Ухвала

від 16.05.2013 по справі 2а-3212/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року Справа № 177714/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої - судді Большакової О.О.,

суддів Судової-Хомюк Н.М., Глушка І.В.,

з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Дрогобицької об»єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стривігор» до Дрогобицької об»єднаної державної податкової інспекції Львівської області про скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю «Стривігор» (далі по тексту ТзОВ «Стривігор») звернулося з позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 3 квітня 2012 року № 0000782301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов»язання з податку на додану вартість в сумі 15303 гривні, №0000772301, яким збільшено суму грошового зобов»язання з податку на прибуток в сумі 19128 гривень. Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю закону висновків податкового органу, викладених в акті №13/23-1/3283048 від 21 березня 2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Стривігор» з питань дотримання вимог податкового законодавства при придбанні товарно-матеріальних цінностей з ТзОВ «Союз плюс сервіс» за період з 1 жовтня 2009 року по 31 грудня 2010 року та ТзОВ «Екопласт-Львів» за період з 1 жовтня 2010 року по 4 листопада 2010 року та використання їх в господарській діяльності ТзОВ «Стривігор» про заниження задекларованих сум податку на прибуток та заниження сум податку на додану вартість, порушення ст.ст. 203, 215, 228, ст. 662, 665 та ст. 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання на момент вчинення правочинів вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року адміністративний позов було задоволено повністю та скасовано податкові повідомлення - рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції від 03.04.2012 року № 0000772301, № 0000782301.

Не погоджуючись із цим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат, оскільки укладений між позивачем та ТОВ «Союз плюс сервіс» договір підряду на проведення робіт по влаштуванню вентиляційних систем, систем теплопостачання, виготовлення повітропроводів не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним. Послуги по цьому правочину реально не були передані замовнику в порушення ст.ст. 662, 655, 656 ЦК України. Акт прийому-передачі виконаних робіт від 28 грудня 2009 року не відповідає вимогам, встановленим наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 4 грудня 2009 року № 554 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку у будівництві», оскільки в ньому відсутні посилання на державні будівельні норми та складений на три об»єкти. Договорами від 4 серпня 2009 року, 15 жовтня 2009 року, 12 листопада 2009 року, укладеними позивачем із ПП «Науково-виробниче приватне підприємство «Енергія -Сервіс», а також договором з ТзОВ «Союз Плюс Сервіс» від 2 жовтня 2009 року не обумовлено порядку залучення субпідрядників. Безтоварність укладених позивачем угод з ТзОВ «Союз Плюс Сервіс» підтверджено актом ДПІ у Залізничному районі м.Львова від 22 вересня 2010 року № 2384/23-2/30444793, яким встановлено відсутність об»єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 1 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року. Що стосується взаємовідносин ТзОВ «Стривігор» з ТзОВ «Екопласт-Львів», то на підтвердження реальності господарських операцій з цим контрагентом податковому органу було надано тільки копії договору купівлі-продажу від 10 серпня 2010 року, накладні та податкові накладні на одержання товару, платіжні доручення підприємства про оплату за поставлений товар, контракти купівлі-продажу та договори поставок на реалізацію товарів, видаткові накладні і податкові накладні на реалізацію товарів, довіреності на одержання товару, довідку про рух коштів на банківському рахунку. Товаросупроводжуючі документи надані не були, що свідчить про відсутність фактичного переміщення товару. Встановлено, що у ТОВ «Екопласт-Львів» відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні спеціалісти, які б проводили роботи відповідно до статутної діяльності підприємства, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між підприємством та підприємствами - постачальниками і підприємствами - покупцями товарів (робіт, послуг). Таким чином, ТОВ «Екопласт Львів» відобразило господарські операції щодо придбання товарів - робіт та подальшого їх продажу покупцям, які фактично не відбувались, отже є нікчемними. Відтак, у ТзОВ «Стривігор» відсутні правові підстави для віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат коштів по господарських операціях з контрагентами ТОВ «Союз плюс сервіс» та ТОВ «Екопласт-Львів». Також позивач виписав видаткові накладні та податкові накладні КП «Управління капітального будівництва» ДМР, Підприємству «Санаторій «Східницькі Карпати» ГОІ, тоді як не встановлено факту отримання товару й правочини визнано нікчемними. Також зазначає про безпідставність неприйняття до уваги Львівським окружним адміністративним судом обвинувального вироку та постанови Сихівського районного суду міста Львова по кримінальній справі №1-104/11 від 29 грудня 2011 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Апелянт вважає спірні податкові повідомлення-рішення від 03.04.2012 року № 0000772301, №0000782301 законними, а тому просив прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник апелянта в судовому засіданні повністю підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, пояснивши, що суд першої інстанції виніс законне та обґрунтоване рішення й підстав для його скасування немає.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників апелянта, позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Дрогобицькою ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ «Стривігор» з питань дотримання вимог податкового законодавства при придбанні товарно - матеріальних цінностей в ТзОВ «Союз плюс сервіс» за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року та ТзОВ «Екопласт-Львів» за період з 01.01.10 року по 04.11.10 року та використання їх в господарській діяльності ТОВ «Стривігор», результати якої оформлені актом від 21.03.2012 р. №13/23-1/32831048.

Згідно акту податковим органом встановлено такі порушення :

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. за №334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР ), підприємством занижено суму податку на прибуток, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 15302 грн., у тому числі: за 2009 рік - 14052 грн., в т.ч. поквартально: 4 квартал 2009р. (термін сплати 19.02.10 року) в сумі 14052 грн., за 2010 рік -1250 грн. в т.ч. поквартально: 3 квартал 2010р. (термін сплати 19.11.10 року) в сумі 1250 грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.4. пп.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 12242 грн., в т.ч.: грудень 2009 р. (термін сплати 01.02.2010) в сумі 11046 грн.; лютий 2010 р. (термін сплати 31.03.2010) в сумі 196 грн.; серпень 2010 р. (термін сплати 30.09.2010) в сумі 1000 грн.

- ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів ТОВ «Стривігор» з ТОВ «Союз плюс сервіс», та ТОВ «Екопласт-Львів» вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) та по правочинах, здійснених з КП «Управління капітального будівництва» ДМР та Підприємством «Санаторій «Східницькі Карпати»ГОІ «Прометей» щодо реалізації товарів придбаних у ТОВ «Екопласт-Львів», укладений правочин з яким визнано нікчемним.

3 квітня 2012 року Дрогобицькою ОДПІ були прийняті податкові повідомлення -рішення:

№ 0000772301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 19 128 грн., у тому числі за основним платежем - 15 302 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 826 грн.;

№ 0000782301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 15 303 грн., у тому числі за основним платежем - 12 242 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 061 грн..

Підставою їх прийняття стали висновки податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту та віднесення до валових витрат коштів по оплаті придбаного позивачем товару та послуг від ТОВ «Союз плюс сервіс» й ТзОВ «Екопласт-Львів», витрати по яких здійснено без фактичного придбання товарів (послуг) у зв'язку з нікчемністю правочинів, укладених з вказаними контрагентами.

Львівський окружний адміністративний суд визнав протиправними та скасував ці податкові повідомлення-рішення, оскільки дійшов висновку, шо факт здійснення операцій з поставок товару підтверджується належно оформленими первинними документами, які мають необхідні реквізити та в повній мірі відображають зміст господарських операцій. Податкові накладні, які засвідчують факт передачі товару, відповідають вимогам чинного законодавства, що дає позивачу право на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, а також формування валових витрат підприємства. Про реальність господарських операцій свідчить й подальше використання товарів (послуг) у господарській діяльності позивача. А тому, позивач правомірно відніс сплачені за вищевказаними угодами кошти до валових витрат і до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки грунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

У пункті 1.32 ст. 1 вказаного Закону вказано, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, бази та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України були встановлені Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року .

Згідно пункту 1.7. статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 2.4 п.2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

Предметом доказування у цій справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбавалися товари, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості грунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Судом встановлено, що ТзОВ «Стривігор» з метою виконання зобов»язань по договору ПП НВП «Енергія-Сервіс» уклало з ТзОВ «Союз плюс сервіс» договір № 11 від 02 жовтня 2009 року на виконання робіт по влаштуванню вентиляційних систем, систем теплопостачання, виготовлення повітропроводів з матеріалу ТзОВ «Стривігор» на об'єктах у місті Трускавець (т.1 а.с. 29).

У ході виконання цього договору було оформлено акти прийому-передачі матеріалів від 02.10.2009 р., 12.10.2009 р., 13.11.2009 р., 20.11.2009 р., 07.12.2009 р., 09.12.2009 р. (т. 1 а.с. 190-195); довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (т.1 а.с. 30); акт № 11/1 12-28025 приймання виконаних робіт (без обладнання) за листопад-грудень 2009 року (т.1 а.с. 31-32).

Банківськими виписками від 04.02.2010 року та 17.02.2010 року підтверджено здійснення розрахунків з ТзОВ «Союз плюс сервіс» за надані послуги (т.1 а.с. 33-34).

Факт прийому - передачі послуг підтверджено податковими накладними № 1228000025 від 28 грудня 2009 року на загальну суму 67 451 грн. 04 коп. (т.1 а.с. 29), реєстром отриманих та виданих податкових накладних за 2009 рік № 12 та за 2010 рік № 8 (т.1 а.с. 58-60).

Реальність виконання угоди підтверджено й актами виконаних підрядних робіт за договорами з ПП НВП «Енергія Сервіс»; банківськими виписками про перерахування ПП НВП «Енергія Сервіс» ТзОВ «Стривігор» за виконані роботи за грудень 2009 року в сумі 32114,70 грн. та в сумі 36758,70 грн. відповідно (т.1 а.с.186-187); податковими накладними, виданими ТзОВ «Стривігор» ПП НВП «Енергія Сервіс» від 30.12.2009р. на загальну суму 68 873,40 грн. (т.1 а.с.188-189).

Вищевказані господарські операції відповідали тим видам діяльності, що здійснювали ці суб'єкти господарювання відповідно до наданих їм в установленому законом порядку дозвільних документів .

Доводи апелянта про невідповідність актів здачі - приймання виконаних робіт з ТзОВ «Союз Плюс Сервіс» у зв»язку з їх невідповідністю Наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року № 554 та наказу Держбуду від 17.06.2003 року №85 є безпідставними, оскільки встановлені вимоги щодо їх форми підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи, що здійснюються за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності, а по об'єктах, будівництво по яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.

Оскільки акти були оформлені на виконання договору підряду між суб'єктами господарювання приватної форми власності, застосування встановлених типових форм первинних облікових документів у будівництві не є обов»язковим.

Відсутність у договорах підряду регламентації порядку залучення субпідрядників не є доказом нікчемності договорів субпідряду.

Згідно договору купівлі-продажу від 10 серпня 2010 року позивач придбав у ТзОВ «Екопласт Львів» будівельні матеріали.

Факт отримання щебеню за договором підтверджено видатковою накладною № 1808 від 14 серпня 2010 року, податковою накладною № 1692 від 14 серпня 2010 року (т.1 а.с. 39), а його перевезення підтверджується договором оренди транспортного засобу (т.1 а.с. 202); подорожнім листом №12 від 14.08.2010 року (т.1 а.с. 221) та товарно-транспортною накладною № 17 від 14.08.2010 року (т. 1 а.с. 38).

У подальшому придбаний позивачем у ТзОВ «Екопласт Львів» щебінь був використаний для виконання ремонтних робіт по реконструкції дороги в м. Дрогобичі на замовлення Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради, підтвердженням чого є акт приймання виконаних підрядних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2010 року (т.1 а.с. 40-44).

Згідно довідки Контрольно-ревізійного управління від 15.04.2011 року порушень витрат на матеріали та трудові ресурси при виконанні ТзОВ «Стривігор» ремонтних робіт по реконструкції дороги щодо використання щебеню в кількості 25 м. куб. не встановлено (т.1 а.с. 196-197).

Відповідачем не надано доказів, що укладені позивачем правочини були спрямовані на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

Посилання податкового органу на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року, якою закрито кримінальну справу №1-104/11 суд першої інстанції правильно відхилив, оскільки цим судовим рішенням не встановлено факту укладання ТзОВ «Стривігор» фіктивних договорів.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про підтвердження позивачем правильності формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій ТзОВ «Стривігор» з ТзОВ «Союз плюс сервіс», та з ТзОВ «Екопласт Львів» по придбанню послуг та товарно-матеріальних цінностей й використання їх в господарській діяльності позивача та спростовують висновки податкового органу про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість коштів по взаєморозрахунках з цими контрагентами в період, охоплений перевіркою.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200,205, 206 КАС України,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Дрогобицької об»єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Львівській області відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року в адміністративній справі №2а-3212/12/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стривігор» до Дрогобицької об»єднаної державної податкової інспекції Львівської області про скасування податкових повідомлень - рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на судове рішення подається відповідно до статті 212 КАС України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді Н.М. Судова-Хомюк

І.В. Глушко