Постанова

від 03.03.2012 по справі 2а-6337/10/0470

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2011 р. Справа № 2а-6337/10/0470 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Потолової Г.В.

при секретарі -Тимцунік Ю.В.

за участю: представників позивача -Москалець А.П., Турулина В.Ю.

представника відповідача-1 -Ковальова Ю.М.,

представника відповідача-2 -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільного Українсько-Латвійського підприємства «Вента»до відповідача-1 Дніпропетровської митниці, відповідача-2 Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області про визнання неправомірною відмови, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Латвійське підприємство «Вента»звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить:

- визнати неправомірною відмову Дніпропетровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, що викладена в Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №110000011/0/01113;

- скасувати рішення Дніпропетровської митниці про визнання митної вартості товарів №1100000060/2010/100872/2 від 08.04.2010р.;

- зобов'язати митницю прийняти вантажну митну декларацію №110000001/9/130685 для оформлення;

- зобов'язати митницю здійснити оформлення в митному режимі імпорту Борошно кормове з відходів риби консервної промисловості переміщені на митну територію України по рахунку-фактурі №17 від 10.03.2010р. на умовах контракту купівлі-продажу товару №15/02/07 від 15.02.2007р. з АО Помес Феедс (м.Пярну Єстонія) по ціні 450доларів США за 1 тону;

- зобов'язати митницю здійснювати оформлення в митному режимі імпорту Борошно кормове з відходів риби консервної промисловості переміщені на митну територію України на умовах контракту купівлі-продажу товару №15/02/07 від 15.02.2007р.

23.07.2010р. та 07.04.2011р. позивач надав зави про зміну позовних вимог в порядку ст..137 КАС України, за змістом яких просить: визнати неправомірною відмову Дніпропетровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, що викладена в Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №110000011/0/01113; визнати неправомірним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці про визнання митної вартості товарів №1100000060/2010/100872/2 від 08.04.2010р.; зобов'язати Дніпропетровську митницю прийняти рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом у ВМД №110000011/2010/107031; зобов'язати відповідача-1 внести зміни до ВМД №110000011/2010/107031 та її електронної копії в частині визнання митної вартості та нарахування обов'язкових платежів позивача на користь держави; зобов'язати відповідача-1 здійснити оформлення в митному режимі імпорту борошно кормове з відходів риби консервної промисловості переміщені на митну територію України на умовах контракту купівлі-продажу товару №15/02/07 від 15.02.2007р. з АО Помес Феедс (м.Пярну Естонія) по ціні 450доларів США за одну тону; стягнути з відповідача-2 на користь позивача суму сплачених обов'язкових платежів в розмірі 39948грн.55коп.

Ухвалою суду від 07.04.2011р. задоволено клопотання позивача та залучено до справи відповідача-2 Головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просять суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, у зв'язку з чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач-2 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце проведення повідомлений належно, що підтверджено розпискою, наявною в матеріалах справи. Письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.

Згідно ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача -суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За даних обставин та відповідно до вимог ст. 128 КАС України судом на місці ухвалено щодо здійснення подальшого розгляду адміністративної справи за даної явки сторін та на підставі наявних доказів

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Українсько-Латвійське підприємство «Вента» (далі -відповідач) зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та знаходиться на обліку податкової інспекції.

Отже, відповідач належним чином зареєстрований, як юридична особа та платник податків, а тому на нього поширюється дія законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють здійснення підприємницької діяльності та сплату податків в Україні.

Так, 15.02.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю АО «Помес Феедс»та Товариством з обмеженою відповідальністю Українсько-Латвійським підприємством «Вента»укладено контракт купівлі-продажу товару №15/02/07 (а.с.7-9) за умовами якого останній купив партію товару -борошно кормове з відходів риби консервної промисловості. Склад борошна: - протеїн 57%; волога-10%; жир-10%; NaCl-0,9%; кальцій-6,5%, фосфор-3,05%; лізин-3,6%; метиоін-1,2%; треонін-2,3%; тсистин-0,7%; енергетична цінність 2900 ккал/кг. Країна виробництва EE, Виробник A/S FEEDS»Естонія.

Згідно додаткових угод №1 від 20.02.2007р. та №2 від 01.03.2007р., №3 від 01.04.2009р., №7 від 02.11.2009р. та специфікації до зазначеного контракту вартість товару складає 450 доларів США за 1 тону, кількість товару -60тн., за умовами оплати -протягом 90 днів з дати отримання товару.

Позивачем 02.04.2010р. товар (борошно з риби та ракоподібних молюсків чи інших водяних безхребетних. Борошно кормове з відходів риби консервної промисловості: борошно тонкого помолу з риби 60000кг. Містить: перемелені на борошно відходи риби консервної промисловості, креветки, ракоподібні, безпозвоночні та антиоксидант FRA OX U DRY. Призначення корм для сільськогосподарських тварин) заявлено до митного оформлення відповідно до вантажно-митної декларації №110000011/2010/106627 за вартістю його фактичного придбання відповідно до контракту №15/02/07 від 15.02.2007р. та специфікації до нього №1 від 15.02.2010р. (а.с.10), Ціна придбання товару за контрактом дорівнює 27000,00 доларів США з розрахунку 60тн. х 450доларів США.

Матеріалами справи встановлено, що зазначена партія товару відповідно до рахунку-фактури №17 від 10.03.2010 до контракту №15/02/07 від 15.02.2007 року поставлена на територію України повністю.

Відповідно, митна вартість товару була заявлена шляхом подання декларації митної вартості за формою ДМВ-1, тобто за методом оцінки за контрактом (метод №1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України.

Згідно до п.7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 20.12.2006р. №1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів за ВМД від 02.04.2010р. №110000011/2010/106627декларантом надано:

- облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності від 28.05.2009 №11000/1/110462;

- зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №15/02/07 від 15.02.2007р.;

- накладна УМВС від 11.03.2010 № 07902091;

- рахунок - фактура (інвойс) від 10.03.2010 № 17;

- пакувальний лист від 10.03.2010 № 1541;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору - додаткова угода від 20.02.2007 № 1;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору - додаткова угода від 01.03.2007 №2;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору - додаткова угода від 01.04.2009 №3;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору - додаткова угода від 02.11.2009 №7;

- специфікація від 15.02.2007 № 1;

- ветеринарні свідоцтва №№ 1, 2, 3 від 02.04.21010 Я-32 № 032968;

- фітосанітарний сертифікат від 01.04.2010р. акт №75/04-016/1422094-В;

- висновок державної санітарно - епідеміологічної експертизи від 07.12.2009р. №05.03.02-03/78771;

- довідка про проведення декларування валютних цінностей ДПІ Жовтневого району від 13.01.2010 № 94;

- сертифікат відповідності від 02.04.2010 UA1.024.Х005582 - 10;

- сертифікат якості від 10.03.2010 № 2/03/10;

- міжнародний ветеринарний сертифікат країни - експортера від 11.03.2010р. DD092642;

- сертифікат про походження товару від 10.03.2010 EE № 147012;

- лист від 10.03.2010 № 1540;

- лист від 10.03.2010 № 1542;

- лист від 10.03.2010 № 1543;

- заява підприємства від 29.03.2010 № 4931/6-15;

- копія вантажної митної декларації іноземної країни від 11.03.2010 №10ЕЕ 4300ЕЕ70424090;

- ВМД від 02.04.2010 № 110000011/2010/106627.

Згідно п.2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 №339, для забезпечення повного контролю за правильністю визначення митної вартості товару було застосовано наступні контрольні заходи: перевірка наданих для митного контролю й митного оформлення документів для підтвердження заявленої митної вартості; консультація з декларантом з метою обміну інформацією, яка стосувалась даної операції та її вплив на вартість товару; порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Тобто, під час порівняння рівня заявленої митної вартості товарів працівниками митниці встановлено, що цей рівень значно нижчий рівня митної вартості товарів, інформація про які була наявна у митному органі.

У зв'язку з чим, посадова особа підрозділу митного оформлення, що здійснювала перевірку даних, зазначених у ДМВ, і її оформлення, відповідно до Порядку заповнення декларації митної вартості, затвердженого наказом Держмитслужби України від 02.12.2003р. №828, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 19.12.2003р. за №1192/8513, на аркуші №1 ДМВ вчинила запис: "для підтвердження заявленої митної вартості необхідне подання додаткових документів, відповідно до вимог п.11 ПКМУ від 20.12.06 №1766, а саме:

- калькуляція фірми-виробника товару;

- висновки про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

- банківські документи щодо переказу коштів.

Згідно п.13 Порядку заповнення декларації митної вартості декларант зобов'язаний надати додаткові документи протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу".

Позивач ознайомлений з цим записом у той же день під підпис.

В результаті викладеного представник позивача 06.04.2010р. додатково надав наступні документи: калькуляція заводу - виробника Feeds»від 10.03.2010 № 1539; висновок про ціну товару Дніпропетровської Торгово-промислової палати від 02.04.2010 № 697/07-08. Також, позивачем повідомлено, що оплата відповідно до умов контракту від 15.02.2007р. та п.2 додаткової угоди від 01.03.2009 №3 здійснюється на протязі 90 діб після отримання товару.

Крім того, позивачем надано лист Дніпропетровської Торгово-промислової палати від 02.04.2010 № 697/07-08, яким остання зазначила вартісні характеристики товару на рівні 450 дол. США за 1 тн.

Дніпропетровська митниця з визначенням митної вартості товару у вищевказаних вантажних - митних деклараціях не погодилась та за результатами проведених заходів, винесла рішення про визначення митної вартості товарів від 08.04.2010р. №110000006/2010/100872/2 із застосуванням резервного методу № 6 на підставі ст.273 Митного кодексу України, згідно з яким на підставі інформації з офіційного видання Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків «Держзовнішінформ»здійснено коригування митної вартості товару з 450 дол. США за 1 тону до 870 дол. США, та відмовила в оформленні товару шляхом видачі картки відмови в прийнятті митних декларацій митному оформленні чи пропуску товару і транспортних засобів через митний кордон України від 09.04.2010р.№110000011/0/01113, в якій зазначила про необхідність подання нової ВМД з митною вартістю відповідно до рішення митниці

Отже, митний орган застосував резервний 6 метод визначення митної вартості товару, тобто відкоригував ціну товару до 870 дол. США за 1 тону, з урахуванням комерційних умов, внаслідок чого ПДВ по митній вартості збільшилось.

Крім того, на підставі заяви позивача від 08.04.2010 №21 про надання дозволу на митне оформлення вантажу під фінансову гарантію декларанта зі сплатою податків і зборів до Держбюджету України, митницею прийнято рішення щодо можливості випуску ввезеного товару у вільний обіг під обрані гарантійні зобов'язання -сплату до Держбюджету України податків та зборів, про що ТОВ УЛП «Вента»повідомлено листом Дніпропетровської митниці від 23.06.2010 № 17-18-2/2/4288.

Не погодившись з діями та рішеннями Дніпропетровської митниці, ТОВ УЛП "Вента" звернулося з відповідною позовною заявою до суду за захистом своїх прав та інтересів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішення митниці про визначення митної вартості товарів на підставі резервного методу визначення вартості товарів є неправомірним, оскільки суперечить вимогам чинного законодавства -ст.266 Митного кодексу України, а саме: «визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного».

Так, позивач звертає увагу, що в межах дії вищезазначених контрактів відповідно до рахунку фактури №108 від 10.09.2009р. на територію України ввозилася така ж сама кількість товару, ідентичного за властивостями та за призначенням, так відповідно до декларації митної вартості №110000001/9/130685 дана партія товару пройшла митне оформлення по ціні 450долларів США за 1 тону.

Тобто, на думку позивача, митницею безпідставно завищено ціну товару, незважаючи на те, що позивачем були подані всі необхідні документи в підтвердження правомірності застосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною угоди.

Таким чином, позивач вважає, що рішення про визначення митної вартості товарів №1100000060/2010/100872/2 та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №1100000001/2009/001104 від 14.05.2009р. винесені безпідставно, підлягають скасуванню та порушують законні права та охоронювані законодавством його інтереси.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, письмові заперечення надані до матеріалів справи та підтримані представником у судовому засіданні.

В обґрунтування заперечень відповідач посилається на те, що дійсно позивач звернувся до Дніпропетровської митниці для митного оформлення товару, який надійшов на підставі Контракту №15/02/07 від 15.02.2007р., шляхом подання вантажно-митної декларації. Так, митна вартість товару була заявлена позивачем шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1 за ціною договору (метод 1), а саме: 4501доларів США/тону. Для забезпечення повного контролю за правильністю визначення митної вартості товару було застосовано контрольні заходи, такі як, перевірка даних для митного контролю й митного оформлення документів для підтвердження заявленої митної вартості, консультація з декларантом з метою обміну інформацією, яка стосувалась даної операції та її вплив на вартість товару; порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Під час порівняння рівня заявленої митної вартості товарів було встановлено, що цей рівень значно нижчий рівня митної вартості товарів, інформація про які була наявна у митному органі, у зв'язку з чим виникла необхідність здійснити перевірку даних, зазначених у декларації митної вартості та їх уточненні та запропоновано позивачу надати додаткові документи. В результаті відсутності додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, посадова особа митного органу винесла рішення про визначення митної вартості товару, відповідно до якого митну вартість визначено в розмірі 870доларів США/тону. на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням 6 резервного методу.

Отже, відповідач зазначає, що наданий позивачем лист Дніпропетровської торгово-промислової палати від 02.04.2010р. №697/07-08 (яким ТПП зазначила вартісні характеристики товару на рівні 450доларів США/тону) не є висновком про вартісні та якісні характеристики товару, а є довідковою інформацією та не може бути підтвердженням ціни товару, оскільки Дніпропетровська ТПП не несе відповідальність за інформацію, що надана продавцем та виробником продукції.

Так, відповідач додає, що у зазначеному листі має місце посилання на інформацію виробника A/S "Pomes Feeds", Естонія щодо ціни товару для авторизованих дилерів (450доларів США/тону). Проте, на думку відповідача, інформація щодо цін на продукцію інших виробників не підтверджена Дніпропетровською ТПП, про що зазначено у висновку: «Днепропетровская ТПП не несет ответственности за достоверность информации, предоставленной производителями и продавцами продукции».

Відповідач посилається, що за даними офіційного видання Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків «Держзовнішінформ»- «ОГЛЯД ЦІН українського та світового товарних ринків" рівень цін на «риб'яче борошно»у 2010 році на умовах CIF Велика Британія становить: 1706,56 $/т («Огляд цін»№1(159) 2010); 1733,57$/т («Огляд цін»№2(160) 2010); 1713,04 $/т лют2010/бер 2010 («Огляд цін»№3(161) 2010); 1610,80$/т («Огляд цін»№4(162) 2010); 1952,29 $/т («Огляд цін»№5(163) 2010); 1894,02 $/т («Огляд цін»№6(164) 2010).

Отже, відповідач вважає, що відсутність об'єктивної, документально підтвердженої інформації у наданому позивачем листі ТПП є недотриманням вимог частини 1 статті 264 Митного кодексу України, що унеможливлює його використання для підтвердження заявленої декларантом митної вартості, оскільки саме митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями Митного кодексу України (ст. 265 Митного кодексу України).

Крім того, відповідач зазначає, що враховуючи умови Дилерського договору взаємовідносини між поставником і дилером надають останньому право на ексклюзивну дилерську ціну, що суперечить положенням ст.267 Митного Кодексу України в частині використання методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції).

Таким чином, на думку відповідача, посадові особи митниці при винесенні спірного рішення про визначення митної вартості заявленого позивачем товару за 6 резервним методом та оформленні Картки відмови діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

У відповідності до ч.2 ст.88 Митного кодексу України декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Частинами 1, 2 та 4 ст.86 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися поданням митному органу супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається КМ України або уповноваженим ним органом.

Визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, здійснюється у відповідності до розділу XI Митного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження».

Згідно зі ст.259 Митного кодексу України митна вартість - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Частиною 1 статті 261 Кодексу встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Статтею 262 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості -спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до п.7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 №1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення/вивезення товарів, імпорт/експорт яких підлягає ліцензуванню.

Згідно п.8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. №1766 , для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також: або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства; або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Також при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, додаються наступні витрати за умови, що вони не були включені до неї раніше: витрати на транспортування вантажу до пункту перетину митного кордону України; витрати на навантаження, перевантаження та вивантаження вантажу; витрати на страхування вантажу до пункту перетину митного кордону України; комісійні та брокерські винагороди; ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів інтелектуальної власності.

Тобто, у разі необхідності для підтвердження митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати додаткові документи (п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. №1766 ): договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про доставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, зв'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація;каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника товару; калькуляція фірми-виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару.

Суд вважає, що митним органом при здійсненні митного оформлення товару, який був ввезений на митну територію України позивачем, були допущені порушення вимог діючого законодавства, а тому дії митного органу про визначення митної вартості товару є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно ст.249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Поняття митної вартості визначено Митним кодексом України (ст. 259), а саме, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 Митного кодексу України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Також ст. 261 Митного кодексу України встановлює, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України. Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно ч. 2 статті VIIГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках. Згідно статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Як встановлює ст. 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Стаття 266 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом №1 згідно з положеннями ст.267 Митного кодексу України, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 Митного кодексу України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Отже, ст.266 Митного кодексу України встановлені підстави та спосіб застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товару.

Статтею 267 врегульовані особливості застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Згідно п. 5 ч.3 ст. 267 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України

Частиною 7 ст. 267 Митного кодексу України передбачено, якщо покупець і продавець є пов'язаними між собою особами, то мають бути вивчені обставини навколо продажу, а вартість операції приймається як митна вартість за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. При цьому декларанту надається можливість довести, що вартість операції максимально наближається до вартості, яка раніше була перевірена та прийнята митними органами, а тому є прийнятною відповідно до положень статті 267 Митного кодексу України.

На підтвердження прийнятності митної вартості, зазначеної в митній декларації від 02.04.2010р. №110000011/2010/106627, позивачем до митниці були надані всі обов'язкові та додаткові документи, що дозволяли визначити митну вартість товару за першим методом -ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на дані Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків «Держзовнішінформ»- «ОГЛЯД ЦІН українського та світового товарних ринків», оскільки в ній не зазначено за яким методом визначалася митна вартість товарів, тобто за митною вартістю визначеної декларантом чи митним органом. Таким чином, відомості про заявлену позивачем митну вартість є об'єктивними, такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Митні органи у відповідності до ст.41 Митного кодексу України повинні здійснювати митний контроль, який включає в себе контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості.

Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством. Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України і подачі відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. №1766, передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Отже, митний орган має право вимагати від декларанта подання додаткових документів виключно для підтвердження заявленої митної вартості.

Як зазначено вище, декларантом позивача були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Дніпропетровська митниця не вказала та документально не обґрунтувала підстави, з яких неможливо використати метод № 1 для визначення митної вартості товару. Таким чином, суд вважає, що митному органу було надано повну інформацію, яка дозволяла здійснити застосування інших передбачених законодавством методів визначення митної вартості товару (№1-№5), але він відповідних дій не вчинив.

Тобто, відповідач, приймаючі рішення про визначення митної вартості товарів діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Отже, з урахуванням викладеного, дії відповідача-1 є протиправними.

Щодо вимоги позивача про визнання неправомірною відмови Дніпропетровської митниці в прийнятті митної декларації, що викладена в картці відмови №110000011/0/01113, суд виходить з того, що відмова є саме дією митного органу.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Отже, суд вважає за необхідне, для повного захисту прав та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протиправними дій Дніпропетровської митниці щодо відмови ТОВ спільному Українсько-Латвійському підприємству «Вента»в прийнятті митної декларації митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, що викладена в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №110000011/0/01113.

Оскільки судом визнані протиправними дії митниці щодо встановлення митної вартості товару, суд вважає, що позивачу підлягає поверненню сума надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що у справі достатньо доказів для прийняття рішення по суті.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи та наданих представниками сторін у судовому засіданні пояснень вбачається, що суб'єкт владних повноважень діяв по відношенню до позивача не на підставі та не у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що позивачем обґрунтовано та підтверджено належним чином позовні вимоги, суд дійшов висновку, що вони підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій та рішення Дніпропетровської митниці Державної митної служби України від 08.04.2010р ., картки відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та їх скасування, стягнення з Державного бюджету України відповідної суми, а також зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з місцевого бюджету позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю спільному Українсько-Латвійському підприємству «Вента», судові витрати у розмірі 01грн.70коп., сплачені квитанцією №3 від 21.05.2010р.

Керуючись ст.ст.94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю спільного Українсько-Латвійського підприємства «Вента»до відповідача-1 Дніпропетровської митниці, відповідача-2 Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області про визнання неправомірною відмови, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Дніпропетровської митниці щодо відмови ТОВ спільному Українсько-Латвійському підприємству «Вента»в прийнятті митної декларації митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, що викладена в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №110000011/0/01113.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів №110000060/2010/100872/2 від 08.04.2010р.

Зобов'язати Дніпропетровську митницю прийняти рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої ТОВ спільне Українсько-Латвійське підприємство «Вента»у ВМД №110000011/2010/107031.

Зобов'язати Дніпропетровську митницю внести зміни до ВМД №110000011/2010/107031 та її електронної копії в частині визнання митної вартості та нарахування обов'язкових платежів ТОВ спільне Українсько-Латвійське підприємство «Вента»(49000, м.Дніпропетровськ, вул.Ворошилова,19, к.8, ЄДРПОУ 23376096) на користь держави.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ спільне Українсько-Латвійське підприємство «Вента»суму надмірно сплачених обов'язкових платежів у розмірі 39948грн.55коп. (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот сорок вісім грн.55коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Латвійське підприємство «Вента»(49000, м.Дніпропетровськ, вул.Ворошилова,19, к.8, код ЄДРПОУ 23376096) 1грн.70коп. (одна грн. 70коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження -з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 07.06.2011р.

Суддя Г.В. Потолова