Рішення

від 03.09.2012 по справі 5020-716/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2012 року справа № 5020-716/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

Спортивно-оздоровчий табір для дітей та молоді "СП МАРТ"

(86700, м. Харцизьк, вул. Вокзальна, 71, ідентифікаційний код 25096337)

до Регіонального відділення Фонду державного майна України

в Автономній Республіці Крим та у місті Севастополі

(99008, м. Севастополь, майдан Повсталих, 6, ідентифікаційний код 20677058)

про стягнення 145200,00 грн.,

за зустрічним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України

в Автономній Республіці Крим та у місті Севастополі

до Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивно-оздоровчий табір

для дітей та молоді "СП МАРТ"

за участю третьої особи Державного закладу Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Сонячний»Міністерства охорони здоров'я України (98676, АР Крим, м. Алупка, вул. Фрунзе, 19)

про стягнення заборгованості з орендної плати та штрафних санкції;

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Державного закладу Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Сонячний»Міністерства охорони здоров'я України (98676, АР Крим, м. Алупка, вул. Фрунзе, 19)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивно-оздоровчий табір для дітей та молоді "СП МАРТ"

про стягнення заборгованості з орендної плати та штрафних санкції у розмірі 226445,91 грн.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач за первісним позовом (ТОВ Спортивно-оздоровчий табір для дітей та молоді "СП МАРТ") - Мешковський А.П., директор, наказ № 1 від 01.03.2012;

Відповідач за первісним позовом (РВ ФДМУ в АРК та у місті Севастополі) - Овечкіна С.П., довіреність № 44 від 21.08.2012;

Третя особа (Державний заклад Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Сонячний" Міністерства охорони здоров'я України) - Яшина Л.О., довіреність № 114 від 01.08.2012.

Суть спору:

ТОВ Спортивно-оздоровчий табір для дітей та молоді "СП МАРТ" звернулося до суду з позовом до РВ ФДМУ в АР Крим та у місті Севастополі про стягнення 145200,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 18.02.201 по 13.03.2012 Регіональним відділенням Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі безпідставно зберігались грошові кошти позивача, сплачені останнім за об'єкт приватизації, та які не були повернуті відповідачем у зв'язку із скасуванням судового рішення про приватизацію об'єкта нерухомого майна.

Ухвалою від 03.07.2012 позовну заяву прийнято до провадження судом.

У порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач надав відзив на позовну заяву, зазначивши, що діючим законодавством України передбачено повернення коштів за об'єкт приватизації лише після його повторного продажу та при наявності рішення суду з цього приводу. Враховуючи відсутність такого рішення, відповідач просив суд відмовити у задоволенні вимог позивача (т.1, арк.с. 63-64).

13.07.2012 на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява РВ ФДМУ В АР Крим та у місті Севастополі до ТОВ Спортивно-оздоровчий табір для дітей та молоді "СП МАРТ" про стягнення заборгованості з орендної плати та штрафних санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням з боку відповідача за зустрічним позовом умов договору оренди від 25.12.1997 в частині сплати орендної плати у період з 25.02.2011 по 12.03.2012.

Ухвалою суду від 16.07.2012 зустрічну позовну заяву було прийнято для сумісного розгляду з первісним позовом у справі №5020-716/2012.

У порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України представник відповідача за зустрічним позовом надав відзив на позовну заяву, вважаючи вимоги зустрічного позову необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на те, що з моменту набрання чинності Додатковим рішенням Господарського суду міста Севастополя від 03.02.2011 до рішення суду від 07.10.2010 по справі №5020-12/116-2/187 та після сплати ТОВ «СП «Март»грошових коштів до Державного бюджету України відбулася приватизація державного майна, а дія Договору оренди державного майна від 25.12.1997 була припинена. Таким чином з 24.02.2011 по 13.03.2012 між сторонами не існувало орендних відносин, та відповідно у ТОВ «СП «Март»не було зобов'язань по сплаті орендної плати.

08.08.2012 третя особа (Державний заклад Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Сонячний»Міністерства охорони здоров'я України) у порядку статті 26 Господарського процесуального кодексу України звернулася до суду, заявивши самостійні вимоги на предмет спору, надавши позовну заяву, згідно з якою просила суд, як балансоутримувач нерухомого майна, стягнути з відповідача суму заборгованості за орендною платою, з огляду на те, що за договором оренди орендар перераховує орендну плату у співвідношенні 50% у Державний бюджет та 50% балансоутримувачу.

Позовні вимоги обґрунтовані несплатою ТОВ «СП «Март»орендної плати на користь балансоутримувача за період з 24.02.2011 по 13.03.2012.

Ухвалою суду від 08.08.2012 позовну заяву Державного закладу Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Сонячний»Міністерства охорони здоров'я України до Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивно-оздоровчий табір для дітей та молоді "СП МАРТ" про стягнення заборгованості з орендної плати та штрафних санкції у розмірі 226445,91 грн. було прийнято до розгляду судом, залучено Державний заклад Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Сонячний»Міністерства охорони здоров'я України до участі в справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

У судовому засіданні позивач за первісним позовом виклав зміст позовних вимог, просив позов задовольнити з підстав, вказаних в ньому, проти задоволення позовних вимог позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, заперечував.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) виклав зміст вимог зустрічного позову, просив його задовольнити в повному обсязі, у задоволенні первісного позову просив відмовити.

Представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору виклав зміст позову, просив його задовольнити в повному обсязі, у задоволенні первісного позову просив відмовити.

Розглянувши матеріали справі, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши в сукупності представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ:

26.12.1997 між Санаторієм «Сонячний»(орендодавець) та Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Март»(орендар) було укладено Договір оренди державного майна, узгоджений заступником міністра охорони здоров'я населення України (надалі Договір оренди) (т.1, арк.с. 78-82), за змістом якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння та користування корпуси 6, 8, 9, що знаходяться на балансі державного підприємства Санаторій «Сонячний»(АРК, м. Алупка, вул. Фрунзе, 19).

Вступ орендаря у володіння та користування майном настає з моменту підписання сторонами акту прийому передачі орендованого майна (п. 2.1 Договору оренди).

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою КМУ України від 04.10.1995 №786 і складає 3853 грн. у місяць та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Розмір орендної плати може бути переглянутий за вимогою однієї із сторін у випадку зміни методики, зміни централізованих цін та тарифів, і в інших випадках прямо передбачених законодавством України (п. 3.1, 3.3 Договору оренди).

Відповідно до п. 3.4 Договору оренди орендна плата та сплата комунальних послуг, перерахована несвоєчасно, або не в повному обсязі, стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Орендар зобов'язався, зокрема, своєчасно і в повному обсязі вносити орендодавцю орендну плату, а також сплату наданих комунальних послуг.

Договір діє з 01 січня 1998 року до 31 грудня 2007 року терміном на 10 років (п. 10.1 Договору оренди).

Дія договору оренди припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено, приватизації або викупу об'єкту оренди з обов'язковою участю орендаря. (п. 10.8 Договору).

08.01.2009 була укладена Додаткова угода №2 до Договору оренди від 25.12.1997, згідно з якою були внесені змини в преамбулу Договору оренди, та в якості орендодавця було вказано Регіональне відділення Фонду державного майна в АР Крим у місті Севастополі.

Також п. 3.6 Договору був викладений у наступній редакції: «Орендна плата перераховується у державний бюджет та балансоутримувачу в співвідношенні 50% на 50%, щомісячно, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, пропорційно співвідношенню, встановленому Кабінетом Міністрів України»(т.1, арк.с. 83-84).

Згідно з Додатковою угодою №3 від 27.02.2009 до Договору оренди від 25.12.1997 Договір оренди був відкладений у зміненій редакції (т.1, арк.с. 85-90).

Відповідно до розділу 3 Договору оренди, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 та складає без ПДВ за базовий місяць оренди (січень 2009 року) -21025,21 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата перераховується в державний бюджет та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% на 50% щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, пропорційно співвідношенню, встановленому Кабінетом Міністрів України (п. 3.5 Договору оренди).

Відповідно до п. 3.6 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації та стягується в бюджет та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.4 співвідношенні згідно з діючим законодавством України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

У випадку, якщо на дату уплати орендної плати заборгованість за нею складає в цілому не менш ніж 3 місяця, орендар також сплачує штраф в розмірі 10% від суми заборгованості. Нарахування пені за несвоєчасне або не в повному обсязі перерахування орендної плати припиняється через один рік з дати, коли орендна плата повинна бути сплачена.

Відповідно до п.п. 5.2, 5.8 Договору, орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату; щомісячно до 15 числа надавати орендодавцю інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України).

Відповідно до розділу 9 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством України.

Договір діє по 31.12.2017 включно (а. 10.1 Договору).

Взаємовідносини сторін, не врегульовані Договором регулюються діючим законодавством України (п. 10.11).

Додатковою угодою №4 про внесення змін до договору оренди нерухомого державного майна від 27.12.1997 було змінено розмір орендної плати, а саме зазначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, затвердженою постановою КМУ від 04.10.1995 №786 із змінами, в редакції постанови КМУ від 27.12.2006 №1846 та складає без ПДВ за перший місяць оренди (квітень 2009 року) 11439,80 грн. Відповідно до Постанови КМУ від 25.03.2009 №316, інструктивного листа ФДМУ від 22.04.2009 №10-16-5581, у період з 01.05.2009 по 01.01.2010 застосовується орендна ставка в розмірі 45% установленого об'єму, згідно з додатком 1-а до цієї Додаткової угоди та складає за базовий місяць -(травень 2009 року) 5147,90 грн. Розмір орендної плати, встановленої даною Додатковою угодою підлягає оплаті з 01.08.2009.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 07.10.2010 по справі №5020-12/116-2/187 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий табір для дітей та молоді "СП МАРТ" до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіки Крим та м. Севастополі про визнання права на викуп державного майна та зобов'язання укласти договір купівлі-продажу, позов було задоволено повністю, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий табір для дітей і молоді «СП МАРТ»право на викуп державного майна - групи інвентарних об'єктів: корпус № 6, загальною площею 1144,8 кв. м.; корпус № 8 загальною площею 338,0 кв. м.; корпус № 9 загальною площею 1696 кв. м., які розташовані за адресою: 98676, АР Крим, м. Алупка, відповідно: вул. М. В. Фрунзе, 19б; вул. М. В. Фрунзе, 18а; Паркове шосе, 1, що перебуває на балансі Спеціалізованого (спеціального) санаторію „Сонячний", зобов'язано Регіональне відділення Фонду держмайна України в АР Крим та м. Севастополі укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий табір для дітей і молоді «СП МАРТ» договір купівлі-продажу групи інвентарних об'єктів державного майна: корпусу № 6, загальною площею 1144,8 кв. м.; корпусу № 8 загальною площею 338,0 кв. м.; корпусу № 9 загальною площею 1696 кв. м., які розташовані за адресою: 98676, АР Крим, м. Алупка, відповідно: вул. М. В. Фрунзе, 19б; вул. М. В. Фрунзе, 18а; Паркове шосе, 1, орендованих ТОВ «Спортивно-оздоровчий табір для дітей і молоді «СП МАРТ», що підлягають продажу шляхом викупу у редакції доданої до клопотання ТОВ «Спортивно-оздоровчий табір для дітей і молоді «СП МАРТ»від 15.09.2010 року № 21/71.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.01.2011 у справі №5020-12/116-2/187 рішення суду міста Севастополя від 07.10.2010 було залишено без змін.

03.02.2011 Господарським судом міста Севастополя було винесено Додаткове рішення по справі №5020-12/116-2/187, яким було доповнено пункт 3 резолютивної частини рішення господарського суду міста Севастополя від 07.10.2010 в частині вказання умов, на яких договір купівлі-продажу вважається укладеним та викладено умови договору купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного майна, у тому числі будівлі (споруди, приміщення), що підлягає продажу шляхом викупу.

Згідно з платіжним дорученням від 18.02.2011 Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий табір для дітей і молоді «СП МАРТ»було перераховано на користь Державного бюджету України грошові кошті у розмірі 1099089,77 грн. за об'єкт приватизації у виконання ухвали Господарського суду міста Севастополя №5020-12/116-2/187 від 03.02.2011 (арк.с. 46).

24.02.2011 між РВ ФДМУ в АРК та м. Севастополі та ТОВ «Спортивно-оздоровчий табір для дітей і молоді «СП МАРТ»було підписано Акт приймання-передачі державного майна, згідно з яким, продавець передав, а покупець прийняв державне майно, а саме групу інвентарних об'єктів спальний корпус № 6, загальною площею 1144,8 кв. м.; корпусу № 8 загальною площею 338,0 кв. м.; корпусу № 9 загальною площею 1696 кв. м., які розташовані за адресою: 98676, АР Крим, м. Алупка, відповідно: вул. М. В. Фрунзе, 19б; вул. М. В. Фрунзе, 18а; Паркове шосе, 1 (т.1, арк.с. 47).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.06.2011 у справі №5020-12/116-2/187 додаткове рішення господарського суду міста Севастополя від 03.02.2011 було скасовано (т. 1, арк.с. 48-50).

Постановою Вищого господарського суду України від 06 квітня 2011 року у справі № 5020-12/116-2/187 Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.01.2011 та рішення господарського суду міста Севастополя від 07.10.2010 у справі №5020-12/116-2/187 було скасовано, справу №5020-12/116-2/187 було передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя в іншому складі суду.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 03.08.2011 у справі № 5020-12/116-2/187-719/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий табір для дітей та молоді "СП МАРТ" до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі про визнання права на викуп державного майна та зобов'язання укласти договір купівлі-продажу, у задоволенні позову було відмовлено повністю.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2011 року у справі № 5020-12/116-2/187-719/2011 рішення господарського суду міста Севастополя від 03.08.2011 було скасовано, прийняте нове рішення, а саме: позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий табір для дітей та молоді "СП Март" задоволено повністю, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий табір для дітей та молоді "СП Март" право на викуп державного майна - групи інвентарних об'єктів: корпусу № 6 загальною площею 1144,8 кв. м; корпусу № 8 загальною площею 338,0 кв.м; корпусу № 9 загальною площею 1696 кв.м, які розташовані за адресою: 98676, Автономна Республіка Крим, м. Алупка, відповідно: вул. Фрунзе, 19-б; вул. Фрунзе, 18-а; Паркове шосе, 1, що перебуває на балансі Спеціалізованого (спеціального) санаторію "Сонячний"; зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий табір для дітей та молоді "СП Март" договір купівлі-продажу групи інвентарних об'єктів державного майна: корпусу № 6 загальною площею 1144,8 кв. м; корпусу № 8 загальною площею 338,0 кв.м; корпусу № 9 загальною площею 1696 кв.м, які розташовані за адресою: 98676, Автономна Республіка Крим, м. Алупка, відповідно: вул. Фрунзе, 19-б; вул. Фрунзе, 18-а; Паркове шосе, 1, орендованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий табір для дітей та молоді "СП Март", що підлягають продажу шляхом викупу, у редакції договору купівлі-продажу, доданої до клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий табір для дітей та молоді "СП Март" від 15.09.2010 № 21/71.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.02.2012 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.11.2011р. у справі №5020-12/116-2/187-719/2011 було залишено без змін.

13.03.2012 між РВ ФДМУ в АР Крим та місті Севастополі (продавець) та ТОВ Спортивно-оздоровчий табір для дітей і молоді «СП МАРТ»(покупець) був укладений договір купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного майна, у тому числі будівлі (споруди, приміщення), що підлягає продажу шляхом викупу), за змістом якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти у власність державне майно, а саме: групу інвентарних об'єктів: нежитлову будівлю Державного закладу спеціалізованого (спеціального) санаторію «Сонячний», що складається із спального корпусу №6 (шість), літ. А, загальною площею 1114,8 кв.м, яка розташована за адресою: АР Крим, м. Ялта, м. Алупка, вул. Фрунзе (вул. Кірова), 19Б, нежитлову будівлю Державного закладу спеціалізованого санаторію «Сонячний», що складається зі спального корпусу №8, ілт. А, загальною площею 338,00 кв.м, яка розташована за адресою: АР Крим, м. Ялта, м. Алупка, вул. Фрунзе, 18а, нежитлову будівлю Державного закладу спеціалізованого санаторію «Сонячний», що складається зі спального корпусу №9, загальною площею 1696,0 кв.м, яка розташована за адресою: АР Крим, м. Ялта, м. Алупка, Паркове шосе, 1 (Об'єкт приватизації). Об'єкт приватизації знаходиться на балансі Державного закладу спеціалізований (спеціальний) санаторій «Сонячний», є державною власністю.

Покупець зобов'язався прийняти об'єкт приватизації, сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у договорі та зареєструвати договів купівлі-продажу об'єкту приватизації у КП Алупкінської міської Ради «Алупкінське бюро технічної інвентаризації».

Відповідно до п. 1.2 Договору купівлі-продажу право власності на об'єкт приватизації переходить до покупця з моменту підписання акту прийому-передачі, якій підписується у триденний термін після оплати повної вартості придбаного об'єкту приватизації.

Ринкова вартість об'єкту приватизації становить 1665503,77 грн.

Означений об'єкт приватизації продано за 1099089,77 грн., при цьому сума податку на додану вартість складає183181,63 грн. (п. 1.4 Договору).

Покупець зобов'язаний протягом 10 днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації Договору внести 183181,63 грн. податку на додану вартість за придбаний об'єкт приватизації.

Покупець зобов'язаний внести 915908,00 грн. за придбаний об'єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації Договору. Розрахунки за придбаний об'єкт приватизації здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування всієї суми зі свого рахунку на рахунок продавця (п. 2.1, 2.2 Договору купівлі-продажу).

Відповідно до п. 2.4 Договору Покупець та Продавець підтверджують факт розрахунку між покупцем та продавцем за придбання об'єкту приватизації згідно з платіжним дорученням від 18.02.2011 щодо перерахунку грошових коштів за об'єкт приватизації на суму 1099089,77 грн. до Державного бюджету на розрахунковий рахунок продавця 37185500900001 у банку ГУДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 20677058.

Передача об'єкта приватизації продавцем та прийняття об'єкта приватизації покупцем засвідчується актом прийому-передачі, якій підписується сторонами (п. 4.2 Договору купівлі-продажу).

13.03.2012 між РВ ФДМУ в АР Крим та м. Севастополі та ТОВ «Спортивно-оздоровчий табір для дітей і молоді «СП МАРТ»було підписано акт приймання-передачі державного майна -групи інвентарних об'єктів - корпус № 6, загальною площею 1144,8 кв. м.; корпусу № 8 загальною площею 338,0 кв. м.; корпусу № 9 загальною площею 1696 кв. м., які розташовані за адресою: 98676, АР Крим, м. Алупка, відповідно: вул. М. В. Фрунзе, 19б; вул. М. В. Фрунзе, 18а; Паркове шосе, 1 (т.1, арк.с. 59).

Також у акті приймання-передачі майна зазначено, що у зв'язку із скасуванням постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2011 рішення господарського суду міста Севастополя від 07.10.2010 у справі №5020-12/116-2/187 визнано Акт приймання-передачі державного майна від 24.02.2011 скасованим з 24.02.2011 (т.1, арк.с. 59).

Враховуючи те, що позивач за первісним позовом отримав у власність нерухоме майно лише 13.03.2012, що підтверджується актом приймання-передачі державного майна, а грошові кошти -вартість майна були сплачені позивачем 18.02.2011 до Державного бюджету України та не були повернути відповідачем за первісним позовом позивачу за первісним позовом, позивач вважає, що в період з 18.02.2011 по 13.03.2012 відповідачем за первісним позовом безпідставно зберігались його грошові, що і стало підставою для звернення позивача за первісним позовом до суду з позовом до відповідача про стягнення з нього 145200,00 грн. - суму, яку позивач отримав би у випадку розміщення депозиту в сумі 1099089,77 грн. у банківську установу, як відсоткі за депозитом банку.

З огляду на те, що за період з 25.02.2011 по 12.03.2012 (до укладення сторонами Договору купівлі-продажу) об'єкт нерухомого майна перебував у ТОВ Спортивно-оздоровчий табір для дітей і молоді «СП МАРТ»у користуванні на умовах оренди за договором оренди від 25.12.1997 та орендарем не сплачувалась орендна плата, Орендодавець (позивач за зустрічним позовом) та балансоутримувач (третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору) звернулись до суду з вимогами до орендаря про стягнення орендної плати за означений період, а також сум пені та штрафу за порушення виконання зобов'язань за договором оренди.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги первісного позову такими, що не підлягають задоволенню, вимоги зустрічного позову такими що підлягають повному задоволенню, а вимоги третьої особи -підлягаючими частковому задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Платіжним дорученням від 18.02.2011 Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий табір для дітей і молоді «СП МАРТ» було перераховано на користь Державного бюджету України грошові кошті у розмірі 1099089,77 грн. в якості оплати за об'єкт приватизації на підставі Рішення Господарського суду міста Севастополя від 07.10.2010 по справі №5020-12/116-2/187 та додаткового рішення від 03.02.2011.

Однак, у зв'язку із скасуванням постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2011 рішення господарського суду міста Севастополя від 07.10.2010 у справі №5020-12/116-2/187, право власності на об'єкт приватизації покупець набув лише 13.03.2012 (укладено акт приймання-передачі державного майна між сторонами за Договором купівлі-продажу) (т.1, арк.с. 59).

Грошові кошти у розмірі 1099089,77 грн. сплачені 18.02.2011 позивачем за первісним позовом не поверталися йому з Державного бюджету України та були враховані Регіональним відділенням Фонду державного майна України в АРК та місті Севастополі в якості оплати за придбання об'єкту приватизації за договором купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного майна від 13.03.2012.

Таким чином позивач вважає, що грошові кошти з 18.02.2011 по 13.03.2012 безпідставно зберігалися відповідачем за первісним позовом.

Наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави унормовано главою 83 Цивільного кодексу України . Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави - безпідставно набуте майно, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття (зберігання) майна однією особою за рахунок іншої особи.

Згідно з частиною 3 статті 198 Господарського кодексу України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Позивачем представлено суду лист Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» №HRI -54.3/55 від 01.03.2012 з інформацією про процентні ставки за депозитами, що діяли станом на 18.03.2011 в ПАТ «ПУМБ», а саме - 13,2 річних (ставки за депозитами) та 20,5 річних (процентні ставки по кредитам для корпоративних клієнтів) (т.1, арк.с. 60).

Означені данні (ставки за депозитами) були взяті позивачем при здійсненні розрахунку процентів за зберігання грошів відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем за первісним позовом, між сторонами не існує договору, яким було визначено розмір процентів за користування чужими коштами у сумі 1099089,77 грн., які перераховані за платіжним дорученням від 18.02.2011.

Крім того, чинним законодавством не визначено розміру процентів за користування чужими коштами у випадку їх безпідставного набуття.

В свою чергу, частиною 1 статті 8 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно в разі подібності спірних неврегульованих правовідносин та тих цивільних правовідносин, правове регулювання яких чітко визначено.

Водночас, висновок про подібність відносин, що виникають у разі безпідставного отримання грошових коштів і відносин позики не відповідає змісту статей 1046 , 1048 , 1212 Цивільного кодексу України .

Отже, враховуючи положення статті 1212 Цивільного кодексу України, відносини що виникають у випадку безпідставного набуття майна особою є позадоговірними та полягають у обов'язку набувача повернути майно власникові, якщо воно набуто безпідставно.

Причому, чинним законодавством не визначено, що до бездоговірних відносин, які виникають у випадку безпідставного набуття майна особою, застосовуються положення про позику, як і не передбачено цього статтями 1046-1049 Цивільного кодексу України , якими врегульовано відносини позики.

В свою чергу, відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Таким чином, бездоговірні відносини, які виникають у випадку безпідставного набуття майна (грошових коштів) особою і договір позики є не подібними, а різними за своєю правовою природою, в зв'язку з чим застосування положень частини 1 статті 1048 України по аналогії закону не відповідає суті спірних правовідносин сторін та фактичним обставинам справи.

Згідно імперативних приписів частин 1,2 статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Тобто, відповідач не може бути примушений до дій щодо сплати процентів за користування належними позивачу коштами, які (дії) не є обов'язковими для нього (відповідача) в силу невизначеності законом розміру процентів.

Така сама правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 28 вересня 2010 року у справі №9/67-38.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 133 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої ЗУ від 18.05.2000, № 1723-III "Про Державну програму приватизації" (в редакції, яка діяла на дату сплату грошових коштів за об'єкт приватизації до Державного бюджету України), у разі розірвання договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації у зв'язку з невиконанням їх умов або визнання їх недійсними в судовому порядку повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, провадиться на підставі рішення суду з коштів позабюджетного Державного фонду приватизації або фонду приватизації Автономної Республіки Крим, отриманих від повторного продажу цих об'єктів у порядку, встановленому Фондом.

Відповідно до Порядку повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу, затвердженого Фондом державного майна від 15.08.2000 № 1701 "Про затвердження Порядку повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу") при розірванні договору купівлі-продажу або визнанні його недійсним, повернення Покупцю коштів, сплачених ним за об'єкт приватизації, здійснюється лише на підставі рішення суду, арбітражного суду. Джерелом розрахунків з Покупцем є кошти, одержані органом приватизації від повторного продажу об'єкта, повернутого у власність держави. Розрахунки здійснюються тільки після повторного продажу державою об'єкта приватизації, повернутого у її власність, і надходження коштів від повторного продажу на рахунок позабюджетного Державного фонду приватизації або фонду приватизації АРК. Розрахунки з покупцем орган приватизації здійснює в десятиденний термін з дня надходження коштів від повторного продажу об'єкта на рахунок позабюджетного Державного фонду приватизації або фонду приватизації АРК.

Доказів існування судового рішення, яким би Регіональне відділення Фонду державного майна в АР Крим та місті Севастополі зобов'язалося повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий табір для дітей і молоді «СП МАРТ»грошову суму в розмірі 1099089,77 грн. суду представлено не було.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладених обставин, суд вважає вимоги позивача за первісним позовом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Несплата орендної плати за період з 24.02.2011 по 13.03.2012 орендодавцю та балансоутримувачу стала підставою для звернення позивача за зустрічним позовом (орендодавця) та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору (балансоутримувача) з вимогами про стягнення орендної плати у розмірі 85958,30 грн., пені -9510,25 грн., 3% річних -1953,76 грн., штрафу 10% - 8595,83 грн (орендодавцю) та 120341,55 грн. -орендної плати, 94070,20 грн. -пені, 12034,16 грн - штрафу 10% (балансоутримувачу).

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами Договору оренди (з урахуванням змін та доповнень) орендна плата перераховується до Державного бюджету та Балансоутримувачу в співвідношенні 50% до 50% щомісячно, не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим пропорційно співвідношенню, встановленому КМУ -50% - до Державного бюджету України, 50% Балансоутримувачу (п. 3.5).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що фактично договір оренди від 25.12.1997 припинив свою дію 13.03.2012 у зв'язку з укладенням Договору купівлі продажу окремого індивідуально визначеного майна, у тому числі будівлі (споруди, приміщення), що підлягає продажу шляхом викупу від 13.03.2012, у зв'язку з чим до дати укладення договору купівлі-продажу від 13.03.2012 об'єкт нерухомого майна перебував у ТОВ Спортивно-оздоровчий табір для дітей і молоді «СП МАРТ»у користуванні на умовах оренди.

Відповідачем не представлено доказів внесення плати за користування нерухомим майном за період з 24.02.2011 по 13.03.2012, тобто до набуття орендарем права власності на майно. Отже, судом встановлено, що позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) припустився порушення умов Договору стосовно своєчасного внесення орендної плати за вказаний період.

На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що докази погашення відповідачем заборгованості за орендною платою відсутні, суд вважає позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та місті Севастополі та Державного закладу Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Сонячний»Міністерства охорони здоров'я України про стягнення з ТОВ Спортивно-оздоровчий табір для дітей і молоді «СП МАРТ»заборгованості по орендній платі в розмірі 85958,30 грн. та 120341,55 грн., відповідно, такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, враховуючи порушення умов договору стосовно своєчасного внесення орендної плати, позивачем за зустрічним позовом заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1953,76 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.

Суд, вивчивши розрахунок 3% річних, зроблений позивачем (т. 1, арк.с. 97) визнав його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі, яка заявлена позивачем за зустрічним позовом - 1953,76 грн. підлягають задоволенню.

Позивач за зустрічним позовом та третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору заявили вимоги про стягнення з відповідача за зустрічним позовом (відповідача за позовом третьої особи) суми пені за прострочення зобов'язання у розмірі 9510,25 грн. (РВ ФДМУ в АРК та м. Севастополі) згідно з розрахунком (т.1, арк.с. 96) та у розмірі 94070,20 грн. (ДЗ СС «Сонячний»МОЗУ) відповідно до розрахунку (т.2, арк.с 35).

Відповідно до п. 3.6 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації та стягується в бюджет та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.4 співвідношенні згідно з діючим законодавством України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

У випадку, якщо на дату уплати орендної плати заборгованість за нею складає в цілому не менш ніж 3 місяця, орендар також сплачує штраф в розмірі 10% від суми заборгованості. Нарахування пені за несвоєчасне або не в повному обсязі перерахування орендної плати припиняється через один рік з дати, коли орендна плата повинна бути сплачена.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання орендарем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем за зустрічним позовом та третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору сум пені від суми несвоєчасно невиконаного грошового зобов'язання.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У даному випадку Договором передбачений більш тривалий період нарахування пені, а саме - нарахування пені за несвоєчасне або не в повному обсязі перерахування орендної плати припиняється через один рік з дати, коли орендна плата повинна бути сплачена.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України, Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР (з наступними змінами і доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Представлений позивачем за зустрічним позовом розрахунок пені (т.1, арк.с.96), суд знаходить вірним, а вимоги позивача за зустрічним позовом щодо сплати відповідачем за зустрічним позовом суми пені у розмірі 9510,25 грн. такими, що підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Вивчивши розрахунок пені, представлений третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, судом виявлено певні помилки у ньому, у зв'язку з чим судом зроблено власний розрахунок пені, а саме.

ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку пеніКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума пені, грн. 2*Ставка НБУ 16.08.2011 27.07.2012 346 9600,67 1408.31 2*Ставка НБУ 16.09.2011 27.07.2012 315 9562,27 1276.80 2*Ставка НБУ 16.10.2011 27.07.2012 285 9571,83 1156.13 2*Ставка НБУ 16.11.2011 27.07.2012 254 9571,83 1030.13 2*Ставка НБУ 16.12.2011 27.07.2012 224 9581,39 909.09 2*Ставка НБУ 16.01.2012 27.07.2012 193 9600,56 784.70 2*Ставка НБУ 16.02.2012 27.07.2012 162 9619,76 659.98 2*Ставка НБУ 16.03.2012 27.07.2012 133 9639 542.92 2*Ставка НБУ 16.04.2012 27.07.2012 102 3742,42 161.66 Всього 7929,72 грн.

Враховуючи означене, суд частково задовольняє вимоги третьої особи щодо стягнення пені -у розмірі 7929,72 грн.

Також орендодавець та балансоутримувач просили стягнути з орендаря суму штрафу за неналежну сплату орендної плати у розмірі 8595,83 грн. та 12034,16 грн., відповідно, враховуючи положення пункту 3.6 Договору, у випадку, якщо на дату уплати орендної плати заборгованість за нею складає в цілому не менш ніж 3 місяця, орендар також сплачує штраф в розмірі 10% від суми заборгованості.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), і, у разі його порушення настають правові наслідки встановлені договором або законом.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України ).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд, враховуючи невиконання орендарем умов договору, вважає вимоги орендодавця та балансоутримувача щодо стягнення сум штрафу обґрунтованими.

Вивчивши розрахунки сум штрафу, суд визнав їх вірними, а вказані суми штрафу такими, що підлягають стягненню з ТОВ Спортивно-оздоровчий табір для дітей і молоді «СП МАРТ»у заявленому розмірі - 8595,83 грн. (на користь орендаря) та 12034,16 грн. (на користь балансоутримувача).

Правові підстави для зменшення штрафу, передбаченого ст.. 232 Господарського кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

З огляду на означене, з Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивно-оздоровчий табір для дітей та молоді "СП МАРТ" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та у місті Севастополі підлягає стягненню 106018,14 грн., з яких 85958,30 грн. -основної борг, 9510,25 грн. -пеня, 1953,76 грн. -3% річних, 8595,83 грн.- штраф, та на користь Державного закладу Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Сонячний»Міністерства охорони здоров'я України підлягає стягненню 140305,43 грн ., з яких 120341,55 грн. -сума основного боргу, 7929,72 грн. -пеня, 12034,16 грн. -штраф.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з вимог первісного та зустрічного позовів покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Спортивно-оздоровчий табір для дітей та молоді "СП МАРТ", а щодо вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивно-оздоровчий табір для дітей та молоді "СП МАРТ" (86700, Донецька обл., м. Харцизьк, вул. Вокзальна, 71, ідентіфкаційний код 25096337 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та у місті Севастополі (99008, м. Севастополь, майдан Повсталих, 6, ід. код 20677058, на р/р 31113093700039, ОКПО 38027563 в ГУДКС в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач -Державний бюджет м. Ялта) 106018,14 грн., з яких 85958,30 грн. -основної борг, 9510,25 грн. -пеня, 1953,76 грн. -3% річних, 8595,83 грн. -штраф.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивно-оздоровчий табір для дітей та молоді "СП МАРТ" (86700, Донецька обл., м. Харцизьк, вул. Вокзальна, 71, ідентіфкаційний код 25096337 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та у місті Севастополі (99008, м. Севастополь, майдан Повсталих, 6, ід. код 20677058) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2120,36 грн.

5. Позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, задовольнити частково.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивно-оздоровчий табір для дітей та молоді "СП МАРТ" (86700, Донецька обл., м. Харцизьк, вул. Вокзальна, 71, ідентіфкаційний код 25096337) на користь Державного закладу Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Сонячний»Міністерства охорони здоров'я України (98676, АР Крим, м. Алупка, вул. Фрунзе, 19) 140305,43 грн ., з яких 120341,55 грн. -сума основного боргу, 7929,72 грн. -пеня, 12034,16 грн. -штраф.

7. У задоволенні іншої частини позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору відмовити.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивно-оздоровчий табір для дітей та молоді "СП МАРТ" (86700, Донецька обл., м. Харцизьк, вул. Вокзальна, 71, ідентіфкаційний код 25096337) на користь Державного закладу Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Сонячний»Міністерства охорони здоров'я України (98676, АР Крим, м. Алупка, вул. Фрунзе, 19) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2806,04 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.09.2012.

Суддя підпис О.С. Погребняк