Постанова

від 25.10.2012 по справі 2а/0570/5486/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2012 року справа №2а/0570/5486/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Ляшенка Д.В., Чумака С.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року по справі № 2а/0570/5486/2012 за позовом Приватного підприємства «Роникс» до Державної податкової служби у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 23.04.2012р. №0000352341, №0000362341, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Роникс» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.04.2012р.:

- №0000352341, згідно якого сума грошового зобов'язання з податку на прибуток становить 383 451,00 грн., у тому числі за основним платежем 255 634,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 127 817,00 грн.;

- №0000362341, згідно якого сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість становить 301 584,00 грн., у тому числі за основним платежем 201 056,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 100 528,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційний розгляд справи здійснювався у порядку письмового провадження з врахуванням приписів частини 6 статті 128, пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України з огляду на те, що жодна з осіб, які беруть участь у справі не прибула у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання. За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Колегією суддів установлено, що Приватне підприємство «Роникс» зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської ради в якості юридичної особи (ЄДРПОУ 24658075, місце знаходження: 83000, Донецька область, м.Донецьк, вул.Полководська, буд.10, кв.23). Перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Донецька з 13.03.1997р.

ДПІ у Ленінському районі м.Донецька була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Роникс» з питання правомірності формування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток, податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.09.2009р. по 30.09.2009р. по фінансово-господарських взаємовідносинах із ТОВ «Логістік Гарант» за період з 01.07.2010р. по 31.07.2010р. із ТОВ «НК-Артеміда ОЙЛ», по закінченню якої було складено акт від 28.03.2012р. №77/22-1/24658075.

Згідно висновків зазначеного акту перевірки перевіркою встановлено порушення:

- ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Роникс» при придбанні від ТОВ «Логістик Гарант» та ТОВ «НК Артеміда ОЙЛ» та наступній поставці. Товари і послуги по вказаних правочинах не були передані в порушення ст..662, 655 та 656 Цивільного кодексу України;

- пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів у ТОВ «Логістик Гарант» та ТОВ «НК Артеміда ОЙЛ» та їх поставці які підпадають під визначення ст.3, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме завищені доходи від продажу у вересні 2009 року у сумі 1 991 216 грн.;

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищено валові витрати у загальній сумі 2 856 883 грн., у тому числі у 3 кварталі 2009 року у сумі 1 834 347 грн., у 3 кварталі 2010 року у сумі 1 022 536 грн., що призвело до заниження прибутку, що підлягає оподаткуванню у 3 кварталі 2010 року у сумі 1 022 536 грн. та відповідно заниження податку на прибуток у 3 кварталі 2010 року у сумі 255 634 грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «про податок на додану вартість» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 201 056 грн., у тому числі за липень 2010 року у сумі - 96 613 грн., за вересень 2010 року у сумі 65 514 грн., у листопаді 2010 року у сумі 38 929 грн., завищено від'ємне значення податку на додану вартість за листопад 2010 року на 3 451 грн.

При цьому контролюючий орган послався на матеріали зустрічних перевірок.

На підставі акту перевірки від 28.03.2012р. №77/22-1/24658075 були винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 23.04.2012р.:

- №0000352341, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 383 451,00 грн., у тому числі за основним платежем 255 634,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 127 817,00 грн.;

- №0000362341, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 301 584,00 грн., у тому числі за основним платежем 201 056,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 100 528,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги приватного підприємства «Роникс» та скасовуючи податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції керувався тим, що позивач підтвердив господарські операції між позивачем та ТОВ «Логістик Гарант», ТОВ «НК-Артеміда ОЙЛ» первинними документами, у тому числі податковими накладними, до відповідає вимогам, що були встановлені законодавством на час здійснення вказаних операцій.

З таким висновком, однак, не можна погодитися з огляду на таке.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинний на момент виникнення спірних відносин, валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

За змістом п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання якої передбачена правилами ведення податкового обліку.

На момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначалися Законом України «Про податок на додану вартість».

У підпункті 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до змісту пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За змістом п.7.5 вказаного Закону України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 15 травня 2012 року у справі № 3/0532/842/2012, яка набрала чинності 25.05.2012 року , встановлено, що директор приватного підприємства «Роникс» - Харосаженко О.І., у порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку, а саме: завищення витрат у 3 кварталі 2010 року у сумі 1022536 грн. та відповідно зниження податку на прибуток у 3 кварталі 2010 року у сум 255634 грн., внаслідок віднесення до їх складу витрат за відсутністю первинних документів, що підтверджують їх фактичне отримання та зв'язок з господарською діяльністю. Вказані дії призвели до зниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 201056 грн., у тому числі за липень 2010 року - 96613 грн., за вересень 2010 року - 65514 грн., за листопад 2010 року - 38929 грн., про що складено акт перевірки № 77/22-1/24658075 від 28.03.2012 року.(т.3 а.с. 228).

Ці обставини відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України мають приюдиційне значення для суду при розгляду цієї справи.

Позивач до суду апеляційної інстанції не прибув та не спростував доводи апеляційної скарги відповідача.

За наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність господарських операцій з поставки товару, неналежним чином оформлені товарні накладні не можуть бути підставою для віднесення до валових витрат та включення до податкового кредиту вартості товару та сум ПДВ.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а потому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року по справі № 2а/0570/5486/2012 - скасувати.

У задоволенні позову приватного підприємства «Роникс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова суду за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особами, які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Колегія суддів: Л.В.Ястребова

Д.В.Ляшенко

С.Ю.Чумак