Постанова

від 11.09.2012 по справі 26/5014/1155/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.09.2012 р. справа №26/5014/1155/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В., Бойко І.А., Татенка В.М. За участю представників: від позивача:Дейна Є.Є. за довіреністю №7/11 від 13.04.2012р. від відповідача:представник не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубіжанський Краситель», м. Рубіжне, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 03.07.2012р. (повний текст підписано 05.07.2012р.) у справі№26/5014/1155/2012 (суддя Єжова С.С.) за позовомГоловного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Луганській області, м. Луганськ доТовариства з обмеженою відповідальністю «Рубіжанський Краситель», м. Рубіжне, Луганська область про:стягнення заборгованості за договором №394/113 від 01.04.2004р. у сумі 200685грн., інфляційних нарахувань у сумі 963,29грн., 3% річних у сумі 1430,18грн. В С Т А Н О В И В:

Головне управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Луганській області, м. Луганськ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубіжанський Краситель», м. Рубіжне, Луганська область, про стягнення заборгованості за договором №394/113 від 01.04.2004р. у сумі 200685грн., інфляційних нарахувань у сумі 963,29грн., 3% річних у сумі 1430,18грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 03.07.2012р. (повний текст підписано 05.07.2012р.) у справі №26/5014/1155/2012 задоволено позовні вимоги повністю, стягнуто з ТОВ «Рубіжанський Краситель»на користь ГУ МНС України в Луганській області заборгованість у сумі 200685грн., 3% річних у сумі 1430,18грн., інфляційні нарахування у сумі 963,29грн., судовий збір у сумі 4061,56грн.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 05.07.2012р. повернуто з Державного бюджету України на користь ГУ МНС України в Луганській області зайво сплачений судовий збір у сумі 97,12грн.

Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи доведено надання відповідачу у період з грудня 2011 року по квітень 2012 року послуг з пожежної охорони на об'єкті відповідача за договором №394/113 від 01.04.2004р. у загальній сумі 200685грн. Відповідач свої зобов'язання з оплати наданих та прийнятих послуг за даним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим його заборгованість склала 200685грн. Доказів перерахування позивачу боргу у цій сумі відповідач не надав, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 200685грн. визнані судом доведеними і обґрунтованими, через що задоволені. Крім того, позивач заявив до стягнення 3% річних у сумі 1430,18грн. за період з 26.11.2011р. по 26.04.2012р. та інфляційні нарахування у сумі 963,29грн. за період з грудня 2011 року по квітень 2012 року, які суд першої інстанції визнав правомірно нарахованими, тому позовні вимоги в цій частині також задоволені.

Відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 03.07.2012р. у справі №26/5014/1155/2012 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Скаржник посилається на те, що у зв'язку із закінчення строку дії додаткової угоди №4/25 від 28.12.2008р. до договору №394/113 від 01.04.2004р., застосування положень п.4.2. даного договору щодо вартості послуг у сумі 40137грн. за місяць є необґрунтованими.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.08.2012р. у справі №26/5014/1155/2012 прийнято апеляційну скаргу до провадження. Вказана ухвала отримана сторонами, про що свідчать повідомлення про вручення 06.08.2012р. та 07.08.2012р. поштових відправлень з цією ухвалою.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти доводів скаржника заперечив та зазначив, що розрахунок спірної заборгованості здійснювався не на підставі додаткової угоди №4/25 від 28.12.2008р., а на підставі п.4.2. договору №394/113 від 01.04.2004р., зміст якого вказаною угодою був змінений в частині розміру вартості послуг з пожежної охорони. Сторони не вносили зміни до договору до закінчення його дії, тому договір автоматично продовжувався на спірний період на тих же умовах, в тому числі і п.4.2. в останній редакції, викладеній у додатковій угоді №4/25 від 28.12.2008р.

Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2012р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Бойко І.А., Татенко В.М.

Представник скаржника у судове засідання 05.09.2012р. не з'явився, надіславши на адресу Донецького апеляційного господарського суд клопотання про відкладення судового розгляду на іншу дату, у зв'язку із зайнятістю представника ТОВ «Рубіжанський Краситель»в іншому судовому процесі.

Представник позивача у судовому засіданні 05.09.2012р. пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування ГПК судами першої інстанції»№18 від 26.12.2011р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

В матеріалах справи відсутні докази неможливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч.1-5 ст.28 ГПК України, а також неможливості розгляду справи без участі представника відповідача. Також, відповідач не посилався на необхідність надати апеляційному суду додаткові докази як на підставі для відкладення судового розгляду на іншу дату.

Численними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 «Право на справедливий суд»Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в «розумний строк»через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника скаржника.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

01 квітня 2004 року між ГУ МНС України в Луганській області (пожежна охорона) та ТОВ «Рубіжанський Краситель»(госпорган) було укладено договір про організацію державної пожежної охорони №394/113, відповідно до пункту 1.3. якого позивач зобов'язався здійснювати пожежну охорону об'єкту відповідача силами 9-ї Державної пожежної частини 5-го загону Державної пожежної охорони.

Згідно пункту 4.1. договору плата за утримання пожежної охорони здійснюється щомісячно, не пізніше 25-го числа поточного місяця.

Відповідно до пункту 4.2. договору сума договору встановлюється сторонами на підставі розрахунку, що подається до цього договору і є його складовою частиною та складає 381978,24грн. на рік. Згідно розрахунку (кошторису) до договору щомісячна вартість послуг складала 31831,52грн. Також у цьому пункті сторони дійшли згоди, що при зміні витрат за утримання пожежної охорони зміна суми договору можлива тільки при умові підписання сторонами додаткової угоди.

Згідно п. 5.1 договору, цей договір укладається на один рік і вступає в силу з 01.04.2004р. Пунктом 5.2. договору визначено, якщо за один місяць до закінчення договору жодна із сторін не потребує його зміни, він діє на тих же умовах і на той же строк.

В подальшому між сторонами були підписані додаткові угоди до договору №1 від 01.07.2005р., №2 від 02.01.2007р., №3 від 01.07.2008р. та № 4/25 від 28.12.2009р., якими внесено зміни до пункту 4.2. договору щодо розміру плати за утримання пожежної охорони, а також визначався строк дії цих угод.

Так, 28.12.2008р. між сторонами була укладена додаткова угода №4/25, згідно якої сторони внесли зміни до договору №394/113, а саме пункту 4.2. договору викладений в наступній редакції: сума договору встановлюється сторонами на підставі розрахунку, який додається до діючого договору і є його невід`ємною частиною, відповідно з діючими постановами Кабінету Міністрів України, наказами МНС, МВД, іншими директивними документами. Загальна сума на утримання штатної чисельності ДПЧ-9 ЗДПО-5 складає 40137грн. на місяць, у т.ч. ПДВ. При зміні витрат на утримання пожежної охорони, зміна суми договору 20% - 6689,50грн., тобто 481644грн. на рік, у т.ч. ПДВ 20% - 80274грн.

Відповідно до ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише на умовах, встановлених договором.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст.654 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що сторони не вносили зміни до договору №394/113 від 01.04.2004р. до закінчення його дії, тому договір автоматично продовжувався на спірний період на тих же умовах, в тому числі пункт 4.2. в останній редакції, викладеній у додатковій угоді №4/25 від 28.12.2008р. до цього договору. Отже, термін дії цієї додаткової угоди не має правового значення для терміну дії самого договору, інші зміни до якого після цього не вносились.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 ЦК України. Так, відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. За приписами ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше. Як вбачається з умов договору оплата за фактично надані послуги здійснюється відповідачем щомісячно не пізніше 25-го числа поточного місяця.

В силу приписів ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, вимог розумності та справедливості.

Умовами договору про організацію державної пожежної охорони МНС України на ТОВ «Рубіжанський Краситель»№394/113 від 01.04.2004р. не передбачено складання актів приймання наданих послух з пожежної охорони. Таким чином врахувавши, що сторони самостійно регулюють свої договірні правовідносини та мають право складати необхідні для виконання договору документи, виходячи з наданого в ст.901 ЦК України визначення договору про надання послуг, судова колегія дійшла висновку, що відсутність підписаних між сторонами актів наданих послуг не спростовує факту надання позивачем послуг з пожежної охорони у період з грудня 2011 року по квітень 2012 року на виконання умов цього договору, оскільки корисний ефект від діяльності з надання послуги не виступає у вигляді певного осяжного матеріального результату, а полягає в самому процесі надання послуги.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Нарікань на якість та обсяги наданих послуг від відповідача не надходило. В свою чергу відповідач уклавши договір, прийняв на себе зобов'язання своєчасно сплачувати замовлені послуги. Строк оплати настав, однак свої зобов'язання відповідач, всупереч, умовам договору, вимогам вищевикладених статей ЦК України та ГК України, належним чином не виконав. На час прийняття рішення ним залишилися несплаченими надані у період з грудня 2011 року по квітень 2012 року послуги у сумі 200685грн., внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість у цій сумі. Належних доказів погашення боргу відповідачем не надано.

Посилання відповідача на те, що ТОВ «Рубіжанський Краситель»згідно листа Територіального управління Держгірпромнагляду в Луганській області №04-28/2557 від 26.09.2011р. виключено з Державного реєстру об'єктів підвищеної небезпеки, обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції, оскільки відповідно до положень ст.8 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки», згідно з якою суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та захисту людей і довкілля від їх впливу, ст.5 Закону України «Про пожежну безпеку», п.27 Постанови КМ України від 26.07.94р. №508 «Про заходи щодо виконання Закону України «Про пожежну безпеку», відповідачем не надано доказів відсутності на підприємстві небезпечних речовин, біологічних препаратів, а також інших об'єктів, що можуть створити реальну загрозу виникнення аварії, тобто не доведено, що на даний час умови діяльності підприємства та загроза пожежної небезпеки не відповідають необхідності утримувати ДПЧ-9 за рахунок його коштів.

За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 200685грн.

Приймаючи рішення щодо вимог про стягнення 3% річних у сумі 1430,18грн. та інфляційні нарахування у сумі 963,29грн., суд першої інстанції правомірно врахував положення статті 625 ЦК України, рекомендації Верховного суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі №62-97р від 04.03.1997р., вірно із дотриманням положень ст.530 ЦК України визначив момент виникнення права вимоги та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 1430,18грн. за періоди: з 26.11.2011р. по 26.03.2010р. відносно заборгованості у сумі 40137грн. за послуги надані у листопаді 2011 року; з 27.03.2012р. по 10.04.2012р. відносно заборгованості у сумі 20173грн. за послуги надані у листопаді 2011 року (врахувавши часткову оплату); з 27.12.2011р. по 26.04.2012р. відносно заборгованості у сумі 40173грн. за послуги надані у грудні 2011 року; з 26.01.2012р. по 26.04.2012р. відносно заборгованості у сумі 40137грн. за послуги надані у січні 2012 року; з 28.02.2012р. по 26.04.2012р. відносно заборгованості у сумі 40137грн. за послуги надані у лютому 2012 року; з 27.03.2012р. по 26.04.2012р. відносно заборгованості у сумі 40137грн. за послуги надані у березні 2012 року, а також вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 963,29грн. за періоди: за грудень 2011 року по березень 2012 року відносно заборгованості у сумі 40137грн. за послуги надані у листопаді 2011 року; за січень 2012 року по квітень 2012 року відносно заборгованості у сумі 40173грн. за послуги надані у грудні 2011 року; за лютий 2012 року по квітень 2012 року відносно заборгованості у сумі 40173грн. за послуги надані у січні 2012 року; за березень 2012 року по квітень 2012 відносно заборгованості у сумі 40173грн. за послуги надані у лютому 2012 року; за квітень 2012 року відносно заборгованості у сумі 40173грн. за послуги надані у березні 2012 року.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що оскаржуване рішення господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на заявника скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубіжанський Краситель», м. Рубіжне, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 03.07.2012р. (повний текст підписано 05.07.2012р.) у справі №26/5014/1155/2012 -залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 03.07.2012р. (повний текст підписано 05.07.2012р.) у справі №26/5014/1155/2012-залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: І.А. Бойко

В.М. Татенко

Надруковано 5 примірників: 1 -позивачу; 1 -відповідачу; 1 -до справи; 1 -ДАГС; 1 -ГС