Постанова

від 29.08.2012 по справі 5006/22/48/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.08.2012 р. справа №5006/22/48/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддів Cтойка О.В., Чернота Л.Ф. при секретарі Гриньовій О.В. від позивача:Деркунський М.В. -за дов. б/н від 28.08.12 р. від відповідача:не з»явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Елєфант-2000", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 26.07.2012 року у справі№ 5006/22/48/2012 (суддя Архипенко О.М.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс", м. Донецьк до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Елєфант-2000", м. Донецьк простягнення 352541 грн. 48 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс", м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елєфант-2000", м. Донецьк про стягнення 352541 грн. 48 коп.

14.06.12 року позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про уточнення позовних вимог, якою просив стягнути з відповідача суму боргу за поставлений товар у розмірі 232000 грн. 00 коп., штраф у розмірі 1160 грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 2088 грн. 00 коп. та 3% річних у розмірі 2917 грн. 48 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.07.12 р. позов було задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елєфант-2000", м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс", м. Донецьк суму боргу у розмірі 232000 грн. 00 коп., штраф у розмірі 1160 грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 2088 грн. 00 коп. та 3% річних в сумі 2917 грн. 48 коп.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Елєфант-2000", м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 26.07.12 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

Заявник апеляційної скарги 27.08.12 року надав через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду заяву про відвід судді Ломовцевої Н.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.08.12 р. було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Елєфант-2000", м. Донецьк у задоволенні заяви про відвід судді Ломовцевої Н.В. по справі № 5006/22/48/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елєфант-2000", м. Донецьк про стягнення 352541 грн. 48 коп. через безпідставність.

Також відповідач надав до канцелярії Донецького апеляційного господарського суду клопотання про повідомлення його про дату і час розгляду даної справи та стверджує, що ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження на адресу підприємства відповідача не надходила і нібито відсутня інформація про рух справи в Донецькому апеляційному господарському суді на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень. Судова колегія розглянула надане клопотання та зазначає, що відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, про що свідчить копія реєстру рекомендованої кореспонденції з рекомендованим повідомленням від 15.08.12 р. Крім того, з витягу з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 15.08.12 року по справі № 5006/22/48/2012 була направлена до реєстру 17.08.12 року, і її текст знаходиться в даному реєстрі. Поштова кореспонденція направлялася судом на юридичну адресу підприємства відповідача: 83096, м. Донецьк, вул. Є. Жукова, 63, яка підтверджена витягом з ЄДРЮОФОП станом на 13.06.12 року. Ніяких належних доказів змін своєї юридичної адреси відповідач суду не надав, ухвала суду повернута поштою в зв»язку з вибуттям підприємства, що свідчить про належне повідомлення сторони про час і місце розгляду справи судом (абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 року). Даний факт свідчить тільки про недбале ставлення відповідача до своїх обов»язків щодо належного оформлення можливої зміни свого місцезнаходження відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», повідомлення суду про такі зміни та неотримання самим же відповідачем поштової кореспонденції, яка направляється установами і організаціями на його юридичну адресу. Зазначене свідчить лише про те, що відповідач зловживає своїми процесуальними правами та його дії направлені на затягування розгляду справи по суті. Свідоме невиправдане затягування відповідачем судового процесу порушує права іншої сторони по справі та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є держава України, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Водночас згідно з ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов"язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного та об"єктивного дослідження всіх обставин справи. Тому дії відповідача свідчать про недотримання ним норм процесуального законодавства України при розгляді справи в суді.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що було встановлено судовою колегією. Про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, явка сторін ухвалою суду від 15.08.12р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої заперечення на апеляційну скаргу, викладені у відзиві на неї.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 5006/22/48/2012 та наданих представником позивача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.11 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елєфант-2000" (Покупець) було укладено договір постачання № 1-31/2011, згідно умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцеві продукцію, а саме Рельс Р24 в кількості 28152 кг (надалі іменується "продукція"), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію.

У відповідності до п.п. 2.1, 2.2 договору, поставка продукції за цим договором здійснюється не пізніше 10 днів з моменту укладення договору. Місце здійснення поставки продукції Постачальником - склад Постачальника.

Згідно п. 3.1 договору, загальна ціна продукції, що поставляється за цим договором, складає: 232000 грн. 00 коп.

Пунктом 3.2 договору сторони передбачили, що розрахунки за цим договором здійснюються шляхом 100% оплати за поставлену продукцію, перерахуванням коштів на рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 3.3 договору, строк оплати продукції, що поставляється за цим договором, становить не пізніше 10 банківських днів з моменту поставки продукції.

Згідно пунктів 7.1-7.3 договору, даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 7.1 цього договору та закінчується 25.12.11 р. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за даним договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму у розмірі 232000 грн. 00 коп., що підтверджено видатковою накладною №РР-0000110 від 01.11.11 р., яка підписана уповноваженими особами сторін та скріплена печатками обох підприємств.

Оскільки відповідач отриманий товар не оплатив, позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елєфант-2000", м. Донецьк боргу у розмірі 232000 грн. 00 коп., штрафу у розмірі 1160 грн., інфляційних втрат у розмірі 2088 грн. 00 коп. та 3% річних в сумі 2917 грн. 48 коп. (з урахуванням заяви про уточнення позовної заяви).

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до приписів статті 530 Цивільного кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав письмових належних та допустимих доказів погашення боргу за договором постачання № 1-31/2011 від 31.10.11 р., Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 232000 грн. 00 коп.

Також позивач, звертаючись до суду із позовом, просив стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних за період з 16.11.11 р. по 16.04.12 р. у розмірі 2917 грн. 48 коп. та інфляційні за період прострочення з грудня 2011 року по квітень 2012 року у розмірі 2088 грн. 00 коп.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних у розмірі 2917 грн. 48 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання за період з 16.11.11 р. по 16.04.12 р. та інфляційні у розмірі 2088 грн. 00 коп., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України, за період прострочки з грудня 2011 року по квітень 2012 року.

Позивач, звертаючись до суду, просив стягнути з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 1160 грн. 00 коп.

Згідно приписів ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно пункту 4.2 договору, за необґрунтовану відмову, ухилення від оплати продукції Покупець виплачує Постачальникові за вимогою останнього штраф у розмірі 0,5% суми, від оплати якої Покупець відмовився або ухилився.

Судова колегія вважає, що, оскільки відповідач отриманий від позивача товар не оплатив, то судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача суму штрафу у розмірі 1160 грн. 00 коп.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги у повному обсязі та правомірно стягнув з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 232000 грн. 00 коп., штраф у розмірі 1160 грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 2088 грн. 00 коп. та 3% річних в сумі 2917 грн. 48 коп.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, не приймаються до уваги доводи скаржника щодо допущення до участі у судовому засіданні представника позивача Загайнової О.М. нібито без належних повноважень, оскільки в матеріалах справи є наявною довіреність від 20.07.12 року, підписана директором позивача Рубан С.М., якою надано представнику необхідні повноваження від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс", м. Донецьк на представництво інтересів підприємства. Також не приймаються до уваги доводи скаржника з приводу того, що оскільки ним не було виконано вимоги ухвали господарського суду та не було надано витребувані судом документи, то господарський суд повинен був відкласти розгляд справи, однак судом, нібито в порушення приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України, 26.07.12 року було проведено судове засідання та прийнято рішення тому, що згідно приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто відповідач самостійно повинен був довести суду відсутність у нього перед позивачем заборгованості за отриманий товар, а фактичні матеріали справи підтверджують доводи позивача про наявність у відповідача заборгованості за отриманий товар. Не приймаються до уваги доводи скаржника стосовно нібито відсутності в матеріалах справи доказів направлення на його адресу претензії, оскільки аркуш справи 14 містить копію фіскального чеку, який свідчить про направлення на адресу відповідача 11.04.12 р. претензії № 10/04 від 10.04.12 р. До того ж не приймається до уваги ствердження відповідача про відмову йому в отримані копії рішення суду, оскільки в матеріалах справи є наявним клопотання скаржника, на якому проставлена резолюція судді про видачу нарочним рішення (у разі звернення) та додаткового направлення поштою і скаржником не надано будь-яких доказів відмови йому у видачі копії рішення та відмови суду у можливості використати надані стороні процесуальні права, передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Доводи відповідача щодо нібито не розгляду судом тверджень позивача про розпродаж майна відповідача судовою колегією також розглянуті та не підтверджуються матеріалами справи, оскільки дані обставини були підставою звернення позивача до суду з клопотанням про застосування до відповідача забезпечувальних заходів шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, у задоволенні якого відповідно до вимог ст.ст. 66,67 Господарського процесуального кодексу України суд відмовив ухвалою від 04.07.12 року, яка не була оскаржена позивачем.

Отже, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 26.07.2012 р. у справі № 5006/22/48/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елєфант-2000", м. Донецк на рішення господарського суду Донецької області від 26.07.2012 р. у справі № 5006/22/48/2012 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 26.07.2012 р. у справі № 5006/22/48/2012 -без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді О.В. Стойка

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим:

1 -у справу;

2 -позивачу;

3 -відповідачу;

4 -ДАГС;

5- ГС Дон. обл.

Ложка Н.Л.