Постанова

від 20.08.2012 по справі 23/051-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2012 № 23/051-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Чорної Л.В.

при секретарі Помаз І.А.

за участю представників:

від прокуратури: Антонюк Д.О. - посвідчення №141 від 04.08.2011р.;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Пукало Р.Б. - представник згідно витягу з угоди №1-1/1508-12 від 15.08.2010р.;

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Прокурора Ставищенського району Київської області в інтересах держави в особі Юрківської сільської ради Ставищенського району Київської області

на рішення господарського суду Київської області

від 27.06.2012р. (дата підписання - 27.06.2012р.)

у справі №23/051-12 (суддя - Заєць Д.Г.)

за позовом Прокурора Ставищенського району Київської області в інтересах держави в особі Юрківської сільської ради Ставищенського району Київської області

до Приватного підприємства рекламно-комерційного центру «Абсолют-Плюс»

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Ставищенська районна державна адміністрація

про стягнення 106 507,00 грн.

встановив:

У травні 2012р. прокурор Ставищенського району Київської області в інтересах держави в особі Юрківської сільської ради звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача - Приватного підприємства рекламно-комерційного центру «Абсолют-плюс», третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Ставищенської районної державної адміністрації Київської області про відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва у розмірі 106 507 грн.

Умотивовуючи вимоги, прокурор послався на ту обставину, що відповідачу із земель сільськогосподарського призначення на території Юрківської сільської ради Ставищенського району за розпорядженням від 16.10.2008р. голови Ставищенської райдержадміністрації затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду двох земельних ділянок загальною площею 0,90 га, з яких 0,45 га пасовища та 0,45 га - сіножаті для сервісного обслуговування автотранспорту. Внаслідок цих обставин у відповідності до ч.2 ст.207 ЗК України та п.4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997р. №1279, у двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення земельних ділянок, відповідач зобов'язаний компенсувати втрати сільгоспвиробництва, спричинені вилученням сільськогосподарських угідь. Однак, відповідач у добровільному порядку витрати у погодженому ним розмірі не компенсував, чим порушив інтереси держави в особі Юрківської сільської ради, до бюджету якої ці кошти мали надійти.

На доведення позовних вимог прокурор послався на розпорядження Ставищенської райдержадміністрації про передачу в оренду земельної ділянки, висновок державної експертизи землевпорядної документації, розрахунок втрат сільгоспвиробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь, висновок з якісної характеристики ґрунтового покриву земельної ділянки, кадастровий план, інші матеріали.

Відповідач заявлених до нього вимог не визнав, а в обґрунтування своїх заперечень послався на те, що при наданні йому земельної ділянки сільськогосподарського призначення не відбулося вилучення її для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом, і земельні ділянки були надані відповідачу без зміни їх цільового призначення.

Рішенням господарського суду Київської області від 27.06.2012р. у справі №23/051-12 у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю прокурором обставин щодо вилучення чи викупу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, які передані в оренду відповідачу за рішенням відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування. Без такого вилучення сама по собі передача сільськогосподарських земель в оренду для цілей, не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом, не визнана судом першої інстанції підставою для виникнення у відповідача обов'язку з компенсації втрат сільськогосподарського виробництва.

Не погодившись із висновками та мотивами прийнятого місцевим господарським судом рішення, прокурор Ставищенського району Київської області в інтересах Юрківської сільської ради звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просив прийняте господарським судом рішення скасувати як незаконне, а позов прокурора задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилався на те, що зміна цільового призначення земель провадиться в силу ст.20 ЗК України органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування і затверджують проекти землеустрою. Затвердження проекту землеустрою та передача земельної ділянки відповідачу для сервісного обслуговування автотранспорту, на думку прокурора, свідчить про зміну цільового використання сільськогосподарських земель, які тим самим вилучені відповідно до ст.207 Земельного Кодексу України із категорії земель сільськогосподарського призначення. За вказаних обставин, вважав прокурор, відповідач не може бути звільненим від обов'язку компенсації втрат сільськогосподарського виробництва. Натомість, вказував прокурор, місцевим господарським судом у порушення вимог ст.43 ГПК України не у повному обсязі досліджені докази у справі, їм надана невірна правова оцінка, внаслідок чого висновки суду не відповідали фактичним обставинам справи. До того ж прокурор просив поновити йому пропущений з поважних причин строк на подання апеляційної скарги.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2012р. для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі Кропивна Л.В., Смірнова Л.Г. та Чорна Л.В. Ухвалою від 06.08.2012р. вказаною колегією відновлено пропущений прокурором процесуальний строк на апеляційне оскарження. Прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження.

У призначене на 20.08.20012р. судове засідання з'явилися прокурор та представник відповідача, які підтримали свої доводи, викладені ними суду першої та апеляційної інстанцій.

Відповідач та третя особа процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися, хоча про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, у зв'язку з чим судова колегія визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу по суті у відсутність представника відповідача та представника третьої особи.

У відзиві на апеляційну скаргу та поясненнях суду відповідач просив залишити без змін та скасування законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції. Спростовуючи доводи прокурора про затвердження розпорядженням Ставищенської районної державної адміністрації від 16.10.2008р. № 795 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки йому в оренду, відповідач посилався на зміст цього розпорядження, у пункті першому якого йшла мова про затвердження проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди. У цьому зв'язку, вважав відповідач, відсутність затвердженого компетентним органом проекту землеустрою про вилучення земельних ділянок, з огляду на положення глави 36 ЗК України, виключає настання юридичного факту, з яким Закон пов'язує виникнення у землекористувача обов'язку по компенсації витрат сільськогосподарського виробництва.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як випливає з матеріалів справи, розпорядженням Ставищенської районної державної адміністрації Київської області від 16 жовтня 2008 року за №795 "Про передачу в оренду земельних ділянок для сервісного обслуговування автотранспорту ПП рекламно-комерційного центру "Абсолют-плюс" на території Юрківської сільської ради Ставищенського району" затверджено проект із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки для сервісного обслуговування автотранспорту ПП рекламно-комерційного центру "Абсолют-плюс" на території Юрківської сільської ради Ставищенського району (пункт 1 розпорядження) та передано в оренду терміном на 49 (сорок дев'ять) років земельні ділянки для сервісного обслуговування автотранспорту ПП рекламно-комерційного центру "Абсолют-плюс" загальною площею - 0,90 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Юрківської сільської ради Ставищенського району (пункт 2 розпорядження).

4 січня 2010 року між Ставищенською районною державною адміністрацією Київської області (за договором - орендодавець) та Приватним підприємством рекламно-комерційного центру "Абсолют-плюс" (за договором -орендар) укладено договір оренди земельних ділянок., який зареєстрований у Державному реєстрі земель у цей же день.

Як вбачається з умов Договору, ним регулюються правовідносини сторін з передачі відповідачу на відплатній основі у строкове користування двох земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Юрківської сільської ради Ставищенського району Київської області за межами населеного пункту (кадастровий номер земельних ділянок: №1 площею 0,4500 га - 3224287600:04:008:0001 та №2 площею 0,4500 га -3224287600:04:008:0002) для сервісного обслуговування автотранспорту ПП рекламно-комерційного центру "Абсолют-плюс" на території Юрківської сільської ради Ставищенського району.

Причиною виникнення спору між сторонами у справі стала розбіжність у розумінні юридичного факту, з настанням якого у землекористувача, якому надано у користування сільськогосподарські угіддя для цілей, не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом, виникає обов'язок по компенсації витрат сільськогосподарського виробництва.

На відміну від прокурора, відповідач, з яким погодився суд першої інстанції, вважав, що для виникнення у нього, як землекористувача сільськогосподарських угідь, обов'язку з компенсації втрат, відповідні органи державної влади або місцевого самоврядування мали прийняти рішення про примусове вилучення чи викуп земельної ділянки у землекористувачів чи землевласників для потреб, не пов'язаних з веденням сільськогосподарського виробництва.

З таким твердженням судова колегія погодитися не може, оскільки воно суперечить змісту статті 207 Земельного кодексу України та Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №1279 від 17 листопада 1997 року "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню" (надалі -Порядок) .

За змістом ч.2 ст.20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування у таких випадках: при прийнятті рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, при прийнятті рішення про вилучення (викуп) земель та при прийнятті рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлений ст. 123 Земельного кодексу України.

Згаданим порядком передбачено, що у разі зміни цільового призначення земельних ділянок, або надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості), рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Дійсно, рішення про зміну цільового призначення землі при наданні відповідачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення прийнято не було і це підтверджується змістом розпорядження Ставищенської районної державної адміністрації від 16.10.2008р.

Прокурор, на відміну від відповідача, вважав, що юридичним фактом, з яким у відповідача виник обов'язок з компенсації втрат, є затвердження проекту землеустрою та передача земельної ділянки відповідачу для сервісного обслуговування автотранспорту, що, на думку прокурора, свідчить про зміну цільового використання сільськогосподарських земель, які тим самим вилучені відповідно до ст.207 Земельного Кодексу України із категорії земель сільськогосподарського призначення.

Утім, ці доводи прокурора судова колегія вважає хибними, адже виникнення у особи обов'язку з компенсації втрат не ставиться у залежність від зміни цільового призначення земельної ділянки ані статтею 20 Земельного кодексу України, ані Порядком.

Як вірно зауважив суд першої інстанції, однією з головних ознак, за якою слід вважати наявними втрати сільськогосподарського виробництва, є втрата сільськогосподарськими угіддями своєї функції головного засобу виробництва у сільському господарстві та їх вибуття з господарського обігу.

Однак інші висновки суду першої інстанції суперечать приписам ст.207 ЗК України.

Цією статтею визначені умови відшкодування втрат, тобто той перелік юридичних фактів, з якими закон пов'язує виникнення зобов'язань з компенсації втрат.

Такими юридичним фактами є: втрати у разі вилучення (викупу) земельної ділянки для суспільних потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом; втрати, завдані обмеженням прав власників землі й землекористувачів, у тому числі орендарів (такі поняття та види визначені ст.ст. 110-111 ЗК України); втрати, завдані погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави; втрати у разі виключення сільськогосподарських угідь із господарського обігу; втрати внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон (ст.ст. 112-115 ЗК України).

При цьому відповідно до ч.4 статті 207 ЗК України втрати компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі й користувачам.

Згідно із Порядком втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинені обмеженням прав власників землі й землекористувачів, у т.ч. орендарів, або погіршенням якості земель, зумовленим впливом діяльності підприємств, установ та організацій визначаються з урахуванням коефіцієнту зниження продуктивності угіддя, середнього розміру втрат з розрахунку на 1 гектар та загальної площі земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.207 Земельного кодексу України втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель.

До сільськогосподарських угідь за визначенням ч.2 ст.22 та ст.207 ЗК України належать рілля, багаторічні насадження, сінокоси, пасовища та перелоги.

Як випливає з матеріалів справи, відповідачу для сервісного обслуговування автотранспорту (СТО), включаючи будівництво готелю на 60 відвідувачів, автомобільної стоянки з магазином автозапчастин (а.с.15-16) на строк 49 років, були передані сільськогосподарські угіддя - пасовища і сіножаті, загальною площею 0,90 га.

Отже, стосовно відповідача підставою для виникнення обов'язку з компенсації втрат стало погіршення якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю юридичних осіб, тим більше, що за висновком природоохоронного органу необхідним для відповідача визнано зняття родючого шару землі.

Судова колегія також встановила, що відповідач не відноситься до суб'єктів, звільнених від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва за правилами ст.208 ЗК України.

Доводи відповідача з приводу неможливості використання земельної ділянки для мети її оренди спростовуються актом прийому-передачі від 04.01.2010р., у якому, підписуючи договір оренди землі та приймаючи її за актом прийому-передачі, відповідач засвідчив відсутність недоліків, які суттєво можуть вплинути на її подальше використання за цільовим призначенням.

Відповідач, як випливає з матеріалів справи та пояснень його представника суду апеляційної інстанції, у добровільному порядку не компенсував сільському бюджету с. Юрківка витрати сільськогосподарського виробництва у розмірі 106 507,00 грн. Цю обставину підтверджує також наявна у матеріалах справи довідка від 12.03.2012р. Юрківської сільської ради.

За таких обставин справи судова колегія вважає, що позовні вимоги підлягали до задоволення повністю, а висновки, викладені у рішенні господарського суду, не відповідали фактичним обставинам справи і були постановлені з невірним застосуванням закону.

Відтак, прийняте судом першої інстанції рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення - про задоволення позову повністю.

За результатами перегляду справи у повному обсязі апеляційним господарським судом здійснюється новий розподіл судових витрат по першій інстанції з покладенням на відповідача.

У зв'язку з викладеним судові витрати, пов'язані із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, в силу ст.49 ГПК України, покласти також на відповідача.

У судовому засіданні 20.08.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови підписано 29.08.2012р.

Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Прокурора Ставищенського району Київської області в інтересах держави в особі Юрківської сільської ради Ставищенського району Київської області на рішення господарського суду Київської області від 27.06.2012р. у справі №23/051-12 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 27.06.2012р. у справі №23/051-12 скасувати.

3. Прийняти у справі №23/051-12 нове судове рішення.

Позов Прокурора Ставищенського району Київської області в інтересах держави в особі Юрківської сільської ради Ставищенського району Київської області до Приватного підприємства рекламно-комерційного центру «Абсолют-Плюс» про стягнення 106 507,00 грн. задовольнити.

Стягнути із Приватного підприємства рекламно-комерційного центру «Абсолют-Плюс» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Товарна, 35, код ЄДРПОУ - 32215289) на користь Юрківської сільської ради Ставищенського району Київської області (09424, Київська область, Ставищенський район, с. Юрківка, вул. Жовтнева, 36а, код ЄДРПОУ - 04360899) 106 507,00 грн. у рахунок відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.

4. Здійснити новий розподіл судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції.

Стягнути із Приватного підприємства рекламно-комерційного центру «Абсолют-Плюс» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Товарна, 35, код ЄДРПОУ - 32215289) в дохід Державного бюджету України 2 130,14 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

5. Стягнути із Приватного підприємства рекламно-комерційного центру «Абсолют-Плюс» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Товарна, 35, код ЄДРПОУ - 32215289) в дохід Державного бюджету України 1 065,07 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

6. Доручити місцевому господарському суду видачу відповідних наказів.

7. Матеріали справи №23/051-12 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Кропивна Л.В.

Судді Смірнова Л.Г.

Чорна Л.В.