Постанова

від 23.08.2012 по справі 2а-3212/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2012 р. № 2а-3212/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Куч Ю.М.,

з участю представників: позивача Бойковича Т.В., відповідача Ворошилової Н.В., Галин М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стривігор»до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стривігор»звернулося до суду з позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби , в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 03.04.2012 року № 0000772301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 19 128 грн., у тому числі за основним платежем -15 302,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -3 826,00 грн. та від 03.04.2012 року № 0000782301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 15 303,00 грн., у тому числі за основним платежем -12 242,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 061,00 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність та надуманість висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 21.03.2012 р. №13/23-1/32831048, про неправомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість вартості товарів та послуг, придбаних підприємством у ТзОВ «СоюзПлюсСервіс» та ТзОВ «Екопласт-Львів», у зв'язку із відсутністю поставок товарів та послуг та укладення угод без мети настання реальних наслідків. Дійсність господарських операцій з вказаними контрагентами підтверджується первинними документами, які відповідають вимогам до первинних документів, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік». Зазначає, що невиконання контрагентами -продавцями вимог податкового законодавства при фактичному здійсненні господарської операції не є підставою для притягнення до відповідальності позивача. Оскільки підприємство не порушувало вимог Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», спірні податкові повідомлення -рішення підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

Представник позивача Бойкович Т.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представники відповідача Ворошилова Н.В. та Галин М.І. в судовому засіданні позову не визнали з підстав, викладених у письмовому запереченні, суть яких полягає в наступному. Проведеною Дрогобицькою ОДПІ документальною невиїзною перевіркою ТзОВ «Стривігор»з питань дотримання вимог податкового законодавства при придбанні товарно-матеріальних цінностей (основних фондів, робіт, послуг) в ТзОВ «Союз плюс сервіс»(ЄДРПОУ 30444793) за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року та ТзОВ «Екопласт-Львів»(ЄДРПОУ 33196220) за період з 01.01.10 по 04.11.10 року та використання їх в господарській діяльності, результати якої оформлені актом від 21.03.2012 р. №13/23-1/32831048, встановлено неправомірне відображення підприємством у податковому обліку господарських операцій по придбанню в ТзОВ «Союз плюс сервіс»та ТзОВ «Екопласт-Львів»товарів та послуг. Такі висновки зроблені у зв'язку з тим, що вказані суб'єкти господарювання фактично не займалися господарською діяльністю, а були створені лише для імітації господарської діяльності з метою надання можливості реально діючим підприємствам мінімізувати сплату податків. В ході проведення перевірки використано акти ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 22.09.2010 року № 2384/23-2/30444793 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Союз Плюс Сервіс»та від 30.12.2010 року № 3315/23-2/33196220 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Екопласт - Львів», дані АІС «Облік платників і платежів», ІПС «Запит», АРМ-свідоцтво (ПДВ), АІС «ТАХ», АІС «Бест Звіт», АС «Аудит», АІС Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України та Офіційного веб-сайту ДПА України. Встановлено, що у ТзОВ «Союз Плюс Сервіс»відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого спорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Відповідно до податкових розрахунків комунального податку за період, який здійснювалась перевірка, кількісний склад працівників складає 2 особи. Додаток К1 до декларацій з податку на прибуток за 1 кв. 2010 р. до органів ДПС не надавався, що свідчить про відсутність основних засобів на підприємстві, амортизаційні відрахування відсутні. Під час здійснення перевірки ТзОВ «Екопласт-Львів», останнім не представлено документи, що засвідчують факт отримання товару ТЗОВ «Стривігор»від ТзОВ «Екопласт-Львів». Встановлено, що у ТзОВ «Екопласт-Львів»відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні спеціалісти, які б проводили роботи відповідно до статутної діяльності підприємства, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між підприємством та підприємствами - постачальниками і підприємствами - покупцями товарів (робіт, послуг). Таким чином, ТзОВ «Екопласт Львів», відобразило господарські операції щодо придбання товарів - робіт та подальшого їх продажу покупцям, які фактично не відбувались, а отже є нікчемними. Відтак, у ТзОВ «Стривігор»відсутні правові підстави для віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат коштів по господарських операціях з контрагентами ТзОВ «Союз плюс сервіс»та ТзОВ «Екопласт-Львів». Вважають спірні податкові повідомлення -рішення від 03.04.2012 року № 0000772301 та від 03.04.2012 року № 0000782301 законними. Просили в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Стривігор», як суб'єкт підприємницької діяльності юридична особа, зареєстрований виконавчим комітетом Дрогобицької ради народних депутатів 16.01.2004 року (код ЄДРПОУ 32831048) та перебуває на податковому обліку в Дрогобицькій ОДПІ з 05.02.2004 року за № 2739.

ТзОВ «Стривігор» є платником ПДВ відповідно виданого ДПІ у Дрогобицькому районі Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 16.05.2009 року № 100225787.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності ТзОВ «Стривігор»за КЕВД є: будівництво доріг та автострад, інші спеціалізовані будівельні роботи, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, вантажний автомобільний транспорт, підготовчі роботи на будівельному майданчику (т.1, а. с. 203-206).

Дрогобицькою ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ «Стривігор»з питань дотримання вимог податкового законодавства при придбанні товарно-матеріальних цінностей (основних фондів, робіт, послуг) в ТзОВ «Союз плюс сервіс»(ЄДРПОУ 30444793) за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року та ТзОВ «Екопласт-Львів»(ЄДРПОУ 33196220) за період з 01.01.10 року по 04.11.10 року та використання їх в господарській діяльності ТзОВ «Стривігор».

Результати перевірки оформлені актом від 21.03.2012 р. №13/23-1/32831048.

Як вбачається з акту №13/23-1/32831048, податковим органом встановлено порушення ТзОВ «Стривігор»:

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. за №334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР із внесеними змінами та доповненнями), підприємством занижено суму податку на прибуток, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 15302 грн., у тому числі: за 2009 рік - 14052 грн., в т.ч. поквартально: 4 квартал 2009р. (термін сплати 19.02.10 року) в сумі 14052 грн., за 2010 рік -1250 грн. в т.ч. поквартально: 3 квартал 2010р. (термін сплати 19.11.10 року) в сумі 1250 грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.4. пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 12242 грн., в т.ч.: грудень 2009 р. (термін сплати 01.02.2010) в сумі 11046 грн.; лютий 2010 р. (термін сплати 31.03.2010) в сумі 196 грн.; серпень 2010 р. (термін сплати 30.09.2010) в сумі 1000 грн.

- ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів ТзОВ «Стривігор»з ТзОВ «Союз плюс сервіс», та ТзОВ «Екопласт-Львів»вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) та по правочинах, здійснених з КП «Управління капітального будівництва»ДМР та Підприємство «Санаторій «Східницькі Карпати»ГОІ «Прометей» щодо реалізації товарів придбаних у ТОВ «Екопласт-Львів», укладений правочин з яким визнано нікчемним.

На підставі вказаного акту Дрогобицькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення -рішення від 03.04.2012 року:

- № 0000772301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 19 128 грн., у тому числі за основним платежем -15 302,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -3 826,00 грн.

- № 0000782301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 15 303,00 грн., у тому числі за основним платежем -12 242,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -3 061,00 грн.

Вказані податкові повідомлення -рішення позивач в адміністративному порядку не оскаржував.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту та віднесення до валових витрат коштів по оплаті придбаного позивачем товару та послуг від ТзОВ «Союз плюс сервіс»та ТзОВ «Екопласт-Львів», витрати по яких здійснено без фактичного придбання товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з нікчемністю правочинів, укладених з вказаними контрагентами.

В основу таких висновків контролюючого органу покладено акти ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 22.09.2010 року № 2384/23-2/30444793 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Союз Плюс Сервіс» та від 30.12.2010 року № 3315/23-2/33196220 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Екопласт - Львів», дані АІС «Облік платників і платежів», ІПС «Запит», АРМ-свідоцтво (ПДВ), АІС «ТАХ», АІС «Бест Звіт», АС «Аудит», АІС Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України та Офіційного веб-сайту ДПА України, згідно яких встановлено, що вказані контрагенти проводили транзитні фінансові потоки, спрямовані на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Оскільки ТзОВ «Союз Плюс Сервіс»та ТзОВ «Екопласт - Львів»порушило свої податкові зобов'язання, принципи господарювання та цивільне законодавство, то угоди, укладені ТзОВ «Стривігор»з такими постачальниками, є нікчемними.

Суд вважає такі висновки податкового органу помилковими, мотивуючи це наступним.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 393/34 -ВР від 28 грудня 1994 року та Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, які були чинними до 01 січня 2011 року.

Поняття валових витрат виробництва та обігу, порядок включення сум до складу валових витрат визначалися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 393/34 -ВР від 28 грудня 1994 року (далі -Закон № 393/34 -ВР).

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону № 393/34 -ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п.5.2. цієї ж статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До складу валових витрат відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 393/34 -ВР не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пункт 5.11. статті 5 Закону № 393/34 -ВР забороняє установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, бази та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України були встановлені Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року з наступними змінами та доповненнями (далі -Закон № 168/97-ВР).

Спеціальною нормою в регулюванні спірних правовідносин є правила податкового обліку, встановлені статтею 7 Закону № 168/97-ВР.

Згідно пункту 1.7. статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю. Копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 цього Закону вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти -дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої -дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 цієї ж статті 7 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пункту 1.7. статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

Отже, вказана норма Закону № 168/97-ВР пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) -для використання таких у господарській діяльності платника податку.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.09 року по справі за позовом ВАТ «Київхімволокно»до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних; для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в І обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Судом встановлено, що ТзОВ «Стривігор»в охоплений перевіркою період мало правовідносини по придбанню товарів і послуг у ТзОВ «Союз плюс сервіс»та ТзОВ «Екопласт-Львів».

На підтвердження здійснення господарської операції з ТзОВ «Союз плюс сервіс»позивачем представлено наступні документи:

- договір № 11 від 02 жовтня 2009 року на виконання робіт, предметом якого є виконання ТзОВ «Союз плюс сервіс»робіт по влаштуванню вентиляційних систем, систем теплопостачання, виготовлення повітропроводів з матеріалу ТзОВ «Стривігор»на об'єктах у місті Трускавець (т.1, а.с. 29);

- акти передачі матеріалів від 02.10.2009р., 12.10.2009р., 13.11.2009р., 20.11.2009р., 07.12.2009р., 09.12.2009р., для виконання робіт за договором № 11 від 02.10.2009р. між замовником ТзОВ «Стривігор»та підрядником ТзОВ «Союз Плюс Сервіс»(т. 1, а.с. 190-195);

- довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (т.1, а.с. 30);

- акт № 11/1 12-28025 приймання виконаних робіт (без обладнання) за листопад-грудень 2009 року (т.1, а.с. 31-32);

- банківські виписки від 04.02.2010 року та 17.02.2010 року про проведення взаєморозрахунків з ТзОВ «Союз плюс сервіс» (т.1, а.с. 33-34);

- податкову накладну № 1228000025 від 28 грудня 2009 року на загальну суму 67 451 грн. 04 коп., в тому числі ПДВ - 11 241 грн. 84 коп. (т.1, а.с. 29);

- реєстр отриманих та виданих податкових накладних за 2009 рік № 12 та за 2010 рік № 8 (т.1 а.с. 58-60);

- ліцензію серії АВ №307156, видану Львівською обласною державною адміністрацією 21 березня 2007 року ТзОВ «Союз плюс сервіс»на право зайняття будівельною діяльністю з переліком видів робіт згідно додатку, (т. 1, а.с. 82-84);

- ліцензію серії АВ № 051873, видану Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 21.04.2006 року ТзОВ «Союз плюс сервіс»на право зайняття будівельною діяльністю з переліком видів робіт згідно додатку, (т. 1, а.с. 85-86).

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, договір № 11 від 02 жовтня 2009 року з ТзОВ «Союз плюс сервіс»був укладений з метою виконання умов ряду договорів, укладених товариством з ПП «НВПП Енергія-Сервіс», а саме: договору № 1/08 від 04.08.2009 року (т. 1, а. с. 91); договору № 1/9 від 24.09.2009 року (т. 1, а. с. 90); договору № 1/10 від 15.10.2009 року (т. 1, а. с. 89); договору № 1/11 від 12.11.2009 року (т. 1, а. с. 88); договору № 1/12 від 02.12.2009 року (т. 1, а. с. 87).

На підтвердження вказаної обставини позивачем, крім згаданих договорів, долучено до матеріалів справи акти виконаних підрядних робіт (послуг) за цими договорами (т. 1, а.с. 92-103); банківські виписки від 25.02.2010 р. та від 22.04.2010 р. про перерахування ПП НВП «Енергія Сервіс»ТзОВ «Стривігор»за виконані роботи за грудень 2009 р. 32 114,70 грн. та 36 758,70 грн. відповідно (т. 1, а.с. 186-187); податкові накладні, видані ТзОВ «Стривігор»ПП НВП «Енергія Сервіс»за № 5, 6, 7, 8, 9 від 30.12.2009р. на загальну суму 68 873,40 грн. (т. 1, а.с. 188-189).

Аналіз представлених позивачем первинних документів та господарської операції ТзОВ «Стривігор»з ТзОВ «Союз плюс сервіс»дає суду підстави вважати, що ця господарська операція відповідала тим видам діяльності, яку здійснювали ці суб'єкти господарювання відповідно до наданих їм в установленому законом порядку дозвільних документів.

На підтвердження здійснення господарської операції з ТзОВ «Екопласт Львів» позивач представив суду наступні документи:

- угоду купівлі-продажу будівельних матеріалів (цегли, пиломатеріалів, залізобетонних виробів тощо) від 10 серпня 2010 року (т. 1, а.с. 36);

- видаткову накладну № 1808 від 14 серпня 2010 року на загальну суму 6000 грн., в т.ч. ПДВ - 1000 грн. (т. 1, а.с. 37);

- податкову накладну № 1692 від 14 серпня 201 року на загальну суму 6000 грн., в т. ч. ПДВ - 1000 грн. (т. 1, а.с. 39).

Судом встановлено, що доставка щебеню в кількості 25 м куб. здійснювалася ТзОВ «Стривігор»14.08.2010 року самовивозом вантажним автомобілем марки КАМАЗ-55111, д. н. з. ВС 2431 СН, що підтверджується нотаріально оформленим договором оренди транспортного засобу (т.1, а.с.202); подорожнім листом №12 від 14.08.2010 року (т. 1, а.с. 221) та товарно-транспортною накладною № 17 від 14.08.2010 року (т. 1, а.с. 38).

Придбаний у ТзОВ «Екопласт Львів»щебінь позивачем був використаний для виконання ремонтних робіт по реконструкції дороги по вул. В.Великого в м. Дрогобич Львівської області на замовлення Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради, підтвердженням чого є акт приймання виконаних підрядних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2010 року (т.1, а.с.40-44).

Крім цього, Дрогобицьким об'єднаним контрольно-ревізійним відділом КРУ у Львівській області проведено зустрічну звірку в ТзОВ «Стривігор»по питанню достовірності проведення взаєморозрахунків з Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради за виконані будівельно-монтажні роботи за період з 01.05.2009 року по 31.03.2011 року.

За наслідками звірки складено Довідку від 15.04.2011р. № 20-38-01, з якої вбачається, що порушень витрат на матеріали та трудові ресурси при виконанні ТзОВ «Стривігор» ремонтних робіт по реконструкції дороги по вул. В.Великого, в тому числі щодо використання щебеню 5-40 мм в кількості 25 м. куб., не встановлено (т. 1, а.с. 196-197).

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 р. № 996-ХІV (далі -Закон № 996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пунктів 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704 (далі -Положення), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації)- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У позивача наявні усі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання послуг та товару у ТзОВ «Союз плюс сервіс»та ТзОВ «Екопласт Львів», послуги надані, товар отримано, на суму отриманих послуг та товару виписано податкові та видаткові накладні, здійснено розрахунок за отримані послуги та товар.

Всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність (товарність) здійснення господарської операції ТзОВ «Стривігор»з ТзОВ «Союз плюс сервіс» та ТзОВ «Екопласт Львів»по придбанню послуг та товарно-матеріальних цінностей та використання їх в господарській діяльності позивача та спростовують висновки податкового органу про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість коштів по взаєморозрахунках з цими контрагентами в період, охоплений перевіркою.

Доводи податкового органу про те, що в актах здачі-приймання виконаних робіт відсутні посилання на державні будівельні норми (ДБН), акти складені не на кожний об'єкт окремо, а одночасно на три об'єкти, що є порушенням наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року № 554 та наказу Держбуду від 17.06.2003 року №85 судом до уваги не беруться з огляду на таке.

Листом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 16.03.2010 року № 12/19-3-9-14-295 надано роз'яснення щодо застосування типових форм первинних облікових документів у будівництві, затверджених наказом від 04.12.2009 року № 554, відповідно до яких зазначені типові форми підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовником та виконавцем робіт, що здійснюються за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності, а по об'єктах, будівництво по яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.

Судом встановлено, що договір №11 від 02.10.2009 року був укладений між суб'єктами господарювання приватної форми власності, для яких не є обов'язковим застосування типових форм первинних облікових документів у будівництві.

Щодо доводів відповідача про те, що укладеними ТзОВ «Стривігор»з ПП «НВПП Енергія-Сервіс» договорами не обумовлено порядку залучення субпідрядників, то суд дійшов висновку, що вказані договори не є договорами підряду в капітальному будівництві, тому на них не поширюються Загальні вимоги умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві.

Щодо висновків податкового органу про нікчемність правочинів між ТзОВ «Стривігор» та ТзОВ «Союз плюс сервіс»і ТзОВ «Екопласт Львів», суд зазначає наступне.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідачем не представлено суду будь -яких доказів того, що заперечуванні ним правочини були спрямовані саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача про те, що постановою Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року звільнено від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році»та закрито кримінальну справу №1-104/11 про обвинувачення ОСОБА_5 за ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205 КК України, ОСОБА_6 за ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205 КК України, ОСОБА_7 за ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205 КК України, ОСОБА_8 за ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205 КК України, ОСОБА_9 за ч.2 ст.27, ч.2 ст.205 КК України та ОСОБА_10 за ч.2 ст.367 КК України, якою, на думку відповідача, встановлено вину вказаних осіб у фіктивному підприємництві, з таких підстав.

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду у кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вироку суду, яким би була встановлена вина у вчиненні злочинів згаданих осіб, жодна з яких не мала відношення до господарської операції між ТзОВ «Стривігор»та ТзОВ «Екопласт Львів» , реальний характер якої заперечує податковий орган, не має.

Тому такі доводи відповідача є помилковими.

Стосовно доводів податкового органу з посиланням на відомості актів ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 22.09.2010 року № 2384/23-2/30444793 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Союз Плюс Сервіс»та від 30.12.2010 року № 3315/23-2/33196220 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Екопласт - Львів», дані АІС «Облік платників і платежів», ІПС «Запит», АРМ-свідоцтво (ПДВ), АІС «ТАХ», АІС «Бест Звіт», АС «Аудит», АІС Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, Офіційний веб-сайт ДПА України та акти перевірок податкових органів контрагентів позивача про нікчемність правочинів між позивачем та вказаними контрагентами, то вони спростовуються фактичними обставинами справи, встановленими судом під час судового розгляду та зробленими на підставі цього висновків суду щодо реальності господарських операцій, наведених у мотивувальній частині постанови вище.

У пункті 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платник податку визначався як особа, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Не виконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом України при вирішенні спорів цієї категорії (постанови Верховного Суду України від 09.09.2008 року у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 року у справі № 21-573во10).

Крім того, такі рішення касаційного суду узгоджуються і з практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано доказів правомірності прийняття податкових повідомлень - рішень від 03.04.2012 року № 0000772301 та від 03.04.2012 року № 0000782301.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржувані позивачем податкове повідомлення -рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби від 03.04.2012 року № 0000772301 та від 03.04.2012 року № 0000782301, суд дійшов переконання, що вони прийняті відповідачем без урахування вимог Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 393/34 -ВР від 28 грудня 1994 року і з порушенням передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

З урахуванням викладеного, податкові повідомлення - рішення відповідача від 03.04.2012 року № 0000772301 та від 03.04.2012 року № 0000782301 підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунку Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 344 грн. 31 коп., сплаченого за квитанцією № 23 від 11.04.2012 року.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби від 03.04.2012 року № 0000772301.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби від 03.04.2012 року № 0000782301.

Зобов'язати Головне управління Державного казначейства у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунку Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стривігор»344 (триста сорок чотири) грн. 31 коп. судових витрат.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Хома О.П.

Повний текст постанови виготовлений 28 серпня 2012 року.