Постанова

від 25.04.2012 по справі 2а-1060/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

2а-1060/12/1070    КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 25 квітня 2012 року                            15:33          2а-1060/12/1070 м. Київ Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Горбунова К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Прокурора з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київській області в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України до Акціонерного товариства закритого типу "Тетіївагрохім" про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Прокурора з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області (далі-прокурор) в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України (далі-позивач) до Акціонерного товариства закритого типу «Тетіївагрохім»(далі-відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 1700 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має заборгованість по сплаті штрафу у загальній сумі 1700 грн., визначеного постановою територіального управління Головавтотрансінспекції в Київській області №005543 від 07.11.2011, винесеною відповідно до абзацу 2 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.           Право звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів держави законом надано прокурору. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Виявивши порушення інтересів держави, прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафу. У судове засідання прибули всі особи, які беруть участь у справі. Представник позивача та прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити у повному обсязі. Відповідач у судовому засідання позову не визнав, надав суду заперечення, в яких просив відмовити у задоволення позовної заяви. Зазначив, що підставою для позовної заяви був акт перевірки територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області від 14.09.12, згідно з яким автомобіль АТ «Тетіївагрохім»надавав послуги по перевезенню вантажу без оформлених документів, перелік яких визначений ст.ст.48,39 «Про автомобільний транспорт», а саме: без індивідуальної контрольної книжки водія. Визнає, що такої книжки у водія не було, але вказує, що фактично статтями 48 і 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»наявність у водія індивідуальної контрольної книжки не передбачена. Ведення такої книжки передбачено п.6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів. Заслухавши пояснення прокурора та сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами. Акціонерне товариство закритого типу «Тетіївагрохім»є юридичною особою, має ліцензію на здійснення внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами, строк дії якої з 26.11.2008 до 25.11.2013. 14.09.11 посадовими особами територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області проведено перевірку транспортного засобу, що використовувався АТ «Тетіївагрохім»для автомобільних перевезень, за результатами якої виявлено порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»та ч. 6 п. 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від 07.06.10, а саме - відсутність документів, що дозволяють здійснювати вантажні перевезення, які визначені вказаною статтею та п. 6.3 вказаного вище положення (індивідуальна контрольна книжка водія), про що складено Акт №058430/1 від 14.09.2011. Згідно з записом в акті перевірки водій відповідача пояснив, що надав послуги на перевезення вантажу згідно ттн. №041 від 13.09.11 без оформлення документів, перелік яких визначений ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: індивідуальна контрольна книжка водія.   На підставі цього Акту посадовими особами Територіального управління Головавтотрансінспекції в Київській області винесено постанову №005543 від 07.11.2011, якою до Акціонерного товариства закритого типу «Тетіївагрохім»застосовано фінансову санкцію в сумі 1700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачено абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”. Відповідно до супровідного листа від 08.11.2011 №1/4-3/6849 на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням направлено копію постанови від 07.11.2011 №005543, яку отримано відповідачем 15.11.2011, що підтверджується підписом про отримання на поштовому повідомленні, копія якого міститься в матеріалах справи. Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного. Статтею 6 Закону України “Про автомобільний транспорт” передбачено, що у складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонує урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, який здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, що проводять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт. Указаний урядовий орган здійснює державний контроль за додержання суб'єктами господарювання, які проводять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а також державний контроль за додержанням вітчизняними та іноземними автомобільними перевізниками норм міжнародних конвенцій і договорів про міжнародне автомобільне сполучення. Пунктом 4 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 за №1190, передбачено, що Головавтотрансінспекція, як урядовий орган державного управління, відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які проводять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезень пасажирів і вантажів. Пунктом 20 Положення передбачено, що Головавтотрансінспекція є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в установах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Гербу України і своїм найменуванням. Згідно з вимогами пункту 8 вказаного Положення, Міністерство транспорту та зв'язку України наказом від 14.12.2005 за №888 затвердило Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 28.12.2005 за № 1573/11853. Пунктом 1 цього Положення територіальний орган Головавтотрансінспекція у Київській області (далі - територіальне управління) є Територіальним структурним підрозділом Головавтотрансінспекції без права юридичної особи. Пунктом 4 вказаного Положення основним завданням територіальних управлінь Головавтотрансінспекції у відповідному регіоні визначено здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання всіх форм власності вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування, а пунктом 5 - територіальні управління Головавтотрансінспекції відповідно до покладених на них завдань здійснюють державний контроль за суб'єктами господарювання, які проводять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування. Статтею 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції у вигляді штрафу. Накладати такі санкції від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту уповноважені посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Цією ж статтею передбачено, що порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 за №1567 затверджено порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування, згідно з пунктом 3 якого органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, місті Києві та Севастополі. Згідно з вимогами статті 6 Закону України “Про автомобільний транспорт”, державний контроль автомобільних перевізників здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) шляхом проведення рейдових перевірок. Так, перевіркою 14.09.2011 встановлено порушення вимог статті 39 Закону України “Про автомобільний транспорт” - відсутність індивідуальної контрольної книжки у водія. Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів  без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, -  штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 39 Закону України “Про автомобільний транспорт” встановлено, що  автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Частина друга статті 39 Закону України “Про автомобільний транспорт” передбачає, що документами для регулярних спеціальних пасажирських перевезень є: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України. Згідно з п.6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340, водій, який керує транспортним засобом, веде індивідуальну контрольну книжку водія. Суд вважає, що зазначеним у ст.39 Закону України “Про автомобільний транспорт” іншим документом, передбаченим законодавством України, є, зокрема, індивідуальна контрольна книжка водія, обов'язкове ведення якої передбачено вказаним Положенням. З урахуванням наведеного, суд вважає необґрунтованими твердження відповідача про відсутність порушення ним законодавства. Крім того, суд бере до уваги, що постанову про застосування фінансових санкцій відповідач у встановленому порядку не оскаржив. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 60 КАС України у випадках,  встановлених законом, уповноважений Верховної Ради  України  з  прав людини,  прокурор,  органи державної влади, органи місцевого самоврядування,  фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах. Прокурор здійснює в суді представництво  інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом  та іншими  законами,  і  може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу. Відповідно до статті 361 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 № 1789-XII прокурор здійснює представництво інтересів держави у суді, тобто, вчиняє від імені держави процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів держави. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами. Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.    Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Докази, що підтверджують наявність у відповідача заборгованості прокурором і позивачем надано суду, їх копії долучено до матеріалів справи. З огляду на викладене, суд вважає вимоги прокурора і позивача правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню. Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254, 257 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в: Адміністративний позов задовольнити повністю. Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу "Тетіївагрохім" (09800, Київська область, Тетіївський район, м. Тетіїв, вул. Ломоносова, буд. 1, ідентифікаційний код 05489299) до Державного бюджету України штраф у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот)  грн. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                 Журавель В.О. Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови -  30 квітня 2012 р.