Постанова

від 29.08.2012 по справі 2а/1270/2634/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 серпня 2012 року Справа № 2а/1270/2634/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого: Твердохліб Р.С.,

при секретарі: Андріасяні Е.А.,

та

представників сторін:

від позивача - Сторчевий О.М. (довіреність від 02.09.2012 № 125),

від відповідача - Ганишнюк Є.В. (довіреність від 03.05.2012 № 1951/10/10-013),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання протиправними дій та визнання нечиним податкового повідомлення-рішення від 27 лютого 2012 року № 0000508012,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду відкрито провадження у адміністративній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську в якому позивач просить:

- визнати дії відповідача щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 27 лютого 2012 року № 0000508012 протиправними;

- визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2012 року № 0000508012.

Ухвалою суду від 04 травня 2012 року було здійснено процесуальне правонаступництво відповідача по справі на спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби (т.1 а.с. 219).

В обґрунтування позову зазначив, що спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську проведено документальну позапланову невиїзну перевірку публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» (код за ЄДРПОУ 32363486) з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року, з 01 грудня 2009 року по 28 лютого 2010 року, з 01 лютого 2011 року по 30 квітня 2011 року та податку на прибуток з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 березня 2010 року та з 01 січня 2011 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої складено акт від 03 лютого 2012 року № 17/08-2/32363486.

Згідно висновків акта від 03 лютого 2012 року № 17/08-2/32363486 перевіркою, серед іншого, встановлено порушення публічним акціонерним товариством «Краснодонвугілля»: п. 5.1, п.п. 5.2.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 861290,00 грн., у тому числі по періодах: за І квартал 2009 року на 112877,00 грн., за піврічча 2009 року на 225672,00 грн. (у тому числі за ІІ квартал 2009 року на 112795,00 грн.), за 3 квартали 2009 року на 338698,00 грн. (у тому числі за ІІІ квартал 2009 року на 113026,00 грн.), за 2009 рік на 409924,00 грн. (у тому числі за ІV квартад 2009 року на 71226,00 грн.), за І квартал 2010 року у сумі 32574,00 грн., за І квартал 2011 року на 418792,00 грн.; п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 142820,00 грн. у тому числі за ІІ квартал 2011 року на суму 142820,00 грн.

На підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 03 лютого 2012 року № 17/08-2/32363486 спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великикми платниками податків у м. Луганську згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абзацом 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2012 року № 0000508012 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем «податок на прибуток підприємства» на загальну суму 971915,90 грн., у тому числі 861290,00 грн. - за основним платежем, 110625,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) з яким позивач не згоден з огляду на наступне.

Між відкритим акціонерним товаристом «Краснодонвугілля» та товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект» укладено договір від 31 грудня 2010 року № 966-У/12-10 КУЮ про надання транспортних послуг про перевезення робітників відкритого акціонерного товариства «Краснодонвугілля». Товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект» були надані правоустановчі документи, які підтверджуть право на укладення зазначеного договору. На виконання вимог договора від 31 грудня 2010 року № 966-У/12-10КУО підрядчиком були надані послуги по перевезенню працівників відкритого акціонерного товариства «Краснодонвугілля», що підтверджується актами сдачі-приймання виконаних робіт та податковою накладною від 31 січня 2011 року № 31010307.

Крім того, між відкритим акціонерним товаристом «Краснодонвугілля» та товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект» укладено договір від 31 грудня 2010 року № 764-У/10-10КУО на здійснення транспортних послуг по перевезенню працівників відкритого акціонерного товариства «Краснодонвугілля», виконання зазначеного договору підтверджується актами сдачі-приймання виконаних робіт та податковою накладною від 31 січня 2011 року № 311213.

Між відкритим акціонерним товариством «Краснодонвугілля» та товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ «Дельфа» укладено договір поставки від 21 грудня 2010 року № 887-У/12-10КУЮ. Товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ «Дельфа» були надані правоустановчі документи, які підтверджуть право на укладення зазначеного договору. На виконання вимог договору від 21 грудня 2010 року № 887-У/12-10КУО постачальником були здійснені поставки товарно-матеріальних цінностей на адресу публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля», що підтверджується видатковими накладними, товарнотранспортними накладними, податковими накладними.

Крім того, між публічним акціонерним товариством «Краснодовугілля» та товариством з обмеженою відповідальністю «Алеся» укладено договори на виконання капітального ремонта від 02 січня 2008 року № 27-У/01-8КУО, від 28 січня 2010 року № 71-У/01-8КУО. Товариством з обмеженою відповідальністю «Алеся» були надані правоустановчі документи, які підтверджуть право на укладення зазначеного договору. На виконання умов зазначених договорів товариством з обмеженою відповідальністю «Алеся» були надані послуги по капитальному ремонту автомобільних та шляхобудівних агрегатів, шляхобудівної техніки, яка належить публічному акціонерному товариству «Краснодонвугілля», що підтверджується актами сдачі-приймання виконаних робіт та податковими накладними.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» перелічені вище документи є доказом операцій по реальному здійсненню господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ «Дельта», товариства з обмеженою відповідальністю «Алеся», товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект».

Крім того, при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення були використані акти перевірок товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ «Дельта», товариства з обмеженою відповідальністю «Алеся», товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект», на підставі, яких були винесені податкові повідомлення-рішення, котрі скасовані судовими рішеннями у справах № 2а-3378/11/1270, № 2а-4890/11/1270, № 2а-7107/11/1270 та 2а/1270/2631/2012.

Також відповіч роблячи висновки про нікчемність правочинінів між публічним акціонерним товариством «Краснодонвугілля» та його контрагентами не взяв до уваги, що цивільне законодавство України грунтується на визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладання договору (утриматись від укладення договору) та визначати їх зміст на свій розсуд згідно з досягнутих з контрагентом умов, тобто свобода договору, яка закріплена в п.3 ст.3 Цивільного кодексу України.

Статею 627 Господарського кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони вільні в укладенні договора, обранні контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог діючого Кодекса, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З акту перевірки від 03 лютого 2012 року № 17/08-2/32363486 вбачається, що спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську під час перевірки не вивчала письмові договора та інші первинні документи публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля», які по своєму змісту передбачають виконання сторонами двусторонніх зобов'язань.

Крім того, відповідно до ст. 213, ст.637 Цивільного кодексу України передбачено тлумачення умов договору тільки двома суб'єктами, учасниками договору та судом.

Висновки відповідача відносно нікчемності правочинів робляться на тому, що вони мають протиправний характер та суперечать інтересам держави та суспільства, порушують публічний порядок.

Відтак, відповідач на підтвердження своєї правової позиції та відповідного висновку не привів у акті перевірки від 03 лютого 2012 року № 17/08-02/32363486, доказів протиправного характеру правочинів та порушення інтересів держави, також не навів жодних доказів відносно того, що на момент здійснення господарських операцій публічним акціонерним товариством «Краснодонвугілля» з його контрагентами, у них були дефекти у правовому статусі.

Таким чином, відповідач необґрунтовано посилається на ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, відповідно до якої визнання судом недійсним правочину, який укладений з метою, яка завідомо суперечить інтрересам держави та суспільства, не потребується, оскільки відповідачем не проаналізовано положення ст.203 Господарського кодексу України, відповідно до якої підставою для визнання провочину недійсним є невиконання стороною вимог правомірності правочину.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач просить суд, визнати дії відповідача по винесенню податкового повідомлення-рішення від 27 лютого 2012 року № 0000508012 протиправними, визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2012 року № 0000508012

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні, викладеному у позові, просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, надав заперечення на адміністративний позов, заперечуєчи проти позову зазначив, що актом документальної позапланової перевірки від 21 березня 2011 року № 192/08-2/32363486 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість відкритого акціонерного товариства «Краснодонвугілля» встановлено заниження суми податкового зобов'язаня, заявленого у податковій звітності з податку на додану вартість, у зв'язку з тим, що правочини з продажу та придбання товарів (послуг/робіт) укладені з товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект» суперечать положенням Господарського кодексу України, іншим нормативно-правовим актам, а також моральним засадам суспільства (ст.3 Господарвського кодексу України), вчинені особою, що не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, порушують публічний порядок, а отже є нікчемними. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Таким чином, публічним акціонерним товариством «Краснодонвугілля» неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість товарів, отриманих від постачальника товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект», чим завищено розмір валових витрат у розмірі 550879,00 грн. у I кварталі 2011 року.

Актом документальної позапланової перевірки від 28 квітня 2011 року № 337/08-2/32363486 з питань правомірності нарахування податку на додану вартість вікритого акціонерного товариства «Краснодонвугілля» встановлено заниження податку на додау вартість з контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект», оскільки на підприємстві відсуні достатні трудові ресурси, складськи приміщення, виробничі потужності. Для здійснення будь-якого виду діяльності, укладені договори між публічним акціонерним товариством «Краснодонвугілля» та зазначеним контрагентом суперечать положенням Цивільного кодексу України, іншим нормативно-правовим актам, а також моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України), вчинені особою, що не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності (ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України), також порушують публічний порядок (ст.228 Цивільного кодексу України), а отже є нікчемними. Перевіркою встановлено відутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Таким чином, публічним акціонерним товариством «Краснодонвугілля» неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість товарів, отриманих від постачальника товариства з обмежною відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект», чим завищено розмір валових витрат у розмірі 556864,00 грн. у I кварталі 2011 року.

Актом документальної позапланової невиїзної перевірки від 06 червня 2011 року № 388/08-2/32363486 з питань правомірності нарахування пдатку на додану вартість публічним акціонерним товариством «Краснодонвугілля» встановлено заниження податку на додану вартість з контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Дельта», на підприємстві відсуні достатні трудові ресурси, складськи приміщення, виробничі потужності. Для здійснення будь-якого виду діяльності, укладені договори між публічним акціонерним товариством «Краснодонвугілля» та зазначеним контрагентом суперечать положенням Цивільного кодексу України, іншим нормативно-правовим актам, а також моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України), вчинені особою, що не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності (ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України), також порушують публічний порядок (ст.228 Цивільного кодексу України), а отже є нікчемними. Перевіркою встановлено відутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Таким чином, публічним акціонерним товариством «Краснодонвугілля» неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість товарів, отриманих від постачальника товариства з обмежною відповідальністю «ВКФ «Дельта», чим завищено розмір валових витрат у розмірі 130611,00 грн. у I кварталі 2011 року.

Публічне акціонерне товариство «Краснодонвугілля» завищило розмір валових витрат у загальному розмірі 2206807,00 грн. за рахунок неправомірно віднесених до складу валових витрат вартість товарів (послуг) отриманих від товариства з обмеженою відповідальністю «Алеся» на суму 1769993,00 грн. та товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект» на суму 436814,00 грн.

Щодо доводів позивача стосовно правомірного віднесення сум за договорами між публічним акціонерним товариством «Краснодонвугілля» та товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтж проект», позивач стверджує, що під час укладення договору йому були надані всі необхідні свідоцтва та ліцензії. Однак, відповідач зазначає, що за результатми перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект», встановлено що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, у нього відсутні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Крім того ст.39 Закону України «Про автомобільнй транспорт» встановлено перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Зокрема, документами, на підставі яких виконуються регулярні спеціальні пасажирські перевезення є, для автомобільного перевізника - ліцензія договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.

Таким чином, договір укладений між публічним акціонерним товариством «Краснодонвугілля» та товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект», за яким здійснювалось перевезення пасажирів не підтверджений встановленими законодавством України документами та ставить під сумнів надання зазначених послуг.

У зв'язку з вищевикладеним, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, публічне акціонерне товариство «Краснодонвугілля» є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Краснодонської міської ради Луганської області 14 червня 2004 року за № 13871070127000073, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 016378 та довідка Головного управління статистики у Луганській області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 12 травня 2011 року № 319844 (т. 1 а.с. 19-20).

На податковому обліку публічне акціонерне товариство «Краснодонвугілля» перебуває у спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 10 жовтня 2011 року № 119/29-011 (т. 5 а.с. 75).

Публічне акціонерне товариство «Краснодонвугілля» зареєстровано платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 323634812075, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01 червня 2011 року № 100337611 (т. 5 а.с. 74).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську від 27 січня 2012 року № 52 спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську проведено документальну позапланову невиїзну перевірку публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» (код за ЄДРПОУ 32363486) з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року, з 01 грудня 2009 року по 28 лютого 2010 року, з 01 лютого 2011 року по 30 квітня 2011 року та податку на прибуток з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 березня 2010 року та з 01 січня 2011 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої складено акт від 03 лютого 2012 року № 17/08-2/32363486 (т.1 а.с. 23-46).

Згідно висновків акта від акт від 03 лютого 2012 року № 17/08-2/32363486 перевіркою, серед іншого, встановлено порушення публічним акціонерним товариством «Краснодонвугілля»:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 861290,00 грн., у тому числі по періодах: за І квартал 2009 року на 112877,00 грн., за піврічча 2009 року на 225672,00 грн. (у тому числі за ІІ квартал 2009 року на 112795,00 грн.), за 3 квартали 2009 року на 338698,00 грн. (у тому числі за ІІІ квартал 2009 року на 113026,00 грн.), за 2009 рік на 409924,00 грн. (у тому числі за ІV квартад 2009 року на 71226,00 грн.), за І квартал 2010 року у сумі 32574,00 грн., за І квартал 2011 року на 418792,00 грн.;

- п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 142820,00 грн. у тому числі за ІІ квартал 2011 рокуна суму 142820,00 грн.

Висновок про заниження публічним акціонерним товариством «Краснодонвугілля» податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість вмотивований безпідставним віднесенням сум до складу валових витрат та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, за нікчемними правочинами публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» з товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект», товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Дельта» та товариством з обмеженою відповідальністю «Алеся».

На підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 03 лютого 2012 року № 17/08-2/32363486 спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великикми платниками податків у м. Луганську згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абзацом 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2012 року № 0000508012 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем «податок на прибуток підприємства» на загальну суму 971915,90 грн., у тому числі 861290,00 грн. - за основним платежем, 110625,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т. 1 а.с. 21).

За результатами судового розгляду справи суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великикми платниками податків у м. Луганську від 27 лютого 2012 року № 0000508012 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем «податок на прибуток підприємства» на загальну суму 971915,90 грн., у тому числі 861290,00 грн. - за основним платежем, 110625,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), є протиправним з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (пункт 4.1 статті 4 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Валовий доход у відповідності із підпунктами 4.1.1 та 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону та доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

Датою збільшення валового доходу у відповідності із підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) у відповідності із підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності із статтею 138 Податкового кодексу України:

- витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1);

- витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2);

- витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (підпункт 138.4);

- інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (підпункт 138.5).

Не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704).

Під час судового розглдяу справи судом встановлено, що в рамках здійснення господарської діяльності між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект» було укладено договір від 31 грудня 2010 року № 966-У/12-10КУО про надання транспортних послуг з перевезення робітників публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» (т. 1 а.с. 47-48).

На виконання зазначеного договору підрядником були надані послуги з перевезення робітників ПАТ «Краснодонвугілля», що підтверджується актом сдачі-приймання виконаних робіт від 31 січня 2011 року на суму 57883,20 грн.; актом сдачі-приймання виконаних робіт від 31 січня 2011 року на суму 100215,12 грн.; актом сдачі-приймання виконаних робіт від 31 січня 2011 року на суму 290801,35 грн.; актом сдачі-приймання виконаних робіт від 31 січня 2011 року на суму 212155,20 грн., на загальну суму 661054,87 грн., з яких податок на додану вартість в сумі 110175,81 (т.1 а.с. 50, 52, 54, 56).

В рамках здійснення господарської діяльності позивач отримав від товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект» податкову накладну від 31 січня 2011 року № 3101030 на суму 661054,87 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 110175,81 грн. (т. 5 а.с. 76).

Крім того, на виконання договору між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект» від 31 грудня 2010 року № 966-У/12-10КУО про надання транспортних послуг з перевезення робітників публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» підрядником були надані послуги з перевезення робітників ПАТ «Краснодонвугілля», що підтверджується актом сдачі-приймання виконаних робіт від 28 лютого 2011 року на суму 94021,20 грн.; актом сдачі-приймання виконаних робіт від 28 лютого 2011 року на суму 52281,60 грн.; актом сдачі-приймання виконаних робіт від 28 лютого 2011 року на суму 203960,71 грн.; актом сдачі-приймання виконаних робіт від 28 лютого 2011 року на суму 173913,60 грн., на загальну суму 524177,11 грн. (т.1 а.с. 93, 96, 101, 102).

В рамках здійснення господарської діяльності позивач отримав від товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект» податкову накладну від 28 лютого 2011 року № 368 на суму 524177,11 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 87362,85 грн. (т. 1 а.с. 103).

Між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект» було укладено договір від 01 жовтня 2010 року № 764-У/10-10КУО про надання транспортних послуг з перевезення робітників публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» (т. 1 а.с. 65-66).

На виконання договору між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект» від 01 жовтня 2010 року № 764-У/10-10КУО про надання транспортних послуг з перевезення робітників публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» підрядником були надані послуги з перевезення робітників ПАТ «Краснодонвугілля», що підтверджується актом сдачі-приймання виконаних робіт від 31 грудня 2010 року на суму 306242,42 грн.; актом сдачі-приймання виконаних робіт від 31 грудня 2010 року на суму 209932,80 грн.; актом сдачі-приймання виконаних робіт від 31 грудня 2010 року на суму 57633,60 грн.; актом сдачі-приймання виконаних робіт від 31 грудня 2010 року на суму 94373,84 грн., на загальну суму 668237,06 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 111373,84 грн. (т.1 а.с. 69-72).

В рамках здійснення господарської діяльності позивач отримав від товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект» податкову накладну від 31 грудня 2010 року № 311213 на суму 668237,06 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 111372,84 грн. (т. 1 а.с. 67).

Крім того, реальність надання зазначених послуг підтверджується реєстрами наданих послуг, рахунками, довідками здійснення перевезення пасажирів, паспортами приміських автобусних маршрутів не загального користування для технологічних перевезень робітників ПАТ «Краснодонвугілля» (т.1 а.с. 51, 53, 55, 57-59, 94, 95, 97-100; т.3 а.с. 13-172).

Між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Дельта» було укладено договір постачання від 21 грудня 2010 року № 887-У/12-10КУО (т.1 а.с. 78-81).

На виконання умов зазначеного договору постачальником були здійснені поставки товарно-матеріальних цінностей на адресу ПАТ «Краснодонвугілля», що підтверджується видатковою накладною від 25 лютого 2011 року № 270101 на загальну суму 76651,80 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 12775,30 грн., приходним касовим ордером № 49 на суму 63876,50 грн. без податку на додану вартість, рахунком-фактурою від 27 січня 2011 року № 270101 та товарно-транспортною накладною від 27 січня 2011 року серії АВ № 4 (т.1 а.с. 83-86).

В рамках здійснення господарської діяльності позивач отримав від товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Дельта» податкову накладну від 27 січня 2011 року № 270101 на суму 76651,80 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 12775,30 грн. (т.1 а.с. 91).

Також, на виконання умов зазначеного договору постачальником були здійснені поставки товарно-матеріальних цінностей на адресу ПАТ «Краснодонвугілля», що підтверджується видатковою накладною від 25 лютого 2011 року № 394 на загальну суму 80080,80 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 13346,80 грн., приходним касовим ордером № 153 на суму 66734,00 грн. без податку на додану вартість, рахунком-фактурою від 25 лютого 2011 року № 394 та товарно-транспортною накладною від 25 лютого 2011 року серії АВ № 42 (т.1 а.с. 87-90).

В рамках здійснення господарської діяльності позивач отримав від товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Дельта» податкову накладну від 25 лютого 2011 року № 394 на загальну суму 80080,80 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 13346,80 грн. (т. 1 а.с. 92).

Між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Алеся» було укладено договір на виконання робіт з капітального ремонту автомобільних та шляхобудівних агрегатів, шляхобудівної техніки, що належить замовнику від 02 січня 2008 року № 27-У/01-8-КУО (т.1 а.с. 110).

На виконання умов договору між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Алеся» від 02 січня 2008 року № 27-У/01-8-КУО за І квартал 2009 року товариством з обмеженою відповідальністю «Алеся» були надані послуги з капітального ремонту автомобільних та шляхобудівних агрегатів, шляхобудівної техніки, що належить ПАТ «Краснодонвугілля», що підтверджується актами сдачі-приймання виконаних робіт від 13 січня 2009 року № 1 на суму 180494,18 грн., від 05 лютого 2009 року № 2 на суму 180916,04 грн. та від 05 травня 2009 року № 3 на суму 180399,67 грн. (т.1 а.с. 111-113).

На виконання умов договору між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Алеся» від 02 січня 2008 року № 27-У/01-8-КУО за ІІ квартал 2009 року товариством з обмеженою відповідальністю «Алеся» були надані послуги з капітального ремонту автомобільних та шляхобудівних агрегатів, шляхобудівної техніки, що належить ПАТ «Краснодонвугілля», що підтверджується актами сдачі-приймання виконаних робіт від 07 квітня 2009 року № 4 на суму 180658,40 грн., від 07 травня 2009 року № 5 на суму 180053,84 грн. та від 07 червня 2009 року № 6 на суму 180702,94 грн. (т.1 а.с. 114-116).

На виконання умов договору між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Алеся» від 02 січня 2008 року № 27-У/01-8-КУО за ІІІ квартал 2009 року товариством з обмеженою відповідальністю «Алеся» були надані послуги з капітального ремонту автомобільних та шляхобудівних агрегатів, шляхобудівної техніки, що належить ПАТ «Краснодонвугілля», що підтверджується актами сдачі-приймання виконаних робіт від 07 липня 2009 року № 7 на суму 181959,11 грн., від 05 серпня 2009 року № 8 на суму 180143,02 грн. та від 09 вересня 2009 року № 9 на суму 180422,35 грн. (т.1 а.с. 117-120).

На виконання умов договору між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Алеся» від 02 січня 2008 року № 27-У/01-8-КУО за ІV квартал 2009 року товариством з обмеженою відповідальністю «Алеся» були надані послуги з капітального ремонту автомобільних та шляхобудівних агрегатів, шляхобудівної техніки, що належить ПАТ «Краснодонвугілля», що підтверджується актами сдачі-приймання виконаних робіт від 08 жовтня 2009 року № 10 на суму 180206,75 грн. та від 03 грудня 2009 року № 11 на суму 161681,38 грн. (т.1 а.с. 121-122).

В рамках здійснення господарської діяльності позивач отримав від товариства з обмеженою відповідальністю «Алеся» податкові накладні від 13 січня 2009 року № 1 на загальну суму 180494,18 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 30082,36 грн.; від 05 лютого 2009 року № 4 від на загальну суму 180916,04 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 30152,67 грн.; від 05 березня 2009 року № 8 на загальну суму 180399,67 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 30066,61 грн.; від 07 квітня 2009 року № 12 на загальну суму 180658,40 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 30109,73,80 грн.; від 07 травня 2009 року № 16 на загальну суму 180053,84 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 30008,97 грн.; від 04 червня 2009 року № 20 на загальну суму 180702,94 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 30117,16 грн.; від 07 липня 2009 року № 24 на загальну суму 181959,11 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 30326,52 грн.; від 05 серпня 2009 року № 29 на загальну суму 180143,02 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 30023,84 грн.; від 09 вересня 2009 року № 37 на загальну суму 180422,35 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 30070,39 грн.; від 08 жовтня 2009 року № 41 на загальну суму 180206,75 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 30034,46 грн.; від 03 грудня 2009 року № 51 на загальну суму 161681,38 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 26946,90 грн.; (т. 1 а.с. 126-136).

Між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Алеся» було укладено договір на виконання робіт з капітального ремонту автомобільних та шляхобудівних агрегатів, шляхобудівної техніки, що належить замовнику від 02 січня 2010 року № 71-У/01-10-КУО (т.1 а.с. 123).

На виконання умов договору між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Алеся» від 28 січня 2010 року № 71-У/01-10-КУО за І квартал 2010 року товариством з обмеженою відповідальністю «Алеся» були надані послуги з капітального ремонту автомобільних та шляхобудівних агрегатів, шляхобудівної техніки, що належить ПАТ «Краснодонвугілля», що підтверджується актом сдачі-приймання виконаних робіт від 29 січня 2010 року № 10 на суму 156353,52 грн. (т.1 а.с. 125).

Крім того, реальність надання зазначених послуг підтверджується подорожніми листами вантажних автомобілів та товарно-транспортними накладними (т. 3 а.с. 173-250; т. 4 а.с. 1- 10).

В рамках здійснення господарської діяльності позивач отримав від товариства з обмеженою відповідальністю «Алеся» податкову накладну від 29 січня 2010 року № 1 на загальну суму 156353,52 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 26058,92 грн. (т. 5 а.с. 77).

Всі вищезазначені податкові накладні, отримані від ТОВ «Монтаж-демонтаж проект», ТОВ «ВКФ «Дельта» та від ТОВ «Алеся» включені ПАТ «Краснодонвугілля» до реєстру отриманих та виданих податкових накладних (т. 4 а.с. 11-30).

За отримані товарно-матеріальні цінності та послуги ПАТ «Краснодонвугілля» здійснило ТОВ «Монтаж-демонтаж проект», ТОВ «ВКФ «Дельта» та від ТОВ «Алеся» оплату у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками (т. 2 а.с. 72-250; т.3 а.с. 1-9).

Операції по взаємовідносинам з ТОВ «Алеся» відображені в податковому обліку в декларації з податку на прибуток за 2009 рік та березень 2010 року бухгалтерською проводкою Дт 90109 Кт 6310101 за 2009 рік на суму 70620281,85 грн. в податковому обліку проведені витрати в декларації з податку на прибуток за 2009 рік стр. 04.1 (видатки по придбанню послуг та ТМЦ), в тому числі 2314292,72 грн., послуги по поточному та капітальному ремонту, які склали 1639698,07 грн. та 674594,65 грн. Бухгалтерською проводкою Дт 90109 Кт 6310101 за березень 2010 року на суму 13417122,92 грн. проведені витрати в декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 року, стр.04.1 (витрати по придбанню послуг та ТМЦ), в тому числі послуги по поточному та капітальному ремонту, які склали 264761,44 грн., у тому числі по акту 130295 грн.

Операції по взаємовідносинам з ТОВ «Монтаж-демонтаж проект» у податковому обліку в декларації з податку на прибуток бухгалтерською проводкою Дт 90109 Кт 6310101 за грудень 2010 року на суму 8540022,77 грн. в податковому обліку проведені витрати в декларації з податку на прибуток за 2010 рік стр. 04.1 (витрати по придбанню послуг та ТМЦ), в тому числі 556864,00 грн. автопослуги. Бухгалтерською проводкою Дт 90109 Кт 6310101 за січень 2010 року на суму 15414257,84 грн. в податковому обліку проведені витрати в декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року стр. 04.1 (витрати по придбанню послуг та ТМЦ), в тому числі 550879,00 грн. автопослуги надані ТОВ «Монтаж-демонтаж проект».

Операції по взаємовідносинам з ТОВ «ВКФ «Дельта» у податковому обліку в декларації з податку на прибуток бухгалтерською проводкою Дт 90109 Кт 6310101 на суму 15330680,79 та Дт2010801 Кт 6310102 на суму 4211698,26 грн. в податковому обліку проведені витрати в декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року стр. 04.1 (витрати по придбанню послуг та ТМЦ), в тому числі 63876,50 грн. ТМЦ від ТОВ «ВКФ «Дельта». В лютому 2011 року бухгалтерськими проводками Дт 2010401 Кт 6310102 на суму 22565681,31 грн., Дт 2010409 Кт 631010102 на суму - 1987861,99 грн. Дт 2010801 Кт 6310102 на суму 9909411,71 грн. у податковому обліку проведені витрати в декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року по стр.04.1 (витрати по придбанню послуг та ТМЦ), в тому числі 66734,00 грн. ТМЦ від ТОВ «ВКФ «Дельта» (т. 4 а.с. 33-60; т. 5 а.с. 1-67).

Витрати на придбання послуг та товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Монтаж-демонтаж проект», ТОВ «ВКФ «Дельта» та від ТОВ «Алеся» включені ПАТ «Краснодонвугілля» до складу валових витрат відповідних періодів, що підтверджується деклараціями з податку на прибуток підприємства (т. 4, а.с. 59-60; т. 5 а.с. 15-18).

Таким чином, позивачем валові витрати за перевіряємий період сформовані із дотриманням вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

Висновок спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 03 лютого 2012 року № 17/08-2/32363486 щодо нікчемності правочинів публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» із ТОВ «Монтаж-демонтаж проект», ТОВ «ВКФ «Дельта» та від ТОВ «Алеся» ґрунтується на тому, що начебто вони мають протиправний характер та суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок.

Суд вважає висновки відповідача щодо нікчемності правочинів ПАТ «Краснодонвугілля» із ТОВ «Монтаж-демонтаж проект», ТОВ «ВКФ «Дельта» та від ТОВ «Алеся» безпідставними з огляду на таке.

Посилання відповідача на нікчемність правочинів з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Правочини між позивачем та ТОВ «Монтаж-демонтаж проект», ТОВ «ВКФ «Дельта» та від ТОВ «Алеся» не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними правочинами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'ктами господарювання. Виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюваність самого договору та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між субєктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між субєктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обовязкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між субєктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'зковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентами або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Крім того, реальність здійснення господарський операцій між позивачем та ТОВ «Монтаж-демонтаж проект», ТОВ «ВКФ «Дельта» та від ТОВ «Алеся» за перевіряємий період встановлена судовими рішеннями у справах № 2а-3378/11/1270, № 2а-4890/11/1270, № 2а-7107/11/1270 та 2а/1270/2631/2012 (т.1 а.с. 137-152; т.3 а.с. 10-12).

Частиною 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обовязковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Згідно із частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, суд вважає, що досліджені в судовому засіданні докази, надані позивачем крім первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які стали безпосередньою підставою для формування валових витрат, (рахкнки-фактури, товарно-транспортні накладні, паспортни автобусних маршрутів та інші) є тими документами, що засвідчують певні обставними і, на думку суду, в сукупності з первинними бухгалтерськими документами підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій відповідно до їх змісту.

З огляду на реальний характер господарських операцій з придбання послуг та товарно-матеріальних цінностей з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд прийшов до висновку, що у податкового органу відсутні підстави для збільшення публічному акціонерному товариству «Краснодонвугілля» суми грошового зобовязання за платежем «податок на прибуток підприємства» на 971915,50 грн., у тому числі 861290,00 грн. - за основним платежем, 110625,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідач як субєкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обовязок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності своїх рішень, що є підставою для задоволення адміністративного позову в цій частині.

Що стосується позовних вимог позивача про визнання неправомірними дій спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 27 лютого 2012 року № 0000508012 суд зазначає наступне.

Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії, в даному випадку таким актом є прийняте на підставі акту перевірки податкове повідомлення-рішення. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної особи прав (чи інтересів).

Суд вважає, що належним способом захисту в даному випадку є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, оскільки саме воно тягне негативні наслідки для позивача. Самі по собі дії з винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення не тягнуть негативних наслідків для позивача.

Таким чином вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушеного права, а обраний позивачем спосіб захисту не відповідає об'єкту порушеного права.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених позовних вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 29 серпня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 03 вересня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання протиправними дій та визнання нечиним податкового повідомлення-рішення від 27 лютого 2012 року № 0000508012 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби від 27 лютого 2012 року № 0000508012 про збільшення публічному акціонерному товариству «Краснодонвугілля» грошового зобов'язання обовязання за платежем «податок на прибуток підприємства» на 971915,50 грн., у тому числі 861290,00 грн. - за основним платежем та 110625,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» (ідентифікаційний код 32363486, місцезнаходження: Луганська область, м. Краснодон, вул. Комсомольська, буд. 5) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень нуль копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 03 вересня 2012 року.

СуддяР.С. Твердохліб