Постанова

від 05.09.2012 по справі 5011-52/1001-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2012 № 5011-52/1001-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Буравльова С.І.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання Чуприні І.В.,

за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 05.09.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Релайф» на рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2012 (дата підписання 23.04.2012),

у справі № 5011-52/1001-2012 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євростенд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Релайф»

третя особа, яка не заявляє самосійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче

об'єднання «Армаком»

про стягнення 501 790, 00 грн,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євростенд» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Релайф» за участю третьої особи, яка не заявляє самосійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Армаком» про стягнення 501 790, 00 грн.

Під час розгляду справи по суті позивачем були подані уточнення позовних вимог від 10.04.2012, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача крім основного боргу у розмірі 501 790, 00 грн боргу, ще додатково 38 431, 50 грн пені (а.с. 77-78).

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.04.2012 у справі № 5011-52/1001-2012 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Релайф» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євростенд» 500 000, 00 грн боргу, 10 000, 00 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Релайф» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, заявник апеляційної скарги посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Так, зокрема, відповідач вказує, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги те, що у договорі про переведення боргу не визначено предмет договору, а саме борг, який передається, що робить вказаний договір неукладеним.

Крім того, заявник зазначає, що договір поставки діяв до 31 грудня 2010 року, а у січні-лютому 2011 року між позивачем та третьою особою договірних відносин вже не існувало, отже не має підстав стверджувати, що поставка товару за видатковими накладними за січень-лютий 2011 року була здійснена на виконання умов договору поставки № 11 від 09.07.2009.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2012 у справі № 5011-52/1001-2012 прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляду.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 та 26.06.2012 було відкладено розгляд справи та зобов'язано позивача надати письмові докази на підтвердження наявності заборгованості в розмірі 1 790, 00 грн за договором поставки № 11 від 09.07.2009, обґрунтований розрахунок з зазначенням періоду та розміру нарахування заявленої до стягнення пені в розмірі 38 431, 50 грн, докази на підтвердження сплати судового збору при збільшенні позовних вимог на суму 38 431, 50 грн пені, докази на підтвердження включення заборгованості за видатковими накладними на суму 500 000, 00 грн до договору про переведення боргу від 05.04.2011, письмові пояснення у разі ненадання будь-якого з документів щодо причин такого ненадання.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 № 02-15/484 у зв'язку з перебуванням головуючого судді Дикунської С.Я. (судді-доповідача у справі) у відпустці, відповідно до підпунктів 3.1.11, 3.1.13 пункту 3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 5011-52/1001-2012.

Згідно проведеного повторного автоматизованого розподілу справи № 5011-52/1001-2012 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Рудченко С.Г., судді - Поляк О.І., Кропивна Л.В.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2012 у зв'язку із припиненням повноважень судді Поляк О.І. та обранням її на посаду судді Вищого господарського суду України було внесено зміни до складу колегії суддів у даній справі замість судді Поляк О.І. призначено суддю Синицю О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2012 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Релайф» призначено до розгляду на 23.07.2012.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2012 у зв'язку з зайнятістю судді Синиці О.Ф. в інших судових процесах змінився склад колегії суду у справі і справа розглядається у складі колегії: головуючого судді Рудченка С.Г., суддів Кропивної Л.В. та Буравльова С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2012 розгляд апеляційної скарги було відкладено у зв'язку з неявкою представників сторін та третьої особи.

Представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги, вважають їх законними та обґрунтованими.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином, направленими на їх адресу копіями ухвали суду, а також те, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за їх відсутності.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євростенд» (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Армаком» (покупець/третя особа) було укладено договір поставки № 11 від 09 липня 2009 року, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставляти товари, виробництва ТОВ «Євростенд», у відповідності до погодженого сторонами зразку згідно специфікації до цього договору, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати поставлений товар (а.с. 11-13).

Згідно п. 4.1. договору ціна товару узгоджується сторонами окремо при поставці кожної партії товару та зазначається у специфікаціях на товар, які є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 4.2. договору розрахунок покупцем за поставлену партію товару, здійснюється у національній валюті країни в безготівковому вигляді, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника на протязі 10 календарних днів з дня поставки товару, якщо інший порядок розрахунків не вказаний в специфікації.

Загальна сума договору розраховується шляхом складання вартості окремих партій товару, що вказані у специфікаціях (п. 4.3.).

У відповідності до п. 5.4. договору датою поставки товару є дата, що зазначається у видатковій накладній на партію товару.

Згідно п. 6.1. договору товар вважається прийнятим по кількості відповідно до кількості, вказаної у специфікаціях та видаткових накладних, по якості - відповідно до якості, вказаної у сертифікаті, який посвідчує відповідність товару погодженим вимогам.

Відповідно до п. 10.1. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1 цього договору та діє до 31 грудня 2010 року (включно), але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Позивачем на виконання умов договору було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Армаком» товар на загальну суму 500 000, 00 грн, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000029 від 27.01.2011, № РН-0000032 від 27.01.2011, № РН-0000044 від 01.02.2011, № РН-0000048 від 03.02.2011 (а.с. 29-32).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Армаком» за поставлений товар вартістю 500 000, 00 грн не розрахувалося.

05.04.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Армаком» (первісний боржник/третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Релайф» (новий боржник/відповідач) було укладено договір про переведення боргу, за умовами якого первісний боржник перевів борг за договором поставки № 11 від 09.07.2009, укладений між первісним боржником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євростенд» (кредитор), а новий боржник прийняв на себе зобов'язання за названим у цьому пункті договором (а.с. 33-37).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про переведення боргу, у зв'язку з чим на підставі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 655, 692, 712 Цивільного кодексу України просить стягнути 501 790, 00 грн заборгованості.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Така заміна боржника є можливою, зокрема, у випадку окремого (сингулярного) правонаступництва - на підставі договору переведення боргу, за яким старий боржник передає свої обов'язки у зобов'язанні новому боржнику, який вступає у зобов'язання та має виконати обов'язок перед кредитором.

Існування між позивачем та третьою особою договірних зобов'язань та виконання позивачем зобов'язань за договором поставки підтверджується специфікаціями № 1-16 до договору поставки № 11 від 09.07.2009 (а.с. 14-28) та видатковими накладними № РН-0000029 від 27.01.2011, № РН-0000032 від 27.01.2011, № РН-0000044 від 01.02.2011, № РН-0000048 від 03.02.2011.

Посилання заявника на припинення дії договору поставки з 31.12.2010 судовою колегією до уваги не приймається, з огляду на підписані та скріплені печатками постачальника та покупця специфікаціями, які є невід'ємною частиною договору поставки, що підтверджують діяльність вимог кредитора по виконання зобов'язань відповідно до п. 4.1.1. договору про переведення боргу.

Також судом першої інстанції правомірно було відхилено посилання відповідача на те, що поставка товару за спірними видатковими накладними здійснювалась не на виконання договору поставки № 11 від 09.07.2009 у зв'язку з зазначенням у видаткових накладних, що поставка товару здійснюється за договором № 11 від 09.07.2010, оскільки зазначення 2010 року у видаткових накладних є технічною помилкою, про що відповідача було повідомлено позивачем листом № 82 від 04.04.2012 (а.с. 81).

Дослідивши викладене вище в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, враховуючи відсутність доказів сплати заборгованості як старим боржником так і новим, колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 500 000, 00 грн, в частині стягнення 1 790, 00 грн заборгованості слід відмовити, з огляду на відсутність доказів поставки товару.

Крім того, судом першої інстанції правомірно було не прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, оскільки вимога про стягнення з відповідача пені у позовній заяві не зазначалась, а тому є додатковою вимогою.

Відповідно до п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (у редакції інформаційного листа Вищого господарського суду України від 08.04.2008 № 01-8/218) збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК.

Між тим, позивач не позбавлений права звернутися з даною вимогою в окремому позові.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм законодавства при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Релайф» на рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2012 не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2012 у справі № 5011-52/1001-2012 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Релайф» на рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2012 у справі № 5011-52/1001-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5011-52/1001-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Рудченко С.Г.

Судді Буравльов С.І.

Кропивна Л.В.