Ухвала

від 04.09.2012 по справі 2а/0270/2711/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/2711/12

Головуючий у 1-й інстанції: Вергелес А.В.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Заплішній О.Д.

за участю представників сторін:

представників позивача: Мальцева Ігоря Володимировича, Семка Юрія Анатолійовича;

представників відповідача: Роздобудька Павла Володимировича, Бевз Лариси Омелянівни, Попика Руслана Юрійовича, Баранюка Ігоря Георгійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом ДП "Агропромцукор" ТОВ фірма "Астарта Київ" до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство "Агропромцукор" товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта Київ" (далі - позивач, дочірнє підприємство "Агропромцукор" товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта Київ" ) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про скасування податкового повідомлення-рішення .

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2012 року даний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятих із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтуванні апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд її задовольнити.

Представники позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили суду залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що дочірнє підприємство "Агропромцукор" товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ", код ЄДРПОУ 32075035, зареєстроване Хмільницькою районною державною адміністрацією 18 лютого 2003 року за № Ю0010136.

Відповідно до протоколу від 18.06.2009 р. № 11/2009 загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" прийнято рішення про припинення діяльності дочірнього підприємства "Агропромцукор" товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" шляхом приєднання до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ".

Згідно ч.1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Відповідно до ч.1 ст.106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюється за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженою на це установчими документами. Аналогічне положення закріплене в ч.1 ст.150 ЦК України.

Частинами 2 і 3 ст.107 ЦК України визначено, що після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення.

Комісією з припинення діяльності було складено передавальний акт, який було затверджено протоколом № 28-А/2009 від 31.10.2009 р. загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ".

Справжність підписів голови та членів комісії з припинення юридичної особи нотаріально засвідчені нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області, зареєстровано в реєстрі за № 2807.

Відповідно до ч.3 ст. 59 Господарського кодексу України поняття "приєднання" як вид реорганізації передбачає, що у разі приєднання одного або декількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта, до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

Згідно ч.1 ст. 59 та ч.1 ст. 104 Цивільного кодексу України приєднувані особи припиняються, а особа, до якої приєднують, стає їх правонаступником.

Підтвердженням факту приєднання активів, капіталу та зобов'язань дочірнього підприємства "Агропромцукор" товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" є передавальний акт від 31.10.2009 р., який затверджений протоколом № 28-А/2009 від 31.10.2009 р. загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" та нотаріально засвідчений.

Як слідує з акту № 13/22/32075035 від 21.05.2012 р. податковим органом вказано, що зазначена операція, з точки зору податкового законодавства розглядається як операція з реалізації, оскільки при її здійсненні мають місце такі ознаки як наявність товару (валові активи юридичної особи), перехід права власності (передача валових активів однією юридичною особою іншій юридичній особі), наявність компенсації (передача однією юридичною особою своїх обов'язків іншій юридичній особі).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із його обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується із даним висновком суду першої інстанції та не погоджується із висновками та твердженнями податкового органу з огляду на наступне.

Згідно із п.п.3.2.8 п.3.2 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не є об'єктом оподаткування операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку. Під поставкою сукупних валових активів слід розуміти поставку підприємства як окремого об'єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває прав і обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи.

Пунктом 1.31 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що продаж товарів - це будь-які операції, що здійснювались згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яка визначає порядок реорганізації платників, всі права та обов'язки щодо сплати податків переходять до правонаступників.

Одержані фонди не відповідають визначенню "безоплатно отримані товари, роботи (послуги) в розумінні п.1.23 ст. 1 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки безоплатно отримані товари, роботи (послуги) включаються до складу валових доходів.

Відповідно до п. 1.4 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Так, згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З урахуванням зазначених вище норм для цілей оподаткування податком на додану вартість поставкою є господарська операція з передачі за компенсацію (або безоплатно) товару згідно з будь-якими цивільно-правовими договорами, які передбачають перехід права власності на цей товар.

Отже, господарська операція, яка не підпадає під поняття цивільно-правового договору, не є поставкою в контексті п.1.4 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" і не підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

Оскільки передача майна дочірнього підприємства "Агропромцукор" товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ відповідно до передавального акту його правонаступнику не є поставкою, то, відповідно, ці відносини не регулюються пп. 3.2.8 п.3.2 ст. 3 Закону "Про податок на додану вартість", яка визначає порядок оподаткування податком на додану вартість операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку.

Таким чином, реорганізація юридичної особи шляхом приєднання не призводить до збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на підставі підпункту 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 і підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону "Про податок на додану вартість" .

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що не можна розглядати приєднання дочірнього підприємства "Агропромцукор" товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" як операцію з безоплатної передачі активів, в тому рахунку і основних фондів або як операцію з поставки чи купівлі-продажу, оскільки приєднання здійснюється шляхом включення валових активів одного підприємства до складу валових активів іншого підприємства. Подальше визначення податкових зобов'язань платника податку - правонаступника здійснюється з урахуванням результатів діяльності підприємства, яке було реорганізовано.

Спірне податкове повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість базуються на викладених у акті перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п.п.3.2.8 п.3.2 ст. 3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та заниженням податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 6045674,00 грн. у зв'язку з не включенням до складу податкових зобов'язань за жовтень 2009 року податку на додану вартість у вказаному розмірі по операції з передачі майна товариства його правонаступнику - товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" відповідно до передавального акту.

Аналогічний висновок викладений у експертному висновку від 22.06.2012 року, що спростовується вищевикладеним.

Враховуючи це, суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем п.п. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3, п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", адже припинення діяльності товариства шляхом приєднання до іншого суб'єкта господарювання не є і не може бути безоплатною поставкою, тому, в даному випадку, відсутнє заниження податкових зобов'язань по ПДВ позивачем.

При цьому, слід врахувати, що відповідно до підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно - правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Також варто зауважити, що перевіркою встановлено порушення п.п 7.7.1, п.п 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме заниження податку на додану вартість за жовтень 2009 року, що підлягає сплаті до бюджету за рахунок завищення суми від'ємного значення по рядку 23 Декларації на суму 30169,00 грн., в тому числі по рядку 23.1 Декларації на суму 6000,00 грн., по рядку 23.2 Декларації на суму 24169,00 грн. Щодо факту допущення даного порушення представники позивача не заперечували. В акті містяться посилання на акт попередньої планової виїзної перевірки № 8-23-32075035 від 15.02.2010 р. де перевіркою зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень 2009 р. на суму 30169,00 грн. Проте зазначений акт податковим органом суду не надавався.

Згідно ч. 3 ст. КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 11 вересня 2012 року .

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна

Залімський Ігор Геннадійович