Постанова

від 28.08.2012 по справі 2а/0570/9943/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/9943/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16-51

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретарі Ковальському А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоун Італі і Партнери»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

за участю:

від позивача: Чумаков А.В.(за дов. б/н від 01.08.2012 року),

від відповідача: Лісневський С.О. (за дов. № 8355/10/10-013-5 від 07.07.2012 року)

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стоун Італі і Партнери» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним (нечинним, протиправним, незаконним) податкового повідомлення-рішення № 0038491542 від 25 липня 2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 658 821,00 грн., з яких основний платіж - 527 057,00 грн., штрафні санкції - 131 764,00 грн. В судовому засіданні представник позивача уточнив заявлені позовні вимоги та просив суд податкове повідомлення-рішення № 0038491542 від 25 липня 2012 року визнати недійсним.

Згідно викладеного в позові підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкової інспекції про не спрямованість правочину з придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «ЛПМ-Консалтинг», наслідки вчинення якого відображені позивачем в податковому обліку, на реальне настання правових обумовлених ним наслідків, внаслідок чого зв'язок цього правочину із господарською діяльністю позивача відсутній.

В обґрунтування вимог позивач зазначив проведення перевірки відповідачем з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «ЛПМ -Консалтинг» за відсутності на те правових підстав, оскільки згідно направлень на перевірку, метою її проведення визначалося перевірка товариства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «Проект 2012» за 4 квартал 2011 року, у т.ч. листопад 2011 року, а не ТОВ «ЛПМ -Консалтинг».

Позивач зауважував на необґрунтованості висновків відповідача про невідбуття відображеного правочину з придбання товарно-матеріальних цінностей, вмотивованих інформацією акту Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «ЛПМ-Консалтинг» (ЄДРПОУ 35480532) з питань дотримання вимог податкового законодавства № 19/22/35480532 від 13 квітня 2012 року, оскільки описані в цьому акті обставини не є належними та допустимими доказами невідбуття господарських операцій з придбання позивачем товарів. Позивач зауважував на тому, що податковий кредит за наслідком здійснення правовідносин з ТОВ «ЛПМ-Консалтинг» формувався у відповідності до вимог чинного законодавства на підставі належним чином оформлених податкових накладних, вчинення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

З огляду на таке, висновки податкової інспекції про заниження позивачем податку на додану вартість у листопаді 2011 року є безпідставними, а тому податкове повідомлення-рішення № 0038491542 від 25 липня 2012 року підлягає визнанню недійсним.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, надав письмові заперечення проти позову. В наданих запереченнях в обґрунтування незгоди із позовом зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення стали викладені в акті перевірки висновки про відображення позивачем в податковому обліку з податку на додану вартість вчинення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «ЛПМ-Консалтинг», які не мали реального відбуття та не пов'язані із господарською діяльністю. Посилаючись положення пункту 198.3. статті 198 та пункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу України, за змістом яких податковий облік має ґрунтуватися на даних бухгалтерського обліку, відповідач зауважував на не встановленні в ході перевірки факту отримання позивачем та перевезення товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «ЛПМ-Консалтинг» до позивача, що свідчить про їх невідбуття.

Додатково на підтвердження висновків про не відбуття господарських операцій відповідач послався на обставини, встановлені в ході проведеної перевірки Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією в Луганській області Державної податкової служби, викладені в акті № 19/22/35480532 від 13 квітня 2012 року, а саме: незнаходження ТОВ «ЛПМ- Консалтинг» за місцем реєстрації, неподання звітності, недостатня кількість трудових ресурсів, відсутність основних фондів та надання директором ТОВ «ЛПМ- Консалтинг» Тіняковим Г.І. пояснень про те, що він не має жодного відношення до діяльності товариства.

Посилаючись на відповідність вимогам чинного законодавства висновків акту, відповідач зауважував на необґрунтованості заявлених позивачем вимог та правомірності прийнятого податковою інспекцією податкового повідомлення-рішення, просив суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення аналогічні викладеним в запереченнях, просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стоун Італі і Партнери» (позивач) є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 36305907 (арк. справи 64 - 80). Відповідно до витягу з ЄДР основними видами діяльності позивача є наступні: оптова торгівля меблями, покриттям для підлог та неелектричними побутовими приладами; будівництво будівель; оптова торгівля електропобутовими приладами; інші види оптової торгівлі; покриття підлог та облицювання стін; роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами (арк. справи 83-84).

Як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, є платником податку на додану вартість.

В період з 21 червня 2012 року по 03 липня 2012 року на підставі наказів на перевірку № 311 від 21 червня 2012 року, № 326 від 27 червня 2012 року та направлень від 21 червня 2012 року за № 512/22-1, 510/22-1, 511/22-1 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоун Італі і Партнери» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість із Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛПМ-Консалтинг» (код ЄДРПОУ 35480532) за 4 квартал 2011 року, у тому числі за листопад 2011 року. За наслідком проведення перевірки складений акт № 831/22-1/36305907 від 09 липня 2012 року (т. 1 арк. справи 11-25).

Згідно викладеного у висновках акту перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за листопад 2011 року, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на 527 057,00 грн.

Наведене порушення стало наслідком включення позивачем до податкового кредиту листопада 2011 року податку на додану вартість в сумі 527 057,00 грн. на підставі виданих ТОВ «ЛПМ -Консалтинг» податкових накладних, оскільки відображені в податковому обліку операції з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей не мали реального відбуття, спрямовувалися лише на отримання податкової вигоди, а не настання правових наслідків. Такі висновки обґрунтовані інформацією, викладеною в акті Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області № 19/22/35480532 від 13 квітня 2012 року, відповідно до якого при проведенні 02 березня 2012 року обстеження податкової адреси: м. Донецьк, пр-т Миру, 8 не встановлено знаходження ТОВ «ЛПМ -Консалтинг» за юридичною адресою; надання директором товариства Тіняковим Г.І. пояснень від 30 березня 2012 року про його непричетність до діяльності ТОВ «ЛПМ-Консалтинг»; ненадання товариством податкової звітності в період з 1 січня 2012 року по 11 квітня 2012 року. Крім цього, в акті перевірки відповідачем зазначено, що під час проведення перевірки податковій інспекції не надано товарно-транспортних накладних; сертифікатів якості; сертифікатів походження товарів, що також свідчить про невідбуття операцій з постачання товарно-матеріальних цінностей та відсутності підстав відображувати наслідки їх вчинення в податковому обліку.

25 липня 2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0038491542 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 658 821,00 грн., з яких за основним платежем - 527 057,00 грн., за штрафними санкціями - 131 764,00 грн. (арк. справи 10).

Спірним питанням цієї справи є правомірність визначення позивачем податкового кредиту у листопаді 2011 року, внаслідок відображення позивачем здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПМ-Консалтинг» на підставі укладеного договору.

Господарські операції позивача, що стали причиною виникнення спору між сторонами відбувалися після набрання чинності Податковим кодексом України, а тому оцінка спірних правовідносин між сторонами здійснюється судом із врахуванням положень Податкового кодексу України, що набрав чинності 01 січня 2011 року.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт).

19 грудня 2011 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за листопад 2011 року (арк. справи 86-89), рядком 25 якої задекларував податок до сплати в сумі 149 932,00 грн. Податкові зобов'язання звітного податкового періоду - 1 514 160,00 грн., податковий кредит - 1 347 833,00 грн., залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду - 16 395,00 грн.

Згідно приписів пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (робіт, послуг) (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до декларації за листопад 2011 року (арк. справи 89) до складу податкового кредиту листопада 2011 року за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ «ЛПМ-Консалтинг» (ІПН 354805326556) позивачем включений податок на додану вартість в сумі 527 056,67 грн. Копії податкових накладних, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит листопада 2011 року в сумі 527 056,67 грн. наявні в матеріалах справи (арк. справи 43-48). За наслідком дослідження в судовому засіданні податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛПМ-Консалтинг», судом встановлено їх відповідність вимогам, визначеним Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № N 1401/18696), що набрав чинності 10 січня 2011 року, що свідчить про відсутність перешкод, визначених пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України для формування на підставі зазначених податкових накладних податкового кредиту.

З аналізу положень підпункту 198.6 та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів. Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

У відповідності до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В судовому засіданні було встановлено, що податковий кредит формувався позивачем по факту отримання товарів у межах укладеного із ТОВ «ЛПМ-Консалтинг» договору поставки № 23/11ЛПМ від 03 листопада 2011 року (арк. справи 27-34). Згідно умов зазначеного договору ТОВ «ЛПМ-Консалтинг» (продавець) зобов'язався поставити та передати у власність покупця (позивача), а покупець прийняти та сплатити продукцію - комплектуючі для збирання меблів, у кількості, за номенклатурою, цінам та строки постачання згідно умов договору. Пунктом 2.1. договору визначено, що загальна вартість товару складає 3 162 340,00 грн. із врахуванням ПДВ.

Перелік товарів, що мають постачатися на умовах цього договору, їх кількість та вартість за одиницю визначено додатком № 1 до договору ( арк. справи 35-36).

Згідно пункту 1.2.1 договору поставка товару здійснюється на умовах DDP-м. Донецьк, вул. Купріна, 64. Частиною 2 цього пункту визначено, що в зобов'язання продавця входить, окрім іншого, поставка товарів на збірну площадку, розвантаження та завантаження в будь якому місці.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «ЛПМ-Консалтинг» поставлений товар, прийняття якого супроводжувалося складанням актів приймання товарів. Згідно наявних в матеріалах справи актів приймання товарів від 10 листопада 2011 року, 11 листопада 2011 року,14 листопада 2011 року, від 18 листопада 2011 року, від 21 листопада 2011 року, від 23 листопада 2011 року (т. 1 арк. справи 37-42) протягом листопада 2011 року позивачем отримані від ТОВ «ЛПМ-Консалтинг» товарно-матеріальні цінності загальною вартістю 3 162 340,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 527 056,66 грн.

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено сплату позивачем вартості отриманого товару в повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів в сумі 3 162 340,00 грн. за платіжним дорученням № 264 від 28 листопада 2011 року (арк. акту перевірки 4).

Відповідно до викладеного в акті перевірки, в ході її проведення встановлено, що згідно документів бухгалтерського обліку (відомість по рахунку 202) зазначені товарно-матеріальні цінності обліковуються на залишках (арк. акту перевірки 8). Зазначена обставина підтверджена також наявними в матеріалах справи документами (арк. справи 126-127). Тобто, дані щодо придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей підтверджені також даними бухгалтерського обліку позивача.

На підтвердження використання позивачем придбаного ТОВ «ЛПМ-Консалтинг» товару в господарській діяльності позивачем був наданий договір комісії № 594 від 25 листопада 2011 року, за змістом якого позивач передав придбаний в ТОВ «ЛПМ- Консалтинг» товар фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 для укладення правочинів з реалізації товарів. (арк. справи 128-135). Доводи відповідача про неможливість прийняття зазначеного документу як доказу оскільки він не був наданий до перевірки судом не приймаються, так як за змістом складеного відповідачем акту перевірки питання про використання позивачем придбаного від ТОВ «ЛПМ-Консалтинг» товару в господарській діяльності взагалі не досліджувалося в ході проведеної перевірки, відсутності документів, які б підтверджували використання придбаного товару в господарській діяльності не встановлювалося.

Посилання відповідача на не відбуття постачання товарів через відсутність в позивача товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості та походження судом не приймаються, оскільки сам по собі факт відсутності транспортних документів про перевезення товару та сертифікатів якості за умови оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції є недостатнім для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару та наявність у платника податків умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства. Згідно умов укладеного договору 23/11- ЛПМ від 03 листопада 2011 року, обов'язок доставляння товару покладений на постачальника, будь-які витрати, пов'язані зі сплатою послуг щодо транспортування товару позивачем не формувалися.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено отримання позивачем товарів від ТОВ «ЛПМ-Консалтинг» та його подальше використання у власній господарській діяльності шляхом передання на комісію, що свідчить про наявність передбачених статтею 198 Податкового кодексу України підстав для відображення цих операцій в податковому обліку з податку на додану вартість.

За змістом акту Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області № 19/22/35480532 від 13 квітня 2012 року, обставинами з якого вмотивовані висновки відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість за листопад 2011 року, в ході проведеної невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПМ-Консалтинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за жовтень 2011 року по взаємовідносинам із ТОВ «Гарбол» (код ЄДРПОУ 3629115) та їх подальшої реалізації, встановлено, що ТОВ «ЛПМ-Консалтинг» станом на 02 березня 2012 року не знаходиться за юридичною адресою, не надає податкову звітність до податкової інспекції за період з 1 січня 2012 року по 11 квітня 2012 року, кількість працюючих - 1 особа, згідно наданих директором товариства Тіняковим Г.І. пояснень останній до діяльності товариства не причетний, місцезнаходження службових осіб товариства не встановлено.

Як вже зазначалося предметом доказування в зазначеному спорі є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит, а відтак не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента позивача.

Крім цього, як вбачається з інформації зазначеного акту Первомайської ОДПІ встановлення незнаходження контрагента позивача за юридичною адресою: м. Донецьк, пр-т Миру, 8 (зареєстрований за зазначеною адресою 21.02.2012 року), неподання ним звітності мало місце після листопаду 2011 року, а тому зазначені обставини не мають відношення до спірних правовідносин. Висновок про неможливість вчинення підприємством господарських операцій з підстав недостатності трудових ресурсів судом не приймаються до уваги, оскільки в акті податкової інспекції не зазначений період звіту, з якого зроблені ці висновки, водночас, згідно зазначеного акту ТОВ «ЛПМ-Консалтинг» взято на облік до Первомайської ОДПІ у січні 2012 року.

Що стосується посилань відповідача на пояснення про непричетність до діяльності товариства надані директором ТОВ «ЛПМ-Консалтинг» Тіняковим Г.І., то зазначені посилання судом також не приймаються до уваги, оскільки за змістом даних реєстраційної справи, витребуваної судом з Управління державної реєстрації Донецької міської ради Ухвалою від 21 серпня 2012 року, в період з 19 липня 2011 року по 29 грудня 2011 року посаду директора ТОВ «ЛПМ- Консалтинг» обіймала Зезюліна Катерина Іванівна, підпис якої наявний на документах, складанням яких супроводжувалось отримання позивачем у листопаді 2011 року товарів від ТОВ «ЛПМ-Консалтинг». Отже, пояснення громадянина Тінякова Г.І. про його непричетність до діяльності контрагента позивача не приймаються судом як доказ не відбуття господарських операцій.

Стосовно встановлення актом Первомайської ОДПІ нікчемності правочинів з придбання ТОВ «ЛПМ Консалтинг» товарів від ТОВ «Гарбол» (код ЄДРПОУ 36259115), що за наявною в податкової інспекції інформації не знаходиться за юридичною адресою, не має трудових ресурсів для здійснення господарських операцій, виробничо-складських приміщень, то зазанчені доводи також не приймаються судом до уваги, оскільки із зазначеним контрагентом ТОВ «ЛПМ-Консалтинг» мав відношення у жовтні 2011 року, втім як спірні операції відбувалися у листопаді 2011 року, доказів того, що поставлені позивачу товарно-матеріальні цінності буди придбані ТОВ «ЛПМ-Консалтинг» в ТОВ «Гарбол» в матеріалах справи відсутні.

Суд зазначає, що висновки про порушення платником податків правил формування податкового кредиту не можуть засновуватися на даних податкової звітності контрагента постачальника такого платника, в якого відсутні будь-які правовідносини з таким платником податків. Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, в якому зазначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

З наведеного вище вбачається, що відображення позивачем в податковому обліку з податку на додану вартість листопада 2011 року наслідків виконання господарських операцій з придбання товарів від ТОВ «ЛПМ-Консалтинг» на підставі умов договору поставки № 23/11-ЛПМ від 03 листопада 2011 року відповідає вимогам чинного законодавства України. Доводи відповідача про відсутність зв'язку зазначених операцій із господарською діяльністю позивача через їх невідбуття спростовуються наявними в матеріалах справи документами, що свідчить про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту листопада 2011 року податку на додану вартість в розмірі 527 057,00 грн.

Через не підтвердження наявними в матеріалах справи документами завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті за листопад 2011 року, відсутні підстави для збільшення грошових зобов'язань з цього податку за ці періоди та застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 123 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0038491542 від 25 липня 2012 року про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 658 821,00 грн., прийнято Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги про визнання його недійсним підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене, на підставі статті 19 Конституції України, статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, положень Податкового кодексу України та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоун Італі і Партнери» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0038491542 від 25 липня 2012 року, - задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0038491542 від 25 липня 2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 658 821,00 грн., з яких за основним платежем - 527 057,00 грн., за штрафними санкціями - 131 764,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоун Італі і Партнери» (ЄДРПОУ 36305907, адреса: 83005, Донецька область, м. Донецьк, вул. Купріна, 64/103) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість гривень ) 00 коп.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 28 серпня 2012 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03 вересня 2012 року.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Михайлик А.С.