Постанова

від 06.09.2012 по справі 21/070-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2012 № 21/070-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Пашкіної С.А.

за участю представників сторін:

від позивача -Супрун А.М., довіреність № 20/12 від 21.05.2012; Андрєєв К.С., голова Правління відповідно до Протоколу Загальних Зборів акціонерів від 26.05.2009; від відповідача -Нікітіна-Дудікова Г.Ю., довіреність № 46 від 13.07.2012

розглянувши

апеляційну скаргуПриватного акціонерного товариства

"Переяслав-Хмельницький завод продтоварів" на рішення господарського суду Київської області від 01.08.2012 у справі № 21/070-12 (суддя Ярема В.А.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Інвестиційна

компанія "Інвестсервіс" до Приватного акціонерного товариства

"Переяслав-Хмельницький завод продтоварів" про стягнення 385 255 грн. 50 коп.

ВСТАНОВИВ наступне.

Приватне акціонерне товариство "Інвестиційна компанія "Інвестсервіс" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Переяслав-Хмельницький завод продтоварів" про стягнення 385 255,50 грн. (з яких: 150 000,00 грн. - заборгованість за договором №03/09 ФД від 22.03.2011р. та 20 065,50 грн. - пеня; 200 000,00 грн. - заборгованість за договором №05/11-ФД від 29.06.2011р. та 15 190,00 грн. - пеня).

Рішенням господарського суду Київської області від 01.08.2012 по справі № 21/070-12 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 350 000 грн. 00 коп. заборгованості та 7 000 грн. 00 коп. судового збору.

При ухваленні даного рішення суд виходив з доведеності факту виконання позивачем своїх зобов'язань по наданню відповідачу фінансової допомоги та неповернення її відповідачем у встановлені строки.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги по стягненню пені суд виходив з того, що договорами не передбачено відповідальність у вигляді пені, яка має сплачуватись у грошовому вигляді.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 01.08.2012 по справі № 21/070-12 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається, зокрема, на те, що умовами договорів поворотної фінансової допомоги №03/09 ФД від 22.03.2011 та №05/11-ФД від 29.06.2011 передбачено можливість повернення фінансової допомоги продукцією. Також, відповідач зазначає, що ним було видано позивачу в рахунок погашення суми фінансової допомоги у розмірі 8 954 грн. 22 коп. продукцію, що підтверджується наступними видатковими накладними: №РН-000006 від 12.05.2011, №РН-000009 від 14.06.2011, №РН-000011 від 14.07.2011, №РН-000012 від 22.07.2011, №РН-000015 від 23.08.2011, №РН-000017 від 09.09.2011, №РН-000018 від 29.09.2011, №РН-000021 від 17.10.2011, №РН-000022 від 27.10.2011, №РН-000024 від 04.11.2011, №РН-000025 від 08.11.2011, №РН-000026 від 16.11.2011, №РН-000029 від 21.12.2011, №РН-000001 від 09.02.2012, №РН-000002 від 14.03.2012.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Переяслав-Хмельницький завод продтоварів" по справі № 21/070-12 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 21/070-12 колегію суддів у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.; судді: Дідиченко М.А., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 по справі №21/070-12 апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Переяслав-Хмельницький завод продтоварів" прийнята до провадження та її розгляд призначено на 06.09.2012.

В судовому засіданні 06.09.2012 року представник апелянта - відповідача у справі, підтримав вимоги за апеляційною скаргою та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між Приватним акціонерним товариством "Інвестиційна компанія "Інвестсервіс", як позикодавцем та Приватним акціонерним товариством "Переяслав-Хмельницький завод продтоварів", як позичальником укладено договір поворотної фінансової допомоги №03/03 ФД від 22.03.2011.

Згідно предмету даного договору позикодавець зобов'язується надати позичальнику поворотну фінансову допомогу, а останній зобов'язується використати її за цільовим призначенням (п. 1.1 договору).

Відповідно до пункту п. 3.1. Договору сума допомоги становить 150 000,00 грн.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що фінансова допомога надається на термін до 01.09.2011р.

Згідно п. 6.1 Договору позичальник зобов'язується повернути одержану суму фінансової допомоги в строк, визначений п.5.1 договору.

Фінансова допомога мала бути повернутою позичальником продукцією або грошовими коштами, починаючи з травня 2011 року в кількості і в строки згідно графіку повернення (п.6.2 договору).

Положеннями п. 7.1 договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання.

Позикодавець виконав прийняті на себе зобов'язання за договором в частині надання відповідачу фінансової допомоги в розмірі 150 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №112 від 06.04.2011р. (а.с. 19, т.1).

Відповідач зобов'язання за договором в частині своєчасного повернення суми фінансової допомоги не виконав, ані у грошовій формі, ані шляхом передачі продукції, внаслідок чого за ним утворилось заборгованість в сумі 150 000,00 грн.

З метою отримання заборгованості позивачем було направлено відповідачу претензію №07/12 від 24.02.2012р., яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Крім цього, між Приватним акціонерним товариством "Інвестиційна компанія "Інвестсервіс", як позикодавцем та Приватним акціонерним товариством "Переяслав-Хмельницький завод продтоварів", як позичальником укладено договір поворотної фінансової допомоги №05/11 ФД від 29.06.2011.

Згідно предмету даного договору позикодавець зобов'язується надати позичальнику поворотну фінансову допомогу, а останній зобов'язується використати її за цільовим призначенням. (п. 1.1 договору).

Відповідно до пункту п. 3.1. Договору сума допомоги становить 200 000,00 грн.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що фінансова допомога надається на термін до 29.12.2011р.

Згідно п. 6.1 Договору позичальник зобов'язується повернути одержану суму фінансової допомоги в строк, визначений п.5.1 договору.

Фінансова допомога повертається позичальником продукцією або грошовими коштами, починаючи з січня 2012 року в кількості і в строки згідно графіку повернення (п.6.2 договору).

Положеннями п. 7.1 договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання.

Позикодавець виконав прийняті на себе зобов'язання за договором в частині надання відповідачу фінансової допомоги в розмірі 200 000,00 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №256 від 30.06.2011р. на суму 50 000,00 грн., №272 від 06.07.2011р. на суму 50 000,00 грн., №278 від 08.07.2011р. на суму 100 000,00 грн. (а.с. 20-22, т.1).

Відповідач зобов'язання за договором в частині своєчасного повернення суми фінансової допомоги не виконав, внаслідок чого за ним утворилось заборгованість в сумі 200 000,00 грн.

З метою отримання заборгованості позивачем було направлено відповідачу претензію №15/12 від 04.04.2012р., яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до підпункту 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" поворотною фінансовою допомогою є сума коштів, передана платнику податку в користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Поворотна фінансова допомога за своєю цивільно-правовою природою є позикою.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Положеннями ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями договорів чітко визначені строки виконання зобов'язання з повернення позики відповідачем.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано ані суду першої, ані апеляційної інстанції доказів повернення фінансової допомоги, ані у грошовій формі, ані продукцією.

Доводи відповідача стосовно повернення фінансової допомоги за Договором від 22.03.2011 № 03/09 ФД та Договором від 29.06.2011 № 05/11-ФД готовою продукцією, з посиланням на листи №87 від 20.12.2011р., №24 від 19.06.2012р., №13 від 16.04.2012р., №67 від 07.10.2011р., та накладні №РН-000006 від 12.05.2011, №РН-000009 від 14.06.2011, №РН-000011 від 14.07.2011, №РН-000012 від 22.07.2011, №РН-000015 від 23.08.2011, №РН-000017 від 09.09.2011, №РН-000018 від 29.09.2011, №РН-000021 від 17.10.2011, №РН-000022 від 27.10.2011, №РН-000024 від 04.11.2011, №РН-000025 від 08.11.2011, №РН-000026 від 16.11.2011, №РН-000029 від 21.12.2011, №РН-000001 від 09.02.2012, №РН-000002 від 14.03.2012 відхилені судом першої інстанції цілком правомірно, оскільки відповідачем не було надано ані доказів надіслання зазначених листів позивачу, ані доказів передання відповідачем та отримання позивачем продукції, зазначеної у цих листах.

Апеляційний суд дослідивши вищезазначені видаткові накладні встановив, що на жодній з них не міститься підпису одержувача (позивача). За таких обставин дані накладні не можуть слугувати доказом повернення фінансової допомоги продукцією в рахунок погашення заборгованості за договором.

Крім цього, як вбачається з п.6.5 Договорів в разі розрахунків за надану допомогу продукцією, вартість 1,5 літрів питної води в пляшках ПЕТ становить по собівартості 1,57 грн. проте, в наданих відповідачем накладних зазначена інша та не узгоджена з позивачем продукція.

Отже, не відбувся факт передачі продукції та відповідно зобов'язання відповідача залишається на даний час не виконаним.

Таким чином, відповідач свої зобов'язання в частині своєчасного повернення суми грошової допомоги за договорами не виконав, також не надав суду належних доказів поставки позивачу продукції в рахунок погашення цієї заборгованості, а отже доводи апелянта, викладені в апеляційні скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять їх протилежність, і тому не можуть бути підставою для скасування рішення.

Слід також зазначити, що відповідно до п.4 ст. 690 Цивільного кодексу України якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

З огляду на вищевикладене, відповідач не позбавлений був права звернутись до суду з позовом про спонукання позивача прийняти продукцію в рахунок погашення заборгованості за договорами про надання фінансової допомоги.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 150 000,00 грн. заборгованості по поверненню фінансової допомоги за Договором від 22.03.2011 № 03/09 ФД та 20 000,00 грн. за Договором від 29.06.2011 № 05/11-ФД законним та обґрунтованим.

Також, окрім сум основного боргу за вказаними договорами, позивачем було заявлено до стягнення пеню в сумі 20 065,50 грн. за Договором від 22.03.2011 № 03/09 ФД та 15 190,00 грн. за Договором від 29.06.2011 № 05/11-ФД.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За нормою ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 8.3 Договорів передбачено, що за кожен день прострочення строку повернення допомоги позичальник додатково надає продукцію, яка дорівнює вартості пені подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості ненаданої продукції в рахунок повернення боргу.

Таким чином, за порушення позичальником (відповідачем) строків повернення фінансової допомоги, останній зобов'язався сплатити пеню у вигляді надання додаткової продукції, яка дорівнює вартості пені подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості ненаданої продукції в рахунок повернення боргу.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положеннями Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

При цьому, розмір пені, передбачений ст. 1 вищезазначеного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені саме у грошовій формі, в той час як договорами передбачено, що у разі прострочення строку повернення допомоги позичальник додатково надає продукцію, яка дорівнює вартості пені подвійної облікової ставки НБУ, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» відповідачу підлягає поверненню зайво сплачена ним сума судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 352 грн. 56 коп.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Переяслав-Хмельницький завод продтоварів" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 01.08.2012 у справі № 21/070-12 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Повернути Приватному акціонерному товариству "Переяслав-Хмельницький завод продтоварів" (Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Солонці, б. 31, код за ЄДРПОУ 00378589) з Державного бюджету України зайво сплачену суму судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 352 грн. 56 коп., яка була сплачена за квитанцією від 08.08.2012 № QS15168858. Підставою повернення судового збору є дана постанова підписана колегією суддів та скріплена гербовою печаткою суду.

4. Матеріали справи № 21/070-12 повернути до Господарського суду Київської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Пашкіна С.А.