Ухвала

від 10.09.2012 по справі 4-1932/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2012 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати по розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого-судді - Полюховича О.І. суддів -Сачука В.І., Баглика С.П.

з участю: прокурора - Козінської Ю.В.

захисника -ОСОБА_1

обвинуваченого -ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляцію прокурора Скрипника Р.М., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Рівненського міського суду від 31 серпня 2012 року.

Цією постановою відмовлено у задоволенні подання старшого слідчого в ОВС СВ УМВС України в Рівненській області про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м.Рівне, громадянин України, одружений, на утриманні одна малолітня дитина, не працевлаштований , проживаючий в АДРЕСА_1. ОСОБА_2 обрано запобіжний захід -заставу в розмірі 20 400 грн.

В поданій на постанову суду апеляції прокурор просить постанову суду скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд. В обґрунтування апеляції прокурор зазначив, що судом першої інстанції належним чином не враховано те, що ОСОБА_2 тривалий час перебував у розшуку, і , перебуваючи на волі, може ухилитися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_2, які просять залишити постанову місцевого суду без зміни, а апеляцію прокурора -без задоволення, думку прокурора про скасування постанови суду, перевіривши зібрані матеріали справи та доводи викладені в апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з таких підстав.

Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

За роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду № 4 від 25 квітня 2003 року „Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" (з змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 11червня 2004 року № 10, від 24 жовтня 2008 року № 15) суди при вирішенні питань, пов'язаних із обранням запобіжного заходу у вигляді взяття під варту мають додержувати вимог ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим. 04.ХІ.50), і ст. 14 КПК, відповідно до яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.

Справа № 10/1790/207/2012 р. Головуюча у 1 інстанції - Панас О.В.

Категорія - обрання запобіжного заходу Суддя-доповідач -Полюхович О.І.

В даній постанові ПВСУ вказано, що:

- (п.3) взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинувачуваним процесуальних обов'язків, що випливають із ч.2 ст. 148 КПК, і його належної поведінки.

- (п.13) обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

У відповідності зі ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В рішенні від 1 червня 2006 року в справі "ОСОБА_3 проти Росії"(ОСОБА_3 v Russia) №7064/05 Європейський суд вказав, що національні суди не приділяли уваги обговоренню доводів заявниці про те, що в неї немає злочинного минулого, є постійне місце проживання й роботи в м. Владімірі , установлений спосіб життя, двоє малолітніх дітей, і що її батько серйозно хворий. Вони не врахували і тієї обставини, що заявниця мала змогу зникнути після обшуку в її квартирі, але залишилася в розпорядженні слідства. Суд в своєму рішенні констатував , що в справі наявність небезпеки того, що ОСОБА_3 переховуватиметься від правосуддя, не встановлена.

Таку ж позицію Європейський суд послідовно займав і по багатьох інших справах.

Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 має постійне місце проживання, характеризується позитивно, одружений, має на утриманні матір та малолітню дитину, вніс заставу, на виклики слідчого з'являється.

При таких обставинах колегія суддів вважає, що висновки суду про відмову в обранні відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованими.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365,366, 382 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Постанову Рівненського міського суду від 31 серпня 2012 року про відмову у задоволенні подання старшого слідчого СУ УМВС України в Рівненській області про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту відносно ОСОБА_2 - залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.

Судді:

Полюхович О.І. Сачук В.І. Баглик С.П.