Ухвала

від 18.08.2014 по справі 2а-3212/12/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2014 року м. Київ К/800/34961/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Моторного О.А.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013

та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.08.2012

у справі № 2а-3212/12/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стривігор»

до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стривігор» звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області від 03.04.2012 №0000772301 та № 0000782301.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.08.2012, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013, позовні вимоги задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки ТОВ «Стривігор» з питань дотримання вимог податкового законодавства при придбанні товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Союз плюс сервіс» за період з 01.10.2009 по 31.12.2010 та ТОВ «Екопласт-Львів» за період з 01.01.2010 по 04.11.2010 та використання їх в господарській діяльності ТОВ «Стривігор», складено акт № 13/23-1/32831048 від 21.03.2012, в якому зафіксовано порушення: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; пп. пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; ч. 1 ст. 203 , 215 , 228 , 662 , 655 , 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України ).

03.04.2012 відповідачем на підставі результатів даної перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000772301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 19 128 грн., у т.ч. 15 302 грн. основного платежу та 3 826 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000782301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 15 303 грн., у т.ч.: 12 242 грн. основного платежу та 3 061 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту та віднесення до валових витрат коштів по оплаті придбаного позивачем товару та послуг від ТОВ «Союз плюс сервіс» та ТОВ «Екопласт-Львів», витрати по яких здійснено без фактичного придбання товарів (послуг), у зв'язку з нікчемністю правочинів, укладених з вказаними контрагентами.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Стривігор» з метою виконання зобов'язань по договору, укладеному з ПП НВП «Енергія Сервіс», уклало договір з ТОВ «Союз плюс сервіс» № 11 від 02.10.2009 на виконання робіт по влаштуванню вентиляційних систем, систем теплопостачання, виготовленню повітропроводів з матеріалу ТОВ «Стривігор» на об'єктах у місті Трускавець.

Факт виконання вказаного договору судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: актами прийому-передачі матеріалів, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, актом приймання виконаних робіт (без обладнання); банківськими виписками, податковими накладними, реєстром отриманих та виданих податкових накладних.

Реальність виконання угоди підтверджено й актами виконаних підрядних робіт за договорами з ПП НВП «Енергія Сервіс»; банківськими виписками про перерахування ПП НВП «Енергія Сервіс» позивачу коштів за виконані роботи за грудень 2009 року; податковими накладними, виданими ТОВ «Стривігор» ПП НВП «Енергія Сервіс».

Господарські операції за вказаними угодами відповідають видам діяльності, що здійснювали суб'єкти господарювання відповідно до наданих їм в установленому законом порядку дозвільних документів.

Згідно договору купівлі-продажу від 10.08.2010 позивач придбав у ТОВ «Екопласт-Львів» будівельні матеріали.

Факт отримання щебеню за договором підтверджено видатковою та податковою накладними, перевезення підтверджується договором оренди транспортного засобу, подорожнім листом та товарно-транспортною накладною.

У подальшому придбаний позивачем у ТОВ «Екопласт-Львів» щебінь був використаний для виконання ремонтних робіт по реконструкції дороги в м. Дрогобичі на замовлення Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради, підтвердженням чого є акт приймання виконаних підрядних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2010 року.

Згідно довідки Контрольно-ревізійного управління від 15.04.2011 порушень витрат на матеріали та трудові ресурси при виконанні ТОВ «Стривігор» ремонтних робіт по реконструкції дороги щодо використання щебеню в кількості 25 м. куб. не встановлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 зазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Норми вказаного Закону передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до валових витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.

Однак, як встановлено судами, всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату товарів та робіт були у позивача в наявності та надані для перевірки; договори, укладені між позивачем та контрагентами не були визнані недійсними в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з абз. 1, 3 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Таким чином, за встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «Союз плюс сервіс» та ТОВ «Екопласт-Львів», що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є правомірним формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат у спірному періоді за результатами господарських операцій із зазначеними контрагентами.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.08.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.А. Моторний Ю.І. Цвіркун