Ухвала

від 28.05.2012 по справі 2а/1770/3168/2011

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Дудар О.М.

Суддя-доповідач:Бучик А.Ю.

УХВАЛА

іменем України

"28" травня 2012 р. Справа № 2а/1770/3168/2011

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Бучик А.Ю.

суддів: Майора Г.І.

Одемчука Є.В.,

при секретарі Блажкевич В.А. ,

розглянувши апеляційні скарги суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "25" жовтня 2011 р. у справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Субєкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 09.02.2011р. №0000221742/0 про визначення грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на суму 36985,90грн. та від 09.02.2011р. №0000211742/0 про визначення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 52526,25грн. (42021,00грн. за основним платежем, 10505,25грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне від 09.02.2011 р. №0000211742/0 в частині визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальній сумі 50621,25грн. (40497,00грн. - за основним платежем, 10124,25грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та від 09.02.2011р. №0000221742/0 в частині визначення податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у загальній сумі 14127,00грн. (14127,00грн. - за основним платежем). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_3 просить скасувати вказану постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити рішення про задоволення позову повністю. ДПІ у м.Рівне в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та ухвалити рішення про відмову в позові повністю. Апелянти посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що ДПІ у м.Рівне проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2010 р., за наслідками якої складено акт від 21.01.2011р. В акті зазначено про порушення позивачем:

- ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92р. №13-92 (зі змінами та доповненнями) - перекручення даних, що призвело до заниження оподаткованого доходу за IV кв. 2008р. на суму 14197,00грн., за 2009рік на суму 114652,00грн., та за І-ІІІ кв. 2010р. на суму 274534,90грн., в результаті чого перевіркою донараховано податок з доходів фізичних осіб: за IV кв. 2008р. у сумі 2129,60грн., за 2009рік у сумі 17197,80грн., за І-ІІІ кв. 2010р. у сумі 17658,50грн. Всього донараховано: 36985,90грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.3, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97 (із змінами та доповненнями). Всього в результаті встановлених порушень по даним проведеної перевірки донараховано до сплати податок на додану вартість у сумі 42021,00грн.

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м.Рівне від 09.02.2011р. №0000221742/0 позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 36985,90грн. Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м.Рівне від 09.02.2011р. №0000211742/0 позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 52526,25грн. (42021,00грн. за основним платежем, 10505,25грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

З матеріалів справи вбачається, що СПД ФО ОСОБА_3 у перевіреному періоді на виконання договору від 10.08.2008р. №08-04 отримав від ТОВ «Неотек-Рівне» товари за відповідними накладними. На виконання умов договору від 01.07.2009 р. №248 позивачем отримано товари від ТОВ «Прайм-Дивелопмент» за відповідними накладними. За вказаними господарськими операціями ТОВ «Неотек-Рівне» та ТОВ «Прайм-Дивелопмент» видано для позивача відповідні податкові накладні. Розрахунки за отримані товари позивачем проведено в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки контрагентів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Відповідно до абз.3 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р. №13-92, чинному на момент виникнення спірних правовідносин, (далі Декрет №13-92), до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Вказана норма була передбачена також у розд. ІV «Оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю» Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993р. N12, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.06.1993р. за N64, (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 14.02.2001р. N53), чинної на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Інструкція N12).

Згідно з пп.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали). Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначається шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Зі змісту додатку №7 до Інструкції N12, відповідно до статті 8 («Амортизація») Закону N334/94-ВР можливо додатково зменшити валовий дохід виключно на суми витрат, які підлягають амортизації і не перевищують розмір амортизаційних відрахувань, нарахованих шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів, лише у випадку ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів відповідно з порядком, який встановлюється Міністерством фінансів України.

Згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. №1591, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.12.1999р. №892/4185 (далі План рахунків), знос (амортизація) необоротних активів обліковується на рахунку бухгалтерського обліку з кодом 13.

За змістом Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. N291, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.12.1999р. за N893/4186 (далі Інструкція N291), рахунок 13 "Знос (амортизація) необоротних активів" призначено для узагальнення інформації про нараховану амортизацію та індексацію зносу (накопиченої амортизації) необоротних матеріальних і нематеріальних активів, що підлягають амортизації. За кредитом рахунку 13 "Знос (амортизація) необоротних активів" відображається нарахування амортизації та індексації зносу (накопиченої амортизації) необоротних активів, за дебетом - зменшення суми зносу (накопиченої амортизації). Аналітичний облік зносу (накопиченої амортизації) необоротних активів ведеться відповідно за видами основних засобів, інших матеріальних необоротних активів та нематеріальних активів.

Розрахунки амортизаційних відрахувань, оформлені позивачем, не містять інформації про групи основних фондів, види основних засобів, їх балансову вартість, норми амортизації, не можуть розцінюватись, як рахунки бухгалтерського синтетичного чи аналітичного обліку у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. N996-XIV. Інші докази ведення позивачем бухгалтерського обліку із застосуванням рахунку 13 «Знос (амортизація) необоротних активів» відсутні.

Тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність виключення зі складу витрат позивача сум амортизаційних відрахувань на основні засоби, придбані у ТОВ «Неотек-Рівне» та ТОВ «Прайм-Дивелопмент» та збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за податковим повідомленням-рішенням відповідача від 09.02.2011р. №0000221742/0 на суму 22858,86 грн.

У перевіреному періоді позивачем отримано від ТОВ «Фелконс Лімітед» послуги з перевезення вантажу на виконання договору №17 від 01.03.2010 р., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт. За вказаними господарськими операціями ТОВ «Фелконс Лімітед» для позивача видано відповідні податкові накладні. Розрахунки за отримані послуги позивачем здійснено в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки вказаного контрагента згідно платіжних доручень. Вказані витрати в сумі 94180 грн. включені позивачем до складу витрат за І-ІІІ кв. 2010 року, податок на додану вартість у сумі 13577,00грн. на підставі вищевказаних податкових накладних до податкового кредиту відповідних періодів: березень 2010 року 2518,00грн., квітень 2010року - 5934,00грн., травень 2010 року 5125,00грн.

Відповідно до Декрету №13-92 та Інструкції N12 загальним оподатковуваним доходом фізичної особи - субєкта підприємницької діяльності вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій і натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону N334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що витрати позивача на оплату послуг з перевезення вантажу ТОВ «Фелконс Лімітед» викликані прагненням суб'єкта підприємницької діяльності в отриманні доходів та безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю - посередництвом в торгівлі автомобільними деталями. Вказане підтверджується товарно-транспортними накладними, накладними, посвідченнями про відрядження, подорожніми листами.

Так, вірним є висновок суду першої інстанції про правомірність включення позивачем до складу витрат коштів, сплачених ТОВ «Фелконс Лімітед» за надання послуг з перевезення вантажу у сумі 94180 грн. та протиправність податкового повідомлення-рішення від 09.02.2011р. №0000221742/0 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 14127 грн.

Щодо правомірності збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 09.02.2011р. №0000211742/0 у загальній сумі 52526,25грн.(у т.ч.: 42021,00грн. за основним платежем, 10505,25грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) слід зазначити наступне.

Відповідно до п.1.7 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон №168/97-ВР), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Отже, умовою для включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту є, зокрема, фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону N168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Фактичне придбання позивачем у ТОВ «Фелконс Лімітед» послуг з перевезення вантажу та використання таких послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи та свідчить про реальність операцій та відповідність їх дійсному економічному змісту. Податкові накладні складені відповідно до вимог чинного законодавства. На момент здійснення господарських операцій з позивачем та складання вказаних податкових накладних ТОВ «Фелконс Лімітед» було зареєстроване як платник податку на додану вартість, дані про нього містилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, який був постачальником товарів /послуг/ в ланцюгу підприємств, на вартість яких нарахований податок на додану вартість, включений платником податку до податкового кредиту. Обов'язок позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язаннями по сплаті податків до бюджету контрагентами - постачальниками законодавчо не визначений. Чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб.

Тому вірним є висновок суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині збільшено позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 13577 грн. та застосування штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3394,25грн.

Факт придбання позивачем у перевіреному періоді в філії «Авто ЗАЗ-сервіс» АТ «Українська автомобільна корпорація» двох автомобілів «Таврія» підтверджується договорами поставки, актом прийому-передачі, видатковими накладними, податковими накладними. Податок на додану вартість на підставі вказаних податкових накладних включено позивачем до складу податкового кредиту: за липень 2009 року - 6778,33 грн., за серпень 2010 року - 6293,33 грн.

Також позивачем відповідно до договору купівлі-продажу від 12.10.2009 р. придбано у ДПІІ «Автоінвестстрой-Рівно» два автомобілі: ГАЗ-2752-404, ГБО ГАЗ-2752, що підтверджується видатковими накладними, платіжними дорученнями про перерахування коштів , податковими накладними. Податок на додану вартість у загальній сумі 13848,33грн. на підставі вказаних податкових накладних включено позивачем до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року.

Вказані транспортні засоби зареєстровані у встановленому порядку органами ДАІ за позивачем, як за фізичною особою. Зазначене відповідає пункту 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. N1388, що передбачає, що транспортні засоби, які належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними, як за фізичними особами.

Тому підстави для виключення зі складу податкового кредиту позивача податку на додану вартість у сумі 26919,9 грн., сплаченого ним у ціні придбаних транспортних засобів, у податкового органу відсутні, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 26919,9 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6729,98 грн.

Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2009 року суми 1523,96 грн. на підставі отриманих від ТОВ «Метро Кеш енд Кері» податкових накладних щодо придбання побутової техніки, потреба в якій не обумовлена необхідністю використання в господарській діяльності. Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону N168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлене із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "25" жовтня 2011 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) А.Ю.Бучик

судді: (підпис) (підпис) Г.І. Майор Є.В.Одемчук

З оригіналом згідно: суддя

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023