Постанова

від 01.11.2012 по справі 21/070-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2012 р. Справа № 21/070-12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г., Фролової Г.М. за участю представників: позивачаСупрун А.М., дов. від 21.05.12 відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Переяслав-Хмельницький завод продтоварів" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.12 у справі№ 21/070-12 господарського суду Київської області за позовомПриватного акціонерного товариства "Інвестиційна компанія "Інвестсервіс" доПриватного акціонерного товариства "Переяслав-Хмельницький завод продтоварів" простягнення 385255,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Інвестиційна компанія "Інвестсервіс" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Переяслав-Хмельницький завод продтоварів" про стягнення суми неповернутої фінансової допомоги у розмірі 350000 грн. та 35255,5 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами поворотної фінансової допомоги. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями статей 526, 546 Цивільного кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Рішенням господарського суду Київської області від 01.08.12 у справі №21/070-12 (суддя Ярема В.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.12 (судді: Пономаренко Є.Ю. -головуючий, Дідиченко М.А., Пашкіна С.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Переяслав-Хмельницький завод продтоварів" на користь Приватного акціонерного товариства "Інвестиційна компанія "Інвестсервіс" 350000 грн. заборгованості та 7000 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи судові рішення, господарські суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що факт невиконання відповідачем зобов'язань з повернення поворотної фінансової допомоги підтверджено матеріалами справи. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення пені за неналежне виконання договорів, суди врахували, що за умовами договорів, укладених сторонами, у разі прострочення строку повернення допомоги позичальник додатково надає продукцію, яка дорівнює вартості пені подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості ненаданої продукції в рахунок повернення боргу, однак позов заявлено щодо стягнення коштів, а не продукції. Рішення та постанова обґрунтовані приписами статей 174, 193 Господарського кодексу України, статей 530, 626, 628, 629, 1046, 1049 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Приватне акціонерне товариство "Переяслав-Хмельницький завод продтоварів" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, у позові відмовити повністю, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 526, 610, 629, 1049 Цивільного кодексу України. Серед іншого, скаржник зазначає, що умовами договору сторони передбачили можливість повернення фінансової допомоги продукцією, однак, в порушення умов договору, позивач відмовляється від прийняття продукції.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, між Приватним акціонерним товариством "Інвестиційна компанія "Інвестсервіс" (позикодавець) та Приватним акціонерним товариством "Переяслав-Хмельницький завод продтоварів" (позичальник) укладено договір поворотної фінансової допомоги №03/03 ФД від 22.03.11, за умовами якого позикодавець зобов'язується надати позичальнику поворотну фінансову допомогу, а останній зобов'язується використати її за цільовим призначенням (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору сума допомоги становить 150 000,00 грн.

Пунктом 5.1 договору визначено, що фінансова допомога надається на термін до 01.09.11.

Згідно пункту 6.1 договору позичальник зобов'язується повернути одержану суму фінансової допомоги в строк, визначений пунктом 5.1 договору.

Фінансова допомога мала бути повернутою позичальником продукцією або грошовими коштами, починаючи з травня 2011 року в кількості і в строки згідно графіку повернення (пункт 6.2 договору).

Позикодавець свої зобов'язання за договором виконав повністю, перерахувавши відповідачу фінансову допомогу у розмірі 150 000,00 грн.

Однак, відповідач зобов'язання за договором в частині своєчасного повернення суми фінансової допомоги не виконав.

Також встановлено, що між Приватним акціонерним товариством "Інвестиційна компанія "Інвестсервіс" (позикодавець) та Приватним акціонерним товариством "Переяслав-Хмельницький завод продтоварів" (позичальник) укладено договір поворотної фінансової допомоги №05/11 ФД від 29.06.11, за умовами якого позикодавець зобов'язується надати позичальнику поворотну фінансову допомогу, а останній зобов'язується використати її за цільовим призначенням (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору сума допомоги становить 200 000,00 грн.

Пунктом 5.1 договору визначено, що фінансова допомога надається на термін до 29.12.11.

Згідно пункту 6.1 Договору позичальник зобов'язується повернути одержану суму фінансової допомоги в строк, визначений пунктом 5.1 договору.

Фінансова допомога повертається позичальником продукцією або грошовими коштами, починаючи з січня 2012 року в кількості і в строки згідно графіку повернення (пункт 6.2 договору).

Позикодавець свої зобов'язання за договором виконав повністю, перерахувавши відповідачу фінансову допомогу у розмірі 200 000,00 грн.

Однак, відповідач зобов'язання за договором в частині своєчасного повернення суми фінансової допомоги не виконав.

З метою отримання заборгованості позивачем було направлено відповідачу претензії №15/12 від 04.04.12 та №07/12 від 24.02.12, які залишені останнім без відповіді, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 цієї статті).

Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить стаття 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Кодексу).

Статтею 628 Кодексу визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Кодексу).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, правовідносини між сторонами у справі виникли у зв'язку з укладанням договорів поворотної фінансової допомоги, які, за своєю правовою природою є договорами позики, положення щодо яких унормовані параграфом 1 глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1049 Кодексу встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 цієї статті).

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у строк, погоджений сторонами у договорах поворотної фінансової допомоги, зобов'язання з повернення фінансової допомоги відповідачем виконано не було.

Враховуючи викладене, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми неповернутої фінансової допомоги у розмірі 350000 грн.

Доводів та заперечень щодо висновків господарських судів в частині відмови у задоволенні позовних вимог касаційна скарга не містить.

Також з касаційної скарги вбачається, що заперечення заявника зводяться, в основному, до того, що частина фінансової допомоги у розмірі 8954,22 грн. була повернута продукцією, що підтверджено накладними, наявними в матеріалах справи.

Згідно частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 Кодексу).

При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що накладні, на які посилається відповідач, не містять підпису одержувача, а отже не є належними та допустимими доказами в підтвердження факту передачі продукції в рахунок повернення фінансової допомоги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін, а касаційної скарги - без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Переяслав-Хмельницький завод продтоварів" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.12 у справі № 21/070-12 господарського суду Київської області залишити без змін.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Г.Фролова