Постанова

від 06.09.2012 по справі 5016/310/2012(7/12)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2012 р. Справа № 5016/310/2012(7/12)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В., суддів :Бакуліної С.В., Глос О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" на постановувід 07.06.2012 року Одеського апеляційного господарського суду у справі№ 5016/310/2012(7/12) господарського суду Миколаївської області за позовомДержавного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" доТовариства з обмеженою відповідальністю "АЙ-СІ-ЕЛ Україна" простягнення 20672,82 грн. в судовому засіданні взяли участь представники : від позивача: Полубоярова К.В. (довіреність № 09/51 від 19.10.2011р.) від відповідача:Бабченко Д.І. (довіреність № 1/07-10/11 від 07.10.2011р.)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області (суддя Семенчук Н.О.) від 22.03.2012 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя -Ліпчанська Н.В., судді -Андрєєва Е.І., Мацюра П.Ф.) від 07.06.2012 року, у справі № 5016/310/2012(7/12) в позові відмовлено повністю.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: ч.2 ст.213, ч.1 ст.625 ЦК України, п.2 ст.83 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами про стягнення з відповідача пені в розмірі 20672,82 грн. за несвоєчасну оплату послуг відповідно до умов Договору № БС-12-1 від 04.08.2009 року.

Судами встановлено таке.

04.08.2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №БС - 12 -1 (надалі Договір) а.с.15-16).

Відповідно до п.1.1. Договору позивач зобов'язується за письмовими заявками відповідача, при можливості, надавати за плату транспортні послуги по забезпеченню навантажувально-розвантажувальних робіт (НРР) відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги відповідно до умов цього Договору(п.1.2. Договору).

Підпунктом 3.2.1. п.3.2. розділу 3 Договору передбачено, що вартість послуг, що надаються позивачем згідно умов цього Договору оплачуються відповідачем згідно рахунку позивача оформленого на підставі підписаного сторонами "Акту прийому-здачі наданих послуг".

Згідно п.п.3.2.4. п.3.2. Договору відповідач оплачує на розрахунковій рахунок позивача вартість наданих послуг, що зафіксовані в "Акті прийому - здачі наданих послуг", підписаному обома сторонами, згідно виставленого позивачем рахунку до 14-го числа наступного місяця (за звітним). Рахунок виставляється за діючими тарифами на дату надання послуг позивачем.

Пунктом 5.3. Договору визначено, що у разі несвоєчасної оплати робіт (п.п.3.2.4. Договору) відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня від несплаченої суми за кожний день прострочення до повної сплати заборгованості. Пеня стягується в претензійно-позовному порядку.

Позивач вказує на те, що на виконання п.п.3.2.2. Договору між позивачем та відповідачем були підписані Акти прийому - здачі наданих послуг та відповідно до Договору за надані послуги позивачем були виставлені рахунки за фактично надані послуги на загальну суму 138314,04 грн.

Товариством вказані рахунки оплачені не були, а тому Порт звернувся до господарського суду із позовною заявою щодо стягнення вказаної суми з відповідача у судовому порядку.

09.06.2011 року ухвалою Господарського суду Миколаївської області у справі № 5016/1266/2011(1/85) була затверджена мирова угода між сторонами, згідно п.2 якої відповідач визнає свій основний борг перед позивачем в розмірі 2518122,53 грн. та зобов'язується його сплатити протягом 15-ти календарних днів з моменту затвердження даної мирової угоди (а.с.58-65).

Оскільки виставлені на загальну суму 138314,04 грн. рахунки були відповідачем оплачені з простроченням терміну визначеним Договором, а саме сплачені тільки 01.07.2011 року, то на підставі п.5.3. Договору позивачем нараховано пеню за несвоєчасну оплату послуг відповідачем по кожному рахунку загальний розмір якої складає 20672,82 грн.

Вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог та приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суди виходили із того, що з моменту затвердження господарським судом мирової угоди сторін у справі № 5016/1266/2011(1/85) первісне зобов'язання за Договором та додаткове зобов'язання щодо нього, яким є відповідальність у вигляді сплати пені, припинені повністю (ч.ч.1, 2, 4 ст.604 ЦК України), що є підставою для відмови в позові.

Проте такі висновки судів є передчасними з наступних підстав.

Згідно ст.604 ЦК України зобов'язання припиняються за домовленістю сторін. Одним з різновидів домовленості сторін, як підставою припинення зобов'язання є новація зобов'язання - заміна первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (ч.2 ст. 604 ЦК України). З припиненням первісного зобов'язання, новація припиняє додаткові зобов'язання щодо нього (ч.4 ст.604 ЦК України).

Пославшись на приписи ст.604 ЦК України судами не було враховано, що новація -це угода про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж самими сторонами; як правило, воно (нове зобов'язання) відрізняється від попереднього своїм змістом; для того, щоб новація відбулася, сторони повинні обумовити в своїй угоді припинення зобов'язання, що діяло, і заміну його новим зобов'язанням; оскільки нове зобов'язання скасовує старе, то новація припиняє всі додаткові зобов'язання, що забезпечують виконання колишнього зобов'язання, якщо сторони не обумовили, що ті продовжують свою дію; новація відрізняється від заміни виконання, коли сторони змінюють строки і способи виконання того ж зобов'язання.

Однак вирішуючи даний спір, суди, застосувавши вказану норму матеріального права, всупереч приписів ст.43 ГПК України не з'ясували, яке первісне зобов'язання було припинене і яке нове зобов'язання виникло внаслідок укладення сторонами мирової угоди; не обґрунтували чи є домовленість про визнання заборгованості за Договором із одночасним прийняттям на себе зобов'язання сплатити її протягом 15-ти днів з моменту затвердження мирової угоди новацією у розумінні ст.604 ЦК України.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних у ній доказів, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін, і залежно від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 8 , п.3 ч.1 ст.111 9 , ч.1 ст.111 10 , ст.111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2012 року та рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2012 року у справі №5016/310/2012(7/12) -скасувати.

Справу № 5016/310/2012(7/12) направити на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Головуючий-суддя К.Грейц С у д д і С.Бакуліна О.Глос