Рішення

від 05.09.2012 по справі 7/53/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/53/2012/5003 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31  http://vn.arbitr.gov.ua

---

І м е н е м     У к р а ї н и РІШЕННЯ 05 вересня 2012 р.           Справа 7/53/2012/5003 за позовом: Приватного підприємства "Новофарм", м. Луганськ           до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Медтехніка ЛТД", м. Вінниця    про  стягнення  10 680,50 грн. Головуючий суддя     Банасько О.О.      Cекретар судового засідання Ольхова Т.О. Представники сторін в судове засідання не з'явилися.                                                                         ВСТАНОВИВ : 21.07.2012 року до господарського суду Вінницької області надійшла позовна  заява  Приватного підприємства "Новофарм", м.Луганськ до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Медтехніка ЛТД", м. Вінниця про стягнення 10 680,50 грн., з яких                    10 000,00 грн. заборгованості, 567,20 грн. пені, 113,30 грн. 3 % річних в зв'язку з порушенням відповідачем умов договору постачання від 16.01.2012 року № 11 щодо своєчасного та повного розрахунку за отриманий товар. Ухвалою від 22.07.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/53/2012/5003 та призначено до розгляду на 01.08.2012 року. 31.07.2012 року на адресу господарського суду Вінницької області від представника позивача надійшла телеграма та клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю вчасної підготовки до судового засідання. Ухвалою суду від 02.08.2012 року в зв'язку з неявкою представників сторін розгляд справи відкладено до 05.09.2012 року. 12.08.2012 року до господарського суду Вінницької області від позивача надійшло клопотання в якому останній в зв'язку з перебування юрисконсульта у відпустці просить суд розглянути  справу без його участі за наявними в ній матеріалами. В судове засідання призначене на 05.09.2012 року представники сторін не з'явились. При цьому відповідач причин неявки не повідомив, документів витребуваних ухвалою суду не надав, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалою від 01.08.2012 року, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією за юридичною адресою сторони. Як встановлено судом конверт з ухвалою суду від 01.08.2012 року, який надсилався відповідачу на момент проведення судового засідання  повернувся до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Згідно витягу з ЄДРПОУ № 14323238 станом на 23.07.2012 року місцезнаходженням відповідача значиться вул.Космонавтів, 24, м.Вінниця, 21021, яка є ідентичною тій  по якій було направлено останньому ухвали у даній справі. Відповідно до вимог  частин 1, 3  ст.18  Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців",  якщо  відомості,  які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України  ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі  якщо  зміна  відомостей  про юридичну особу,  які містяться в Єдиному державному реєстрі,  не пов'язана із  змінами, що  вносяться  до  установчих  документів юридичної особи,  або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу),  подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення)  державному  реєстратору за   місцезнаходженням   реєстраційної   справи   юридичної  особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей  про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі. Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу. На першому примірнику ухвали, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам. Суд зауважує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи,  її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.     Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів. Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги  приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України. За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами. Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне. 16.01.2012 року між Приватним підприємством "Новофарм" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медтехніка ЛТД"  (Покупець) укладено договір поставки № 11 (а.с.7, т.1). Відповідно до п.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець  прийняти та оплатити медикаменти та вироби медичного призначення (товар) найменування, кількість та ціна яких зазначена в накладних, які являються договірними специфікаціями. Ціна договору визначається відповідно до підписаних накладних (п.2 Договору). Поставка товару здійснюється транспортом Постачальника (п.3 Договору). Згідно п.3 Договору прийняття товару здійснюється в момент прийняття його  Покупцем відповідно до вимог інструкції П-6 та П-7. При виникненні спірних питань, приймання товару проводиться за участю уповноваженого представника зацікавленої особи (п.5 договору). Покупець зобов'язується оплатити поставлений товар на протязі тридцяти календарних днів з моменту його отримання (п.7 Договору). Відповідно до п.9 Договору за прострочку платежу, крім пені Постачальник має право вимагати відшкодування збитків спричинених  невиконанням зобов'язань. Як вбачається із матеріалів справи Приватне підприємство "Новофарм" (Постачальник) згідно видаткових накладних поставлено товар відповідачу на суму                10  000,00 грн., а саме згідно видаткових накладних: -  № 580 від 18.01.2012 року на суму 272,09 грн.; -  № 581 від 18.01.2012 року  на суму 9 177,12 грн.; -  № 582 від 18.01.2012 року на  суму  567,98 грн. (а.с.8-14, т.1). Слід вказати, що оригінали договору та видаткових накладних надано позивачем суду згідно супровідного листа від 02.08.2012 року № 209. За твердженням позивача відповідач заборгованість за поставлений товар не погасив, що спонукало його звернутись з відповідним позовом до суду. З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків. Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Дії позивача по передачі товару та дії  відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать  про те, що у боржника (відповідача)  виникло зобов'язання  по оплаті  за отриманий товар. З моменту укладення сторонами договору від 16.01.2012 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка". Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України) Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги. Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі  10 000,00 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.    Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 567,20 грн. пені, 113,30 грн.  3 % річних нарахованих за період з 19.02.2012 року по 05.07.2012 року  в результаті чого суд дійшов наступних висновків. Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом. Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання). Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України  виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою. Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен  передати  кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що  штрафними санкціями у  цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно п.8 Договору у випадку прострочення термінів оплати  Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі 0,5 %   за кожен день прострочення. Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені та 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства. Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку пені та 3 % річних виявлено помилки в розрахунках, а саме позивачем невірно визначено кінцеву суму пені та                 3 % річних, яка при перерахунку судом виявилась більшою ніж вказав позивач в розрахунку (пеня - 570,08 грн., 3 % річних - 113,42 грн.). Водночас визначення сум заявлених до стягнення є виключною прерогативою позивача, а тому позовні вимоги про стягнення пеня та 3 % річних підлягають стягненню в розмірах заявлених останнім. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення. Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів). За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі. Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України. 05.09.2012 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст.75, 82, 84, 85,  87, 115, 116  Господарського процесуального кодексу України, суд -                                               ВИРІШИВ : 1. Позов задовольнити повністю 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медтехніка ЛТД",               вул. Космонавтів, 24, м. Вінниця, 21021 (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 13321786) на користь Приватного підприємства "Новофарм", вул. Лутугінская, 1Ч,                    м. Луганськ, 91007 (інформація про реквізити -  ідентифікаційний код - 32279614) - 10 000 грн. 00 коп. - боргу, 567 коп. 20 коп. - пені, 113 грн. 30 коп. - 3% річних, 1 609 грн. 50 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.   4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з  повідомленням про вручення поштового відправлення.   Повне рішення складено  10 вересня 2012 р. Суддя                                             Банасько О.О. віддрук. 3 прим.: 1 - до справи. 2 - позивачу - вул. Лутугінская, 1 Ч, м. Луганськ, 91007. 3 - відповідачу - пр-т Космонавтів, 24, м .Вінниця, 21021.