Рішення

від 30.08.2012 по справі 15/5007/155/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "30" серпня 2012 р. Справа № 15/5007/155/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Пархомчук С.М., представник за довіреністю від 29.08.2012р.,

Венгринович С.О., представник за довіреністю від 29.08.2012р.,

Міллер С.М., представник за довіреністю від 29.08.2012р.,

від відповідача: Гурба М.В., представник за довіреністю від 03.02.2012р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармія" (м.Бердичів)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Сервіс" (м.Бердичів Житомирська область)

про виконання господарських зобов'язань.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармія" звернулось до господарського суду з позовом, у якому просило зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Тех-сервіс" виконати свої зобов'язання, які полягають в передачі позивачу купленого ним бензину марки А-95 згідно з кількістю, зазначеною у наявних талонах.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 09.02.2012р., у відповідності до ст. 22 ГПК України було прийнято до розгляду подану позивачем заяву від 19.01.2012р. (додаток до позовної заяви від 23.12.2011р.), відповідно до якої позивач уточнив прохальну частину позовної заяви та просив стягнути на його користь з відповідача недоотриманий бензин марки А-95 в кількості 7320 літрів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням заяви від 19.01.2012р. підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву (а.с. 84-85, 90-91). Зокрема, заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що зобов'язання, яке виникло між сторонами є договором поставки, строк дії якого визначено не було. У зв'язку з чим, посилаючись на п.1 ст.267 ГК України, відповідач вважає, що даний договір було укладено строком на один рік. Відповідач стверджує, що позивач був зобов'язаний отримати у відповідача бензин за талонами на отримання пального протягом одного року з моменту виписки видаткової накладної, а саме з 06.10.2008р. по 06.10.2009р. У зв'язку чим, відповідач вважає, що строк дії зобов'язання між сторонами припинився 07.10.2009р., а тому з вказаного часу відповідач не був зобов'язаний здійснювати передачу бензину позивачу на підставі талонів на отримання бензину.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармія" посилається на те, що 01.10.2008р. на підставі наданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Техсервіс" рахунку, відповідачу в якості передоплати за 10000 літрів бензину марки А-95 були перераховані грошові кошти в сумі 55500,00грн., у розрахунку 5,55 грн. за 1 літр бензину. В свою чергу, відповідачем було передано позивачем талони на отримання бензину марки А-95 в кількості 400 талонів по 20 літрів та 200 талонів по 10 літрів, разом 10000,00 літрів. Позивач посилається на те, що протягом 2008-2010 років позивач постійно здійснював заправку транспортних засобів на заправній станції відповідача за адресою м.Бердичів, вул.Петровського, 14а, на підставі отриманих талонів. Проте, на даний час позивач відмовляється здійснювати відпуск бензину марки А-95 на підставі виданих ним талонів. Посилаючись на зазначене, позивач у відповідності до заяви від 19.01.2012р. просить стягнути на свою користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техсервіс" недоотриманий бензин марки А-95 в кількості 7320 літрів.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармія" підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що 26.09.2008р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Тех-Сервіс" було виставлено позивачу рахунок № 0000000486 на суму 55500,00грн. за бензин марки А-95 в об'ємі 10000 літрів (а.с. 4).

01.10.2008р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармія" згідно платіжного доручення №1293 від 01.10.2008р. (а.с. 5) було перераховано на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Сервіс" грошові кошти в сумі 55500,00грн., із призначенням платежу "Оплата за бензин А-95 по рах. від 26.09.2008р."

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тех-Cервіс" по видатковій накладній №1633 від 06.10.2008р. передало позивачу талони номіналом 20 літрів на бензин А-95 в об'ємі 8000 літрів та талони номіналом 10 літрів на бензин А-95 в об'ємі 2000 літрів, на загальну суму 55500,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тех-Сервіс" звернулось до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармія" про визнання недійсним укладеного між ними договору від 06.10.2008р., шляхом видачі видаткової накладної №1633 від 06.10.2008р.

За результатами розгляду зазначеного спору, рішенням господарського суду Житомирської області від 27.04.2012р. у справі №5/5007/23/12, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.06.2012р. та постановою Вищого господарського суду від 18.07.2012р., у позові відмовлено.

З урахуванням вимог ст.35 ГПК України та зважаючи на те, що у справі №15/5007/155/11 беруть участь ті ж самі сторони, що у справі №5/5007/23/12, факти, встановлені рішенням по справі №5/5007/23/12, не потребують додаткового доведення та мають преюдиціальне (обов'язкове) значення при вирішенні даного господарського спору.

Зокрема, рішенням господарського суду Житомирської області у справі №5/5007/23/12 встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тех-Сервіс" виникли зобов'язальні правовідносини, що є за своєю правовою природою правовідносинами купівлі-продажу і факт їх виникнення засвідчується документами: рахунком №0000000486 від 26.09.2008р. на суму 55500,00грн., виставленим позивачем; платіжним дорученням №1293 від 01.10.2008р., виданим відповідачем на перерахування коштів позивачу та пред'явленим останньому; видатковою накладною №1633 від 06.10.2008р., виданою Товариством з обмеженою відповідальністю "Тех-Сервіс" про видачу відповідачу талонів на бензин А-95 в об'ємі 10000 літрів на загальну суму 55500,00грн. Зазначеним рішенням також встановлено, що за переданими талонами у 2008-2010р.р. відповідач (ТОВ "Фармія") отримував пальне на АЗС позивача (ТОВ "Тех-Сервіс"); обставини оприбуткування у повному обсязі плати за пальне та факт відпуску відповідачеві до грудня 2010 року частини оплаченого автобензину на належній позивачу АЗС - свідчать про схвалення останнім вчиненого 06.10.2008р. правочину - договору купівлі-продажу пального.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Разом з тим, правовідносини з купівлі-продажу що склалися між сторонами, є специфічними, оскільки пов'язані з придбанням нафтопродуктів.

Згідно п.10.3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінекономіки України, Мінтрансу та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.08р., зареєстрованої у Мін'юсті України 02.09.08р. за № 805/15496 (надалі - Інструкція), відпуск нафтопродуктів на АЗС може здійснюватися як за безготівковим розрахунком - за відомостями, талонами, платіжними картками, так і за готівку.

Талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому (абз. 34 розділу 3 Інструкції).

Підпунктом 10.3.3.1 Інструкції визначено, що форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери.

Таким чином, передані відповідачем по видатковій накладній №1633 від 06.10.2008р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Фармія" талони номіналом 20 літрів на бензин марки А-95 в об'ємі 8000 літрів та талони номіналом 10 літрів на бензин марки А-95 в кількості 2000 літрів, підтверджують право позивача на отримання на АЗС відповідача фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на них.

Як вбачається з матеріалів справи, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармія" наявні талони ТОВ "Тех-Сервіс", які підписані та засвідчені печаткою підприємства від 06.10.2008р., на отримання бензину марки А-95 в кількості 7220 літрів, у тому числі: талони номіналом 10 літрів серії Ж75 №№03084 - 03085 (2шт.), №№03141-03152 (12шт.), №№03099-03134 (36шт.); талони номіналом 20 літрів серії Ж75 №№00343-00642 (300шт.), №№00649-00684 (36шт.) (а.с. 55-77).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач відмовляє у передачі йому бензину на підставі наявних талонів.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями щодо неправомірних дій відповідача, які полягають у відмові передати оплачений бензин марки А-95 на підставі талонів (а.с. 9-13). Проте, зазначені претензії відповідачем були залишені без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту статті 526 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Під виконанням зобов'язань розуміють вчинення кредитором і боржником дій зі здійснення прав та виконання обов'язків, що випливають із зобов'язання. Обумовлені дії (або утримання від здійснення певної дії) складають предмет зобов'язання. Такого роду дії повинні точно відповідати всім умовам договору або вимогам законодавства, а при їх відсутності - вимогам, що звичайно пред'являються, у тому числі звичаям комерційного обороту, правилам ділової етики тощо.

Принципи, яким повинне відповідати виконання зобов'язання у кожному окремому випадку, - це загальні правила виконання зобов'язань. До них відносяться належне виконання, неприпустимість односторонньої відмови від виконання і реальне виконання.

Належне виконання зобов'язання - це виконання зобов'язання, обумовленого в договорі, акті цивільного законодавства чи відповідними звичаями способом, предметом, у встановлений строк та в певному місці, належній особі та належною особою. Належне виконання в усіх випадках звільняє боржника від його обов'язків і припиняє зобов'язання.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Статтею 545 Цивільного кодексу України передбачено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Термін "борговий документ" означає письмове підтвердження факту прийняття боржником обов'язку сплатити гроші, виконати роботу, надати послуги. Кредитор, що пред'являє борговий документ, після отримання виконання зобов'язання має повернути його.

Таким чином, наявність у позивача талонів, підтверджує факт невиконання відповідачем зобов'язання по передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Фармія" бензину марки А-95 в кількості 7220 літрів, який останнім було оплачено у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно з ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідач посилається також на те, що у відповідності до п.1 ст.267 ГК України, строк дії зобов'язання між сторонами припинився 07.10.2009р., після спливу річного строку з дня виписки видаткової накладної, у зв'язку з чим з вказаного часу відповідач не був зобов'язаний здійснювати передачу бензину позивачу на підставі талонів на отримання бензину. Стосовно даного твердження відповідача суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до п.1 ст.267 Господарського кодексу України, договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Згідно п.7 ст.80 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

У відповідності до ч.1 ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пункт 5 ст.226 Господарського кодексу України визначає, що у разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

Відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання, не звільняє зобов'язану сторону від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, зазначених у частині третій статті 193 цього Кодексу (п. 7 ст. 226 ГК України).

При цьому, згідно ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім цього, судом приймається до уваги, що за переданими по видатковій накладній №1633 від 06.10.2008р. талонами у 2008-2010р.р. ТОВ "Фармія" отримувало пальне на АЗС ТОВ "Тех-Сервіс". Даний факт встановлено рішенням господарського суду у справі №5/5007/23/12. Наведене свідчить, що відповідачем у 2010 році (тобто після 07.10.2009р.) здійснювалась видача пального позивачу в обмін на частину талонів, одержаних за видатковою накладною №1633 від 06.10.2008р.

З урахуванням зазначеного, доводи відповідача з даного приводу судом до уваги не приймаються.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармія" в частині стягнення на свою користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Сервіс" недоотриманого бензину марки А-95 в кількості 7220 літрів, тобто у відповідності до кількості, визначеної в наявних у позивача талонах (а.с. 55-77). Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармія" про стягнення бензину марки А-95 в кількості 100 літрів не підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, а тому не підлягають задоволенню; у задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст.49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно сумі обґрунтовано заявлених вимог.

На підставі ст.ст. 509, 525-527, 655, ч. 1 ст. 670, ч. 2 ст. 693 ЦК України, ст. 174, ч. 1 ст.175 ГК України та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Сервіс" (13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул.Петровського, 14а, ідентифікаційний код 25309649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармія" (13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул. Лілі Карастоянової, буд. 7/16, ідентифікаційний код 25309158) бензин марки А-95 в кількості 7220 літрів згідно талонів: номіналом 10 літрів серії Ж75 №№03084-03085 (2 шт.), №№03141-03152 (12 шт.), №№03099-03134 (36 шт.); номіналом 20 літрів серії Ж75 №№00343-00642 (300 шт.), №№00649-00684 (36 шт.).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Сервіс" (13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул.Петровського, 14а, ідентифікаційний код 25309649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармія" (13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул.Лілі Карастоянової, буд. 7/16, ідентифікаційний код 25309158) 1392,22 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 04.09.12

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2,3 - сторонам (рек. з пов.)