Постанова

від 31.08.2012 по справі 2а/1570/6842/2011

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/1570/6842/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2012 року

28 серпня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Колесниченко О.В.,

при секретарі Бобровській О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс»до державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень № 00000022302 та № 0000492301 від 30.03.2011 року,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс» (далі -ТОВ «СП «Аквавінтекс») до державної податкової інспекції Овідіопольському районі Одеської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень № 00000022302 та № 0000492301 від 30.03.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняті державною податковою інспекцією Овідіопольському районі Одеської області податкові повідомлення - рішення № 00000022302 та № 0000492301 від 30.03.2011 року є незаконним, оскільки висновки та фактичні обставини, нібито в встановлені під час перевірки, які наведені в акті перевірки не відповідають дійсності. На думку позивача, як вбачається із Актів перевірки нараховані ТОВ «СП «Аквавінтекс»вказані суми грошових зобов'язань виходячи із невідомих ТОВ «СП «Аквавінтекс»порушень інших осіб (контрагентів). Порушення ж з боку ТОВ «СП «Аквавінтекс»податкового законодавства податкової інспекцією не доведено. ТОВ «СП «Аквавінтекс»були укладені відповідні договори, в яких чітко вказані вартість робіт та товарів, є відповідні докази виконання зазначених договорів, були отримані відповідні податкові накладні та своєчасно була подана податкова декларація. У такому разі, на думку ТОВ «СП «Аквавінтекс», ДПІ в Овідіопольському районі не мала права стверджувати про будь-які порушення з боку ТОВ «СП «Аквавінтекс»та нараховувати грошове зобов'язання у зв'язку зі збільшенням податкового кредиту. Зазначені договори ніяких ознак нікчемності не мають. Дані Актів ґрунтуються лише на припущеннях і тому вони позбавлені доказом сили. У зв'язку із чим прийняті на підставі зазначених актів перевірки податкові повідомлення-рішення № 00000022302 та № 0000492301 від 30.03.2011 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, посилався на підстави, викладені у письмових запереченнях до позовної заяви, пославшись на те, що висновки Відповідача зроблені на підставі наданих документів та встановлених в ході перевірки фактів, а тому відповідають чинному законодавству.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх письмовими доказами, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову потрібно відмовити з наступних підстав.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу).

Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт (п. 86.1 ст. 86 цього Кодексу).

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника (п. 86.10 ст. 86 Кодексу).

Відповідно до ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

28.03.2011 року на підставі службового посвідчення серії УОД № 062386, виданого 30.11.2009 року ДПА в Одеській області Дудник Ю.В. старшому державному податковому ревізор -інспектору відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ в Овідіопольському районі згідно із частиною 5 ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні»та п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України № 2756-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями та листа ДПА України в Одеській області від 14.03.2011 року № 8392/7/23/-2005, щодо виконання розпорядження ДПА України від 24.02.2011 року № 48-р «Про відпрацювання підприємств», проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «СП «Аквавінтекс»код ЄДРПОУ 25040503 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, щодо відображення взаємовідносин з ТОВ «Югексімпродукт»код за ЄДРПОУ 37279792 та ТОВ «Фіаніт Альфа»код за ЄДРПОУ 37223137 за грудень 2010 року.

За результатами перевірки податковим органом був складений Акт від 28.03.2011 року № 533/7/23-2/25040503 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СП «Аквавінтекс»з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

На підставі акту перевірки від 28.03.2011 року № 533/7/23-2/25040503 ДПІ у Овідіопольському районі було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000022302 від 30.03.2011 року про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 741 193, 76 коп., в тому числі за основним платежем -592 955, 01 грн., штрафні санкції -148 238, 75 грн.

Крім того, на підставі службового посвідчення серії УОД № 062386, виданого 30.11.2009 року ДПА в Одеській області Дудник Ю.В. старшому державному податковому ревізор -інспектору відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ в Овідіопольському районі згідно із частиною 5 ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні»та п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України № 2756-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями та листа ДПА України в Одеській області від 14.03.2011 року № 8392/7/23/-2005, щодо виконання розпорядження ДПА України від 24.02.2011 року № 48-р «Про відпрацювання підприємств», проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «СП «Аквавінтекс»код ЄДРПОУ 25040503 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, щодо відображення взаємовідносин з ТОВ «Югексімпродукт»код за ЄДРПОУ 37279792 за січень 2011 року.

Перевірка проводилась 29.03.2011 року.

Так, відповідно до акту перевірки, податковим органом було встановлено порушення ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Дані, наведені у декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року про обсяги виконаних робіт та продажу ( а отже і про задекларований податковий кредит та зобов'язання) є недійсними. Порушено п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 345072, 70 грн., у тому числі за грудень 2010 року у сумі 345072, 70 грн.

За результатами перевірки податковим органом був складений Акт від 29.03.2011 року № 538/7/23-2/25040503 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СП «Аквавінтекс»з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за січень 2011 року.

На підставі акту перевірки від 29.03.2011 року № 538/7/23-2/25040503 ДПІ у Овідіопольському районі було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000492301 від 30.03.2011 року про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 431 340, 88 коп., в тому числі за основним платежем -345 072, 70 грн., штрафні санкції -86 268, 18 грн.

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся із скаргою до ДПА в Одеській області.

Рішенням ДПА в Одеській області № 17465/10/25-0007 від 19.05.2011 року залишило без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Овідіопольскому районі Одеської області № 0000022302 від 30.03.2011 року, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Овідіопольскому районі Одеської області № 0000492301 від 30.03.2011 року -частково скасувало в частині застосування штрафних санкцій, а в іншій частині залишило рішення без змін, а скаргу -без задоволення.

Не погодившись із рішенням ДПА в Одеській області № 17465/10/25-0007 від 19.05.2011 року позивач звернувся до Державної податкової адміністрації України.

Рішенням ДПА України № 13920/6/25-0115 від 02.08.2011 року податкові повідомлення-рішення ДПІ в Овідіопольскому районі Одеської області від 30.03.2011 року № 00000022302 та № 0000492301 з урахуванням рішення ДПА в Одеській області № 17465/10/25-0007 від 19.05.2011 були залишені без змін, а скарга -без задоволення.

Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення винесено правомірно, в обґрунтування чого зазначає наступне.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Законом № 168/97-ВР передбачені поняття «податкове зобов'язання», «податковий кредит», «бюджетне відшкодування».

Відповідно до ст. 1 «Визначення термінів»:податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом;бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу -загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Згідно п. п. 14.1.185. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України постачання послуг -будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 -54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 187.1. ст. 188 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку -дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої -дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів-дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг-дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками -суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Так судом встановлено, що відповідно до декларації з ПДВ за грудень 2010 року TOB «СП «Аквавінтекс»було включено суму податкового кредиту по операціям з TOB «Фіаніт Альфа»на суму 304166,67 грн. та 288788,34 грн. - по операціям з TOB «Югексімпродукт», до податкового кредиту січня 2011 суму ПДВ у розмірі 345072,70грн. по операціям з TOB «Югексімпродукт».

ТОВ «СП «Аквавінтекс»та ТОВ «Фіаніт Альфа»уклали договіри підряду № 2/10 та № 1/10 від 01.09.2010 року. 25.10.2010 року ТОВ «СП «Аквавінтекс» та ТОВ «Югексімпродукт» уклали договір підряду № 42, № 43, №/10, № 3/10, № 5/10, № 6/10, № 7/10 від 01.11.2010 року.

На виконання умов зазначеного договорів сторонами були підписані акти прийому виконаних робіт, акти прийму виконаних будівельних робіт, довідки щодо вартості виконаних будівельних робіт /витрати/, виписані податкові накладні.

Крім того судом встановлено, що Актом перевірки ДП1 у Суворовському районі м.Одеси №1149/23-1/37223137 від 17.03.2011 «Про результати позапланової невиїзної перевірки TOB «Фіаніт Альфа»код за ЄДРПОУ 37223137 з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.12.10 по 31.12.2010 року» встановлено неможливість фактичного здійснення TOB «Фіаніт Альфа»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Перевіркою встановлено, що TOB «Фіаніт Альфа»порушено: п.3, ст.5. ст.7 Господарського Кодексу України від 16.01.2003р. .42436-VI (зі змінами та доповненнями, п.2 ст.З Закону України від 16.07.1999року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(зі змінами та доповненнями), плі.3.1.1 п.3. 1 ст.3, п.4.1, ст.4,п.п.7.3.1, п.7.3, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податкові зобов'язання за грудень 2010 року; - п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5. п.7.4,п.п.7.5.1, п.п.7.5.2, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість від 03.04.1997 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит за грудень 2010 року; ст.203, ст.215 п.1, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України №435-VI від 16.01.2003року (зі змінами та доповненнями) в частині недодержання вимог зазначених статтею в момент вчинення, які не спрямовані на реальне настання правових відносин, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB «Фіаніт Альфа», як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності.

Актом перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси «Про результати позапланової невиїзної перевірки TOB «Югексімпродукт» код за ЄДРПОУ 37279792 з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року» № 1078/23-6/37279792 від 15.03.2011, з яким у грудні 2010 року TOB «СП «Аквавінтекс»сформовано податковий кредит у розмірі 288788,34 грн., відповідно висновку якого встановлено: неможливість фактичного здійснення TOB «Югексімпродукт»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з торгівлі паливом; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, порушення ч. 1 ст. 203, ч.1 ст.207, ст. 215 , п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB «Югексімпродукт»з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.3.ст.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 (зі змінами та доповнення).

Актом перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси №1201/23-6/37279792 від 21.03.2011 року «Про результати невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Югексімпродукт», код за ЄДРПОУ 37279792. з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.01.2011 року»встановлено неможливість фактичного здійснення TOB «Югексімпродукт»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з торгівлі паливом; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, порушення ч. 1 ст. 203, ч.1 ст.207, ст. 215 , п 1 ст. 216. ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB «Югексімпродукт»з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185, п.п. а) п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України; порушення вимог п.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999р. № 996-X1V "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що згідно даних договорів укладених ТОВ « СП Аквавінтекс»між зазначеними контрагентами не вбачається реального настання подій, що обумовлені ними, які б свідчили про проведення господарської операції.

За вказаними договорами оформлені акти прийому-передачі наданих послуг, довідки щодо вартості виконаних робіт, що підписані тими ж сторонами, відтак суд ставить під сумнів їх належність в доказовій базі.

Крім того, директором TOB «Югексімпродукт» складені та підписані податкові накладні.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.п. 7.2.3).

Згідно п. п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Таким чином, виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до порядку заповнення податкової накладної (наказ Державної податкової адміністрації від 21.12.2010р. № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення») податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку(п.6.2). Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку(п.5). Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість(п.2).

Таким чином,суд вважає, що позивач сформував податковий кредит на підставі не належно оформленої податкової накладної, виданої йому продавцем. Із зазначеного слідує, що сума податкового кредиту позивачем сформована неправомірно.

Окрім того, варто зазначити, що відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відповідно до п 2.1 вищезазначеного Положення первинні документи -це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формуванням податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, надавши правову оцінку первинній документації позивача, суд приходить до висновку щодо нікчемність договорів, укладених між ТОВ «СП Аквавінтекс»та TOB «Югексімпродукт», TOB «Фіаніт Альфа»та відповідно про недійсність похідних документів від даних договорів.

Пунктом 7.2.6 п.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 3.1.1 п.3.1 ст.3 зазначеного Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін. у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.185.1 ст. 185, п.п. а) п.187.1 ст.187, п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України,... у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі

компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до п.198.1ст198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог п.3 ст. 5 та п.1 ст.7 Господарського Кодексу України від 16.01.03р. №436-lV суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Так, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Статтею 203 Цивільного кодексу України (ЦК України) встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч.1 ст.215 ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, ст. 203 зазначеного Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч 1. ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2.цієї статті).

В ході перевірок встановлено відсутність реальної можливості поставок послуг (товарів) підприємствам TOB «Югексімпродукт»та TOB «Фіаніт Альфа», а саме відсутність майна, трудових ресурсів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Отже, підприємствами відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків.

Таким чином, враховуючи приписи зазначених норм, суд дійшов висновку, що, по-перше, правочини між позивачем та його контрагентом не породжують ніяких юридичних наслідків, окрім тих, що пов'язані з його недійсністю; по-друге, суд вважає, що договори, укладені між відповідними сторонами, мають ознаки нікчемності та відповідно до Цивільного кодексу України не потребують визнання судом його недійсним.

Так, суд вважає, що правочини між позивачем та його контрагентами порушують публічний порядок та спрямовані на пошкодження майна держави.

Адже, відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету -податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України.

Стаття 68 Конституції передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відтак, суд вважає, що позивач, незаконно сформувавши право на податковий кредит, не здійснює свій обов'язок щодо справляння податкових надходжень в дохід держави, тим самим порушує приписи Конституції України.

Суд враховує й той факт, що умовою для визнання недійсним правочину, який Таким чином, відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку.

Суд, відповідно до ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Ст. 71 КАС передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням зазначеного, оцінюючи подані сторонами докази, керуючись внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх єдності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, з'ясувавши докази, наявні в матеріалах справи, та які були досліджені в судовому засіданні, приходить до висновку, що відповідачем оскаржуване повідомлення-рішення прийняте обґрунтовано та на законних підставах.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України обов'язок доказування покладено на відповідача-орган владних повноважень, якщо він заперечує проти задоволення позову.

Таким чином відповідачем доведено правомірність складеного рішення, а позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок ПДВ по податкових накладних, отриманих від TOB «Югексімпродукт»та TOB «Фіаніт Альфа», у зв'язку із чим позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 159 -163, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс»до державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень № 00000022302 та № 0000492301 від 30.03.2011 року -відмовити у повному обсязі.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 31 серпня 2012 року року.

Суддя О.В. Колесниченко

м.Одеса

.