Постанова

від 06.09.2012 по справі 2а-16439/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16439/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"06" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя : Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальнісю «СІТІ-СКС» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.12р. у справі №2а-16439/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальнісю «СІТІ-СКС»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «СІТІ-СКС» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000292333 від 29.07.11р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.12р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних платником ПДВ.

Враховуючи вимоги пункту третього частини першої статті 183 2 КАС України, розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «СІТІ-СКС»з питань правомірності формування сум ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «ФПГ «Сквош»за жовтень 2010 року.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 29.07.11р. №0000292333, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 147 925 грн., у тому числі: основний платіж 118 340 грн. та 29 585 грн. штрафні фінансові санкції.

Як вбачається з акту, підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2., п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що полягало у безпідставному, на думку податкового органу, віднесенні до складу податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2010 року суми 118 340 грн.

Такий висновок податкового органу зводиться до безтоварності господарських операцій з ТОВ «ФПГ «Сквош», яке, як вказує податковий орган, має ознаки фіктивного підприємства.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом доведено факт нездійснення господарської операції з ТОВ «ФПГ «Сквош», яке було створене з метою прикриття незаконної діяльності по переказу грошових коштів з безготівкової форми в готівкову, без наміру та можливості здійснення підприємницької діяльності внаслідок відсутності персоналу, основних фондів для здійснення господарських операцій з виконання підрядних робіт та поставки товару. Отже, правові підстави для віднесення сплачених у ціні робіт (послуг) сум ПДВ у позивача відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року N 168/97-ВР (чинного на час виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон N 168/97-ВР).

Так, виходячи з змісту п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «ФПГ «Сквош»було укладено ряд договорів, зокрема:

- договір підряду № 38 від 01.10.10р., за умовами якого підрядник зобов'язується виконати на свій ризик з використанням своїх матеріалів за завданням замовника поточний ремонт комплексу піскосушилки та піскопостачання Локомотивного депо «Основа»Південної залізниці;

- договір підряду № 39 від 01.10.10р., за умовами якого підрядник зобов'язується виконати на свій ризик з використанням своїх матеріалів за завданням замовника поточний ремонт покрівлі будинку відпочинку локомотивних бригад локомотивного депо Куп'янськ;

- договір підряду № 40 від 01.10.10р., за умовами якого підрядник зобов'язується виконати на свій ризик з використанням своїх матеріалів за завданням замовника поточний ремонт покрівлі адміністративного корпусу Моторвагонне депо Полтава «Південна залізниця»;

- договір купівлі -продажу № 37 від 29.09.10р., за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця реле потужністю 24 V RM732024 та реле часу ZR4MF025-L.

Дані договори були підписані від імені директора виконавця - TOB «ФПГ «Сквош»ОСОБА_2

На підставі податкових накладних № 356 від 08.10.2010р., № 390, № 391,392 від 29.10.2010р., виписаних TOB «ФПГ «Сквош»позивач відніс до складу податкового кредиту ПДВ за жовтень 2010 року в загальній сумі 118 340 грн. Податкові накладні від імені директора виконавця TOB «ФПГ «Сквош»також підписані ОСОБА_2

Як встановлено судом першої інстнції, листом від 11.03.11р. № 12663/7/23 ДПІ у м. Вінниці було надіслано на адресу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Акт перевірки від 03.03.10р. № 725/2301/36685184 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «ФПГ «СКВОШ»за період з 30.09.09р. по 31.12.10р.

Перевірка ТОВ «ФПГ «СКВОШ»була проведена ДПІ у м. Вінниці на виконання постанови Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області від 04.02.2011 р., якою було призначено проведення позапланової перевірки в рамках кримінальної справи №10271618, порушеної відповідно до ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України по факту створення фіктивного підприємства ТОВ «ФПГ «СКВОШ»(код 36685184).

Органами дізнання встановлено, що ОСОБА_2, який начебто є директором ТОВ «ФПГ «СКВОШ», з метою прикриття незаконної діяльності по переказу грошових коштів з безготівкової форми в готівкову, не маючи істинного наміру надалі здійснювати підприємницьку діяльність, пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт та послуг, знаходячись на території м. Вінниці, зареєстрував в ДПІ у м. Вінниці суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ «ФПГ «СКВОШ»(юридична адреса: м. Вінниця, Хмельницьке шосе, б.82).

ДПІ у м. Вінниці в Акті від 03.03.10р. № 725/2301/36685184 встановлено, що операції із придбання та реалізації мали безтоварний характер, товар не перевозився, роботи не виконувались внаслідок відсутності управлінського, технічного персоналу, основних засобів тощо.

Податковим органом при перевірці також встановлено, що ТОВ «ФПГ «СКВОШ» у поданій звітності декларувалися показники не підтверджені документами первинного обліку. Договори укладалися без мети реального настання правових наслідків, з метою транзитного формування обсягів по ланцюгу постачання по операціях придбання (отримання). Рух коштів по контрагентах, матеріали яких були використані у дійсному акті перевірки свідчить про наявність транзитних операцій по перерахуванню коштів з метою переведення грошей з безготівкової форми в готівкову, без мети реального настання наслідків з використанням вексельної форми розрахунків.

Так, відповідно до протоколу допиту свідка від 23.02.11р. (а.с 99), проведеного старшим оперуповноваженим ГВПН ДПІ у м. Вінниці, у якості свідка був допитаний засновник та директор TOB «ФПГ «СКВОШ»ОСОБА_2 , який повідомив, що фактично жодного відношення до діяльності даного підприємства не мав, за винагороду погодився зареєструвати ТОВ «ФПГ «СКВОШ» , ніяких документів фінансово-господарської діяльності підприємства від імені TOB «ФПГ «СКВОШ» не підписував, угод не укладав та нікого не уповноважував на здійснення підприємницької діяльності від імені Товариства.

Колегія суддів враховує ту обставину, що апелянтом не спростовані доводи податкового органу про безтоварність господарських операцій, відсутність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Так, відповідно до податкових накладних, зазначених вище, а також наявних у матеріалах справи актів здачі-приймання робіт, зміст господарських операцій, за якими сформований податковий кредит у спірній сумі, полягав у виконанні підрядних робіт з поточного ремонту комплексу піскосушилки та піскопостачання Локомотивного депо «Основа»Південної залізниці , поточного ремонту покрівлі будинку відпочинку локомотивних бригад локомотивного депо Куп'янськ, покрівлі адміністративного корпусу Моторвагонне депо Полтава «Південна залізниця», а також у придбанні позивачем товару (реле потужністю 24 V RM732024 та реле часу ZR4MF025-L) згідно видаткової накладної № 356 від 08.10.2010р.

Відтак, доказів, які розкривають зміст та обсяг вказаних операцій з метою їх використання у господарській діяльності позивача, суду не надано, як і не доведено реальну можливість здійснення такого роду господарських операцій у відповідні строки (всі робти в один місяць)

Так, наприклад, договори підряду № 38 від 01.10.2010р., № 39 від 01.10.2010р., № 40 від 01.10.2010р.). передбачали, що зміст та комплекс робіт в цілому визначається на підставі узгодженого між сторонами графіку виконання робіт (п.1.5. вказаних договорів). Таких графіків матеріали справи не містять, як і не містять проектно-кошторисної документації, про яку йдеться у пунктах 2.3. перелічених договорів.

Доказів, які б спростували доводи податкового органу про неможливість вчинення такого роду робіт з урахуванням відсутності у TOB «ФПГ «СКВОШ»управлінського персоналу, фізичних можливостей (відсутність кваліфікованого персоналу, основних фондів, устаткування, тощо) апелянтом не подані. Не подані позивачем також і докази транспортування товару (реле потужністю 24 V RM732024 та реле часу ZR4MF025-L) згідно видаткової накладної № 356 від 08.10.2010р.

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази в їх сукупності, є достатніми для висновку про те, що господарські операції з виконання робіт та поставки товару не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, а оформлені лише документально невстановленими з боку виконавця особами.

За вимогами п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону N 168/97-ВР, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97р. №165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.97р. за №233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг) , та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

За наведених правових норм та враховуючи свідчення ОСОБА_2 про те, що господарські операції з виконання робіт (поставки товарів) фактично не вчинялись, а також те, що позивачем не доведено належними доказами та не підтверджено реальність вказаних господарських операцій, відсутні підстави вважати такі податкові накладні первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону, тобто документами, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Вчинення господарської операції невстановленою особою, що не займалась і не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю від імені юридичної особи, на яку законодавством покладено конкретні обов'язки у сфері оподаткування, є підставою вважати, що стороння особа вчиняла вказані дії умисно з тим, щоб не здійснювати господарську діяльність і приховувати прибутки, одержані на підставі угод з іншими суб'єктами підприємництва.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність оспорюваного податкового повідомлення -рішення в частині основного платежу в сумі 118 430 грн.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що податковим органом невірно визначено розмір штрафної (фінансової) санкції згідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України із розрахунку 25 % від суми визначеного податкового зобов'язання, тоді як спірні правовідносини мали місце до набрання чинності Податковим кодексом України і були виявлені податковим органом до 6 серпня 2011 року (тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України).

Так, до 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України, були відсутні норми, які б прямо встановлювали необхідність застосування штрафних санкцій за виявлені у 2011 році податкові порушення, що мали місце до набрання чинності Податковим кодексом України у розмірах, встановлених цим Кодексом. Тому до 6 серпня 2011 року заходи відповідальності, передбачені Податковим кодексом України, могли бути застосовані за порушення, вчинені до набрання ним чинності, лише в тому обсязі, в якому вони не перевищували попередні санкції за ті самі діяння .

Таким чином, з урахуванням вимог статті 58 Конституції України до податкових порушень, вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлених з 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року , може застосовуватися найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»або Податковим кодексом України.

Отже, у разі виявлення податковим органом порушення до набрання чинності Податковим кодексом України, розмір штрафних санкцій за вчинення цього порушення визначається за нормами законодавства, чинного на момент застосування таких санкцій, але не більше ніж було передбачено на момент вчинення протиправного діяння.

На момент вчинення позивачем порушення відповідальність платників податків визначалася Законом № 2181-ІІІ .

Так, відповідно до п.п.17.1.3. п. 17.3. ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, Законом № 2181-ІІІ передбачено нарахування штрафу у розмірі 10 відсотків від суми податкового зобов'язання, який у подальшому міг бути збільшений до 50 відсотків залежно від кількості податкових періодів, установлених для податку, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата. Натомість Податковим кодексом України визначено, що штраф становить 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання і не підлягає збільшенню залежно від кількості періодів недоплати. Крім того, Податковий кодекс України на відміну від Закону № 2181-ІІІ не передбачає мінімального розміру штрафу.

Отже, у спірному випадку, до платника може бути застосовано штраф лише у розмірі 10 відсотків від суми податкового зобов'язання. Причому цей штраф не підлягає збільшенню ні до 25, ні до 50 відсотків, оскільки чинна з 1 січня 2011 року норма пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України не передбачає збільшення розміру штрафу залежно від терміну недоплати податкового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція висвітлена у листі ВАСУ від 24.11.2011р. № 2198/11/13-11.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що податковим органом протиправно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції з розрахунку 25%, а не 10%, а тому податкове повідомлення-рішення в частині штрафних (фінансових) санкцій на суму 17 751 грн. - протиправне та підлягає скасуванню.

В решті суми -податкове повідомлення-рішення правомірне, а відтак правові підстави для задоволення апеляційної скарги -відсутні.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст.195, 197, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальнісю «СІТІ-СКС» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.12р. у справі №2а-16439/11/2670 -задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.12р. у справі №2а-16439/11/2670 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальнісю «СІТІ-СКС»задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 29.07.11р. № 0000292333 в частині штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ в сумі 17 751 грн.

В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.