Ухвала

від 07.11.2012 по справі 2а-1670/4485/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2012 р.Справа № 2а-1670/4485/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.08.2012р. по справі № 2а-1670/4485/12

за позовом Приватного підприємства "Іділія"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про визнання нечинних податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Іділія" (надалі - позивач, ПП "Іділія") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 12.03.2012 №0004082301/100, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі в розмірі 20 213 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 919 грн. та №0004042301/99, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем в розмірі 51 888 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн.

Постановою суду першої інстанції адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Приватне підприємство "Іділія" (ідентифікаційний код 13965584) зареєстроване 28.01.1998 виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, номер запису про державну реєстрацію 1 585 120 0000 003668, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи А00 № 682064. Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 19.02.1998 та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 23550683 від 13 вересня 2001 року.

Згідно довідки з ЄДРПОУ серії АБ № 492657, виданої Управлінням статистики у м. Кременчуці 03.04.2012, позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 14.12 - виробництво робочого одягу, 46.11 - діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.42 - оптова торгівля одягом та взуттям, 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля, 47.82 - роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям.

В період з 13 лютого 2012 року по 17 лютого 2012 року Кременчуцькою ОДПІ на підставі направлення від 13.02.2012 року №958/000958, відповідно до наказу Кременчуцької ОДПІ від 13.02.2012 року №728, було проведено виїзну позапланову перевірку ПП "Іділія" з питання правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з ТОВ "Промислова група ДМФ" (код ЄДРПОУ 30661533) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, яка набрала форму акту від 23 лютого 2012 року № 981/23-308/19365584.

Перевіркою встановлено, що позивач у березні, квітні, травні, червні та жовтні 2011 року мав господарські правовідносини із ТОВ "Промислова група ДМФ", а саме позивачем, на підставі укладеного договору від 01.03.2011 №05, було отримано від ТОВ "Промислова група ДМФ" товарно-матеріальні цінності.

На виконання умов вищевказаного договору було надано наступні первинні документи: рахунки та накладні від 04.03.2011 №45, від 05.04.2011 №118, від 10.05.2011 №171, №256, від 14.10.2011 №662-1.

Всього у перевіряємий період придбано товару на суму 121280,34 грн., в т.ч. ПДВ - 20213,39 грн.

Оплата проведена через розрахунковий рахунок згідно платіжних доручень: №140 від 11.05.2011 на суму 12404,68 грн., №229 від 11.07.2011 на суму 8000,00 грн., №276 від 08.08.2011 на суму 25147,80 грн., №263 від 28.07.2011 на суму 14130,06 грн., №317 від 31.08.2011 на суму 9000,00 грн., №7 від 12.01.2012 на суму 46020,00 грн., всього на суму 114702,54 грн.

В бухгалтерському обліку придбання товару відображається бухгалтерськими проводками по рахунку 631 "розрахунки з постачальниками" Дт 201 "матеріали", Дт 64 "ПДВ".

В податковому обліку вартість придбаних послуг віднесено до складу валових витрат у рядку 04.1 Декларації податок на прибуток підприємства у 1 кварталі 2011 року та рядку 05.1 Декларації "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" у 2 та 4 кварталах 2011 року. Всього до складу валових витрат віднесено 101067 грн.

До складу податкового кредиту позивачем віднесено суму 20213 грн. відповідно до виписаних податкових накладних: від 04.03.2011 №9 (нитки, логотип, гудзики, застібки, тьосьма) на суму 20404,68 грн., в т.ч. ПДВ 3400,78 грн., від 05.04.2011 №15 (двонитка, логотип, нитки, брезент, плівка, бязь відбілена, гладь плащова, стрічка) на суму 25147,80 грн., в т.ч. ПДВ 4191,30 грн., від 11.05.2011 №23 (полотно трикотажне, брезент водостійкий, стрейч на манжети, грета тканина) на суму 14130,06 грн., в т.ч. ПДВ 2355,01 грн., від 10.06.2011 №32 (двунитка сувора, логотип, брезент водостійкий, черевики) на суму 15577,80 грн., в т.ч. ПДВ 2596,30 грн., від 14.10.2011 №51 (двунитка сувора, логотип, брезент вогнегасний, плівка, чоботи робочі) на суму 46020,00 грн., в т.ч. ПДВ 7670,00 грн., всього на суму 121280,34 грн., в т.ч. 20213,39 грн.

Дані податкові накладні відображені у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за березень, квітень, травень, червень та жовтень 2011 року.

Як слідує зі змісту акта перевірки, відповідно до баз даних ДПС податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки ТОВ "Промислова група ДФМ" (акт Кременчуцької ОДПІ № 796/23-309/30661533 від 13.02.12 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Промислова група ДФМ" з питань правильності, повноти та нарахування сум податку на додану вартість та податку на прибуток за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад 2011 року на підставі статті 79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI"), встановлено укладення цивільно-правових відносин, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Отже підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Кременчуцькою ОДПІ прийнято рішення від 17.11.201 року №323 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Промислова група ДФМ".

Згідно з даними податкової звітності (форма 1-ДФ), поданої до Кременчуцької ОДПІ, загальна чисельність працюючих на ТОВ "Промислова група ДФМ" за І квартал 2011 року склала 1 особа.

Таким чином, перевіряючі прийшли до висновку про нікчемність договору № 05 від 01.03.2011 року, укладеного між ПП "Іділія" та ТОВ "Промислова група ДФМ".

Виходячи з викладеного, перевіркою встановлено, що позивачем було порушено вимоги підпунктів 4.1.1, 4.1.6, пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за І, ІІ та IV квартали 2011 року на загальну суму 51888,00 грн., в т.ч. за 1 квартал 2011 року - 9352 грн., 2 квартал 2011 року - 23130 грн., 4 квартал 2011 року - 19406 грн. та пункти 198.1, 198.6 статті 198, пункти 201.6, 201.10 статі 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 20213 грн., в т.ч. по періодах: березень 2011 року на суму 3401,00 грн., квітень 2011 року на суму 4191,00 грн., травень 2011 року на суму 2355,00 грн., червень 2011 року - 2596,00 грн., жовтень 2011 року на суму 7670,00 грн.

На підставі акта перевірки від 23 лютого 2012 року № 981/23-308/19365584 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 12 березня 2012 року № 0004082301/100, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 20213,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1919,00 грн. та № 0004042301/99, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 51888,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 01,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, а оскаржувані податкові повідомлення -рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

У перевіряємому періоді порядок обчислення податку на прибуток підприємств визначався Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції, що була чинною станом на момент виникнення правовідносин (надалі -Закон про прибуток).

Відповідно до ст. 3 цього Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1. ст. 5 Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, зазначений пункт 5.1 повинен тлумачитись у системному зв'язку з пунктом 1.32 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пункт 5.2 Закону про прибуток містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3 - перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов'язані вони із господарською діяльністю платника податків.

Отже, зі змісту викладених положень законодавства вбачається, що до складу валових витрат належать лише витрати, які прямо передбачені Законом, що використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства, та не зазначені в переліку пункту 5.3 статті 5 вищевказаного Закону, а визначальною ознакою для віднесення витрат до складу валових вважається безпосереднє використання реально придбаних товарів (робіт послуг) у господарській діяльності, а саме: у підготовці, організації та веденні виробництва, продажу продукції (робіт, послуг) та охороні праці і належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З 01.01.2011 порядок обчислення і сплати податку на додану вартість врегульовано Податковим кодексом України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка повинна містити обов'язкові реквізити, визначені цією ж нормою.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на викладене, необхідною умовою для виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, за наявності належно оформлених податкових накладних.

Як вбачається із змісту акту перевірки позивачем було надано в ході проведення перевірки всі необхідні первинні документи по оформленню вище перелічених господарських операцій, які мали всі необхідні реквізити для надання їм юридичної доказовості, та які були повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліках.

Як вбачається з матеріалів справи між ПП "Іділія" (Покупець) та ТОВ "Промислова група ДФМ" (Постачальник) 01 березня 2011 року укладено договір № 05, згідно умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар у відповідному асортименті, кількості, по цінам, в порядку та на умовах, визначених Договором, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. (а.с. 16).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем до матеріалів справи надано копії податкових накладних від 04.03.2011 №9 на суму 20404,68 грн., в т.ч. ПДВ 3400,78 грн., від 05.04.2011 №15 на суму 25147,80 грн., в т.ч. ПДВ 4191,30 грн., від 11.05.2011 №23 на суму 14130,06 грн., в т.ч. ПДВ 2355,01 грн., від 10.06.2011 №32 на суму 15577,80 грн., в т.ч. ПДВ 2596,30 грн., від 14.10.2011 №51 на суму 46020,00 грн., в т.ч. ПДВ 7670,00 грн., всього на суму 121280,34 грн., в т.ч. 20213,39 грн. (а.с. 23-27).

Зазначені податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою ТОВ "Промислова група ДФМ" та включені до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за березень, квітень, травень, червень та жовтень 2011 року.

Як встановлено перевіркою, на підставі вищезазначених податкових накладних позивачем було включено до складу податкового кредиту на загальну суму 20213,39 грн., в т.ч. за березень 2011 року - 3401,00 грн., квітень 2011 року - 4191,00 грн., травень 2011 року - 2355,00 грн., червень 2011 року - 2596,00 грн., жовтень 2011 року - 7670,00 грн.

Фактична поставка товарно-матеріальних цінностей здійснювалася ОСОБА_2 на підставі договору на транспортне обслуговування від 24.01.2011 (а.с. 245 том 1) та підтверджується подорожніми листами (а.с. 31 -35 том 1).

Перевезення придбаного товару здійснювалося за допомогою автомобіля FAW, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який ОСОБА_3 належить на праві користування (копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на а.с. 244 том 1).

Згідно письмових пояснень ОСОБА_2 (а.с. 27 том 2) товар ним було отримано зі складів за адресою м. Кременчук вул. 40 років Жовтня, 2/7 та перевезено на орендоване ПП "Іділія" адміністративно-виробниче приміщення за адресою м. Кременчук вул. Маяковського, 29/2 (договір оренди від 07.04.2011, укладеного між ПП "Іділія" та ОСОБА_2 - а.с. 237 том 1), згідно довіреностей на отримання ТМЦ, зареєстрованих у Книзі реєстрації довіреностей, звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та чеків на отримання пального (а.с. 36 -39 том 1, а.с. 1-10 том 2).

Товар в повному обсязі був оприбуткований на складі позивача, що підтверджується прибутковими накладними від 04.0.2011 №18, від 05.04.2011 №29, від 11.05.2011 №53, від 10.06.2011 №76, від 14.10.2011 №140 та накладними - вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів ( а.с. 52-60, 246 -250 том 1), а операції по його поставці в повному обсязі відображені в бухгалтерському обліку позивача.

Позивачем до матеріалів справи надано оборотні відомості по руху товару по постачальнику ТОВ "Промислова група ДФМ" за березень-червень 2011 та жовтень 2011 року, згідно яких відображено прихід та розхід товару по вказаному постачальнику (т.1, а.с. 45-51).

Аналізуючи вищевказані первинні бухгалтерські документи, колегія суддів дійшла висновку, що вони мають всі необхідні реквізити для встановлення змісту, обсягу господарських операцій, осіб, які безпосередньо приймали участь у їх здійсненні, та інші встановлені вимогами законодавства до первинних документів для надання їм юридичної доказовості.

Як було встановлено перевіркою відповідача оплата позивачем вартості придбаних у ТОВ "Промислова група ДФМ" товарно-матеріальних цінностей, проведена в повному обсязі.

На запит суду від 02.08.2012 № 2/2а-1670/4485/12 про підтвердження взаємовідносин у вищевказані періоди із позивачем, ТОВ "Промислова група ДФМ" надано відповідь від 10.08.2012 (а.с. 19 том 2) за підписом директора Демент'єва О.В., якою підтверджено взаємовідносини із ТОВ "Промислова група ДФМ".

Крім того, відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності ПП "Іділія", зокрема є: виробництво робочого одягу, оптова торгівля одягом та взуттям. А зі змісту акта документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Промислова група ДФМ" №796/23-309/30661533 від 13.02.12 року вбачається, що основним видом господарської діяльності останнього, крім іншого, є інші види оптової торгівлі.

Отже, придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей відповідає меті та змісту господарської діяльності товариства та узгоджується з основним видом господарської діяльності його контрагента.

На підтвердження зв'язку із своєю господарською діяльністю операцій по придбанню у ТОВ "Промислова група ДФМ" товару позивачем надано накладні на передачу готової продукції із підрозділу - виробництво, на основний склад (а.с. 61-60 том 1), що підтверджує використання його в господарській діяльності позивача та подальшої реалізації готової продукції іншим контрагентам із підтвердженням видатковими накладними (а.с. 70-78 том 1).

Із матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору, його виконання та видачі податкових накладних, ТОВ "Промислова група "ДФМ" мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке на момент виникнення спірних відносин не було анульовано.

Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на доведеність позивачем зв'язку здійснених господарських операцій із ТОВ "Промислова група "ДФМ" із своєю господарською діяльністю та наявність всіх необхідних первинних документів, колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновків перевірки щодо допущених позивачем порушень податкового законодавства, зафіксованих вищезгаданим актом перевірки, а відтак позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит у відповідних податкових періодах із врахуванням результатів вищезазначених господарських операцій із ТОВ "Промислова група "ДФМ".

Доводи відповідача про те, що згідно податкової звітності у ТОВ "Промислова група "ДФМ" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, колегія суддів не бере до уваги, оскільки ТОВ "Промислова група "ДФМ" не було виробником поставлених позивачу товарів, а виступало посередником, такий вид діяльності, як оптова торгівля, не завжди вимагає від суб'єкта господарської діяльності наявності сировини, матеріалів, виробничого обладнання, оскільки торгівля може здійснюватися готовою продукцією, а трудові ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових угод.

Посилання Кременчуцької ОДПІ в акті перевірки позивача як на підставу для встановлення порушень у веденні бухгалтерського та податкового обліку ПП "Іділія" на акт позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Промислова група "ДФМ" №796/23-309/30661533 від 13.02.12 року, яким угоди укладені останнім визнано нікчемними, також не приймаються до уваги колегією суддів.

Із висновків вказаного акту перевірки ТОВ "Промислова група "ДФМ" вбачається, що даний акт був складений за результатами позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Промислова група "ДФМ", якою встановлено укладення цивільно-правових відносин, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, зокрема, ТОВ "МК-75, ТОВ "СВ Кароліна", ДП "Промзіс-центр", ПТЕП "Автотрансекспедиція", які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а господарські операції ТОВ "Промислова група "ДФМ" із ПП "Іділія" не охоплювалися зазначеною перевіркою та оцінка первинним документам по їх оформленню не надавалася (а.с. 191 -219 том 1).

У зв'язку з чим, перевіряючими безпідставно було покладено цей акт в основу перевірки ПП "Іділія" по взаємовідносинам із ТОВ "Промислова група "ДФМ".

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Нікчемність зазначених правочинів пов'язується відповідачем із не підтвердженням фактичного здійснення поставки позивачу по ланцюгу постачання від ПП "Індбуд", що на думку перевіряючих свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків та порушення публічного порядку укладення договору.

Проте, вищезазначені обставини Цивільним кодексом України не визначаються як підстави для визнання угод нікчемними.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Частиною 3 ст. 228 ЦК України, встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з тим, договір укладений між позивачем та ТОВ "Промислова група "ДФМ", не визнавався судом недійсним.

Отже, відповідач зробивши висновок в акті перевірки про нікчемність правочину, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що висновки перевірки позивача по взаємовідносинам із ТОВ "Промислова група "ДФМ" не знайшли свого підтвердження, інших порушень правил формування валових витрат та податкового кредиту податковим органом не наведено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.08.2012р. по справі № 2а-1670/4485/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О. Судді (підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 12.11.2012 р.