Рішення

від 07.09.2012 по справі 5023/3080/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2012 р.Справа № 5023/3080/12 вх. № 3080/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

за участю : Представник позивача - Рибалко Д.В., дов. № 01-62юр/2494 від 29.03.2012р., Алісултанова І.Б., дов. № 01-62юр/7232 від 26.09.2011р.

Представник відповідача - Давиденко С.М., дов. № 18-к від 09.06.2010р., Носов К.В., дов. № б/н від 15.08.2012р.

розглянувши справу за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків

до Дочірнього підприємства "Будівельне управління Харківської ТЕЦ - 5", с. Подвірки

про стягнення коштів у розмірі 37 217,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерна компанія "Харківобленерго", м. Харків звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Дочірнього підприємства "Будівельне управління Харківської ТЕЦ-5", м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 37 217,85 грн., з яких: 30 673,31 грн. - борг за електричну енергію за період з лютого 2012р. по травень 2012р. ( 25 561,10 грн. - тарифна складова, 5 112,21 грн. - ПДВ); 1 475,41 грн. - пеня за період з лютого 2012р. по травень 2012р.; 299,78 грн. - 3% річних за період з лютого 2012р. по травень 2012р.; 255,29 грн. - інфляційні; 4 514,06 грн. - перевищення договірної величини обсягу електричної енергії за березень 2012р. Позивач обґрунтовує свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії № 53010 від 17.07.2008р.

Ухвалою господарського суду від 09 липня 2012 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.07.2012р. о 10:45 год.

У судових засіданнях 24.07.2012р., 02.08.2012р., 28.08.2012р., 06.09.2012р. оголошувалась перерва з метою надання сторонами додаткових доказів по справі.

Представником позивача через канцелярію господарського суду надавались додаткові докази (вх. №10340 від 23.07.2012р.; №12978 від 22.08.2012р., №13733 від 07.09.2012р.), які судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

Представником відповідача на виконання вимог ухвали суду від 09.07.2012р. через канцелярію суду надавались додаткові докази по справі (вх. № 14245 від 28.08.2012р., №13675 від 07.09.2012р.), які судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

28.08.2012р. через канцелярію суду представником відповідача надано клопотання (вх. №14244), в якому зазначено, що між позивачем та відповідачем, крім спірного договору, також укладено договір № 7/01/02 від 01.02.2010р. про спільне використання технологічних електричних мереж, за яким станом на теперішній час АК "Харківобленерго" заборгувала ДП "Будівельне управління Харківської ТЕЦ-5" 46 066,18 грн. 22.08.2012р. відповідачем направлено на адресу позивача заяву про припинення зобов'язання щодо сплати боргу АК "Харківобленерго" в сумі 37 217,85 грн. за договором № 53010 від 17.07.2008р. внаслідок зарахування боргу АК "Харківобленерго" перед ДП "Будівельне управління "Харківської ТЕЦ-5" в сумі 37 217,85 грн. за договором № 7/01/02 від 01.02.2010р.

Враховуючи викладене, відповідач просить припинити провадження у справі №5023/3080/12 про стягнення грошових коштів в розмірі 37 217,85 грн. за відсутністю предмету спору. Надане відповідачем клопотання прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

05.09.2012р. через канцелярію суду позивачем надано клопотання (вх. №14786), в якому АК "Харківобленерго" підтверджує факт існування заборгованості перед ДП "БУ Харківської ТЕЦ-5" за спільне використання технологічних мереж згідно з договором № 7/01/02 від 01.02.2010р. в сумі 38 239,68 грн. Позивач зазначив, що відповідача було повідомлено листом від 28.08.2012р. № 01-36/6596 про зарахування його заборгованості перед позивачем в сумі 9 554,77 грн., яка включає суми заборгованості по пені, 3% річних, інфляційним за договором № 53010 станом на 31.07.2012р. Також повідомив відповідача, що за основною сумою заборгованості зарахування зустрічних однорідних вимог не допускається, відповідно до Закону України "Про електроенергетику", в якому передбачений чіткий порядок здійснення розрахунків за електричну енергію, а звернення стягнення за зобов'язанням на рахунки зі спеціальним режимом використання забороняється. Надане клопотання долучається судом до матеріалів справи.

Таким чином, в судовому засіданні 07.09.2012р. позивач просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 2 030,48 грн., з яких: 1 475,41 грн. - пеня, 299,78 грн. - 3% річних, 255,29 грн. - інфляційні, та стягнути з відповідача основну суму заборгованості.

У призначеному судовому засіданні 07.09.2012р. представник відповідача наполягав на припиненні провадження у справі за відсутністю предмету спору за основною сумою боргу та за розміром санкцій.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з того, що надане представником позивача клопотання про припинення провадження по справі в частині стягнення 2 030,48 грн. санкцій не суперечить чинному законодавству та інтересам сторін.

Враховуючи вищевикладене, у суду наявні підстави для задоволення клопотання позивача та припинення провадження по справі в частині стягнення 2 030,48 грн. згідно п.1.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши клопотання представника відповідача про припинення провадження у справі внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог за основною сумою боргу, заслухавши пояснення представників сторін, прийнявши до уваги наведені ними доводи, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне:

Згідно ст.601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування можливе за наявності таких умов:

- зустрічність вимог - одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні;

- однорідність вимог (гроші, однорідні речі);

- настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент;

- ясність вимог - відсутність спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання;

- звернення з заявою однієї сторони до іншої.

Як передбачено ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В силу ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частина 2 статті 601 ЦК України допускає проведення зарахування за заявою однієї зі сторін договірного зобов'язання. При цьому слід врахувати ретроактивну дію зарахування - зобов'язання вважається припиненим не з моменту вчинення заяви про зарахування, а з моменту, коли вимоги набули таких умов, що могли підлягати зарахуванню.

На думку Вищого господарського суду України (Постанова ВГСУ від 14.02.2006р. по справі № 34/86) факт подання заяви про зарахування не свідчить про проведення зарахування. Наслідком заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог є відображення іншою стороною в бухгалтерському обліку підприємства відповідних зарахувань (внесення змін до суми кредиторської або дебіторської заборгованості, тощо).

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази (первинна бухгалтерська документація) щодо проведення заліку зустрічних однорідних вимог сторонами. Також сам позивач заперечує проти проведення такого зарахування в частині основної суми заборгованості.

Юридичний результат зарахування у вигляді припинення зобов'язання досягається лише тоді, коли наявні всі елементи даної конструкції, саме лише подання заяви про зарахування не свідчить про проведення зарахування.

Слід відмітити, що суд не погоджується з запереченням позивача щодо неможливості зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до Закону України "Про електроенергетику", в якому, як зазначає позивач, передбачений чіткий порядок здійснення розрахунків за електричну енергію, а звернення стягнення за зобов'язанням на рахунки зі спеціальним режимом використання забороняється.

Статтею 15-1 Закону України "Про електроенергетику" регулюється порядок здійснення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії.

Тобто, зазначеною нормою статті не передбачені положення щодо заборони припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Отже, спеціальне законодавство не містить заборони на припинення зобов'язань шляхом проведення заліків зустрічних вимог.

Враховуючи викладене, у суду наявні підстави для відмови в задоволенні клопотання представника відповідача про припинення провадження у справі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за основною сумою заборгованості.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін, судом встановлено наступне:

17.07.2008р. між АК «Харківобленерго» (позивач) та Дочірнім підприємством "Будівельне управління Харківської ТЕЦ-5" (надалі - відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії № 53010 (надалі Договір), пролонгований відповідно до п. 9.4. на 2012р.

Відповідно до Закону України "Про електроенергетику" від 08.06.2000 року №1812-ІІІ та "Правил користування електричною енергією", затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 (зі змінами та доповненнями від 25.12.2008 року), договір на користування електричною енергією є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до ст. ст. 174, 179 ГК України, ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення господарських прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 193 ГК України та ст.526 ЦК України).

Згідно з умовами п. 2.2.2 Договору, Постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію, як різновид товару.

З матеріалів справи вбачається, що АК "Харківобленерго", як Постачальник, виконав свої зобов'язання по Договору у повному обсязі, та здійснив у період з лютого по травень 2012 року (включно) відпуск електричної енергії Споживачу у повному обсязі, за яку в порушення умов Договору відповідач своєчасно не розрахувався.

Згідно ст. 171 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із закону, господарського договору та інших угод передбачених законом.

Згідно ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Так, зобов'язання по сплаті отриманої електричної енергії у відповідача виникло на підставі договору про постачання електричної енергії № 53010 від 17.07.2008р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, та воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача вартості електричної енергії в розмірі 30 673,31 грн. (тарифна складова - 25 561,10 грн. та ПДВ 20% - 5 112,21 грн.) доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що у березні 2012 року відповідачем використана електрична енергія в обсягах, що переви щують договірні величини.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку постачання електричної енергії споживачам" від 16 червня 2005 року № 473 (далі "Порядок") встановлено порядок визначення граничних величин споживання електричної енергії та потужності для споживачів, а саме: п. 7 передбачає - енергопостачальні організації до початку наступного року в обумовлені договорами про постачання електричної енергії терміни узгоджують з усіма споживачами, крім населення, обсяги очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік за місяцями (кварталами).

Узгоджені обсяги споживання електричної енергії оформлюються додатком до договору як договірні величини.

Так, відповідно до п.4.2 "Правил" , п. 7 "Порядку" п. 5.1 Договору між сторонами визначені договірні величини споживання електричної енергії та потужності на 2011 рік, про що укладено Додаток № 1 до Договору.

Відповідно до Додатку № 1 на березень 2012 року Споживачу встановлена договірна величина споживання електричної енергії у розмірі 18 770 кВт/г.

П. 4.4 "Правил" та п. 5.2 Договору передбачено, що Споживач має право протягом поточного розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за коригуванням договірної величини споживання електричної енергії.

Додатком № 2 до Договору , розрахунковий період встановлено Споживачу з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Відповідно до звіту, наданих споживачем, величина фактично спожитої електричної енергії з перевищенням договірних величин за листопад 2011р. склала 24 986 кВ/г.

Таким чином, відповідач у березні 2012р. перевищив встановлені договірні величини споживання електричної енергії на 6 216 кВ/г.

Відповідно до вимог п. 6.14 "Правил" (зі змінами та доповненнями), позивачем складене Повідомлення № 13962 від 12.12.2011 року про перевищення договірної величини споживання електричної енергії по підсумкам розрахункового періоду, згідно якого споживача повідомлено про порушення ним ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997 року зі № 575/97-ВР, якою передбачена відповідальність споживачів за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у вигляді сплати на користь енергопостачальної організації двократної різниці між фактично спожитою величиною електроенергії і договірною величиною, яка за березень 2011р. складає 4 514,06 грн.

З урахуванням вищевикладеного, позов в частині стягнення 4 514,06 грн. боргу з перевищення договірних величин споживання електричної енергії є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11,15, 16, 203, 204, 215, 509, 525, 526, 530, 601, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 171, 173, 174, 179, 193, 275 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 49, 65, п.1.1 ч.1 ст. 80, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Будівельне управління Харківської ТЕЦ-5" (62371, Харківська область, с. Подвірки, вул. Набережна, 1, код ЄДРПОУ 04627871) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код 00131954)

- на поточний рахунок 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823; вартість електричної енергії в розмірі 30 673,31 грн.; борг за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі 4 514,06 грн.;

- на поточний рахунок 26003010050912 в АТ "Золоті ворота", МФО 351931; судовий збір у розмірі 1 609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 2 030,48 грн. - провадження по справі припинити.

Повне рішення складено 11.09.2012 р.

Суддя Пономаренко Т.О.

справа № 5023/3080/12