Ухвала

від 10.02.2015 по справі 2а-6337/10/0470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2015 року м. Київ К/800/3585/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т., секретаря судового засідання Левіної А. А.,

за участю: представника відповідача - Дніпропетровської митниці Державної митної служби України - Трофименко М. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Міністерства доходів та зборів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента" до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вента" звернулось з позовом до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Дніпропетровської митниці щодо відмови ТОВ СУЛП «Вента» в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, що викладена в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 110000011/0/01113; визнано протиправним та скасовано рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів № 110000060/2010/100872/2 від 08 квітня 2010 року; зобов'язано Дніпропетровську митницю прийняти рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої ТОВ СУЛП «Вента» у ВМД № 110000011/2010/107031; зобов'язано Дніпропетровську митницю внести зміни до ВМД №110000011/2010/107031 та її електронної копії в частині визнання митної вартості та нарахування обов'язкових платежів ТОВ СУЛП «Вента» на користь держави; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ СУЛП «Вента» суму надмірно сплачених обов'язкових платежів, у розмірі 39 948 грн 55 коп.; в решті позовних вимог відмовлено.

Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом постановою від 21 листопада 2013 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову: визнано протиправними дії Дніпропетровської митниці щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю спільному Українсько-Латвійському підприємству «Вента» в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, що викладена в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 110000011/0/01113; визнано протиправним та скасовано рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів від 08 квітня 2010 року № 110000060/2010/100872/2; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Дніпропетровська митниця Державної митної служби України звернулася з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Заперечень на скаргу не надійшло.

Таким чином суд касаційної інстанції переглядає рішення судів у межах касаційної скарги, а саме: в частині визнання дій неправомірними та скасування рішення, - відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України.

Заслухавши доповідача, пояснення представника Дніпропетровської митниці Державної митної служби України, перевіривши доводи касаційних скарг в межах ч. 2 ст. 220 КАС України, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно ст. 259 МК України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень Митного кодексу.

Відповідно до ст. 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості та має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Згідно ст. 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ст. 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766, визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до п. 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Згідно із ст. 80 МК України у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Порядок оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України затверджено Наказом Державної митної служби від 12 грудня 2005 року № 1227.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митниця посилалась на інформацію з Єдиної автоматизованої інформаційної системи.

На думку колегії суддів, аналіз статті 266 МК дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Враховуючи вищенаведені норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що наявність у ЄАС інформації про іншу митну вартість товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості.

Якщо декларантом не надані в установлений законодавством термін додаткові документи або якщо він відмовився від їх надання, митний орган відповідно до статті 265 МК України, п.14 Порядку № 1766, визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Судами встановлено, що для митного оформлення товару позивачем надано: облікову картку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності від 28 травня 2009 року № 11000/1/110462; зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу № 15/02/07 від 15 лютого 2007 року; накладну УМВС від 11 березня 2010 року №07902091; рахунок-фактуру (інвойс) від 10 березня 2010 року № 17; пакувальний лист від 10 березня 2010 року № 1541; доповнення до зовнішньоекономічного договору - додаткова угода від 20 лютого 2007 року № 1, додаткову угоду від 01 березня 2007 року № 2, додаткову угоду від 01 квітня 2009 року № 3; додаткову угоду від 02 листопада 2009 року № 7; специфікацію від 15. лютого 2007 року № 1; ветеринарні свідоцтва №№ 1, 2, 3 від 02 квітня 2010 року; фітосанітарний сертифікат від 01 квітня 2010 року; акт № 75/04-016/1422094-В; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 07 грудня 2009 року № 05.03.02-03/78771; довідку про проведення декларування валютних цінностей ДПІ Жовтневого району від 13 січня 2010 року № 94; сертифікат відповідності від 02 квітня 2010 року UA1.024.Х005582-10; сертифікат якості від 10 березня 2010 року № 2/03/10; міжнародний ветеринарний сертифікат країни - експортера від 11 березня 2010 року DD092642; сертифікат про походження товару від 10 березня 2010 року EE № 147012; лист від 10 березня 2010 року №1540; лист від 10 березня 2010 року № 1542; лист від 10 березня 2010 року № 1543; заяву Товариства від 29 березня 2010 року № 4931/6-15; копію ВМД іноземної країни від 11 березня 2010 року № 10ЕЕ 4300ЕЕ70424090; ВМД від 02 квітня 2010 року № 110000011/2010/106627.

Для підтвердження митної вартості товару відповідно до вказаного Порядку митницею додатково витребувано: калькуляція фірми-виробника товару; висновки про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; банківські документи щодо переказу коштів.

В результаті викладеного представник позивача 06 квітня 2010 року додатково надав наступні документи: калькуляція заводу - виробника Feeds від 10 березня 2010 року № 1539; висновок про ціну товару Дніпропетровської Торгово-промислової палати від 02 квітня 2010 року № 697/07-08. При цьому Товариством повідомлено, що оплата відповідно до умов контракту від 15 лютого 2007 року та п. 2 додаткової угоди від 01 березня 2009 року № 3 здійснюється на протязі 90 діб після отримання товару.

Водночас колегія суддів зазначає, що зі змісту норм пункту 14 Порядку декларування митної вартості товарів та частини четвертої статті 266 МК убачається, що позивач не зобов'язаний надавати повний перелік документів, визначених пунктом 11 зазначеного Порядку.

Разом з тим, витребувавши весь перелік документів, передбачених пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таким чином, вирішуючи спір, суди дійшли правильного висновку, що, витребувавши саме такий перелік документів, митниця не надала обґрунтування тому, які саме обставини вони повинні спростувати та чому подані позивачем документи є недостатніми для прийняття рішення про митне оформлення товару.

Отже, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, оскільки митницею витребувано додаткові документи за відсутності будь-яких обґрунтованих сумнівів у правильності визначенні митної вартості товару, всупереч підтверджених всіх складових під час подання МД.

Оскільки висновки судів ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, то їх рішення в частині задоволення позову про скасування рішення та визнання протиправними дії відповідача підлягають залишенню без змін.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верхового Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив :

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Міністерства доходів та зборів залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: