Рішення

від 03.09.2012 по справі 5020-724/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2012 року справа № 5020-724/2012

за позовом прокурора Гагарінського району міста Севастополя (99014, м. Севастополь, вул. Корчагіна, будинок 16),

в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

до Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабил"Виробничо-комерційна Фірма "Максімус" (99029, м. Севастополь, Ленінський район, пр. Ген. Острякова, будинок 15, ідентифікаційний номер 31267413)

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головного управління Держкомзему у місті Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Демидова, 13)

про розірвання договору оренди земельної ділянки,

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

прокурор (прокурор Гагарінського району міста Севастополя): Череміс О.О. - посвідчення № 41 від 25.05.2012;

позивача (Севастопольська мыська рада): Нагорна О.В. - довіреність № 0312/60 від 10.01.2012;

відповідача : Рябіченко Є.С. -представник, довіреність № 13 від 17.07.2012;

третьої особи: не з'явився.

Суть спору:

Прокурор Гагарінського району міста Севастополя звернувся до господарського суду м.Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради до ДП ТОВ "Стабил" - Виробничо-комерційна Фірма "Максімус" про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги грунтуються на положеннях статей 610, 611, 629, 651 Цивільного кодексу України, статей 31-32, 34 Закону України «Про оренду землі»та мотивовані посиланням на порушення умов укдаденого між стронами договору оренди земельної ділянки від 22.07.2004.

Ухвалою від 03.07.2012 позовну заяву прийнято до провадження судом.

У судовому засіданні 02.08.2012 прокурор, у виконання вимог ухвали суду від 18.07.2012, уточнив підстави позову та просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки з підстав порушення пункту 9.2.2 договору -не освоєння у визначені договором строки земельної ділянки.

У порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач та третя особа надали письмові пояснення по суті позову, зазначили, що підтримують заявлені прокурором позовні вимоги повністю, просять суд позов задовольнити.

Відповідач у порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позовну заяву, просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Так, відповідач зазначає, що рішення Севастопольської міської ради, яким вирішено розірвати договір оренди, прийнято у відношенні невідомого договору оренди. Також відповідач посилається на недотримання порядку розірвання договорів, закріплений статтею 188 Господарського кодексу України, відсутність нецільового використання земельної ділянки, а також відсутність інших порушень, які б являлись підставою для розірвання договору.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

22.07.2004 між Севастопольською міською Радою (Орендодавець) та Дочірнім підприємством ТОВ "Стабил" - Виробничо-комерційна Фірма "Максімус" (Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки (далі -Договір) (арк.с. 5-10) за змістом якого Орендодавець, відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 1829 від 11.02.2004 надав, а Орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування автозаправочної станції, яка знаходиться в м.Севастополі в районі перехрестя проспекту Героїв Сталінграду -вулиці Бориса Михайлова, загальною площею 0,5042 га (п. 1.1, 2.1 Договору).

Договір укладений строком до 01.10.2028 року (п. 3.1).

Відповідно до пункту 4.1 Договору, річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у відповідності до Методики визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі, затвердженої рішенням Севастопольської міської Ради № 1348 від 14.10.2003, у розмірі 4,5 % від грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що величина річної орендної плати за користування земельною ділянкою згідно розрахунку складає:

а) на період будівництва: 453784 х 0,045 = 20420,28 грн.;

б) на наступний період: 2268918 х 0,045 = 102101,31 грн.;

Означений розрахунок річної орендної плати корегується щорічно відповідно до п. 4.5 Договору (п. 4.3 Договору).

Орендна плата за землю вноситься Орендарем рівними частками щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним, в національній валюті України на спеціальний бюджетний рахунок міста у районному фінансовому управлінні за місцем розташування земельної ділянки. Нарахування розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексу інфляції, розмір річної орендної плати підлягає щорічному перерахунку в строк до 01 лютого поточного року у залежності від щорічно індексованої грошової оцінці земельної ділянці (п. 4.4, 4.5 Договору).

Відповідно до пункту 9.2.2 Договору Орендар зобов'язаний, зокрема, розпочати освоєння земельної ділянки та закінчити забудову згідно з цільовим призначенням, вказаним у пункті 5.2 Договору - протягом 2 років з моменту підписання акту приймання-передачі земельної ділянки. При цьому, якщо в належним чином затвердженій проектно-кошторисній документації передбачається інший строк будівництва, то за клопотанням Орендаря в договір вносяться відповідні зміни в частині збільшення цього строку

Відповідно до пункту 10.1 Орендар приймає на себе обов'язки з участі в створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя відповідно до діючого законодавства та рішеннями Севастопольської міської Ради, для чого Орендар повинен в строк до отримання дозволу інспекції ДАБК на здійснення будівельних робіт (після розроблення проектно-кошторисної документації, але не пізніше одного року від дати приймання-передачі земельної ділянки) укласти із Севастопольською міською державною адміністрацією договір про пайову участь забудовників у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя.

Згідно з положеннями пункту 12.3 дія договору припиняється шляхом його розірвання: - за взаємною згодою сторін; - за рішенням суду за вимогою однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та інш.; - за іншими підставами, визначеними законом.

Орендодавець може розірвати договір в односторонньому порядку у випадках: - використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням; - несплати орендарем протягом трьох місяців орендної плати в повному обсязі; - не використання земельної ділянки під будівництво протягом трьох років підряд. (п. 12.4 Договору).

За невиконання обов'язків за договором оренди земельної ділянки сторони несуть відповідальність згідно з законами України та цим Договором (п. 13.1 Договору).

28.07.2004 між сторонами за Договором був укладений Акт приймання-передачі земельної ділянки (арк.с. 10), згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку, площею 0,5042 га.

За даними Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Севастополі від 28.08.2012 № 7/27-4041 Дочірньому підприємству ТОВ "Стабил" - Виробничо-комерційна Фірма "Максімус" на перехресті просп. Гер.Сталінграду та вул. Б.Михайлова декларацію про початок виконання будівельних/підготовчих робіт не реєструвала, дозвіл на виконання будівельних робіт не видавала (а.с.105).

Порушення умов договору оренди стало причиною для звернення прокурора в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Вислухавши пояснення прокурора та відповідача, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін виникли з договору оренди землі, тобто є земельними правовідносинами, а тому регулюються нормами Земельного кодексу України, Закону України „Про оренду землі". Крім того, застосуванню до спірних правовідносин підлягають загальні норми Цивільного кодексу України, які розкривають зміст зобов'язання, регулюють питання виконання зобов'язань та відповідальності за порушення зобов'язань, а також визначають загальний порядок розірвання договорів.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 1 Закону України „Про оренду землі" визначено, що оренда землі -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 124 Земельного кодексу України (у редакції, яка діяла станом на час укладення спірного договору оренди землі) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як встановлено судом, на підставі рішення Севастопольського міської Ради від 11.02.2004 № 1829 між Севастопольською міською Радою (позивач) та Дочірнім підприємством ТОВ "Стабил" - Виробничо-комерційна Фірма "Максімус" (відповідач) укладено Договір оренди земельної ділянки від 22.07.2004.

Пунктом 9.2.2 Договору Орендар прийняв на себе обов'язок розпочати освоєння земельної ділянки та закінчити забудову згідно з цільовим призначенням, вказаним у пункті 5.2 Договору - протягом 2 років з моменту підписання акту приймання-передачі земельної ділянки.

Пунктом 10.1 Орендар також прийняв на себе обов'язок з участі в створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя відповідно до діючого законодавства та рішеннями Севастопольської міської Ради, для чого Орендар повинен в строк до отримання дозволу інспекції ДАБК на здійснення будівельних робіт (після розроблення проектно-кошторисної документації, але не пізніше одного року від дати приймання-передачі земельної ділянки) укласти із Севастопольською міською державною адміністрацією договір про пайову участь забудовників у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України „Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків , передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору , в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з підпунктом 2.20 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (із змінами та доповненнями) у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору , та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

Пунктом 12.3 Договору передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання стороною обов'язків, передбачених договором.

В даному випадку має місце невиконання орендарем конкретного обов`язку, передбаченого договором у встановлений самим договором строк.

Крім того, згідно з пунктом 13.7 Договору, у випадку, якщо Орендар протягом строків, визначених у Договорі не виконав частину або усі умови та обов'язки, обумовлені в ньому, то договір розривається з вини та за рахунок Орендаря в порядку, визначеному у цьому Договорі.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Жодних доказів фактичного виконання прийнятих на себе зобов`язань по договору (пункти 9.2.2, 10.1) суду не представлено, у зв`язку з чим, є наявними обставини, з якими закон та умови договору оренди землі пов`язують право орендодавця вимагати дострокового розірвання договору.

Надаючи оцінку доводам відповідача, викладеним у відзиві на позов, суд вважає такі доводи безпідставними виходячи з наступного.

Так, суд не погоджується з посиланнями відповідача на невідповідність нормам законодавства рішення Севастопольської міської ради від 13.09.2011 № 1510, яким вирішено розірвати договір оренди.

Суд зазначає, що право на звернення з позовом про розірвання договору оренди землі у випадку порушення умов договору прямо передбачено законом -статтею 32 Закону України „Про оренду землі", статтею 188 Господарського кодексу та жодним чином не залежить від наявності чи відсутності окремого рішення міської ради. Навіть відсутність означеного відповідачем рішення не спростовує права на звернення до суду з позовом.

Відповідач посилається на недотримання порядку встановлення порушень земельного законодавства, закріпленого Порядком планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого Наказом Держкомзему України від 12.12.2003 № 312.

Однак, суд вважає такі посилання безпідставними, оскільки підставами позову є не порушення вимог земельного законодавства, а невиконання умов договору по розпочатку освоєння земельної ділянки та закінчення забудови протягом 2 років з моменту підписання акту приймання-передачі земельної ділянки.

Порушення відповідачем вимог земельного законодавства (зокрема, нецільове використання земельної ділянки) не являлось підставою позову, у судових засіданнях ані прокурор, ані Севастополсьька міська рада на такі обставини не посилались.

Надаючи оцінку доводам відповідача про вчинення дій, спрямованих на реальне виконання власних зобов`язань по довогору оренди землі, суд виходить з наступного.

Дійсно, 01.12.2004 між відповідачем -Замовник, та ТОВ «Стройпроект»- Підрядник, було укладено підрядний контракт № 14, згідно з пунктом 2.1 якого Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується на власний ризик, у встановлені строки та в межах договірної ціни власними та залученими силами і засобами виконати передбачені проектною документацією на будівництво комплекс будівельно-монтажних та пусконаладочних робіт по об`єкту: АЗС на 250 автозаправок на добу, що знаходиться за адресою: м.Севастополь, перехрестя вул. Гер.Сталінграда та Б.Михайлова (а.с.76-78).

Пунктом 4.1 вказаного підрядного контракту встановлено строк закінчення виконання будівельно-монтажних робіт (БМР) та підписання Акту введення Об`єкта в експлуатацію - 04.04.2005.

До підрядного контракту додано Графік здійснення та фінансування робіт та Договірна ціна (а.с.79-80).

В той же час, жодних доказів реального виконання вказаного контракту суду не представлено.

Також відповідачем представлено суду договір № 49-р/12 від 22.12.2004, укладений з Закритим акціонерним товариством «Авіас Плюс»- Підрядником, відповідно до пункту 1.1 якого Замовник доручає, а Підрядник виконує демонтажні, ремонтні, загальнобудівельні та спеціальні роботи, а також попердні роботи (огляди, обміри, розрахунки) на об`єктах Замовника.

Однак, суду не представлено жодних доказів відношення даного договору до виконання відповідачем власного обов`язку по договору оренди землі від 22.07.2004.

Крім того, відповідач посилається на договір № 12/11 від 12.11.2008, укладений з ТОВ «Будівельна компанія «Імхотеп»- Підрядник, за умовами якого останній зобов`язався виконати роботи по встановленню огорожі ділянки в м.Севастополі на перехресті вул. Б.Михайлова та Героїв Сталінграду.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В даному випадку, відповідач був зобов`язаний протягом двох років з моменту підписання акту прийому-передачі земельної ділянки (тобто до 28.07.2006) виконати вимоги підпункту «г»пункту 9.2.2 та пункту 10.1 договору.

Однак, окрім укладення підрядного контракту та договору на встановлення огорожі, відповідач не вжив жодних заходів, спрямованих на реальне виконання зобов`язання у встановлений договором строк.

Суд також звертає увагу на підпункт 2.22 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", в якому зазначено наступне: якщо підставою розірвання договору оренди землі визначається невиконання або несвоєчасне виконання орендарем передбаченого договором обов'язку щодо здачі об'єкта будівництва в експлуатацію у встановлений граничний строк, то господарським судам слід виходити з положень Законів України "Про основи містобудування" та "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності з 12.03.2011) і відповідних обставин, які впливають або могли б вплинути на порушення строків будівництва та введення в експлуатацію об'єкта. У вирішенні таких спорів суди мають з'ясовувати, у чому полягає шкода, завдана органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у зв'язку з зазначеною обставиною, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця, а відтак чи буде це істотним порушенням умов договору оренди, що в подальшому може потягнути його розірвання. При цьому судами також повинні досліджуватися якісні характеристики об'єкта будівництва, обсяг будівництва, а також реальні строки здачі в експлуатацію об'єкта, що має визначатися проектом будівництва, який відповідно повинен бути предметом вивчення судом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Дослідивши обставини справи, суд дійсшов висновку про недоведеність відповідачем вчинення ним дій, передбачених Законом України "Про основи містобудування" та "Про регулювання містобудівної діяльності", зокрема відсутні дані про отримання дозволу інспекції ДАБК на здійснення будівельних робіт, відсутній фактичний початок будівництва, завершення будівництва, введення в експлуатацію об'єкта будівництва.

Також відсутні докази звернення відповідача з клопотанням до міської ради про продовження строків будівництва, як того вимагає підпункт «г»пункту 9.2.2 договору.

Також не представлено суду доказів укладення відповідачем Договору про пайову участь забудовників у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя у виконання п. 10.1 Договору оренди.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що хоча органу місцевого самоврядування у зв'язку із зазначеними вище обставинами і не завдано шкоди, загальними принципами цивільного законодавства, в силу статті 3 Цивільного кодексу України, є добросовісність та розумність.

Невжиття протягом 8 років взагалі ніяких заходів, спрямованих на фактичне виконання умов договору, суд вважає суттєвим порушенням.

Посилання відповідача на регулярне внесення орендної плати за землю суд не може визнати обгрунтованим, оскільки внесення орендної плати є окремим обов`язком, виконання якого не залежить від виконання інших прийнятих на себе зобов`язань.

Доводи відповідача про недотримання порядку розірвання договорів, встановленого статтею 188 Господарського кодексу України, суд також не може визнати обгрунтованим, оскільки передбачене статтею 188 Господарського кодексу України надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує та може звернутися за захистом свого порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору.

Наведена правова позиція викладена в прецедентній постанові Верховного Суду України від 19.09.2011 у справі № 22/110, при тому, що в силу статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Згідно з частинами другою та третьою статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Абзацом першим статті 34 Закону України „Про оренду землі" визначено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Підпунктом „о" пункту 9.2.2 Договору встановлений обов'язок Орендаря повернути Орендодавцю земельну ділянку після припинення чи розірвання Договору, у стані, пригідному для його використання за цільовим призначенням.

Таким чином, позовна вимога про зобов'язання відповідача повернути орендовану земельну ділянку Севастопольській міській Раді, яка є похідною від вимоги про розірвання договору, також підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір оренди земельної ділянки площею 0,5042 га, розташованої в м. Севастополі в районі перехрестя проспекту Героїв Сталінграду та вулиці Бориса Михайлова, наданої для будівництва та обслуговування автозаправочної станції, укладеного між Севастопольською міською Радою та Дочірнім підприємством Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабил" Виробничо-комерційна Фірма "Максімус" 22.07.2004, зареєстрований 19.08.2004 за № 203.

3. Зобов'язати Дочірнє підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабил" Виробничо-комерційна Фірма "Максімус" (99029, м. Севастополь, Ленінський район, пр. Ген. Острякова, будинок 15, ідентифікаційний номер 31267413) повернути Севастопольській міській Раді (ідентифікаційний код 24872845; 99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3) земельну ділянку площею 0,5042 га, яка розташована в м. Севастополі в районі перехрестя проспекту Героїв Сталінграду та вулиці Бориса Михайлова, наданої для будівництва та обслуговування автозаправочної станції у стані, встановленому актом прийому-передачі від 28.07.2004, шляхом підписання акту прийому-передачі.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабил" Виробничо-комерційна Фірма "Максімус" (99029, м. Севастополь, Ленінський район, пр. Ген. Острякова, будинок 15, ідентифікаційний номер 31267413) на користь Державного бюджету України (одержувач - державний бюджет м. Севастополя, ЄДРПОУ 38022717, Банк одержувача: ГУДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31215206783001 , код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір в сумі 1073,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.09.2012.

Суддя підпис Погребняк О.С.