Рішення

від 23.08.2012 по справі 7/049-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" серпня 2012 р. Справа № 7/049-12

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

За позовомЗаступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: (1) Кабінету Міністрів України; (2) Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»; доТовариства з обмеженою відповідальністю «Агромехбуд» пророзірвання договору фінансового лізингу та повернення майна за участю представників сторін: від прокуратури:Бобко І.В. - посвідчення №133 від 02.11.2006 року;; від позивача-1:Жамбровський М.С. -представник за довіреністю №9.1-22/700 від 11.06.2012 року; від позивача-2:Грибук В.Ю. -представник за довіреністю №14/20-13-12 від 12.01.2012 року; від відповідача:не з'явився; секретар судового засідання : Мельничук Л.В.

Обставини справи:

22.06.2012 року Заступник прокурора Київської області звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі -позивач 1) та Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(далі -позивач 2) з позовною заявою № 05/1-1035-вих.12 від 18.06.2012 року (вх. №1619 від 22.06.2012 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромехбуд»(далі -відповідач) про розірвання договору фінансового лізингу та повернення майна вартістю 5 792 236,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог заступник прокурора посилається на систематичне порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Агромехбуд»умов договору фінансового лізингу № 10-07-348 сфл від 07.06.2007 року щодо своєчасності та повноти сплати лізингових платежів Державному публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», у зв'язку з чим просить суд розірвати вказаний договір та зобов'язати відповідача повернути позивачу 2 предмет лізингу, а саме -1 станок для відгодівлі в розібраному стані в комплекті СДВ, 1 станок для опоросу в розібраному стані в комплекті СДО, 1 станок для дорощування в розібраному стані в комплекті СДП, 1 станок для маток груповий в розібраному стані в комплекті СДСГ, 1 станок для маток індивідуальний в розібраному стані в комплекті СДФС, вартістю 5 792 236,39 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.06.2012 року порушено провадження у справі № 7/049-12 та призначено розгляд справи на 10.07.2012 року.

Одночасно, у позовній заяві заступник прокурора просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромехбуд»в межах позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.06.2012 року відмовлено Заступнику прокурора Київської області в задоволенні заяви про забезпечення позов.

До початку судового засідання 10.07.2012 року через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача 1 на виконання вимог ухвали суду від 22.06.2012 року надійшло клопотання б/н від 10.07.2012 року (вх. №10879) про залучення документів до матеріалів справи.

У зв'язку з неявкою у судове засідання 10.07.2012 року представників відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання, ухвалою господарського суду Київської області розгляд справи було відкладено на 16.08.2012 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.08.2012 року, у зв'язку з неявкою представників відповідача та прокуратури, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання, розгляд справи було відкладено на 23.08.2012 року.

До початку судового засідання 23.08.2012 року через канцелярію господарського суду Київської області від прокуратури Київської області надійшла заява №05/1-1323-вих-12 від 23.08.2012 року (вх. №13302) про уточнення позовних вимог.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням зазначеної заяви.

У судовому засіданні 23.08.2012 року представники позивачів -Кабінету Міністрів України, Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», підтримали позовні вимоги Заступника прокурора Київської області з підстав, викладених у позовній заяві з урахування заяви про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 23.08.2012 року втретє не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду від 22.06.2012 року, 10.07.2012 року та 16.08.2012 року не виконав, відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідач належним чином був повідомлений про місце і час судового засідання ухвалами суду від 22.06.2012 року, 10.07.2012 року та 16.08.2012 року, які були надіслані на його адресу, зазначену у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та повернуті відділенням поштового зв'язку на адресу суду у зв'язку з відсутністю адресату за вказаною адресою. Відповідно до ст. 64 ГПК України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Враховуючи, що ухвали були відправлені за адресою місцезнаходження відповідача, то відповідач був належним чином повідомлений про дату і час судового засідання. Таким чином, відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Строк вирішення спору, встановлений статтею 69 ГПК України закінчується 23.08.2012 року.

Як роз'яснено в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 року № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, у зв'язку з неподанням відповідачем втретє на вимогу суду відзиву на позов, суд на підставі ст.75 ГПК України вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Господарським судом у судовому засіданні 23.08.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи прокурора, представників позивачів, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, господарський суд, встановив:

Між Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», перейменованим в подальшому, згідно Постанови КМУ від 31.08.2011 року №951, на Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(лізингодавець за договором, позивач 2 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агромехбуд»(лізингоодержувач за договором, відповідач у справі) укладено договір фінансового лізингу від 07.06.2007 року № 10-07-348 сфл (далі - договір).

Відповідно до п. 1 договору лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу», що є специфікацією предмету лізингу, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Згідно з пунктом 2.1. договору лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача відповідно до встановлених останнім умов купує у постачальника предмет лізингу для потреб лізингоодержувача.

Постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюються додатками до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу». Передача предмету лізингу здійснюється на умовах EXW (місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2000 року (пункт 2.3.договору).

Лізингодавець у відповідності до п. 3.1.2. договору має право вимагати повернення предмету лізингу, переданого в лізинг, якщо лізингоодержувач не сплатив частково або повністю лізингові платежі більше 30 календарних днів .

Відповідно до п. 3.1.7 договору лізингодавець має право в односторонньому порядку відмовитись від цього договору в разі невиконання зобов'язань по цьому договору у передбачені строки.

Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору; за несплату частково або повністю лізингових платежів протягом 30 днів або порушення правил утримання чи використання предмета лізингу на вимогу лізингодавця (його структурного підрозділу, повноважної особи) повернути йому предмет лізингу разом з технічною документацією, одержаною від постачальника, згідно акту приймання-передачі в технічно справному та комплектному стані (п. 3.5.3 та п. 3.5.4 договору).

Згідно з пунктом 4.2 договору розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до договору «Графік сплати лізингових платежів».

Пунктом 5.2. договору встановлено, що предмет лізингу протягом всього строку дії договору є власністю лізингодавця.

Договір згідно п. 8.1. набуває чинності в день, наступний за днем укладення і діє до закінчення строку лізингу, але не довше 10 років.

Лізингодавець має право ініціювати дострокове припинення дії договору за несплату лізингоодержувачем протягом 30 днів лізингового платежу або за не укладення лізингоодержувачем правочинів або невиконання інших зобов'язань, передбачених цим договором. При цьому договір вважається припиненим з дати одержання лізингоодержувачем повідомлення про відмову від договору (п. 8.3. договору).

В разі одержання письмової пропозиції лізингодавця про дострокове припинення дії договору або відмови від договору, лізингоодержувач в тижневий строк зобов'язаний повернути лізингодавцю предмет лізингу в технічно-справному і комплектному стані та сплатити заборгованість згідно чергових лізингових платежів та неустойку в розмірі подвійного лізингового платежу за фактичний строк користування предметом лізингу з моменту одержання письмової пропозиції лізингодавця про дострокове припинення дії договору до моменту прийняття предмета лізингу лізингодавцем (п. 8.5 договору).

Дослідивши договір (оригінал оглянутий судом у судовому засіданні, копія наявна в матеріалах справи), з урахуванням положень статей 180, 292 Господарського кодексу України, статей 638 - 639, 806 -809 Цивільного кодексу України, статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», суд дійшов висновку про те, що він є укладений, так як сторони в належній формі дійшли згоди з усіх істотних умов, що засвідчено підписами повноважних представників позивача і відповідача та скріплено їх печатками.

Згідно Додатку №1 до договору фінансового лізингу № 10-07-348 сфл від 07.06.2007 року «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу»всього вартість предмета лізингу становить 5 792 236,39 грн. разом з ПДВ.

Позивач належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе згідно з договором зобов'язання, придбавши предмет лізингу за договором купівлі-продажу від 09.04.2007 року № 07-8 та передавши його у користування за договором фінансового лізингу № 10-07-348 сфл від 07.06.2007 року відповідачу, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі сільськогосподарської техніки, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток:

- № 1 від 20.06.2007 року на суму 1 217 717,76 грн.;

- № 2 від 20.06.2007 року на суму 1 336 020,00 грн.;

- № 3 від 20.06.2007 року на суму 1 184 040,00 грн.;

- № 4 від 20.07.2007 року на суму 636 829,83 грн.;

- № 5 від 20.06.2007 року на суму1 417 628,80 грн.

За вказаними актами передано 1 станок для відгодівлі в розібраному стані в комплекті СДВ, 1 станок для опоросу в розібраному стані в комплекті СДО, 1 станок для дорощування в розібраному стані в комплекті СДП, 1 станок для маток груповий в розібраному стані в комплекті СДСГ, 1 станок для маток індивідуальний в розібраному стані в комплекті СДФС, разом на суму 5 792 236,39 грн.

Проте, порушуючи умови договору та встановлені графіком строки сплати лізингових платежів, відповідач неналежним чином та не в повному обсязі виконував взяті на себе зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість на загальну суму 1 272 342,29 грн., що встановлена рішенням господарського суду Київської області від 15.05.2012 року у справі № 20/024-12, яке є чинним станом на день розгляду даної справи.

Позивачем надіслано відповідачу вимогу від 09.04.2012 року № 14/930 про відмову від договору та про повернення предмету лізингу у термін не більше тижня (7 днів). Даний факт підтверджується доказами направлення вимоги (опис вкладення у лист та фіскальний чек від 09.04.2012 року), наявними в матеріалах справи.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповіді від ТОВ «Агромехбуд»позивачем не отримано, вимога щодо повернення предмету лізингу відповідачем не виконана.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору фінансового лізингу, позивачем заявлено позов про розірвання договору та повернення майна.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З урахуванням статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України судом беруться до уваги документи, що підписані повноважними особами та скріплені відбитками печаток, а саме: вищезазначені акти приймання-передачі сільськогосподарської техніки, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток - у якості письмових доказів виконання обов'язку по передачі предмету лізингу в користування позивачем та належним шляхом оформленого прийняття відповідачем.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони . Таким чином, факти, передбачені наведеною нормою мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність -це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу .

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в іншому рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається.

Враховуючи те, що рішення господарського суду Київської області від 15.05.2012 року у справі № 20/024-12 є чинним станом на день розгляду даної справи, та, беручи до уваги те, що сторонами у справі №20/024-12є ті ж самі юридичні особи, що і у даній справі, господарський суд дійшов до висновку про доведеність та обґрунтованість встановленого у рішенні суду від 15.05.2012 року факту щодо наявної заборгованості відповідача перед позивачем та неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу.

Позивач заявляє про розірвання Договору фінансового лізингу № 10-07-348 сфл від 07.06.2007 року у зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов договору щодо сплати лізингових платежів.

Відповідно до ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»визначено, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Пунктом 2 ч. 2 ст. 11 Закону встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно норм зазначених статей, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Наведені норми кореспондуються, зокрема, з положеннями статті 188 Господарського кодексу України, спеціальної щодо порядку зміни та розірвання господарських договорів.

Частиною першою цієї статті встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження, та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору, - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. (ч.4 ст.188 ГК України).

У частині третій статті 651 ЦК України зазначено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч.2 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Таким чином, в силу положень закону та умов договору, договір фінансового лізингу може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення лізингодавцем одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.

Аналогічна позиція міститься у Постанові Вищого господарського суду України від 01 грудня 2010 року у справі № 21/64 та у Постанові Вищого господарського суду України від 21 березня 2012 року у справі № 5016/2242/2011(13/112).

Відповідно до частини 1 пункту 4 статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Згідно п. 8.3. договору лізингодавець має право ініціювати дострокове припинення дії договору за несплату лізингоодержувачем протягом 30 днів лізингового платежу або за не укладення лізингоодержувачем правочинів або невиконання інших зобов'язань, передбачених цим договором. При цьому договір вважається припиненим з дати одержання лізингоодержувачем повідомлення про відмову від договору .

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, досліджені судом докази та пояснення представників позивачів у судових засіданнях, зважаючи на те, що позивачем 2 відповідно до п. 8.3 договору була надіслана вимога від 09.04.2012 року № 14/930, в якій викладена відмова Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»від договору фінансового лізингу № 10-07-348 сфл (докази направлення вимоги наявні в матеріалах справи), господарський суд дійшов висновку, що вказаний договір є припиненим з дати одержання лізингоодержувачем повідомлення про відмову від договору.

Таким чином, станом на момент розгляду спору в суді договір втратив свою чинність, а тому у даній справі відсутній предмет спору.

Згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмету спору.

Враховуючи вищевикладене, на підставі п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині розірвання договору фінансового лізингу № 10-07-348 сфл від 07.06.2007 року, укладеного між ДПАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»та ТОВ «Агромехбуд».

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у Постанові від 19 квітня 2005 року №34/427.

Крім того, у зв'язку з систематичним порушенням відповідачем умов договору в частині своєчасної сплати лізингових платежів, заступником прокурора Київської області заявлена вимога про зобов'язання відповідача повернути позивачеві 2 предмет лізингу, а саме: -1 станок для відгодівлі в розібраному стані в комплекті СДВ, 1 станок для опоросу в розібраному стані в комплекті СДО, 1 станок для дорощування в розібраному стані в комплекті СДП, 1 станок для маток груповий в розібраному стані в комплекті СДСГ, 1 станок для маток індивідуальний в розібраному стані в комплекті СДФС, вартістю 5 792 236,39 грн.

Згідно з статтею 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з пунктом 7 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу Лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Пунктом 8.8 договору також встановлено, що за несплату протягом 30 днів лізингового платежу чи невиконання (неналежного виконання) положень договору лізингоодержувачем останній за власний рахунок в термін не більше тижня, повертає лізингодавцю предмет лізингу в комплектному та роботоздатному стані з урахуванням його нормального ступеню спрацювання на підставі акту повернення предмету лізингу , а в разі невідповідності нормальному ступеню спрацювання його або некомплектності, лізингодавець проводить експертну оцінку предмета лізингу за рахунок лізингоодержувача.

Відповідно до п. 8.5 договору вразі одержання письмової пропозиції лізингодавця про дострокове припинення дії договору або відмови від договору, лізингоодержувач в тижневий строк зобов'язаний повернути лізингодавцю предмет лізингу в технічно-справному і комплектному стані та сплатити заборгованість згідно чергових лізингових платежів та неустойку в розмірі подвійного лізингового платежу за фактичний строк користування предметом лізингу з моменту одержання письмової пропозиції лізингодавця про дострокове припинення дії договору до моменту прийняття предмета лізингу лізингодавцем.

Як вбачається з матеріалів справи, предмет лізингу не був повернутий відповідачем на вимогу позивача.

Враховуючи, що власником 100% акцій Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»є держава в особі Кабінету Міністрів України, невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення предмету лізингу порушує економічні інтереси держави.

За наведених обставин, з урахуванням того, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті лізингових платежів у встановлені договором строки, що свідчить про істотне порушення умов договору зі сторони відповідача, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленої позовної вимоги про повернення предмету лізингу вартістю 5 792 236,39 грн. за договором фінансового лізингу № 10-07-348 сфл від 07.06.2007 року.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Беручи до уваги вищенаведене, з урахуванням поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме в частині повернення від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромехбуд»до Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»предмету лізингу, а саме - 1 станок для відгодівлі в розібраному стані в комплекті СДВ, 1 станок для опоросу в розібраному стані в комплекті СДО, 1 станок для дорощування в розібраному стані в комплекті СДП, 1 станок для маток груповий в розібраному стані в комплекті СДСГ, 1 станок для маток індивідуальний в розібраному стані в комплекті СДФС, вартістю 5 792 236,39 грн.

В частині розірвання договору фінансового лізингу № 10-07-348 сфл від 07.06.2007 року провадження у справі припиняється.

Приписами ч. 3 ст. 49 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до п.11 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір згідно ч. 2 ст. 49 ГПК України покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю «Агромехбуд».

При цьому, господарський суд зазначає, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (абзац перший частини третьої статті 6 Закону). Наведене стосується об'єднання в одній позовній заяві вимог майнового і немайнового характеру, зв'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами (стаття 58 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК), наприклад, про визнання недійсним правочину (господарського договору) та про витребування переданого за ним майна (абз. 2 п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 р. N 01-06/1175/2011).

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Повернути від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромехбуд»(08722, Київська область, Обухівський р-н, с. Трипілля, вул. Дружби, б. 6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33646624) до Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30401456) предмет лізингу: 1 станок для відгодівлі в розібраному стані в комплекті СДВ, 1 станок для опоросу в розібраному стані в комплекті СДО, 1 станок для дорощування в розібраному стані в комплекті СДП, 1 станок для маток груповий в розібраному стані в комплекті СДСГ, 1 станок для маток індивідуальний в розібраному стані в комплекті СДФС, вартістю 5 792 236,39 грн.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромехбуд»(08722, Київська область, Обухівський р-н, с. Трипілля, вул. Дружби, б. 6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33646624) в доход Державного бюджету України 65 453 (шістдесят п'ять тисяч чотириста п'ятдесят три) грн. 00 коп. судового збору.

5.Провадження у справі в частині позовної вимоги про розірвання договору фінансового лізингу № 10-07-348 сфл від 07.06.2007 року припинити.

6.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В. М. Антонова

Повне рішення складено 04.09.2012 року