Постанова

від 27.08.2012 по справі 2а/0570/5486/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/5486/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Буряк І.В.

при секретарі Могілевського А.А.

за участю представників сторін:

позивача: Харосаженка О.І. (дов.)

відповідача: Сєвідова К.М. (дов.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Приватного підприємства «Роникс»

до Державної податкової служби у Ленінському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 23.04.2012р. №0000352341, №0000362341

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Роникс» (надалі - позивач, ПП «Роникс») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ у Ленінському районі м.Донецька) про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.04.2012р.:

- №0000352341, згідно якого сума грошового зобов'язання з податку на прибуток становить 383 451,00 грн., у тому числі за основним платежем 255 634,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 127 817,00 грн.;

- №0000362341, згідно якого сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість становить 301 584,00 грн., у тому числі за основним платежем 201 056,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 100 528,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту перевірки від 28.03.2012р. №77/22-1/24658075, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, які винесені без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.

В судовому засіданні від 27.08.2012р. представник позивача позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Жовтнева МДПІ надала до суду письмові заперечення на позов, згідно яких проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовує свою позицію висновками акту перевірки.

В судовому засіданні від 27.08.2012р. представник відповідача позов не підтримав та просив в його задоволенні відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Приватне підприємство «Роникс» зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської ради в якості юридичної особи (ЄДРПОУ 24658075, місце знаходження: 83000, Донецька область, м.Донецьк, вул.Полководська, буд.10, кв.23). Перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Донецька з 13.03.1997р.

ДПІ у Ленінському районі м.Донецька була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Роникс» з питання правомірності формування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток, податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.09.2009р. по 30.09.2009р. по фінансово-господарських взаємовідносинах із ТОВ «Логістік Гарант» за період з 01.07.2010р. по 31.07.2010р. із ТОВ «НК-Артеміда ОЙЛ», по закінченню якої було складено акт від 28.03.2012р. №77/22-1/24658075.

Згідно висновків зазначеного акту перевірки перевіркою встановлено порушення:

- ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Роникс» при придбанні від ТОВ «Логістик Гарант» та ТОВ «НК Артеміда ОЙЛ» та насупній поставці. Товари і послуги по вказаних правочинах не були передані в порушення ст..662, 655 та 656 Цивільного кодексу України;

- пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів у ТОВ «Логістик Гарант» та ТОВ «НК Артеміда ОЙЛ» та їх поставці які підпадають під визначення ст.3, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме завищені доходи від продажу у вересні 2009 року у сумі 1 991 216 грн.;

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищено валові витрати у загальній сумі 2 856 883 грн., у тому числі у 3 кварталі 2009 року у сумі 1 834 347 грн., у 3 кварталі 2010 року у сумі 1 022 536 грн., що призвело до заниження прибутку, що підлягає оподаткуванню у 3 кварталі 2010 року у сумі 1 022 536 грн. та відповідно заниження податку на прибуток у 3 кварталі 2010 року у сумі 255 634 грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «про податок на додану вартість» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 201 056 грн., у тому числі за липень 2010 року у сумі - 96 613 грн., за вересень 2010 року у сумі 65 514 грн., у листопаді 2010 року у сумі 38 929 грн., завищено від'ємне значення податку на додану вартість за листопад 2010 року на 3 451 грн.

На підставі акту перевірки від 28.03.2012р. №77/22-1/24658075 були винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 23.04.2012р.:

- №0000352341, згідно якого збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 383 451,00 грн., у тому числі за основним платежем 255 634,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 127 817,00 грн.;

- №0000362341, згідно якого збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 301 584,00 грн., у тому числі за основним платежем 201 056,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 100 528,00 грн.

Із акту перевірки від 28.03.2012р. судом було встановлено.

Між ПП «Роникс» та ТОВ «Логістік Гарант» був укладений договір поставки нафтопродуктів №037/0308/09 ЛГ від 03.08.2009р.

Факт поставки підтверджується видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними, поставка товару підтверджується залізнодорожними накладними.

Перевіркою повноти визначення скоригованого валого доходу за період з 01.09.2009р. по 31.07.2010р., встановлено його завищення у сумі 1 991 216 грн.

Проведеною перевіркою відображеного показника за 3 квартал 2009 року - 3 квартал 2010 року у сумі 94 912 760 грн. в частині продажу дизельного пального, отриманого від ТОВ «Логістик Гарант» у вересні 2009 року встановлено завищення задекларованих ПП «Роникс» показників у рядку 01.1 Декларацій «Доход від продажу товарів (робіт, послуг)» у сумі 1 991 216 грн.

В акті перевірки зазначено, що при перевірці використано матеріали зустрічних звірок.

ДПІ у Будьонівському районі м.Донецька була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Логістик Гарант» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р., з податку на додану вартість за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. по взаємовідносинам з ТОВ «Мурамас», ТОВ «Піація», ТОВ «Гіада», по закінченню якої було складено акт перевірки від 13.09.2011р. №1200/23-411/35886620.

Під час зазначеної перевірки було встановлено, що наявні факти, які свідчать про причетність ТОВ «Муромас» до операцій фіктивного підприємництва. В ході розслідування кримінальної справи встановлено, що ТОВ «Муромас» та ТОВ «Піація» мають ознаки фіктивності і надають послуги щодо незаконного формування податкового кредиту, та призначенню «підставних» посадових осіб. Реєстрація ціх підприєхмств здійснена невстановленими особами. З метою незаконного формування податкового кредиту та валових витрат послугами ТОВ «Муромас» та ТОВ «Піація» з ознаками «фіктивності» користувалось ТОВ «Логістик Гарант».

Також зазначено, що ТОВ «Логістик Гарант» не надано документальних доказів факту транспортування та поставки товару контрагентом ТОВ «Муромас», а отже договір купівлі-продажу №01/0809-05ЛГ від 01.08.2009р. не мав реального товарного характеру та був укладений з метою несплати товариством існуючих податкових зобовязань з ПДВ та податку на прибуток.

Згідно висновків вказаного акту перевірки було встановлено порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «про оподаткування прибутку підприємств» «Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріалій або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності» у періоді, що перевірявся, підприємством безпідтавно включено до складу валових витрат витрати на придбання товарів, які повязані з веденням фінансово-господарської діяльності, у загальній сумі 5 938 646 грн., що привело до завищення суми валових витрат у розмірі 5 938 646 грн., у тому числі по періодам: 3 квартал 2009р - 5 938 646 грн. По взаємовідносинам з ТОВ «Піація» у розмірі 1 255 168 грн., по взаємовідносинам з ТОВ «Муромас» у розмірі 4 683 478 грн.

На порушення вимог пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Логістик Гарант» завищено валовий доход у сумі 5 942 245 грн., у тому числі по періодам: 3 квартал 2009р. - 5 942 245 грн.

Таким чином, у звязку з не підтвердженням факту придбання товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Логістик Гарант» у вересні 2009 року відсутні обєкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціям з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

У бухгалтерському обліку ПП «Роникс» операції на адресу покупців дизельного палива від ТОВ «Логістик Гарант» відображено наступними проводками: Дт 361 «розрахунки з вітчизняними покупцями» Кт 70.

З урахуванням вищевикладеного, податковим органом зроблено висновок, що ПП «Роникс» завищені доходи від продажу у вересні 2009 року у загальній сумі 1 991 216 грн. у порушення:

- ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недлодержання вимог зазначених статей у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Роникс» при придбанні та поставці. Товари і послуги по вказаних правочинах не були передані в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України;

- пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств відсутність обєктів оподаткування при придбанні товарів у ТОВ «Логістик Гарант» та їх поставці які підпадають під визначення ст.3, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

А також перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціям з придбання товарів (послуг) та по операціям з продажу цих товарів (послуг) підприємствам -покупцям у періоді з 01.09.2009 року по 31.09.2009 року, в розумінні ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.185 Податкового кодексу України.

Між ПП «Роникс» та ТОВ «НК-Артеміда ОЙЛ» був укладений договір поставки №А-00000068 від 04.01.2010 року.

Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними, рахунками, товарно-транспортними накладними, податковими накладними.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НК Артеміда ОЙД», проведеною Макіївською ОДПІ, встановлено наступне: Фахівцями Макіївської ОДПІ було надіслано запит до ГВПМ Макіївської ОДПІ від 15.02.2011р. №3807/7/23-213 на встановлення місцезнаходження платника податків ТОВ «НК-Артеміда ОЙЛ».

Складено акт про результати перевірки місця розташування ТОВ «НК-Аретеміда ОЙЛ» від 09.02.2011р. №88/23-2/34900226 в якому зазначено, що ТОВ «НК-Артеміда ОЙЛ» за адресою реєстрації6 86117, м.Макіївка, вул.Антропова 15/А не знаходиться та фінансово-господарську діяльність не здійснює.

ТОВ «Стіькотраст» було постачальником ТОВ «НК-Артеміда ОЙЛ». Згідно ІС «Система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів: ТОВ «Стількомтраст» має стан - припинено, але не знято з обліку. Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 08.07.2011р.

З огляду на вищевикладене, податковий орган зробив висновок, що операції з реалізації послуг ТОВ «Стількомтраст» на адресу ТОВ «НК-Артеміда ОЙЛ» є нікчемним правочином, оскільки обумовлені правові наслідки відбутися не могли, відповідно до аналізу податкової звітності. В ході аналізу податкової звітності встановлено відсутність будь-якої інформації= про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Згідно висновків зазначеного акту перевірки було встановлено безпідставне віднесення ТОВ «НК-Артеміда ОЙЛ» до складу податкового кредиту суми ПДВ у зв'язку з придбанням матеріалів або послуг згідно нікчемного правочину з ПП «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб», ПП «Петроліс», ТОВ «Лидеринвестстрой», ТОВ «Гранум-груп», ПП «Куларіс», ПП «ВКФ «Луг сервіс», ТОВ «Стількомтра, ТОВ «Шильда».

Враховуючи вищенаведене, проведеною перевіркою ПП «Роникс» встановлено, що операції по взаємовідносинах з 01.09.2009 року по 30.09.2009 року по фінансово-господарських взаємовідносинах із ТОВ «Логістик Гарант», за період з 01.07.2010р. по 31.07.2010р., із ТОВ «НК-Артеміда ОЙЛ», не мали реального характеру, не підтверджується реальність часу здійснення операцій місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, які економічно необхідні для виконання такого постачання.

Таким чином, у порушення пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при відсутності підтвердження фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей було завищено валові витрати у загальній сумі 2 856 883 грн., у тому числі у 3 кварталі 2009 року у сумі 1 834 347 грн., у 3 кварталі 2010 року у сумі 1 022 536 грн.

За період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року, з 01.07.2010 по 31.07.2010 ПП «Роникс» задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 0 грн. В результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображені в акті перевірки встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 201 056 грн., у тому числі за липень 2010 року у сумі - 96 613 грн., за вересень 2010 року у сумі 65 514 грн., у листопаді 2010 року у сумі 38 929 грн., завищено від'ємне значення податку на додану вартість за листопад 2010 року на 3 451 грн.

Суд зазначає, що на момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначалися Законом України «Про податок на додану вартість».

У підпункті 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до змісту пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За змістом п.7.5 вказаного Закону України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Таким чином, судом встановлено, що наявність податкової накладної, яка оформлена згідно вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є виключною підставою для виникнення у суб'єкта господарювання права на формування податкового кредиту.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

Зазначене спростовує твердження відповідача про завищення суми податкового кредиту, оскільки приписами Закону України «Про податок на додану вартість» чітко передбачено випадки виникнення права платника податку на податковий кредит. Таке право підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача є всі необхідні документи, які в розумінні Закону України «Про бухгалтерський обіг та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення господарської операції та, як наслідок, настання правових наслідків, обумовлених договором.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, що здійснюється підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, використовуючи грошовий вимір, базуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до ч.1 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Із вказаними висновками про нікчемність укладених угод, суд не може погодитися оскільки, здійснивши правовий аналіз документів, що надані позивачем до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що первинні документи бухгалтерського та податкового обігу підтверджують факт того, що правочини з контрагентами набули реального настання правових наслідків, на настання яких вони були спрямовані.

Подальше використання позивачем товарів спростовує нікчемність укладених правочинів, в судовому засіданні позивачем доведений та матеріалами справи підтверджений факт здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За змістом ст. 228 Цивільного кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, відповідно викладеного, для визнання правочину нікчемним з підстав порушення публічного порядку, суду слід встановити обставини, які б свідчили про наявність умислу у сторін при укладанні такої угоди на досягнення мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та водночас суперечить моральним засадам суспільства.

Дійсно факт ухилення суб'єктом господарювання від сплати власних податкових зобов'язань може бути підставою для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, однак, суд звертає увагу, що для встановлення даного факту він має бути підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема, податковими вимогами, надісланими сторонам угоди, у зв'язку з несплатою ними сум податкових зобов'язань, а також вирок суду з кримінальної справи про засудження осіб за ухилення від сплати податків.

Несплата податків є порушенням чинного податкового законодавства, однак, несплата податків однією із сторін за договором, чи сплата не в повному обсязі не є беззаперечним підтвердженням наявності у позивача при укладанні та виконанні спірної угоди мети на ухилення від сплати податків.

Частиною 4 ст.70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до змісту ч.1, 4 ст.72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Натомість відповідачем не надано суду жодних доказів, що б підтверджували факт ухилення позивачем чи його контрагентами від сплати податкових зобов'язань.

Суд зазначає, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Логістик Гарант», ТОВ «НК-Артеміда ОЙЛ» підтверджуються первинними документами, у тому числі податковими накладними, що відповідає вимогам, що були встановлені законодавством на час здійснення вказаних господарських операцій.

У відповідності до частин 1 та 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивачем надані належні докази, що підтверджують можливість здійснення вказаних операцій, з урахуванням наявних у сторін вказаних операцій матеріально технічних ресурсів та трудових ресурсів.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Роникс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення від 23.04.2012р. №0000362341, яким Приватному підприємству «Роникс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 301 584, 00 грн., у тому числі за основним платежем 201 056,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 100 528,00 грн. - скасувати.

Податкове повідомлення-рішення від 23.04.2012р. №0000352341, яким Приватному підприємству «Роникс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 383 451,00 грн., у тому числі за основним платежем 255 634,00 грн. та за штрафними (фінансвовими) санкціями 127 817,00 грн. - скасувати.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Роникс» (ЄДРПОУ 24658075, місцезнаходження: 83000, м.Донецьк, вул.Полководська, буд.10, кв.23) 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок судового збору.

3. Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 КАС України.

4. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 27 серпня 2012 року, повний текст виготовлено 3 вересня 2012 року.

5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Буряк І. В.