Постанова

від 28.08.2012 по справі 2а-2641/12/0170/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

28 серпня 2012 р. (15:40 год.) Справа №2а-2641/12/0170/18

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., при секретарі Карпенко Л.П., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції

про скасування постанов

представники сторін: не з'явивись.

Суть справи: ОСОБА_1 (далі-Позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції про скасування постанови про стягнення судового збору від 06.02.2012р. та постанови про відкриття виконавчого провадження по стягнення судового збору від 21.02.2012р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження на виконання рішення Сімферопольського районного суду від 17 червня 2011 року.

Ухвалами суду від 06.04.2012 р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

28.08.2012р. на адресу суду надійшло від відповідача заперечення, в якому він просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони повідомлені належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи, явку представників не забезпечили.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд, керуючись статтями 122, 128 КАС України, вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Примусове виконання рішень в Україні покладено на Державну виконавчу службу, яка у своїй діяльності керується Законом України "Про виконавче провадження", який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у випадку невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 24.03.1998 № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" (далі -Закон №202) примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Згідно із ст. ст. 4, 7 Закону №202 державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу в порядку, передбаченому законом.

Отже, органи державної виконавчої служби та їх посадові особи у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Частиною 1 ст. 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Судом встановлено, що 17.06.2011 року рішенням Сімферопольського районного суду по справі №2-999/2011 було стягнуто на користь ПАТ "Ерсте Банк" з позивача 170859,29 грн. Стягнення проведено на предмет застави - автомобіль "SUBARU", моделі "IMPREZA" 2008 року випуску, легковий хетчбек, чорного кольору (номер шасі НОМЕР_1), державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Постановою державного виконавця ВДВС Сімферопольського РУЮ АРК від 10.08.2011р. було відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого документу: виконавчого листа №2-99/2011, який виданий 19.07.2011р.Сімферопольським районним судом про стягнення з боржника (ОСОБА_1) на користь стягувача ( ПАТ "Ерсте Банк") суми у розмірі 170859,29 грн.

06.02.2012р. головним державним виконавцем ВДВС Сімферопольського РУЮ Абсаітавою Ф.А. було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, якою стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь ВДВС Сімферопольського РУЮ виконавчий збір у розмірі 17085,93 грн.

21.02.2012р. головним державним виконавцем ВДВС Сімферопольського РУЮ Абсаітавою Ф.А. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа: постанови про стягнення виконавчого збору №7613-5.

Також, 21.02.2012р. головним державним виконавцем ВДВС Сімферопольського РУЮ Абсаітавою Ф.А. було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу стосовно виконавчого провадження по виконанню виконавчого документу: виконавчого листа №2-99/2011, який виданий 19.07.2011р.Сімферопольським районним судом про стягнення з боржника (ОСОБА_1) на користь стягувача ( ПАТ "Ерсте Банк") суми у розмірі 170859,29 грн., у зв'язку з тим, що поступила заява від стягувача про повернення виконавчого документа без подальшого виконання.

Позивач не погодившись з діями відповідача щодо винесення постанов від 06.02.2012р. про стягнення з боржника виконавчого збору та від 21.02.2012р. про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа: постанови про стягнення виконавчого збору №7613-5 звернувся з позовом до суду.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та підстави для їх задоволення, судом встановлено наступне.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, у відповідності до вимог ст. 2 Закону України № 606-ХІУ від 21 квітня 1999 року "Про виконавче провадження" (далі- Закон №606) примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно ч. З ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Відповідно до преамбули Закону України „Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІУ цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст.11 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Отже державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

У ст. 28 Закону встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, відповідно до ст. 31 Закону, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Отже, із матеріалів справи судом вбачається, що постанова державного виконавця ВДВС Сімферопольського РУЮ АРК від 10.08.2011р. про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа за № 2-999/2011 позивачці не направлялася, а тому вона була позбавлена можливості добровільного виконання рішення в строк, визначений самим державним виконавцем, а саме добровільно погасити суму стягнення у 7-денний строк. Також суд зазначає про те, що зворотного відповідачем доведено під час судового розгляду справи не було.

Оскільки відповідач своїми протиправними діями позбавив права позивача вчасно виконати вимоги постанови ВДВС Сімферопольського РУЮ АРК від 10.08.2011р. про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа за № 2-999/2011, то прийняття з його боку відносно позивача постанови про стягнення виконавчого збору відповідно до ст. 28 закону України "Про виконавче провадження" є необґрунтованим та прийнятим без з'ясування всіх фактичних обставин, тобто не правомірним.

Тому суд вважає, що у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваних постанов, оскільки ним при прийняті були порушені норми ч. 5 ст. 25 та ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження".

Також, суд звертає увагу на неодноразове витребування документів від відповідача щодо надання доказів направлення позивачу та отримання останнім постанов: про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа за № 2-999/2011, про відкриття виконавчого провадження по виконанню постанови про стягнення виконавчого збору за № 7613-5 від 21.02.2011р., про стягнення з боржника виконавчого збору при виконанні виконавчого листа за № 2-999/2011 від 06.02.2012р. та усіх інших матеріалів вищезазначених виконавчих проваджень. Однак відповідач жодних документів на виконання ухвали суду не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.

Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Відповідачем належних доказів правомірності прийняття постанов, що оскаржуються не надано.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Враховуючи, що позивач заявив вимоги лише про скасування спірних рішень, замість вимог про визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено для правових актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частині вийти за межі позовних вимог.

Суд також вважає можливим стягнути на користь позивача суму судового збору, сплаченого при зверненні до суду в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною і скасувати постанову Відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції від 06.02.2012 року про стягнення судового збору.

3. Визнати протиправною і скасувати постанову Відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції від 21.02.2012р. про відкриття виконавчого провадження стягнення судового збору.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, розміром 175,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Панов О.І.