Постанова

від 23.08.2012 по справі 2а-1670/4485/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2012м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4485/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

при секретарі - Курбалі А.В.,

за участю:

представника позивача - Порхун В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Іділія" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

06 липня 2012 року Приватне підприємство "Іділія" (надалі - позивач, ПП "Іділія") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 12.03.2012 №0004082301/100, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі в розмірі 20 213 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 919 грн. та №0004042301/99, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем в розмірі 51 888 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог посилалися на незгоду із висновками перевірки, що набрала форму акту від 23.02.12 № 981/23-308/13965584. Пояснювали, що господарські операції по поставці товару між позивачем і ТОВ "Промислова група ДФМ" мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліку підприємства. Звертали увагу на те, що при проведенні перевірки не досліджувався товарний поток між позивачем та ТОВ "Промислова група ДФМ", а саме які основні засоби використовувалися при транспортуванні товарно-матеріальних цінностей, кому вони належать, яке саме підприємство понесло витрати на їх транспортування, а також рух придбаних товарно-матеріальних цінностей у виробничому процесі ПП "Іділія".

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, клопотань суду не надав. У наданих письмових запереченнях відповідач заперечував проти позовної заяви, просив відмовити у її задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень посилався на правомірність висновків позапланової виїзної перевірки позивача.

Відповідно до п. 4 ст. 128 цього ж Кодексу у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Іділія" (ідентифікаційний код 13965584) зареєстроване 28.01.1998 виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, номер запису про державну реєстрацію 1 585 120 0000 003668, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи А00 № 682064. Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 19.02.1998 та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 23550683 від 13 вересня 2001 року.

Згідно довідки з ЄДРПОУ серії АБ № 492657, виданої Управлінням статистики у м. Кременчуці 03.04.2012, позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 14.12 - виробництво робочого одягу, 46.11 - діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.42 - оптова торгівля одягом та взуттям, 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля, 47.82 - роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям.

В період з 13 лютого 2012 року по 17 лютого 2012 року Кременчуцькою ОДПІ на підставі направлення від 13.02.2012 року №958/000958, відповідно до наказу Кременчуцької ОДПІ від 13.02.2012 року №728, було проведено виїзну позапланову перевірку ПП "Іділія" з питання правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з ТОВ "Промислова група ДМФ" (код ЄДРПОУ 30661533) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, яка набрала форму акту від 23 лютого 2012 року № 981/23-308/19365584.

Перевіркою встановлено, що позивач у березні, квітні, травні, червні та жовтні 2011 року мав господарські правовідносини із ТОВ "Промислова група ДМФ", а саме позивачем, на підставі укладеного договору від 01.03.2011 №05, було отримано від ТОВ "Промислова група ДМФ" товарно-матеріальні цінності.

На виконання умов вищевказаного договору було надано наступні первинні документи: рахунки та накладні від 04.03.2011 №45, від 05.04.2011 №118, від 10.05.2011 №171, №256, від 14.10.2011 №662-1.

Всього у перевіряємий період придбано товару на суму 121280,34 грн., в т.ч. ПДВ - 20213,39 грн.

Оплата проведена через розрахунковий рахунок згідно платіжних доручень: №140 від 11.05.2011 на суму 12404,68 грн., №229 від 11.07.2011 на суму 8000,00 грн., №276 від 08.08.2011 на суму 25147,80 грн., №263 від 28.07.2011 на суму 14130,06 грн., №317 від 31.08.2011 на суму 9000,00 грн., №7 від 12.01.2012 на суму 46020,00 грн., всього на суму 114702,54 грн.

В бухгалтерському обліку придбання товару відображається бухгалтерськими проводками по рахунку 631 "розрахунки з постачальниками" Дт 201 "матеріали", Дт 64 "ПДВ".

В податковому обліку вартість придбаних послуг віднесено до складу валових витрат у рядку 04.1 Декларації податок на прибуток підприємства у 1 кварталі 2011 року та рядку 05.1 Декларації "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" у 2 та 4 кварталах 2011 року. Всього до складу валових витрат віднесено 101067 грн.

До складу податкового кредиту позивачем віднесено суму 20213 грн. відповідно до виписаних податкових накладних: від 04.03.2011 №9 (нитки, логотип, гудзики, застібки, тьосьма) на суму 20404,68 грн., в т.ч. ПДВ 3400,78 грн., від 05.04.2011 №15 (двонитка, логотип, нитки, брезент, плівка, бязь відбілена, гладь плащова, стрічка) на суму 25147,80 грн., в т.ч. ПДВ 4191,30 грн., від 11.05.2011 №23 (полотно трикотажне, брезент водостійкий, стрейч на манжети, грета тканина) на суму 14130,06 грн., в т.ч. ПДВ 2355,01 грн., від 10.06.2011 №32 (двунитка сувора, логотип, брезент водостійкий, черевики) на суму 15577,80 грн., в т.ч. ПДВ 2596,30 грн., від 14.10.2011 №51 (двунитка сувора, логотип, брезент вогнегасний, плівка, чоботи робочі) на суму 46020,00 грн., в т.ч. ПДВ 7670,00 грн., всього на суму 121280,34 грн., в т.ч. 20213,39 грн.

Дані податкові накладні відображені у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за березень, квітень, травень, червень та жовтень 2011 року.

Як слідує зі змісту акта перевірки, відповідно до баз даних ДПС податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки ТОВ "Промислова група ДФМ" (акт Кременчуцької ОДПІ № 796/23-309/30661533 від 13.02.12 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Промислова група ДФМ" з питань правильності, повноти та нарахування сум податку на додану вартість та податку на прибуток за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад 2011 року на підставі статті 79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI"), встановлено укладення цивільно-правових відносин, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Отже підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Кременчуцькою ОДПІ прийнято рішення від 17.11.201 року №323 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Промислова група ДФМ".

Згідно з даними податкової звітності (форма 1-ДФ), поданої до Кременчуцької ОДПІ, загальна чисельність працюючих на ТОВ "Промислова група ДФМ" за І квартал 2011 року склала 1 особа.

Таким чином, перевіряючі прийшли до висновку про нікчемність договору № 05 від 01.03.2011 року, укладеного між ПП "Іділія" та ТОВ "Промислова група ДФМ".

Виходячи з викладеного, перевіркою встановлено, що позивачем було порушено вимоги підпунктів 4.1.1, 4.1.6, пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за І, ІІ та IV квартали 2011 року на загальну суму 51888,00 грн., в т.ч. за 1 квартал 2011 року - 9352 грн., 2 квартал 2011 року - 23130 грн., 4 квартал 2011 року - 19406 грн. та пункти 198.1, 198.6 статті 198, пункти 201.6, 201.10 статі 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 20213 грн., в т.ч. по періодах: березень 2011 року на суму 3401,00 грн., квітень 2011 року на суму 4191,00 грн., травень 2011 року на суму 2355,00 грн., червень 2011 року - 2596,00 грн., жовтень 2011 року на суму 7670,00 грн.

На підставі акта перевірки від 23 лютого 2012 року № 981/23-308/19365584 позивачем винесено податкові повідомлення-рішення від 12 березня 2012 року № 0004082301/100, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 20213,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1919,00 грн. та № 0004042301/99, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 51888,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 01,00 грн.

Із даними рішеннями позивач не погодився та оскаржив їх до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У перевіряємому періоді порядок обчислення податку на прибуток підприємств визначався Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції, що була чинною станом на момент виникнення правовідносин (надалі -Закон про прибуток).

Згідно ст. 3 цього Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

За змістом пункту 5.1. ст. 5 Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, зазначений пункт 5.1 повинен тлумачитись у системному зв'язку з пунктом 1.32 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат , сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці , у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пункт 5.2 Закону про прибуток містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3 - перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов'язані вони із господарською діяльністю платника податків.

Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства випливає, що до складу валових витрат належать лише витрати, які прямо передбачені Законом, що використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства, та не зазначені в переліку пункту 5.3 статті 5 вищевказаного Закону, а визначальною ознакою для віднесення витрат до складу валових вважається безпосереднє використання реально придбаних товарів (робіт послуг) у господарській діяльності, а саме: у підготовці, організації та веденні виробництва, продажу продукції (робіт, послуг) та охороні праці і належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат.

Згідно абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З 01.01.2011 порядок обчислення і сплати податку на додану вартість врегульовано Податковим кодексом України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка повинна містити обов'язкові реквізити, визначені цією ж нормою.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на викладене, необхідною умовою для виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, за наявності належно оформлених податкових накладних.

Як вбачається із змісту акту перевірки позивачем було надано в ході проведення перевірки всі необхідні первинні документи по оформленню вище перелічених господарських операцій, які мали всі необхідні реквізити для надання їм юридичної доказовості, та які були повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Вся первинна документація оглянута судом та в копіях приєднана до матеріалів справи.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ПП "Іділія" (Покупець) та ТОВ "Промислова група ДФМ" (Постачальник) 01 березня 2011 року укладено договір № 05, згідно умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар у відповідному асортименті, кількості, по цінам, в порядку та на умовах, визначених Договором, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. (а.с. 16).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем до матеріалів справи надано копії податкових накладних від 04.03.2011 №9 на суму 20404,68 грн., в т.ч. ПДВ 3400,78 грн., від 05.04.2011 №15 на суму 25147,80 грн., в т.ч. ПДВ 4191,30 грн., від 11.05.2011 №23 на суму 14130,06 грн., в т.ч. ПДВ 2355,01 грн., від 10.06.2011 №32 на суму 15577,80 грн., в т.ч. ПДВ 2596,30 грн., від 14.10.2011 №51 на суму 46020,00 грн., в т.ч. ПДВ 7670,00 грн., всього на суму 121280,34 грн., в т.ч. 20213,39 грн. (а.с. 23-27).

Зазначені податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою ТОВ "Промислова група ДФМ" та включені до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за березень, квітень, травень, червень та жовтень 2011 року, що сторонами у справі не заперечується.

Як встановлено перевіркою, на підставі вищезазначених податкових накладних позивачем було включено до складу податкового кредиту на загальну суму 20213,39 грн., в т.ч. за березень 2011 року - 3401,00 грн., квітень 2011 року - 4191,00 грн., травень 2011 року - 2355,00 грн., червень 2011 року - 2596,00 грн., жовтень 2011 року - 7670,00 грн.

Фактична поставка товарно-матеріальних цінностей здійснювалася ОСОБА_2 на підставі договору на транспортне обслуговування від 24.01.2011 (а.с. 245 том 1) та підтверджується подорожніми листами (а.с. 31 -35 том 1).

Як пояснив представник позивача в ході судового розгляду, перевезення придбаного товару здійснювалося за допомогою автомобіля FAW, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який ОСОБА_2 належить на праві користування (копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на а.с. 244 том 1).

Згідно письмових пояснень ОСОБА_2 (а.с. 27 том 2) товар ним було отримано зі складів за адресою м. Кременчук вул. 40 років Жовтня, 2/7 та перевезено на орендоване ПП "Іділія" адміністративно-виробниче приміщення за адресою м. Кременчук вул. Маяковського, 29/2 (договір оренди від 07.04.2011, укладеного між ПП "Іділія" та ОСОБА_2 - а.с. 237 том 1), згідно довіреностей на отримання ТМЦ, зареєстрованих у Книзі реєстрації довіреностей, звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та чеків на отримання пального (а.с. 36 -39 том 1, а.с. 1-10 том 2).

Товар в повному обсязі був оприбуткований на складі позивача, що підтверджується прибутковими накладними від 04.0.2011 №18, від 05.04.2011 №29, від 11.05.2011 №53, від 10.06.2011 №76, від 14.10.2011 №140 та накладними - вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів ( а.с. 52-60, 246 -250 том 1), а операції по його поставці в повному обсязі відображені в бухгалтерському обліку позивача, що не заперечується відповідачем.

Позивачем до матеріалів справи надано оборотні відомості по руху товару по постачальнику ТОВ "Промислова група ДФМ" за березень-червень 2011 та жовтень 2011 року, згідно яких відображено прихід та розхід товару по вказаному постачальнику (т.1, а.с. 45-51).

Аналізуючи вищевказані первинні бухгалтерські документи, суд дійшов висновку, що вони мають всі необхідні реквізити для встановлення змісту, обсягу господарських операцій, осіб, які безпосередньо приймали участь у їх здійсненні, та інші встановлені вимогами законодавства до первинних документів для надання їм юридичної доказовості.

Як було встановлено перевіркою відповідача та підтверджено в ході судового розгляду оплата позивачем вартості придбаних у ТОВ "Промислова група ДФМ" товарно-матеріальних цінностей, проведена в повному обсязі.

На запит суду від 02.08.2012 № 2/2а-1670/4485/12 про підтвердження взаємовідносин у вищевказані періоди із позивачем, ТОВ "Промислова група ДФМ" надано відповідь від 10.08.2012 (а.с. 19 том 2) за підписом директора Демент'єва О.В., якою підтверджено взаємовідносини із ТОВ "Промислова група ДФМ".

Також необхідно зазначити, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності ПП "Іділія", зокрема є: виробництво робочого одягу, оптова торгівля одягом та взуттям. А зі змісту акта документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Промислова група ДФМ" №796/23-309/30661533 від 13.02.12 року судом встановлено, що основним видом господарської діяльності останнього, крім іншого, є інші види оптової торгівлі.

Отже, придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей відповідає меті та змісту господарської діяльності товариства та узгоджується з основним видом господарської діяльності його контрагента.

На підтвердження зв'язку із своєю господарською діяльністю операцій по придбанню у ТОВ "Промислова група ДФМ" товару позивачем надано накладні на передачу готової продукції із підрозділу - виробництво, на основний склад (а.с. 61-60 том 1), що підтверджує використання його в господарській діяльності позивача та подальшої реалізації готової продукції іншим контрагентам із підтвердженням видатковими накладними (а.с. 70-78 том 1).

Із матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору, його виконання та видачі податкових накладних, ТОВ "Промислова група "ДФМ" мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке на момент виникнення спірних відносин не було анульовано.

Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на доведеність позивачем зв'язку здійснених господарських операцій із ТОВ "Промислова група "ДФМ"із своєю господарською діяльністю та наявність всіх необхідних первинних документів, суд дійшов висновку про помилковість висновків перевірки щодо допущених позивачем порушень податкового законодавства, зафіксованих вищезгаданим актом перевірки, а відтак позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит у відповідних податкових періодах із врахуванням результатів вищезазначених господарських операцій із ТОВ "Промислова група "ДФМ".

Доводи відповідача про те, що згідно податкової звітності у ТОВ "Промислова група "ДФМ" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, суд оцінює критично, у зв'язку з тим, що ТОВ "Промислова група "ДФМ" не було виробником поставлених позивачу товарів, а виступало посередником, такий вид діяльності, як оптова торгівля, не завжди вимагає від суб'єкта господарської діяльності наявності сировини, матеріалів, виробничого обладнання, оскільки торгівля може здійснюватися готовою продукцією, а трудові ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових угод.

Посилання Кременчуцької ОДПІ в акті перевірки позивача як на підставу для встановлення порушень у веденні бухгалтерського та податкового обліку ПП "Іділія" на акт позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Промислова група "ДФМ" №796/23-309/30661533 від 13.02.12 року, яким угоди укладені останнім визнано нікчемними, також судом оцінюються критично.

Із висновків вказаного акту перевірки ТОВ "Промислова група "ДФМ" судом встановлено, що даний акт був складений за результатами позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Промислова група "ДФМ", якою встановлено укладення цивільно-правових відносин, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, зокрема, ТОВ "МК-75, ТОВ "СВ Кароліна", ДП "Промзіс-центр", ПТЕП "Автотрансекспедиція", які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а господарські операції ТОВ "Промислова група "ДФМ" із ПП "Іділія" не охоплювалися зазначеною перевіркою та оцінка первинним документам по їх оформленню не надавалася (а.с. 191 -219 том 1).

Тому, перевіряючими безпідставно було покладено цей акт в основу перевірки ПП "Іділія" по взаємовідносинам із ТОВ "Промислова група "ДФМ".

Що стосується посилань податкової інспекції на нікчемність договору від 01.03.2011 року №005 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Нікчемність зазначених правочинів пов'язується відповідачем із не підтвердженням фактичного здійснення поставки позивачу по ланцюгу постачання від ПП "Індбуд", що на думку перевіряючих свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків та порушення публічного порядку укладення договору.

Однак, вищезазначені обставини Цивільним кодексом України не визначаються як підстави для визнання угод нікчемними.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Частиною 3 ст. 228 ЦК України, встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий

правочин може бути визнаний недійсним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з тим, судом встановлено, що договір, укладений між позивачем та ТОВ "Промислова група "ДФМ", не визнавався судом недійсним.

Отже, відповідач зробивши висновок в акті перевірки про нікчемність правочину, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Таким чином, висновки перевірки позивача по взаємовідносинам із ТОВ "Промислова група "ДФМ" не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Інших порушень правил формування валових витрат та податкового кредиту відповідачем не наведено, а судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що висновки акту не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, а оскаржувані податкові повідомлення -рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є неправомірними та підлягають скасуванню.

Отже, адміністративний позов ПП "Іділія" підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що податкові повідомлення-рішення є правовими актами індивідуальної дії, та згідно ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі їх неправомірності, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, натомість визнати їх протиправними та скасувати.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Іділія" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення №0004082301/100 від 12 березня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 20 213 грн. (двадцять тисяч двісті тринадцять гривень), за штрафними (фінансовими) санкціями 1 919 грн. (одна тисяча дев'ятсот дев'ятнадцять гривень).

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення №0004042301/99 від 12 березня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 51 888 грн. (п'ятдесят одна тисяча вісімсот вісімдесят вісім гривень), за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн. (одна гривня).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Іділія" витрати зі сплати судового збору в розмірі 740,21 грн. (сімсот сорок гривень двадцять одна копійка).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 28 серпня 2012 року.

Суддя Л.О. Єресько