Постанова

від 28.08.2012 по справі 31/153

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2012 р. Справа № 31/153 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого -доповідача), Білошкап О.В. Коробенка Г.П. розглянувши касаційні скаргиСтрахового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" на постанову та рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 11.01.2012 року господарського суду міста Києва від 04.07.2011 року у справі господарського суду№ 31/153 міста Києва за позовомСтрахового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" доКП "Київжитлоспецексплуатація" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. ТОВ "Об'єднання "Кавказ"; 2. Окружний адміністративний суд міста Києва; 3. Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); 4. Київська спілка журналістів. про відшкодування витрат у сумі 24 116 грн. у судовому засіданні взяли участь представники :

від Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія": не з'явився, від КП "Київжитлоспецексплуатація":Куделя Ю.Р. (довіреність №155/1/03-21 від 03.01.2012 року), від Головного управління комунальної власності міста Києва:Уланов І.В. (довіреність №042/1/07-139 від 05.01.2012 року). ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду міста Києва від 13.04.2011 року порушено провадження у справі №31/153 за позовом Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" (далі -позивач) до Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (далі -відповідач) про відшкодування шкоди на суму 24116 грн. в порядку регресу (том 1, а.с. 1).

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.07.2011 року у задоволенні позову відмовлено, мотивуючи тим, що позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували вину відповідача у завданих збитках (а.с. 180 -183).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції від 04.07.2011 року у справі №31/153 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2012 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2011 року у справі №31/153 -без змін з підстав недоведення повного складу цивільного правопорушення, не надано доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв'язку та вини відповідача у завданні збитків (том 2, а.с. 65-72).

Не погоджуючись з винесеною постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 11.01.2012 року та рішення суду першої інстанції від 04.07.2011 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, а саме, стягнути з Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" на користь Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" суму понесених позивачем витрат у розмірі 24 116 грн. та судові витрати, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, а зокрема, статей 541, 543, 1166, 1190, 1193 Цивільного кодексу України, статей 1, 11 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вислухавши представника відповідача та третьої особи -3, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) , однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Частинами 1 -3 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Загальні умови відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України та полягають у повному відшкодуванні потерпілому шкоди особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відтак, для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі факти:

А). Неправомірність поведінки особи -неправомірною поведінкою можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо особа, яка завдала шкоду, не була уповноважена на такі дії;

Б). Наявність шкоди, під якою необхідно розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода -це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

В). Наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Г). Вину заподіювача шкоди, за винятком випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Згідно зі статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування", до страховика , який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд -це власник або юридична особа , яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Пунктами 5, 6 частини 2 статті 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", передбачено, що балансоутримувач зобов'язаний, зокрема, забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Відповідно до пунктів 1.5., 1.6. Порядку утримання, ремонту, реконструкції, реставрації фасадів будинків та споруд на території міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради №220/1094 від 27.11.2003 року (далі -Порядок) , ремонт фасаду -це комплекс організаційно-технічних заходів та ремонтно-будівельних робіт щодо усунення незначних руйнувань елементів фасаду будинку, які погіршують естетику міського середовища, загрожують безпеці власників (користувачів) будинків, споруд, приміщень та пересуванню пішоходів. Роботи по утриманню, ремонту, реконструкції, реставрації, реабілітації фасадів виконуються як планові заходи, позачергово, виходячи з нагальних потреб власника, за його бажанням або примусово, за відповідним розпорядженням органу виконавчої влади.

Пунктами 4.1., 4.2 зазначеного Порядку передбачено, що проводити ремонт фасадів будинків та споруд необхідно на підставі проектної документації, розробленої в установленому порядку, з урахуванням вимог до будинку або споруди, щодо їх призначення та відповідно з паспортом фасаду. Функції замовника на розробку проектної документації на ремонт виконуються власником будинку, споруди, підприємством, установою, організацією, які мають будинки, споруди на праві повного господарського відання або оперативного управління (далі за змістом - Замовник), а при виконанні робіт на частині будинку, споруди її власником. Користувачі та власники частини будинку чи споруди (приміщень) можуть виступати інвесторами на проведення вищезазначених робіт і можуть здійснювати оформлення необхідних документів від імені власника будинку, споруди за його письмовим дорученням.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу . Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 111 9 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 29.09.2009 року між позивачем, як страховиком, та Комунальним підприємством "Автотранспортне підприємство Київської міської ради", як страхувальником, укладено договір добровільного комплексного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту №22-940008-4905, за яким застраховано 99 одиниць транспортних засобів, в тому числі автомобіль Toyota Camry (д.н.з. АА8054АА) (том 1, а.с. 16 -26).

Суди встановили, що 17.03.2010 року застрахований транспортний засіб марки Toyota Camry (державний номер АА8054АА) під керуванням водія Музиченка П.О. був пошкоджений внаслідок падіння штукатурки з третього поверху фасаду будинку №10 по вул. Хрещатик у місті Києві, балансоутримувачем якого є Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація". Судами встановлено, що обставини падіння штукатурки з цегляною сумішшю на застрахований позивачем автомобіль Toyota Camry (державний номер АА8054АА) підтверджуються постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 22.03.2010 року, відмовним матеріалом №4783 від 23.03.2010 року, заявою-повідомленням власника пошкодженого транспортного засобу від 18.03.2010 року (том 1, а.с. 5, 14 -15).

Судами встановлено, що відповідно до звіту №00301, складеного ТОВ "АВТОПАРТНЕР-ЦЕНТР", вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Toyota Camry (д.н.з. АА8054АА), становить 39 085, 77 грн. (том 1, а.с. 27-45).

Також суди встановили, що позивач визнав подію, яка сталась 17.03.2010 року, страховим випадком та відповідно до страхового акту №СНТ-22/94/0008/4905-16 від 19.11.2010 року виплатив суму страхового відшкодування в розмірі 24 116 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3640 від 24.11.2010 року (том 1, а.с. 52-54).

Відтак, з моменту виплати страхового відшкодування у страховика виникло право регресної вимоги до особи, винної у завданих збитках.

Суди встановили, що відповідно до листа Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації №09/47-7721 від 21.10.2010 року балансоутримувачем будинку №10, що на вул. Хрещатик у місті Києві є Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (том 1, а.с. 55).

Також суд першої інстанції встановив, що з протоколу усної заяви (повідомлення) про злочин від 17.03.2010 року та пояснень Музиченка П.О. вбачається, що пошкодження автомобіля відбулося внаслідок падіння штукатурки на дах автомобіля з третього поверху будинку №10, який знаходиться на вул. Хрещатик в місті Києві, однак суд дійшов висновку про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між несвоєчасним проведенням ремонту фасаду будинку балансоутримувачем та збитками, завданими ремонтом застрахованого автомобіля внаслідок падіння на нього штукатурки з третього поверху фасаду будинку №10 по вул. Хрещатик у м. Києві, мотивуючи порушенням водієм автомобіля Правил дорожнього руху, які полягали у його неправильному паркуванні на тротуарі (том 1, а.с. 8, 9 -11).

Апеляційний господарський суд, повторно розглядаючи справу, повністю погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому про недоведення позивачем повного складу цивільного правопорушення, яке є підставою для відшкодування шкоди, а зокрема, причинно-наслідкового зв'язку між завданою шкодою та діями (бездіяльністю) відповідача та недоведення вини відповідача у завданій шкоді.

Колегія суддів касаційного суду не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, до деліктних правовідносин застосовується презумпція вини особи, яка завдала шкоду, спростування якої належними та достатніми доказами є обов'язком винної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач спростовує наявність вини у завданих збитках наявністю підстав для покладення відповідальності за завдану шкоду на третіх осіб у справі, мотивуючи тим, що третіми особами, як орендарями та співвласником будинку не укладено з відповідачем, як із балансоутримувачем будинку, з якого обвалилась частина фасадної штукатурки, договорів про понесення витрат на утримання фасаду будинку в належному стані відповідно до норм законодавства (том 1, а.с. 101, 103 -106, 109 -112, 117 -126).

Колегія суддів касаційного суду не погоджується з таким висновком судів, та зазначає про відповідальність відповідача, як балансоутримувача спірного будинку згідно статті 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

З огляду на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги до КП "Київжитлоспецексплуатація" як балансоутримувача будинку, з якого впав уламок штукатурки, що пошкодив застрахований транспортний засіб, підтвердив факт настання страхового випадку, факт виконання свого зобов'язання з виплати страхового відшкодування потерпілому та наявність у нього права регресної вимоги зі сплати 24 116 грн. до відповідача.

Висновки судів про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між завданою шкодою внаслідок падіння штукатурки з будинку на застрахований автомобіль з посиланням на порушення Правил дорожнього руху спростовуються встановленням судами обставин настання страхового випадку та виплати страхового відшкодування.

Відповідно до статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки, поряд з іншим, є діяльність, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.

Також відповідно до статті 1166 ЦК України, причинно-наслідковий зв'язок полягає у доведенні позивачем того, що шкода є об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. При цьому поведінка заподіювача шкоди може проявлятися як у діях, так у недбалості при виконанні покладених на нього обов'язків. Так, відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.1992 року "Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди", джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини . Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей.

За таких обставин висновки судів першої та апеляційної інстанції про недоведення позивачем повного складу цивільного правопорушення, зокрема, ненадання доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв'язку та вини відповідача у завданні збитків є помилковими, зробленими з порушенням норм цивільного законодавства про відшкодування шкоди, у тому числі в порядку регресу.

За таких обставин, колегія суддів касаційного суду вважає, що постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду необхідно скасувати як такі, що прийняті з невірним застосуванням норм матеріального права.

З огляду на встановлення судами першої та апеляційної інстанцій обставин заподіяння збитків власнику автомобіля внаслідок падіння на транспортний засіб уламка штукатурки з фасаду будинку №10, що на вул. Хрещатик у місті Києві, встановлення обставин їх часткового відшкодування позивачем згідно укладеного договору страхування транспортного засобу, колегія суддів касаційного суду вважає за можливе застосувати норми права (статті 1166, 1191 ЦК України, статтю 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"), які підлягали застосуванню судами першої та апеляційної інстанцій, та прийняти у справі нове рішення, стягнувши з відповідача, як балансоутримувача будинку №10, що на вул. Хрещатик у місті Києві, який допустив неналежне утримання ввіреного йому майна, в порядку регресу суму страхового відшкодування в розмірі 24 116 грн. та судові витрати позивача в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій на суму 1409, 49 грн.

Питання про повернення надмірно сплаченого судового збору за перегляд справи в суді касаційної інстанції в розмірі 321, 90 грн. може бути вирішене господарським судом після подання відповідної заяви позивача до Вищого господарського суду України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2011 року у справі №31/153 скасувати.

Прийняти у справі №31/153 нове рішення:

" 1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01034, місто Київ, вул. Володимирська, 51-а, ідентифікаційний код 26187970) на користь Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" (03067, місто Київ, бульвар І.Лепсе, 4, ідентифікаційний код 21130899) 24116 (двадцять чотири тисячі сто шістнадцять) грн. 00 (нуль) коп. збитків, 1402 (тисячу чотириста дві) грн. 49 (сорок дев'ять) коп. судових витрат.

3. Господарському суду міста Києва видати судовий наказ."

Головуючий Л. Катеринчук

Судді О. Білошкап

Г. Коробенко