Постанова

від 06.09.2012 по справі 2а/1270/5807/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 вересня 2012 року Справа № 2а/1270/5807/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Кравцової Н.В.,

при секретарі: Бойко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУКРА" до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання дій щодо винесення податкового повідомлення рішення №0000602300 від 13.03.2012 неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000602300 від 13.03.2012, -

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУКРА" до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання дій щодо винесення податкового повідомлення рішення №0000602300 від 13.03.2012 неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000602300 від 13.03.2012.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у період з 09.02.2012 по 15.02.2012 посадовими особами Державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганська була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ЛУКРА» з питань повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «ТЕК Армус», ПП «Рубікон гранд» та ТОВ «Компанія Темір» за період з 01.10.2010 по 30.06.2011. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем складено податкове повідомлення - рішення №0000602300 від 13.03.2012

Позивач вважає висновки акту безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення незаконним.

Просить визнати дії Державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганська Луганнської області Державної податкової служби винесення податкового повідомлення - рішення №0000602300 від 13.03.2012 неправомірними та скасувати податкове повідомлення - рішення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічно викладеним у позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі та стягнути судові витрати з відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні проти позову, просив відмовити у задоволенні позову повністю, наполягав на тому, що висновки акту є обґрунтованими, встановленими під час перевірки, а тому прийняте податкове повідомлення - рішення є законним.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Стаття 20 Податкового кодексу України визначає права органів державної податкової служби. Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 цієї статті органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛУКРА" перебуває на податковому обліку в Державній податковоій інспекції в Артемівському районі м.Луганська та є платником податків.

11 січня 2012 року на адресу ТОВ «ЛУКРА» відповідачем було направлено податковий запит №349/10/2300 про надання інформації та її документального підтвердження для з'ясування реальної повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням в податкових деклараціях з податку на прибуток результатів операцій по господарським відносинам з ТОВ «ТЕК «Армус», ПП «Рубікон-Гранд», ТОВ «Компанія Темір» за період з 01.01.2011 по 30.06.2011. Вказаний запит було отримано уповноваженою особою підприємства.

13.01.2012 на вказаний податковий запит позивач направив лист за вих.. №13/1, в якому повідомив, що операції по вказаним підприємствам за відповідними періодами податковою інспекцією вже перевірялися, з оформленням актів. Крім того, 27.10.2010 документи по взаємовідносинам з ПП «Рубікон-Гранд» та ТОВ «Компанія Темір» були вилучені на підставі протоколу від 27.10.2011.

26 січня 2012 року ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську за № 95 було видано наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЛУКРА» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток підприємства за період з 01.10.2010 по 30.06.2011 по взаємовідносинам з ТОВ «ТЕК «Армус», ПП «Рубікон-Гранд», ТОВ «Компанія «Темір».

26 січня 2012 року за №17/10/2300 було виписано повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЛУКРА» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток підприємства за період з 01.10.2010 по 30.06.2011 по взаємовідносинам з ТОВ «ТЕК «Армус», ПП «Рубікон-Гранд», ТОВ «Компанія «Темір».

На підставі п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУКРА" з питань повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «ТЕК Армус» код за ЄДРПОУ 37234290, ПП «Рубікон гранд» код за ЄДРПОУ 36561879, ТОВ «Компанія Темір» код за ЄДРПОУ 24194546 за період з 01.10.2010 по 30.06.2011 (а.с. 12-14).

Висновками акту перевірки встановлено порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 795254,00 грн., в т.ч.: за ІV квартал 2010 року на суму 41667,00 грн.; за І квартал 2011 року на суму 484027,00 грн.; за ІІ квартал 2011 року на суму на суму 269560,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 13 березня 2012 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000602300, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств за основним платежем - 795254,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 10418,75 грн. (а.с. 11).

Податковий орган висновки щодо непідтвердження складу валових витрат ґрунтував на тому, що позивач на запит податкової інспекції не надіслав первинні документи, які підтверджують вчинення господарських операцій між ТОВ «ЛУКРА» та ТОВ «ТЕК «Армус», ПП «Рубікон-Гранд», ТОВ «Компанія «Темір». В порушення ст.. 526 ЦК України та умов укладених договорів, ТОВ «ТЕК «Армус», ПП «Рубікон-Гранд», ТОВ «Компанія «Темір» не виписало на адресу ТОВ «ЛУКРА» рахунки-фактури із зазначенням ціни за одиницю товару та загальної ціни товару. Видані довіреності не співпадають по даті та номеру з видатковими накладними. Крім того, позивачем не було надано документів, які підтверджують передачу отриманого товару позивачем від контрагентів, а саме, товаро-транспортні накладані. Також ТОВ «ЛУКРА» не надало сертифікати якості або інші документи, які підтверджують якість та засвідчують безпеку придбаної продукції (лакофарбові матеріали). За результатами аналізу даних АІС «Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено, що контрагенти позивача - ТОВ «ТЕК «Армус», ПП «Рубікон-Гранд», ТОВ «Компанія «Темір» відсутні за місцем знаходження (податковою адресою), у зв'язку з чим виконання обов'язку щодо поставки ТОВ «ЛУКРА» товару є неможливим. Під час перевірки були досліджені акти по зазначеним контрагентам, за якими встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, інших виробничих потужностей. Таким чином, податковим органом зроблено висновок, що угоди між ТОВ «ЛУКРА» та ТОВ «ТЕК «Армус», ПП «Рубікон-Гранд», ТОВ «Компанія «Темір» мають ознаки нікчемності. (а.с. 156-180)

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що наявність у ланцюгу постачання контрагентів, які не знаходяться за місцем реєстрації не свідчить про недостовірність складу валових витрат позивача. Порушення податкового законодавства, у разі їх документального доведення, вчинені контрагентами не є свідченням протиправності дій та порушення податкового законодавства позивачем, оскільки за статтею 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Невиконання контрагентами по ланцюгу постачання своїх зобов'язань має наслідком притягнення до відповідальності саме цих суб'єктів господарювання.

Відповідач ґрунтував свої висновки про неправомірність формування позивачем податку на прибуток на підставі даних автоматизованих інформаційних систем ДПА України та актів перевірки іншого суб'єкту господарювання без повного дослідження документів первинного обліку та звітності позивача.

Як вбачається із акту перевірки від 22.02.2012 № 189/2300/30996264, відповідачем були використані наступні документи: статутні та реєстраційні документи, декларації, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, зворотно-сальдові відомості по рахункам 201, 801, 631, 311, акти перевірок ТОВ «ТЕК «Армус», ПП «Рубікон-Гранд», ТОВ «Компанія «Темір». Із вказаного переліку документів вбачається, що перевіряючими не були в повній мірі досліджені всі необхідні бухгалтерські документи, які підтверджують господарські відносини між позивачем та ТОВ «ТЕК «Армус», ПП «Рубікон-Гранд», ТОВ «Компанія «Темір».

Відповідно до п. 4 - п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010, передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість, суд зазначає, що акт перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення був складений без врахування усіх фактичних обставин та повного переліку первинних бухгалтерських документів, що потягло за собою необґрунтовані висновки.

Наявні в справі первинні документи позивача свідчать про наступне.

1. Між ТОВ «ЛУКРА» та ТОВ «ТЕК «Армус» 27.12.2010 укладений договір № 27/1 про купівлю-продаж товару. Найменування, кількість та одиниця виміру товару визначається сторонами у накладних та рахунках-фактурах доданого договору, виписаних Продавцем на підставі заявки Покупця. ( а.с. 18)

Згідно умов договору, ТОВ «ТЕК «Армус» поставило ТОВ «ЛУКРА» товар (двуокис титана, лак УРФ-1105). За умовами договору (п. 3.3) перевезення товару здійснювалось транспортом продавця - ТОВ «ТЕК «Армус».

На виконання умов договору ТОВ «ТЕК «Армус» були виписані та видані ТОВ «ЛУКРА» податкові накладні (а.с. 19-24, 256).

Фактичне отримання товару позивачем на складі ТОВ «ЛУКРА» підтверджується видатковими накладними (а.с. 25-30, 255).

На отримання товару з боку ТОВ «ЛУКРА» за вказаним договором було видано довіреності №6 від 03.01.2011, № 8 від 14.01.2011 на ім'я ОСОБА_1 та довіреності № 25 від 03.02.2011 та № 43 від 23.02.2011 на ім'я ОСОБА_2, які зареєстровані у встановленому законом порядку в Журналі реєстрації довіреностей (а.с. 249-251).

Оплата за отриманий товар була здійснена у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ТЕК «Армус» (а.с. 66-80).

2. Між ТОВ «ЛУКРА» та ПП «Рубікон-Гранд» 01.04.2010 та 01.04.2011 укладені договори № № 12/1 про купівлю-продаж товару. Найменування, кількість та одиниця виміру товару визначається сторонами у накладних та рахунках-фактурах доданого договору, виписаних Продавцем на підставі заявки Покупця. ( а.с. 31,32)

Згідно умов договору, ПП «Рубікон-Гранд» поставило ТОВ «ЛУКРА» товар (двуокис титана, лак УРФ-1105). За умовами договору (п. 3.3) перевезення товару здійснювалось транспортом продавця - ПП «Рубікон-Гранд».

На виконання умов договору ПП «Рубікон-Гранд» були виписані та видані ТОВ «ЛУКРА» податкові накладні (а.с. 33-36, 41-43).

Фактичне отримання товару позивачем на складі ТОВ «ЛУКРА» підтверджується видатковими накладними (а.с. 37-40, 44-46) та актами приймання-передачі товару (а.с. 47-50).

На отримання товару з боку ТОВ «ЛУКРА» за вказаним договором було видано довіреності № 46 від 03.03.2011, № 54 від 14.03.2011, № 70 від 01.04.2011, № 82 від 14.04.2011 на ім'я ОСОБА_2 , які зареєстровані у встановленому законом порядку в Журналі реєстрації довіреностей (а.с. 249-251).

Оплата за отриманий товар була здійснена у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «Рубікон-Гранд» (а.с. 89-97).

3. Між ТОВ «ЛУКРА» та ПП «Компанія «Темір» 29.12.2010 укладено договір № 29/1 про купівлю-продаж товару. Найменування, кількість та одиниця виміру товару визначається сторонами у накладних та рахунках-фактурах доданого договору, виписаних Продавцем на підставі заявки Покупця. ( а.с. 51)

Згідно умов договору, ПП «Компанія «Темір» поставило ТОВ «ЛУКРА» товар (уайт-спіріт, двуокис титана, лак УРФ-1105, пігмент фтал.синій BGS 15:3, пігмент фт. Зелений G PG-7, пігм. крон лимонний РУ-34, барабан, аеросил). За умовами договору (п. 3.3) перевезення товару здійснювалось транспортом продавця - ПП «Компанія «Темір».

На виконання умов договору ПП «Компанія «Темір» були виписані та видані ТОВ «ЛУКРА» податкові накладні (а.с. 52-58).

Фактичне отримання товару позивачем на складі ТОВ «ЛУКРА» підтверджується видатковими накладними (а.с. 59-65).

На отримання товару з боку ТОВ «ЛУКРА» за вказаним договором було видано довіреності № 69 від 01.04.2011, № 71 від 07.04.2011, № 93 від 28.04.2011 на ім'я ОСОБА_2 , які зареєстровані у встановленому законом порядку в Журналі реєстрації довіреностей (а.с. 249-251).

Оплата за отриманий товар була здійснена у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «Компанія «Темір» (а.с. 89-97).

Таким чином, зазначеними первинними документами підтверджено товарність господарських операцій ТОВ «ЛУКРА» з ПП «Компанія «Темір», ПП «Рубікон-Гранд», ТОВ «ТЕК «Армус».

Також як вбачається із акту перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення придбаний товар ТОВ «ЛУКРА» від ПП «Компанія «Темір», ПП «Рубікон-Гранд», ТОВ «ТЕК «Армус» було використано у власному виробництві, залишки матеріалів станом на дату перевірки відсутні (а.с. 156,164, 165, 173).

Крім того, під час розгляду справи судом було з'ясовано, що рішеннями Господарського суду Луганської області від 06.02.2012 та від 20.02.2012 (а.с. 109-115) та постановами Луганського окружного адміністративного суду від 27.04.2012 та від 07.05.2012 підтверджено реальність здійснення господарських операцій за умовами договору, укладеного між ТОВ «ЛУКРА» з ПП «Рубікон-Гранд» 01.04.2011 за № 12/1 та за умовами договору, укладеного між ТОВ «ЛУКРА» з ПП «Компанія «Темір» 29.12.2010 за № 29/1, які є предметом дослідження в даній адміністративній справі.

Дані обставини, відповідно до вимог статті 72 КАС України, є встановленими та доказуванню не підлягають.

Як вбачається із пояснень представника відповідача, зауважень до бухгалтерських документів з боку ТОВ «ЛУКРА» не було, сплата за отриманий товар позивачем була проведена в повному обсязі.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року (далі - Закон № 334) в редакції, яка діяла на час існування спірних правовідносин, відповідно до якого до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. За абзацом 3 пункту 5.3.9 пункту 5.3 статті Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п 138.1.1 п. 138.1 статті 138 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно п.п 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що на формування валових витрат впливає наявність підтверджуючих розрахункових та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення бухгалтерського обліку.

У відповідності до зазначених норм законодавства, у рядку 04.1 декларацій з податку на прибуток за 2010 рік та за І,ІІ квартал 2011 року позивачем відображені витрати на придбання товарів (лакофарбовані вироби) від ТОВ «ТЕК «Армус», ПП «Рубікон-Гранд», ТОВ «Компанія «Темір» у відповідні періоди.

Як вбачається з аналізу первинних документів, наявних у справі, позивач правомірно формував валові витрати на підставі розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового та бухгалтерського обліку.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини та наявність первинної бухгалтерської документації у позивача, суд приходить до висновку, що позивачем документально спростовані висновки акту перевірки ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську № 189/2300/30996264 від 22.02.2012 та підтверджено правомірність віднесення до складу валових витрат витрати з придбання товарів від ТОВ «ТЕК «Армус», ПП «Рубікон-Гранд», ТОВ «Компанія «Темір» у відповідні періоди та оплати за отриманий товар від вказаних підприємств, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення № Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська № 0000602300 від 13.03.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 795254,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 10418,75 грн.

Щодо посилання представника відповідача на відсутність у позивача рахунків-фактур, які передбачені умовами договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, як підставу для неправомірного формування валових витрат, суд вважає безпідставним, оскільки у судовому засіданні достовірно було встановлено реальність господарських операцій між ТОВ «ЛУКРА» та ТОВ «ТЕК «Армус», ПП «Рубікон-Гранд», ТОВ «Компанія «Темір» та як наслідок доведена товарність угод. Відсутність рахунків-фактур у позивача ніяким чином не ставить під сумнів правомірність формування валових витрат. Крім того, у наданих позивачем податкових та видаткових накладних, визначена кількість та вартість отриманого товару.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її завершення.

У своєму листі - роз'ясненні від 30.05.2011 № 31-08410-07-27/13794 Мінфін України наголосив, що рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер.

Щодо посилання представника відповідача на те, що відмітки про використання довіреностей (підтверджуючий документ) не співпадають по даті та номеру з видатковими накладними, вказаними у журналі реєстрації довіреностей, а саме, довіреність від 01.04.2011 під номером 70, від 14.04.2012 під номером 82, від 07.04.2011 під номером 71, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, у видатковій накладній № 010415 від 01.04.2011 та № 050407 від 05.04.2011, виданих ПП «Рубікон-Гранд» на адресу позивача, вказано, що товар був отриманий представником ТОВ «ЛУКРА» - ОСОБА_2 за довіреністю № 70 від 01.04.2011 (а.с. 44).

Згідно витягу із журналу реєстрації довіреностей, наданого представником позивача, довіреність за номером 70 від 01.04.2012 була видана ОСОБА_2 на отримання товару від ПП «Рубікон-Гранд» за видатковою накладною № 050407 від 01.04.2011.

Як встановлено у судовому засіданні, за вказаною довіреністю ОСОБА_2 отримував товар за видатковими накладними № 010415 від 01.04.2011 та № 050407 від 05.04.2011. Помилкове зазначення номеру та дати видаткової накладної у журналі реєстрації довіреностей не може бути підставою для не підтвердження фактичного отримання товару довіреної особи ТОВ «ЛУКРА» - ОСОБА_2 від ПП «Рубікон-Гранд» 01.04.2011 та 05.04.2011, оскільки даний факт підтверджений іншими первинними бухгалтерськими документами, які є в матеріалах справи.

Також у видатковій накладній № 200410 від 20.04.2011, виданої ПП «Рубікон-Гранд» на адресу позивача, вказано, що товар був отриманий представником ТОВ «ЛУКРА» - ОСОБА_2 за довіреністю № 82 від 14.04.2011 (а.с. 46).

Згідно витягу із журналу реєстрації довіреностей, наданого представником позивача, довіреність за номером 82 від 14.04.2012 була видана ОСОБА_2 на отримання товару від ПП «Рубікон-Гранд» за видатковою накладною № 200410 від 20.042011 (із записом виправлено). Помилкове зазначення дати видаткової накладної у журналі реєстрації довіреностей була самостійно виправлена позивачем, а тому доводи податкової інспекції про відсутність факту отримання товару є безпідставним.

Аналогічні виправлення були внесені до журналу реєстрації виданих довіреностей щодо податкової накладної від 14.04.2011 за № 140410, виданої ТОВ «ЛУКРА» від ТОВ «Компанія «Темір».

Щодо посилання представника відповідача на відсутність у позивача сертифікату якості на реалізовану продукцію від ТОВ «ТЕК «Армус», ПП «Рубікон-Гранд», ТОВ «Компанія «Темір», що передбачено Постановою Міністерства охорони здоров'я України від 13.12.2002 № 41 «Про затвердження методичних вказівок «Гігієнічна регламентація лакофарбових матеріалів, призначених для застосування у виробництві», суд зазначає наступне.

Пунктом 4 «Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 за № 731 передбачено обов'язковість державної реєстрації нормативних актів міністерств чи відомств.

Згідно п. 2 вказаного Положення не допускати випадків направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію та не опубліковані в установленому законодавством порядку.

Таким чином, оскільки нормативний акт, на який посилається відповідач не зареєстрований в Міністерстві юстиції України в установленому порядку, є таким, що не підлягає обов'язковому виконанню, а тому посилання відповідача на вказаний нормативний акт є безпідставним.

Щодо посилання представника відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, які підтверджують транспортування продукції, отриманої позивачем за договорами від ТОВ «ТЕК «Армус», ПП «Рубікон-Гранд», ТОВ «Компанія «Темір», суд зазначає наступне.

Згідно умов договорів, укладених позивачем з ТОВ «ТЕК «Армус», ПП «Рубікон-Гранд», ТОВ «Компанія «Темір» передбачено, що поставка товару Покупцю покладається на Продавця, яку останній здійснює за власні кошти (а.с. 18, 31, 51). При цьому, як вбачається із податкових накладних, виписаних ТОВ «ТЕК «Армус», ПП «Рубікон-Гранд», ТОВ «Компанія «Темір» на адресу ТОВ «ЛУКРА», Продавцем не зазначено затрати на доставку товару, таким чином, позивачем не понесені валові витрати на придбання товару від вказаних підприємств, а тому не було необхідності щодо збереження доказів транспортування товару від ТОВ «ТЕК «Армус», ПП «Рубікон-Гранд», ТОВ «Компанія «Темір» до ТОВ «ЛУКРА».

Щодо посилання представника відповідача на те, що на момент здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, свідоцтва платників ПДВ ТОВ «Армус» № 10029917, ПП «Рубікан -Гранд» № 100238533, ТОВ «Компанія «Темір» № 100304625 були анульовані у зв'язку з незнаходженням підприємств за місцезнаходженням, суд до уваги не бере, оскільки вказані свідоцтва ПДВ були ліквідовані податковим органом після здійснення господарських операцій, а тому на час видачі податкових накладних та інших первинних документів ТОВ «ТЕК «Армус», ПП «Рубікон-Гранд», ТОВ «Компанія «Темір» на адресу ТОВ «ЛУКРА», вказані підприємства були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість, що давало право позивачу на формування валових витрат.

Щодо посилання податкового органу на те, що угоди, укладені між ТОВ «ЛУКРА» та ТОВ «ТЕК «Армус», ПП «Рубікон-Гранд», ТОВ «Компанія «Темір» є нікчемними та не мають на меті реальних наслідків, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст.215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, положення ст.ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані ст. 208 ГК України.

Так, згідно ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Таким чином, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним умисел суб'єктів господарювання на вчинення такого правочину (господарського зобов'язання); намір сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, безтоварність операції, тощо.

Щодо вимог позивача про визнання дій відповідача щодо винесення податкового повідомлення - рішення № 0000602300 від 13.03.2012 неправомірними, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії є процесом реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень.

Згідно п. 53.3.2 п. 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

За таких підстав, відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення за наслідками складеного акту № 189/2300/30996264 від 22.02.2012 діяв у межах своїх повноважень, визначених нормами ПК України, а тому підстав для задоволення позовної вимоги в цій частині немає.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Аналізуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток приватних підприємств по взаємовідносинам з ТОВ «ТЕК «Армус», ПП «Рубікон-Гранд», ТОВ «Компанія «Темір» у відповідні періоди, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУКРА" до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000602300 від 13.03.2012 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Питання щодо судових витрат вирішено у відповідності до вимог статті 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 71, 94, 158-163, 257 КАС України, Законом України «Про податок на додану вартість», Податковим кодексом України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУКРА" до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання дій щодо винесення податкового повідомлення рішення №0000602300 від 13.03.2012 неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000602300 від 13.03.2012 задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська № 0000602300 від 13.03.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 795254,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 10418,75 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути на користь позивача з Державного бюджету України судові витрати у сумі 1073,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11 вересня 2012 року.

СуддяН.В. Кравцова