Постанова

від 17.01.2013 по справі 5020-724/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2013 р. Справа № 5020-724/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши касаційну скаргуДочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабил" - Виробничо-комерційна фірма "Максімус" на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 07.11.12 у справі№ 5020-724/2012 Господарського суду міста Севастополя за позовомПрокурора Гагарінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради доДочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабил" - Виробничо-комерційна фірма "Максімус" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаГоловне управління Держкомзему у місті Севастополі пророзірвання договору оренди земельної ділянки

Згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України № 03-05/3 від 08 січня 2013 року для розгляду касаційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. (головуючого), Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

за участю представників сторін від:

прокурор : Зузак І.О. (посв. № 014200).

Представники сторін та третьої особи в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Гагарінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради звернувся з позовом до Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабил"- Виробничо-комерційна фірма "Максімус" про розірвання договору оренди від 22.07.04 земельної ділянки загальною площею 0,5042 га та зобов'язання повернути дану земельну ділянку позивачу. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди щодо неосвоєння відповідачем земельної ділянки у визначені договором строки. При цьому, прокурор посилався на приписи статей 611, 651 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України, статей 24, 25, 34 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 03.09.12, ухваленим суддею Погребняк О.С., позов задоволено. Вмотивовуючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи неналежного виконання відповідачем умов договору оренди щодо освоєння земельної ділянки та закінчення забудови згідно з цільовим призначенням у визначені договором строки. Водночас, місцевим господарським судом було враховано відсутність у відповідача дозволу Інспекції ДАБК у місті Севастополі на виконання будівельних робіт. При цьому, суд керувався приписами статей 526, 629, 653 Цивільного кодексу України, статей 188, 193 Господарського кодексу України, статей 32, 34 Закону України "Про оренду землі".

Севастопольський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Євдокімова І.В. - головуючого, Сікорської Н.І., Заплава Л.М., постановою від 07.11.12 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з винесеними у справі судовими актами, Дочірнє підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "Стабил"-Виробничо-комерційна фірма "Максімус" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилається на помилковий висновок судів про дотримання позивачем порядку розірвання договору оренди земельної ділянки та вказує на незаконність рішення міської ради № 1510 від 13.09.11 в частині підстав для дострокового та одностороннього розірвання договору оренди. Наголошував скаржник і на безпідставних висновках судів щодо неосвоєння орендованої земельної ділянки за цільовим призначенням. При цьому, скаржник посилався на порушення судами приписів статті 188 Господарського кодексу України, статті 144 Земельного кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення прокурора, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.07.04 між Севастопольською міськрадою (орендодавець) та Дочірнім підприємством Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабил" - Виробничо-комерційна Фірма "Максімус" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, за змістом якого орендодавець, відповідно до рішення Севастопольської міськради № 1829 від 11.02.04 надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування автозаправочної станції, яка знаходиться в м. Севастополі в районі перехрестя проспекту Героїв Сталінграду - вулиці Бориса Михайлова, загальною площею 0,5042 га. Пунктом 3.1 договору встановлено, що він є укладений строком до 01.10.28. Згідно з пунктом 9.2.2. договору орендар зобов'язаний, зокрема, розпочати освоєння земельної ділянки та закінчити забудову згідно з цільовим призначенням, вказаним у пункті 5.2 договору - протягом 2 років з моменту підписання акту приймання-передачі земельної ділянки. При цьому, якщо в затвердженій належним чином проектно-кошторисній документації передбачається інший строк будівництва, то за клопотанням орендаря в договір вносяться відповідні зміни в частині збільшення цього строку. Відповідно до пункту 12.3. договору його дія припиняється шляхом розірвання, зокрема: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду за вимогою однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором; за іншими підставами, визначеними законом. Крім того, згідно з пунктом 13.7. договору у випадку, якщо орендар протягом строків, визначених у договорі не виконав частину або усі умови та обов'язки, обумовлені в ньому, то договір розривається з вини та за рахунок орендаря в порядку, визначеному у цьому договорі. Судами установлено, що 28.07.04 вказана земельна ділянка була передана орендодавцем та прийнята орендарем за актом приймання-передачі. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного спору є вимога прокурора Гагарінського району міста Севастополя, заявлена в інтересах держави в особі Севастопольської міськради до Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабил" - Виробничо-комерційна фірма "Максімус" про розірвання договору оренди від 22.07.04 земельної ділянки загальною площею 0,5042 га та зобов'язання повернути дану земельну ділянку позивачу. Підставою позову визначено невиконання договору в частині обов'язку відповідача з освоєння земельної ділянки у встановлені договором строки. За приписами статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" визначені істотні умови договору оренди землі та передбачено, що істотною умовою договору є, зокрема, умови використання та цільове призначення земельної ділянки , яка передається в оренду. Статтею 25 вказаного Закону встановлено, що орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку. Згідно зі статтею 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. За приписами статті 32 цього Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Статтею 34 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. Здійснюючи судовий розгляд справи, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що відповідачем порушені істотні умови договору, а саме, відповідач не приступив до використання даної земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди земельної ділянки від 22.07.04. Установлено судами і те, що Інспекція ДАБК у м. Севастополі декларацію відповідачу про початок виконання будівельних/підготовчих робіт не реєструвала, дозволу на виконання будівельних робіт не видавала. Водночас, судами було враховано також відсутність доказів звернення відповідача з клопотанням до міської ради про продовження строків будівництва. З огляду на установлене, колегія суддів визнає правомірним висновок судів про наявність підстав для розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки позивачу. Довід касаційної скарги про недотримання позивачем вимог статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозиції про розірвання договору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача. Решта доводів касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і при вирішені спору суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабил" - Виробничо-комерційна фірма "Максімус" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.11.12 у справі Господарського суду міста Севастополя № 5020-724/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець