Ухвала

від 30.08.2012 по справі 2а/0570/2586/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кониченко О.М.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2012 року справа №2а/0570/2586/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Яманко В.Г., Васильєвої І.А., за участі секретаря судового засідання Братченко О. В., представника позивача Ступака Д.Д., за довіреністю від 07.03.2012 року, представника відповідача Гаврилюк І.Г., за довіреністю від 14.08.2012 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2012 р. у адміністративній справі № 2а/0570/2586/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консент" до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Консент» м. Маріуполь звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.01.2012 року №0000012301 та №0000022301.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 року, допущено заміну відповідача по справі Державну податкову інспекцію у Іллічівському районі м. Маріуполя на його правонаступника Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області ДПС.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2012 року позовні вимоги задоволені. Суд першої інстанції визнав неправомірним та скасував податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя від 06.01.2012 року №0000012301, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Консент» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 172998 грн. (у тому числі 115332 грн. за основним платежем та 28833 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; визнав неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя від 06.01.2012 року №0000022301, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Консент» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 180205 грн. (у тому числі 144164 грн. за основним платежем та 36041 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; стягнув з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Консент» м. Маріуполь судовий збір у розмірі 2146 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Окрім того, вважає, що судом першої інстанції не надана належна оцінка доказам, щодо реальності господарських операцій, не враховані обставини, що мають значення для справи.

Представники позивача в судовому засіданні проти задоволенні апеляційної скарги заперечував, надав суду письмові заперечення, вважають, що постанова суду першої інстанції винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу не обґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Консент» м. Маріуполь 12.01.1993 року зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом 19382180(а.с.56-58 т.1), знаходиться на податковому обліку Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області ДПС та є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва №08627033 серії НВ№147784(а.с.59-60 т.1). Позивач має ліцензію серії АВ №360714 на будівельну діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджувальних конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж) строком дії з 28 вересня 2007 року по 28 вересня 2012 рік(а.с.61-62 т.1).

Посадовими особами Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м.Маріуполя на підставі направлення від 02.12.2011 року за №741, наказ про проведення документальної позаплавної виїзної перевірки від 02.12.2011 року за №730, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п..78.1.11, п.78.1, ст. 78, ст. 81 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Консент» м. Маріуполь з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.11.2011 рік, по фінансово-господарським відносинам з платниками податків: ТОВ «Будреконструкція - Київ 2006» (ЄДРПОУ34413019) та ПП «Марис» (ЄДРПОУ 33755625).(а.с.12-34 т.1)

За результатами перевірки податковим органом складено акт №876/23-20-2/19382180 від 22.12.2011 року(а.с.12-34 т.1). Актом перевірки встановлено порушення: - п.п.1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-ІV із змінами та доповненнями, що призвело до визнання укладених угод між ТОВ «Консент» та його постачальниками нікчемними; -п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість до сплати у бюджет за період з 01.01.2009 року по 30.11.2011 рік в сумі 115332 грн.; -п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції №283/97-ВР від 22.05.1997 зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2009 рік по 30.11.2011 рік в сумі 144164 грн.

Крім того в акті перевірки податковим органом було зазначено, що позивач отримував послуги від ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006» та ПП «Марис», однак первинних документів, які б свідчили про подальше використання (продажу) отриманих робіт по ремонту до перевірки не надав. Крім того в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів, робіт від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, робіт, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006» та ПП «Марис» мають розбіжності по 5 додатку до податкової декларації з ПДВ за період з 01.01.2008 року по 30.11.2011 рік. Додаток К1 до декларації з податку на прибуток до органів податкової служби ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006» та ПП «Марис» не надавався, що свідчить про відсутність основних засобів на підприємствах, амортизаційні відрахування відсутні та відсутні товарно-матеріальні цінності. Операції ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006» та ПП «Марис» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання товарів або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Таким чином відповідачем робиться висновок, що посадові особи ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006» та ПП «Марис» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. В ході перевірок не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Будреконструкція- Київ 2006» та ПП «Марис» підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006», ПП «Марис» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків, отже зазначені правочини відповідно до положень Цивільного кодексу є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006» та ПП «Марис» здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. У зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат у ТОВ «Будреконструкція Київ 2006» та ПП «Марис» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (робіт) підприємствами - покупцями.

Позивач не погодившись з висновками акту перевірки №876/23-20-2/19382180 від 22.12.2011 року надав до Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м.Маріуполя заперечення від 26.12.2011 року за №30. Відповідачем надано відповідь від 03.01.2012 року за №17/23-210-3 про результати розгляду заперечень до акту перевірки, відповідно до якої акт документальної позапланової перевірки залишено без змін.(а.с.37-41 т.1)

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000022301 від 06.01.2012 року яким згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року та відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки №876/23-20-2/19382180 від 22.12.2011 року, яким встановлено порушення п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції №283/97-ВР від 22.05.1997 зі змінами та доповненнями, визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 180205 грн. (у тому числі 144164 грн. за основним платежем та 36041 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000012301 від 06.01.2012 року, яким згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року та відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки №876/23-20-2/19382180 від 22.12.2011 року, яким встановлено порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 172998 грн. (у тому числі 115332 грн. за основним платежем та 28833 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с. 10-11 т.1)

Колегія судів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що згідно змісту вищевказаного податкового повідомлення-рішення податковим органом зазначена сума податкового зобов'язання у загальному розмірі 172998 грн., однак при складані розміру основного платежу - 115332 грн. та штрафної санкції - 28833 грн., сума становить 144165 грн., що є фактичною розбіжністю між сумою нарахованих податкових зобов'язань та фактичних відповідно до розрахунків.

Згідно п.1.4 ст.1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями (який був чинний на момент спірних правовідносин) (далі Закон 168/97-ВР) поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно із підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту, що передбачено пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При чому п.п.7.5.1 п. 7.5. ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

У відповідності до п. 1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР із змінами та доповненнями ( далі Закон №334/94-ВР) продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із пп. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, між ТОВ «Консент» (замовником) та ТОВ «Будреконструкція Київ 2006» (підрядником) укладено договір №12 від 01 березня 2010 року по виконанню ремонтно- будівельних робіт у відповідності із кошторисом.

Згідно укладеного договору та договірних цін (кошторису) до нього, позивач, як замовних придбав у ТОВ «Будреконструкція Київ 2006» послуги, які підтверджуються наступними документами:актами виконаних підрядних робіт №1 за березень 2010 року, №№2, 3, 4, 5, 6 за квітень 2010 року, №7 за травень 2010 року, №№8, 9 за червень 2010 року, №10 за липень 2010 року на загальну суму 286000 грн. у т.ч. ПДВ - 47666,67 грн.;податковими накладними №234 від 30.03.2010 року, №277 від 02.04.2010 року, №313 від 22.04.2010 року, №326 від 23.04.2010 року, №337 від 26.04.2010 року, №347 від 30.04.2010 року, №549 від 28.05.2010 року, №743 від 29.06.2010 року, №755 від 30.06.2010 року, №862 від 23.07.2010 року на загальну суму 286000 грн. у т.ч. ПДВ - 47666,67 грн.;платіжними дорученнями №1 від 30.03.2010 року, №243 від 02.04.2010 року, №281 від 22.04.2010 року, №283 від 26.04.2010 року, №323 від 26.05.2010 року, №355 від 22.06.2010 року, №375 від 07.07.2010 року, №376 від 07.07.2010 року, №377 від 09.07.2010 року, №405 від 23.07.2010 року, №425 від 04.08.2010 року на загальну суму 286000 грн. у т.ч. ПДВ - 47666,67 грн.

14 березня 2008 року між ТОВ «Консент» (замовником) та ПП «Марис» (підрядником) укладено договір №13 по виконанню ремонтно-будівельних робіт у відповідності із кошторисом.Згідно укладеного договору та договірних цін (кошторису) до нього, позивач, як замовних придбав у ПП «Марис» послуги, які підтверджуються наступними документами:актами виконаних підрядних робіт №№1, 2, 3 за травень 2009 року, №4 за серпень 2009 року, №5, 6 за вересень 2009 року, №№7, 8 за жовтень 2009 року, №№9, 10, 11 за березень 2010 року на загальну суму 405990 грн. у т.ч. ПДВ - 67665 грн.;податковими накладними №571 від 29.05.2009 року, №572 від 29.05.2009 року, №576 від 29.05.2009 року, №1072 від 25.08.2009 року, №1218 від 24.09.2009 року, №1223 від 28.09.2009 року, №1294 від 21.10.2009 року, №1355 від 30.10.2009 року, № 27 від 21.21.2010 року, №112 від 04.02.2010 року, №124 від 08.02.2010 року, №132 від 23.02.2010 року, №201 від 04.03.2010 року, №237 від 13.03.2010 року, №248 від 22.03.2010 року на загальну суму 405990 грн. у т.ч. ПДВ-67665 грн.;платіжними дорученнями №31 від 29.05.2009 року, №2130 від 20.08.2009 року, №2140 від 25.08.2009 року, №2148 від 08.09.2009 року, №2177 від 24.09.2009 року, №2179 від 01.10.2009 року, №2183 від 07.10.2009 року, №2204 від 21.10.2009 року, №2205 від 08.02.2010 року, №57 від 30.10.2009 року, №2221 від 30.10.2009 року, №2224 від 06.11.2009 року, №2225 від 06.11.2009 року, №2267 від 17.12.2009 року, №2268 від 22.12.2009 року, №107 від 14.01.2010 року, №125 від 21.01.2010 року, №144 від 05.02.2010 року, №146 від 08.02.2010 року, №185 від 23.02.2010 року, №194 від 04.03.2010 року, №207 від 13.03.2010 року, №230 від 22.03.2010 року на загальну суму 405990 грн. у т.ч. ПДВ - 67665 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до частини 1 статі 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що факт здійснення господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Консент» та його контрагентами ТОВ «Будреконструкція Київ 2006» та ПП «Марис» підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме договорами, платіжними дорученнями, накладними, актами виконаних підрядних робіт, подорожними листами вантажних автомобілів. Виконання умов договорів підтверджується наявними в матеріалах справи та виданими ТОВ «Будреконструкція Київ 2006» та ПП «Марис» - вищезазначеними податковими накладними та актами прийому виконаних підрядних робіт. Податкові накладні яких стали підставою для формування ТОВ «Консент» податкового кредиту з податку на додану вартість, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість. Як вбачається з акту перевірки, податковим органом не зафіксовано неналежне оформлення позивачем податкових накладних, на підставі яких виник податковий кредит, тобто вони складені відповідно до норм чинного законодавства. Таким чином наявними в справі документами, підтверджується здійснення позивачем розрахунків за договорами підряду, на всю суму наданих послуг.

Наявні договори та складені на їх виконання первинні документи, податкові накладні заповнені без порушень вимог діючого законодавства та є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарськими операціями з контрагентами. Крім того з матеріалів справи вбачається, що контрагенти позивача є платниками ПДВ та мають ліцензії на будівельну діяльність.(а.с.68-77, 153-158 т.1)

Колегія суддів зазначає, відповідач, як на підставу визнання нікчемним правочину та відсутність господарських операцій між позивачем та контрагентами посилається на постанову Слідчого слідчої групи генеральної прокуратури України Свідлера М.С. від 27.09.2011 року по кримінальній справі №49-3110 за фактом фіктивного підприємництва, підроблення та використання реєстраційних та статутних документів ПП «Фірма Томь» та ПП «СМК-Н» за ознаками злочинів, передбачених ст. 205, ч.3 ст. 209, ч.2,3 ст. 358 Кримінального кодексу України. В ході судового слідства, якої, встановлено, що на території Донецької області було створено ряд підприємств з ознаками фіктивності з метою укладання правочинів, для наступного незаконного переводу безготівкових грошових коштів в готівку за винагороду та мінімізації податкових зобов'язань, які мали господарські відносини з рядом інших підприємств. Також встановлено, що організатори конвертаційного центру використовували фіктивні підприємства, серед яких - ТОВ «Будреконструкція - Київ 2006» та ПП «Марис». Крім того, встановлено, що одним з контрагентом вказаних підприємств було підприємство ТОВ «Консент»..

Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За змістом ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України правочин спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, незаконне заволодіння майном держави, учинений з метою яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є таким, що порушує публічний порядок, а отже - нікчемний (не створює юридичних наслідків).

Відповідно до частини 5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною / сторонами / цієї вимоги є підставою недійсності правочину (частина 1 ст.215 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Колегія судів зазначає, що наведена норма застосовується з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

Крім того щодо нікчемності укладених правочинів, відповідач посилається на пояснення свідків в кримінальній справ - директорів вказаних підприємств.

Відповідно до листа Генеральної прокуратури України від 23.04.2012 року №17/1/2- 36234-11, що знаходиться в матеріалах справи, вбачається що, кримінальної справи щодо службових осіб ТОВ «Консент» не порушувалось.

Згiдно ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутній вирок суду який би містив в собі встановлені судом об'єктиві данні про нікчемність угод між позивачем та його контрагентами.

Крім того як вірно зазначено судом першої інстанції відповідно до норм ПК України, за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках порушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки та збори контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає.

Посилання відповідача на неможливість підтвердити подальше використання виконаних ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006», ПП «Марис» ремонтно-будівельних робіт у господарській діяльності позивача є незмістовними. Відповідно до матеріалів справи ОВ «Будреконструкція-Київ 2006» та ПП «Марис»виконували роботу як субпідрядники, а будівельні матеріали, їх зберігання, транспортування и тому подібне, здійснювалось іншими підприємствами, за допомогою обладнання позивача, в подальшому виконані ремонтні роботи ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006» та ГІП «Марис» позивач продавав іншим організаціям. Тобто висновок, щодо неможливості підтвердження вищезазначених операцій з боку позивача є хибним, оскільки відповідач в рамках перевірки не мав права виходити за межі предмету перевірки та не міг встановити факту відчуження (передачі) виконаних робіт суб'єктам господарювання.

Колегія судів зазначає, що доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування. Наявність доказів, на які посилаються податкові органи під час проведення перевірок, повинні міститися в актах перевірки, а тому може бути підставою для встановлення факту нікчемності (удаваності) правочину та звернення до суду з позовом про стягнення з платника податків коштів, отриманих за нікчемними угодами. Документальне дослідження передбачає аналіз усіх документів, необхідних для документування господарських операцій, зокрема, передбачених нормативно-правовими актами (Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність» та ін.), зокрема: наявність контрактів (договорів), пов'язаних з реалізацією, поставкою, купівлею-продажем товарів, тощо та додатки до них; документи, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обов'язковою згідно змісту контракту (договору) (наприклад - акт прийому-передачі товару, акт виконаних робіт ( послуг), рахунки-фактури, тощо), а також податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), інші дані, що свідчать про реальність здійснюваних операцій; фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо), реєстри отриманих та виданих податкових накладних.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 цього Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статі 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується наявність у позивача податкових накладних, отриманих від ТОВ «Будреконструкція Київ 2006» та ПП «Марис» та інших документів підтверджуючих реальність господарських операцій. Закон України «Про податок на додану вартість», та нині діючий Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Колегія суддів зазначає, що в діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до викладеного колегія суддів дійшла до висновку, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2012 р. у адміністративній справі № 2а/0570/2586/2012 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2012 р. у адміністративній справі № 2а/0570/2586/2012 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі

Повний текст складено 03 вересня 2012року

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: В.Г.Яманко

І.А.Васильєва