Ухвала

від 21.08.2012 по справі 2а-14588/11/0170/16

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14588/11/0170/16

21.08.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Щепанської О.А. ,

Кукти М.В.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

позивач- ОСОБА_4- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність,

представник відповідача- Військової частини А4374 Міністерства оборони України- Луценко Олексій Олександрович, довіреність № 860 від 16.08.12,

розглянувши матеріали справи № 2а-14588/11/0170/16 за апеляційною скаргою Військової частини А4374 Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Александров О.Ю. ) від 18.01.12

за позовом ОСОБА_4 (АДРЕСА_1,97640)

до Військової частини А4374 Міністерства оборони України (Зеленогірське,Білогірський район, Автономна Республіка Крим,97640)

про визнання протиправними дій та стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.01.2012 позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково.

Стягнуто з військової частини А4374 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію замість належного до видачі речового майна у сумі 3347,45 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.01.2012, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав, що викладені в ній.

Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив службу у військовій частині А4374 на посаді начальника фінансової частини та перебувала на речовому забезпеченні у військовій частині А4374. Наказом командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 10.09.2010 № 72-КС ОСОБА_4 звільнено з військової служби у відставку за пунктом 6, підпунктом "в" статті 26 (за віком - по досягненню граничного віку перебування на військовій службі) Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Наказом командира військової частини А4374 від 01.10.2010 № 530 ОСОБА_4 з 02.10.2010 виключена зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Білогірського РВК АР Крим.

Крім того, зазначеним наказом про звільнення визначена сума за не отримане речове майно, яка склала 4173,41 гривень.

Судом першої інстанції встановлено, що під час звільнення, позивачу не було сплачено грошову компенсацію за речове майно, не отримане під час служби, за цінами на день підписання наказу про звільнення.

Згідно Наказу командира військової частини А4374 № 568 від 22.09.11 "Про внесення змін до п. 1 наказу командира військової частини А4374 від 01.10.2010 № 530". Зазначеним наказом до абзацу 11 пункту 1 наказу командира військової частини А 4374 від 01.10.2010 № 530 внесені відповідні зміни, згідно яких "сума за не отримане речове майно становить 3347,45 гривень. До наказу командира військової частини А4374 № 568 від 22.09.11 додано довідку № 6 від 22.09.2011 з переліком невиданих ОСОБА_4 предметів, у якій зазначено, що підставою для проведення розрахунку став наказ командира військової частини № 530 від 01.10.10 та грошова компенсація замість належних предметів форменого обмундирування ОСОБА_4 становить 3347,45 грн.

10.09.2011 ОСОБА_4 зверталась зі скаргою до командування ВМС ЗС України з питання виплати грошової компенсації за не отримане речове майно. Листом командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України №154/22/13-3073 від 10.10.2011 позивачці повідомлено, що рішення про виплату грошової компенсації за не отримане речове майно командиром військової частини А 4374 прийнято, і буде виконано після надходження коштів на відповідну статтю. Крім того повідомили, що протягом 2011 року кошторисні призначення для виплати грошової компенсації за КПКВ 2101020/3, загальний фонд КЕКВ 1131, ст. 0636 не надходили.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ст. 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними.

Згідно з ст.ст. 2, 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, які стимулюють зацікавленість громадян України у військовій службі, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах та свободах, визначених законодавством України.

Пункт 28 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою КМ України от 28 жовтня 2004 року № 1444, встановлено, що військовослужбовці які звільняються у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за неотримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.

Стосовно посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів на виплату заборгованості за речове майно, колегія суддів зазначає, що за умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату даних грошових коштів це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначені кошти. Однак, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання компенсації за речове майно, яку передбачено законом.

Законом України № 328-V від 03.11.2006 введена в дію стаття 9-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка не зупинялася будь-яким нормативно-правовим актом, та на яку не поширюється зупинення, встановлене Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів".

Частиною 1 статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, при визначені розміру та порядку виплати компенсації за недоотримане речове майно військовослужбовцям необхідно керуватися частиною 1 статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пунктом 28 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою КМ України від 28 жовтня 2004 року №1444.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано задоволені позовні вимоги позивача.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини А4374 Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.01.12 у справі № 2а-14588/11/0170/16 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.01.12 у справі № 2а-14588/11/0170/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 серпня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис О.А.Щепанська

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко