Рішення

від 15.02.2013 по справі 5016/310/2012(7/12)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2013 р. Справа № 5016/310/2012(7/12)

за позовом: Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" / 54002, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ-СІ-ЕЛ Україна" /54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 4, кв. 402/

про стягнення 6695,97 грн.

Суддя Бездоля Д.О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Мар'янко Ю.І. (довіреність від 12.09.12р. № 09/38)

від відповідача: Бабченко Д.І. - адвокат (ордер від 12.03.12р. № 14)

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 20672,82 грн. пені.

23.10.12р. позивач подав до суду заяву від 23.10.12р. № 09/1945 про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 7694,48 грн. пені.

15.02.13р. позивач подав до суду заяву від 14.02.13р. № 09/305 про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 6695,97 грн. пені.

Заявлений позов позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати послуг, наданих позивачем за договором від 04.08.09р. № БС-12-І, укладеним між сторонами.

Відповідач позов позивача визнав частково, а саме в частині пені, нарахованої позивачем за період з 25.06.11р. по 30.06.11р., пояснюючи це новим строком виконання зобов'язання, встановленим сторонами у мировій угоді, затвердженій ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.06.11р. у справі № 5016/1266/2011(1/85). Щодо пені, нарахованої позивачем за період з 20.02.11р. по 08.06.11р., то відповідач зазначив, що позивач на власний розсуд визначає початок перебігу строку позовної давності, без врахування положень ст.ст. 253, 261 ЦК України.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.09.12р. було скасовано рішення місцевого та апеляційного господарських судів, справу передано на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою суду від 12.10.12р. розгляд справи був призначений на 25.10.12р. о 12 год. 35 хв.

Ухвалою суду від 25.10.12р. провадження у справі було зупинено до розгляду Верховним судом України касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України від 19.07.12р. у справі № 5016/4241/2011(1/258).

Ухвалою суду від 15.01.13р. провадження у справі було поновлено, а розгляд справи призначений на 28.01.13р. о 16 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 28.01.13р. розгляд справи був відкладений на 11.02.2013р. о 14 год. 30 хв. у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та неподанням відповідачем витребуваних судом доказів.

У судовому засіданні 11.02.13р. судом оголошувалась перерва до 15.02.13р. о 14 год. 00 хв.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

04.08.09р. між сторонами був укладений договір №БС-12-І (далі-договір), за яким позивач (виконавець) зобов'язався за письмовими заявками відповідача (замовник), при можливості, надавати йому за плату транспортні послуги по забезпеченню навантажувально-розвантажувальних робіт, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити дані послуги відповідно до умов договору (п. 1.1, 1.2. договору).

Згідно з п.п. 3.2.1., 3.2.4. договору вартість послуг, що надаються позивачем згідно умов цього Договору, оплачуються відповідачем згідно з рахунком позивача, оформленим на підставі підписаного сторонами «Акту прийому-здачі наданих послуг». Відповідач оплачує на розрахунковий рахунок позивача вартість наданих послуг, що зафіксовані в «Акті прийому - здачі наданих послуг", підписаному обома сторонами, згідно з виставленим позивачем рахунком до 14-го числа наступного місяця (за звітним).

Відповідно до п. 5.3. договору у разі несвоєчасної оплати робіт відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення до повної сплати заборгованості.

Додатковою угодою від 30.12.10р. № 2 до договору сторони виклали п. 1.1. договору у наступній редакції: «Виконавець зобов'язується за письмовими заявками Замовника, при можливості, надавати за плату транспортні послуги та інші послуги. Перелік послуг, їх вартість, наведено у «Протоколі узгодження договірної ціни на транспортні послуги та інші послуги» (Додаток №1), що є невід'ємною частиною цього договору».

Додатковою угодою від 12.03.11р. № 3 до договору сторони виклали п.п. 3.2.1., 3.2.4. договору у наступній редакції: «Вартість послуг, що надається Виконавцем згідно умов цього договору, оплачується Замовником згідно рахунку Виконавця, оформленого на підставі підписаного сторонами Акту наданих послуг. Замовник оплачує на розрахунковий рахунок Виконавця вартість наданих послуг, що зафіксовані в акті наданих послуг, підписаним обома сторонами, згідно виставленого Виконавцем рахунку до 14-го числа наступного місяця (за звітним).»

Додатковою угодою від 30.12.11р. № 5 сторони визначили, що договір є розірваним з 01.01.12р., а в частині розрахунків договір діє до повного виконання зобов'язань.

На виконання умов договору позивач протягом березня-вересня 2010 року, березня 2011 року надав відповідачу послуги загальною вартістю 138314,04 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання послуг (виконаних робіт) та поясненнями сторін, у зв'язку з чим виставив відповідачу для оплати рахунки № 19561322 від 31.03.2010р. на суму 10296,24 грн., № 26601322 від 30.04.2010р. на суму 16040,38 грн., № 31781322 від 31.05.2010р. на суму 37692,94 грн., № 38721322 від 30.06.2010р. на суму 31467,66 грн., № 45851322 від 31.07.2010р. на суму 2458,56 грн., № 51521322 від 31.08.2010р. на суму 8065,16 грн., № 55851322 від 30.09.2010р. на суму 29734,22 грн. та № 17521322 від 31.03.2011р. на суму 2558,88 грн., що підтверджується поданими позивачем доказами та не заперечується відповідачем.

Відповідач вказані рахунки у строк, встановлений договором, не оплатив, що, в т.ч., стало підставою для звернення позивача до господарського суду Миколаївської області з відповідним позовом до відповідача, за результатами розгляду якого ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.06.11р. у справі № 5016/1266/2011(1/85) була затверджена укладена між сторонами мирова угода від 27.05.11р., за змістом якої відповідач визнав свій борг по договору в розмірі 138314,04 грн. (входить в загальну суму основного боргу, визначену у п. 2 мирової угоди) та зобов'язався його сплатити протягом 15 календарних днів з моменту затвердження господарським судом даної мирової угоди, тобто до 24.06.11р. (включно).

Відповідач суму основного боргу в розмірі 138314,04 грн. по договору сплатив лише 01.07.11р., що підтверджується платіжним дорученням від 01.07.11р. № 283 та поясненнями обох сторін, у зв'язку з чим і виник спір у даній справі.

Господарський суд, дотримуючись вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 06.09.12р., з'ясував, що внаслідок затвердження господарським судом мирової угоди у справі № 5016/1266/2011(1/85) заміни первісного зобов'язання за договором новим не відбулось. Дана мирова угода стосується прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах лише щодо суми основного боргу в розмірі 138314,04 грн., не є договором у цивільно-правовому розумінні, оскільки за своєю правовою природою є угодою сторін про припинення спору у певній справі, а порядок її укладення та затвердження встановлений процесуальними нормами ГПК України. Також, господарський суд вважає, що дана мирова угода не вносить змін до способу та порядку виконання зобов'язання відповідача з оплати отриманих від позивача послуг, що встановлені сторонами у договорі, а визначає порядок виконання мирової угоди про припинення спору, затвердженої судом.

Даний висновок суду ґрунтується на системному аналізі інформаційного листа Вищого господарського суду України від 09.04.09р. №» 01-08/204 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права», п. 3.19. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», постанови Верховного суду України від 20.01.09р. № 24/489, постанови Вищого господарського суду України від 22.11.06р. у справі № 10/76-6, постанови Вищого господарського суду України від 04.02.10р. у справі № 5/209-09, постанови Вищого господарського суду України від 22.04.10р. у справі № 15/232, постанови Вищого господарського суду України від 19.07.12р. у справі № 5016/4241/2011(1/258).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом відповідач сплатив позивачу суму основного боргу за договором в розмірі 138314,04 грн. лише 01.07.11р. З даним позовом позивач звернувся до господарського суду 20.02.12р., відповідно правомірним, з урахуванням п. 5.3. договору, який встановлює нарахування пені за кожний день прострочення до повної сплати заборгованості, та приписів ст.ст. 253, 256, 258, 260, 261, 266 ЦК України, є стягнення з відповідача пені, нарахованої з 20.02.11р.

Як вбачається з розрахунку пені, що наведений у заяві від 14.02.13р. № 09/305 про зменшення розміру позовних вимог, позивач нараховує пеню на суму боргу, окремо по кожному рахунку, за період з 20.02.11р. по 08.06.11р., з 25.06.11р. по 30.06.11р.

Господарський суд здійснив перевірку даного розрахунку позивача наступним чином:

135755,16 грн. (борг) - період з 20.02.11р. по 14.04.11р. (54 дні) - 15,5% (подвійна ставка НБУ) - 365 днів/рік = 3113,07 грн.;

138314,04 грн. (борг) - період з 15.04.11р. по 08.06.11р. (55 днів) - 15,5% (подвійна ставка НБУ) - 365 днів/рік = 3230,48 грн.;

138314,04 грн. (борг) - період з 25.06.11р. по 30.06.11р. (6 днів) - 15,5% (подвійна ставка НБУ) - 365 днів/рік = 352,42 грн., а загалом 6695,97 грн.

За цих обставин, господарський суд вважає, що позов позивача про стягнення з відповідача 6695,97 грн. пені ґрунтується на фактичних обставинах справи та нормах чинного законодавства України, а отже підлягає повному задоволенню судом.

Щодо заперечень відповідача по позовній давності, то господарський суд не приймає їх до уваги, оскільки строк та порядок нарахування пені встановлений сторонами у п. 5.3. договору - за кожний день прострочення до повної сплати заборгованості, тобто пеня має триваючий характер нарахування за кожний день прострочення, відтак позивач звернувся до суду з даним позовом в межах річного строку позовної давності, що відповідає вимогам ст.ст. 253, 256, 258, 260, 261, 266 ЦК України.

Даний висновок суду підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 19.07.12р. у справі № 5016/4241/2011(1/258).

Щодо заперечень відповідача про новий строк виконання зобов'язання, встановлений сторонами у мировій угоді, затвердженій ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.06.11р. у справі № 5016/1266/2011(1\85), то господарський суд також не приймає їх до уваги, оскільки встановив, що дана мирова угода стосується прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах лише щодо суми основного боргу в розмірі 138314,04 грн., не є договором у цивільно-правовому розумінні, оскільки за своєю правовою природою є угодою сторін про припинення спору в певній справі, а порядок її укладення та затвердження встановлений процесуальними нормами ГПК України. Також, господарський суд вважає, що дана мирова угода не вносить змін до способу та порядку виконання зобов'язання відповідача з оплати отриманих від позивача послуг, що встановлені сторонами у договорі, а визначає порядок виконання мирової угоди про припинення спору, затвердженої судом.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ-СІ-ЕЛ Україна" (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 4, кв. 402, код 33730291) на користь Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (54002, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23, код 01125608) пеню в сумі 6695 (шість тисяч шістсот дев'яносто п'ять) грн. 97 коп. та судовий збір в сумі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 20.02.2013р.

Суддя Д.О.Бездоля