,50 грн. без ПДВ, ПДВ - 588 072,50 грн. Загальна вартість товару разом з ПДВ складає 3528435,00 грн.

В розділі 5 договору купівлі-продажу обладнання №ZX650LC-3 12/01/08 від 12.01.2008р. сторонами визначений порядок оплати товару:

- платіж №1: передплата в розмірі 10% від загальної вартості товару, що складає 294036,25 грн. без ПДВ, ПДВ -58807,25 грн., загальна сума платежу №1 разом з ПДВ в розмірі 352843,50 грн. переводиться на розрахунковий рахунок продавця до 30.01.2008р. з вказівкою номеру рахунку-фактури постачальника, як підстави для оплати;

- платіж №2: оплата в розмірі 90% від загальної вартості товару, що складає 2646326,25 грн. без ПДВ, ПДВ - 529265,25 грн., загальна сума платежу №2 разом з ПДВ в розмірі 3175591,50 грн. переводиться на розрахунковий рахунок продавця за фактом поставки товару протягом 2 банківських днів з вказівкою номеру рахунка-фактури продавця, як підстави для оплати.

Відповідно до п.3.1 договору продавець проводить поставку товару у повній комплектності та у відповідності з технічною специфікацією (додаток №1) до 20.07.2008р. у разі отримання передплати у повному обсязі (п.5.1, платіж №1) відповідно до даного договору. Дострокова поставка допускається. Часткове відвантаження не допускається. У разі затримки здійснення передплати (п.5.1, платіж №1) строк поставки продовжується пропорційно до терміну затримки здійснення передплати.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач 04.04.2008р. перерахував на користь відповідача 10 % попередньої плати товару у розмірі 352 843,50 грн. (банківська виписка - а.с. 20 том І).

Пунктом 3.4 договору передбачено, що замовлення товару здійснюється після отримання попередньої оплати в розмірі 10% загальної суми договору відповідно до п.5.1 (платіж №1).

Пунктами 4.1, 4.2 договору сторони узгодили, що поставка проводиться на склад покупця, який знаходиться за адресою: Україна, Київська область, с. Бушево, вул. Гранітна, 1, з проведенням пуско-наладних робіт, інструктажем персоналу та передачею технічної документації покупцю на російській мові. Днем виконання продавцем зобов'язань по постачанню товару вважається дата передачі товару, підтверджена актом прийому-передачі товару (додаток №2).

Позивачу вищенаведений товар за актом приймання-передачі не передано, у зв'язку з тим, що останній, за доводами відповідача, не здійснив його замовлення у продавця (відповідача) як це передбачено умовами п. 3.4 договору.

Разом з цим, позивач вважає, що за умовами вищенаведеного пункту договору замовлення товару повинно було бути здійснено стороною продавця у заводу-виробника, який є нерезидентом, для його поставки покупцю. При цьому, факт одержання від покупця попередньої оплати є для останнього гарантією того, що покупець дійсно має наміри щодо придбання даного товару.

Таким чином, між сторонами існує спір щодо тлумачення п. 3.4 договору, оскільки останні мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони договору при виконанні даного правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 637 ЦК України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Таким чином, тлумачення правочину може бути окремим предметом судового розгляду за наявності спору між сторонами.

Апелянт, як на підставу відмови в позові, зокрема, вказує на те, що Постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2011р. у вищезгаданій справі № 18/480-56/141 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСЛ" до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш" про стягнення 318 799,13 грн. (між тими сторонами) встановлено, що оскільки попередня плата та замовлення товару, мають вчинятися не одночасно, а послідовно, порушення відповідачем умов договору поставки відбулось у зв'язку із відсутністю факту вчинення позивачем замовлення такого товару.

Проте, вказані доводи апелянта відхиляються судом апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Так, Вищим господарським судом України в постанові від 18.01.2012р. у даній справі зазначено, що посилаючись на приписи ч. 2 ст. 35 ГПК України та оціночні судження і висновки суду, викладені у постанові Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2010р. та постанові Вищого господарського суду України від 09.02.2011р. у справі №18/480-56/141, суди попередніх інстанцій помилково у даній справі не розглянули по суті вимогу та не надали тлумачення умови договору купівлі-продажу обладнання №ZX650LC-3 12/01/08 від 12.01.2008р. Крім того, суди, відмовляючи у тлумаченні п. 3.4. договору, передчасно визнали за позивачем - покупцем обов'язок здійснити замовлення товару з огляду на інші умови (п.п. 1.1, 2.2, 3.1) укладеного договору, зміст яких складає права та обов'язки контрагентів за правочином.

Відповідно до ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Київський апеляційний господарський суд за результати перегляду в апеляційному порядку оскаржуваного рішення, а також з огляду на приписи норм процесуального права, встановив правомірність позиції суду першої інстанції щодо незастосування ст. 35 ГПК України.

По-перше, відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Тобто за змістом вищенаведеної норми преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом.

По-друге, преюдиціального значення не надається також фактам (обставинам), зазначеним у судових рішеннях касаційної інстанції, оскільки останню не наділено правом, зокрема, встановлювати або вважати доведеними обставини і вирішувати питання, пов'язані з доказуванням.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. № 18.

Отже, суд апеляційної інстанції за результатами перегляду в апеляційному порядку оскаржуваного рішення дійшов висновку, що надання судом оцінки п. 3.4. договору в межах розгляду справи № 18/480-56/141 не є фактом в розумінні ст. 35 ГПК України, а є висновком (судженням), зробленим за результатами дослідження вищенаведеної справи, та який, відповідно, не може бути обов'язковим для суду у даній справі. Крім того, тлумачення п. 3.4. договору є окремим предметом спору, якій підлягає вирішенню саме в межах даної справи.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, тлумаченням змісту правочину або окремих його умов є з'ясування, встановлення судом дійсної волі однієї сторони або обох сторін під час укладання правочину, яка виражена в певних пунктах, розділах правочину, та роз'яснення судом цієї волі сторонам. При цьому, постановляючи рішення про тлумачення змісту правочину суд повинен роз'яснити сторонам зміст правочину чи окремих його умов, використовуючи значення слів і понять, значення термінів, порівняння відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, з'ясуванням мети правочину, змісту попередніх переговорів, усталеної практики відносин між сторонами тощо.

Як вже зазначалось, між сторонами існує спір щодо тлумачення умов п. 3.4. договору в частині вчинення тією чи іншою стороною відповідного замовлення товару у зв'язку з тим, що вказаний пункт не містить посилань на те хто з контрагентів - покупець чи продавець - повинен здійснити замовлення. За наведеного, зміст даної умови правочину підлягає встановленню, зокрема, шляхом його аналізу та порівняння з іншими частинами договору та з врахуванням загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

За практикою застосування термінів, слів та словосполучень замовлення - це пропозиція (оферта) замовника (покупця) виготовити, поставити (продати) йому продукцію, виконати роботу, надати послугу у вказаний строк у замовленому обсязі, кількості, асортименті, якості та з дотриманням інших необхідних даних.

Так, за умовами договору купівлі-продажу відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність позивача гусеничний гідравлічний екскаватор НІТАСНІ модель ZХ650С-3 у кількості 1 одиниці (п. 1.1 договору).

В додатку № 1 до договору сторони конкретизивули характеристики товару (технічна специфікація), що купується позивачем, зокрема, двигун з турбонадувом Isuzu AH-6WGIXYSA02, повна потужність 469 к.с., робочий об'єм двигуна 15,681 л, експлуатаційна маса 66300 кг, стріла для загальних робіт 6,8 м, рукоять 2,9 м; скельний ківш (об'єм -4 куб.м, макс.глибина копання 7,12 м, макс.виліт стріли на рівні горизонту 11,50 м); ходова система (ходова частина тракового типу шириною 650 мм із трьома грунтозацепами); кабіна (CRES II, електрона панель системи контролю режимів пріоритету роботи машини, регульоване сидіння з викидною спинкою та регульованими підлокітниками, склоочисник та склоомивач, AMрадіо з цифровим годинником, кондиціонер повітря з автоматичним регулюванням); комплект гідроліній для підключення гідромолоту; інструкція з експлуатації російською мовою.

Також умовами п. 3.1., п. 4.1. договору визначено місце та строки поставки вищенаведеного товару.

Таким чином, виходячи з аналізу вищенаведених умов правочину та з врахуванням загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з підписанням договору позивачем, як покупцем товару, фактично було проведено зі свого боку замовлення у відповідача товару - гідравлічного екскаватору НІТАСНІ модель ZХ650С-3 у кількості 1 одиниці, визначено необхідні технічні характеристики техніки, узгоджено умови поставки стосовно місця та строку виконання зобов'язань.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що перешкод у продавця щодо виконання ним своїх договірних зобов'язань з поставки товару з підстав прострочення позивача (нездійснення, за твердженням апелянта, позивачем відповідного замовлення товару, тобто визначення конкретних характеристик, кількості, якості, строку і тощо товару) не було. А тому доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються судом.

Надані представником апелянта в судовому засіданні усні пояснення про те, що на час проведення позивачем попередньої оплати на складі відповідача вже знаходилась необхідна стороні техніка судом апеляційної інстанції відхиляється, оскільки, по-перше, стороною жодними належними та допустимими доказами вказаних обставин не підтверджено та необґрунтовано неможливість подання таких доказів з причин, що не залежать від сторони. По-друге, викладені обставини не є підставою для відмови в задоволенні позовної вимоги про тлумачення змісту правочину, оскільки не входять до предмету доведення в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України стосовно цієї позовної вимоги (предмету спору).

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що фактичне повторне здійснення замовлення після проведення попередньої оплати, на чому наполягає апелянт, є недоцільним та не відповідає встановленому ст. 3 Цивільного кодексу України принципу розумності і дійсній волі сторін під час укладання вказаного правочину.

До того ж, виходячи зі змісту п. 2.2. договору імпортна складова товару становить 100 %, тобто відповідач не є виробником гідравлічного екскаватору НІТАСНІ, а виступає ексклюзивним дилером на території України з продажу вказаної техніки. Отже постачання товару покупцям, які перебувають на території України, обумовлено необхідністю замовлення його в японської компанії Hitachi Construction Machinery Co.Ltd. Аналогічні відомості викладені на офіційному сайті відповідача www.euromash.com.ua (а.с. 8-9 том ІІ).

Зважаючи на вищевикладене, а також з врахуванням визначених сторонами у договорі умов щодо кількості, якості, найменування та строку поставки товару, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками господарського суду міста Києва про те, що в п.3.4 договору під замовленням слід розуми замовлення саме відповідачем, як продавцем, товару у виробника, оскільки сторона не є виробником гідравлічного екскаватору та виконання обов'язку стосовно його постачання пов'язано з необхідністю замовлення товару у його безпосереднього іноземного виробника. В цій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Щодо вимоги про розірвання договору купівлі-продажу суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 188 ГК України, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Тобто однією з підстав розірвання договору за рішенням суду є істотне порушення договору його стороною.

Підстава позову про розірвання договору купівлі-продажу обґрунтована тим, що відповідачем у встановлений договором строк зобов'язання в частині поставки придбаного товару не виконано, що позбавило позивача того, на що він розраховував при його укладенні.

За змістом ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно із ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Як вже зазначалось, у відповідності до п.3.1 договору продавець проводить поставку товару у повній комплектності та у відповідності з технічною специфікацією (додаток №1) до 20.07.2008р. у разі отримання передплати у повному обсязі (п.5.1, платіж №1 до 30.01.2008р.) відповідно до даного договору. Дострокова поставка допускається. Часткове відвантаження не допускається. У разі затримки здійснення передплати (п.5.1, платіж №1) строк поставки продовжується пропорційно до терміну затримки здійснення передплати.

У відповідності до наявної в матеріалах справи банківської виписки позивачем 04.04.2008р. перераховано відповідачу 10 % попередньої плати в сумі 352 843,50 грн. Отже передплата проведена позивачем із затримкою, що згідно вищенаведеної умови договору надає продавцю (відповідачу) право відстрочки поставки товару на відповідний термін.

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підписаного між сторонами, у відповідності до п. 4.2 договору, акту прийому-передачі товару матеріали справи не містять. Інших доказів в підтвердження обставин належного виконання відповідачем договірних зобов'язань ні в суді першої інстанції, а ні під час перегляду рішення в апеляційному порядку стороною не надано. Крім того, як правильно встановлено судом першої інстанції та з'ясував Київський апеляційний господарський суд під час перегляду рішення, поставка товару не здійснена відповідачем до цього часу.

Таким чином, відповідачем у встановлений договором строк (з урахуванням наявності обставин відстрочки) зобов'язання в частині поставки гідравлічного екскаватору НІТАСНІ модель ZХ650С-3 у кількості 1 одиниці на склад позивача, який розташований за адресою: Київська область, с. Бушево, вул. Гранітна, 1 не виконано, що є істотним порушенням умов даного правочину.

Враховуючи той факт, що невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу в частині поставки товару, є істотним порушенням умов угоди, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині розірвання договору купівлі-продажу №ZX650LC-3 12/01/08 від 12.01.2008р. підлягають задоволенню повністю.

Доводи апелянта не спростовують вищенаведених висновків щодо неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань саме у визначений умовами правочину строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України та ч. 2 ст. 202 ГК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно із ч.5 ст.653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч.1 ст. 22 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Важливим елементом доказування понесення збитків є встановлення причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Тобто позивачу необхідно довести, що протиправна поведінка чи бездіяльність іншої сторони є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої сторони, - наслідком такої протиправної поведінки

При цьому, частиною 2 ст. 614 ЦК України передбачено презумпцію вини правопорушника, тому позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні збитків, навпаки, на відповідача покладено обов'язок доказування відсутності своєї вини.

Таким чином, господарський суд міста Києва дійшов вірного висновку, який не спростовується доводами апеляційної скарги, що вимога позивача щодо відшкодування збитків в сумі 352843,50 грн., сплаченої стороною у вигляді попередньої плати за непоставлений відповідачем товар, є обґрунтованою. Обставини відсутності вини у спричиненні позивачу вказаних збитків не було доведено відповідачем ні суду першої інстанції, а ні під час апеляційного провадження. В цій частині оскаржуване судове рішення також підлягає залишенню без змін.

З огляду на встановлене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 ГПК України.

Судові витрати покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32-35, 43, 49, 99, 101 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш" на рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2012р. у справі № 5011-62/793-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2012 року у справі № 5011-62/793-2012 залиши без змін.

3. Матеріали справи № 5011-62/793-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 31.08.2012р.

Головуючий суддя Коротун О.М.

Судді Новіков М.М.

Яковлєв М.Л.