Ухвала

від 01.11.2012 по справі 2а/1270/5807/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кравцова Н.В.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2012 року справа №2а/1270/5807/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі міста Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2012 року у справі № 2а/1270/5807/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУКРА» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі міста Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо винесення податкового повідомлення-рішення та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 13 березня 2012 року № 0000602300, яким йому донараховані зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 805672,75 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що у нього були всі правові підстави для формування валових витрат за господарськими операціями з ПП «Рубікон гранд», ТОВ «ТЕК Армус» та ТОВ «Компанія Темір», а висновки акту перевірки щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та вказаними контрагентами носять характер припущень та спростовуються наявними первинними документами, які підтверджують реальний характер цих відносин, у зв'язку з чим вказане повідомлення-рішення є неправомірним, прийняте з порушенням норм діючого законодавства, є таким що порушує законні права та охоронювані інтереси позивача і підлягає скасуванню.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2012 року позовні вимоги задоволені частково, оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасоване. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Задовольняючи частину позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що жодних порушень позивачем правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідачем не доведено, а висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, у позивача наявні первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій з вищезазначеними контрагентами, а тому він правомірно сформував свої валові витрати.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що позивач, як суб'єкт владних повноважень при проведенні перевірки діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах наданих органами державної податкової служби України повноважень, його висновки щодо нікчемності правочинів, які укладені позивачем із ПП «Рубікон гранд», ТОВ «ТЕК Армус» та ТОВ «Компанія Темір» зроблені правомірно, у зв'язку з чим підстав для скасування податкового повідомлення-рішення не було.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з 9 по 15 лютого 2012 року відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку дотримання позивача з питань повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Рубікон гранд», ТОВ «ТЕК Армус» та ТОВ «Компанія Темір» за період з 1 жовтня 2010 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої 22 лютого 2012 року складено акт № 189/2300/30996264 (а.с. 148-182).

За висновками акту перевірки позивачем порушені:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року (далі - Закон № 334) зі змінами та доповненнями, п. 138.1 ст. 138, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України № 2755-VІ від 02.10.2010 року (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 795254 гривні, у т.ч. за IV квартал 2010 року на суму 41667 гривень, за 1 квартал 2011 року в сумі 484027 грн, за 2 квартал 2011 року в сумі 269560 гривень.

На підставі вказаного акту перевірки 13 березня 2012 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення :

- № 0000602300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 805672,75 грн, з яких 795254 грн - за основним платежем та 10418,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с. 11).

Підставою для зробленого податковим органом висновку про наявність порушення позивачем податкового законодавства, стало твердження відповідача про неправомірність віднесення до складу витрат перевіряємого періоду сум, сформованих по господарським операціям з ПП «Рубікон гранд», ТОВ «ТЕК Армус» та ТОВ «Компанія Темір», оскільки угоди з вказаними контрагентами мають ознаки нікчемності.

При вирішенні спору колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 5.1. статті 5 Закону № 334, який діяв на час виникнення спірних відносин, встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В пункті 5.11 наведеної статті зазначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, визначальною ознакою витрат, що можуть бути віднесені до валових є їх здійснення у зв'язку із придбанням платником податку товарів (робіт, послуг для їх використання у власній господарській діяльності).

Згідно абзацу 4 пп. 5.3.9 п.5.3 статті 5 Закон № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат.

За положеннями п. 138.2 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом першої інстанції встановлено і це повністю підтверджується матеріалами справи, що надана позивачем первісна документація містить всі необхідні реквізити, відповідає вимогам чинного законодавства та підтверджує реальний характер господарських відносин між позивачем та його контрагентами, а саме, ПП «Рубікон гранд», ТОВ «ТЕК Армус» та ТОВ «Компанія Темір».

Так, судом встановлено, що між ТОВ «ЛУКРА» та ТОВ «ТЕК «Армус» 27.12.2010 року укладений договір № 27/1 купівлі-продажу товару. Найменування, кількість та одиниця виміру товару визначається сторонами у накладних та рахунках-фактурах доданого договору, виписаних Продавцем на підставі заявки Покупця. ( а.с. 18)

Згідно умов договору, ТОВ «ТЕК «Армус» поставило ТОВ «ЛУКРА» товар (двуокис титана, лак УРФ-1105). За умовами договору (п. 3.3) перевезення товару здійснювалось транспортом продавця - ТОВ «ТЕК «Армус».

На виконання умов договору ТОВ «ТЕК «Армус» були виписані та видані ТОВ «ЛУКРА» податкові накладні (а.с. 19-24, 256).

Фактичне отримання товару позивачем на складі ТОВ «ЛУКРА» підтверджується видатковими накладними (а.с. 25-30, 255).

На отримання товару з боку ТОВ «ЛУКРА» за вказаним договором було видано довіреності №6 від 03.01.2011, № 8 від 14.01.2011 на ім'я Кравченко С.П. та довіреності № 25 від 03.02.2011 та № 43 від 23.02.2011 на ім'я Тимошенко Л.І., які зареєстровані у встановленому законом порядку в Журналі реєстрації довіреностей (а.с. 249-251).

Оплата за отриманий товар була здійснена у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ТЕК «Армус» (а.с. 66-80).

Між ТОВ «ЛУКРА» та ПП «Рубікон-Гранд» 01.04.2010 та 01.04.2011 року укладені договори № № 12/1 купівлі-продажу товарів. Найменування, кількість та одиниця виміру товару визначається сторонами у накладних та рахунках-фактурах доданого договору, виписаних Продавцем на підставі заявки Покупця. (а.с. 31,32)

Згідно умов договору ПП «Рубікон-Гранд» поставило ТОВ «ЛУКРА» товар (двуокис титана, лак УРФ-1105). За умовами договору (п. 3.3) перевезення товару здійснювалось транспортом продавця - ПП «Рубікон-Гранд».

На виконання умов договору ПП «Рубікон-Гранд» були виписані та видані ТОВ «ЛУКРА» податкові накладні (а.с. 33-36, 41-43).

Фактичне отримання товару позивачем на складі ТОВ «ЛУКРА» підтверджується видатковими накладними (а.с. 37-40, 44-46) та актами приймання-передачі товару (а.с. 47-50).

На отримання товару з боку ТОВ «ЛУКРА» за вказаним договором було видано довіреності № 46 від 03.03.2011, № 54 від 14.03.2011, № 70 від 01.04.2011, № 82 від 14.04.2011 на ім'я Тимошенко Л.І., які зареєстровані у встановленому законом порядку в Журналі реєстрації довіреностей (а.с. 249-251).

Оплата за отриманий товар була здійснена у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «Рубікон-Гранд» (а.с. 89-97).

Між ТОВ «ЛУКРА» та ПП «Компанія «Темір» 29.12.2010 року укладено договір № 29/1 купівлі-продажу товарів. Найменування, кількість та одиниця виміру товару визначається сторонами у накладних та рахунках-фактурах доданого договору, виписаних Продавцем на підставі заявки Покупця. ( а.с. 51)

Згідно умов договору, ПП «Компанія «Темір» поставило ТОВ «ЛУКРА» товар (уайт-спіріт, двуокис титана, лак УРФ-1105, пігмент фтал.синій BGS 15:3, пігмент фт. Зелений G PG-7, пігм. крон лимонний РУ-34, барабан, аеросил). За умовами договору (п. 3.3) перевезення товару здійснювалось транспортом продавця - ПП «Компанія «Темір».

На виконання умов договору ПП «Компанія «Темір» були виписані та видані ТОВ «ЛУКРА» податкові накладні (а.с. 52-58).

Фактичне отримання товару позивачем на складі ТОВ «ЛУКРА» підтверджується видатковими накладними (а.с. 59-65).

На отримання товару з боку ТОВ «ЛУКРА» за вказаним договором було видано довіреності № 69 від 01.04.2011, № 71 від 07.04.2011, № 93 від 28.04.2011 на ім'я Тимошенко Л.І., які зареєстровані у встановленому законом порядку в Журналі реєстрації довіреностей (а.с. 249-251).

Оплата за отриманий товар була здійснена у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «Компанія «Темір» (а.с. 89-97).

Таким чином, як правильно зазначив в постанові суд першої інстанції, зазначеними первинними документами підтверджено товарність господарських операцій позивача з ПП «Компанія «Темір», ПП «Рубікон-Гранд», ТОВ «ТЕК «Армус».

З акту перевірки вбачається, що придбаний у ПП «Компанія «Темір», ПП «Рубікон-Гранд», ТОВ «ТЕК «Армус» товар позивачем було використано у власному виробництві, залишки матеріалів станом на дату перевірки відсутні. (а.с. 156, 164, 165, 173). Таким чином, безпосередньо перевіряючими, тобто працівниками податкового органу, підтверджений і не ставиться під сумнів факт використання позивачем придбаного у вказаних контрагентів товару у власній господарській діяльності.

Крім того, рішеннями Господарського суду Луганської області від 06.02.2012 та від 20.02.2012 року (а.с. 109-115), а також постановами Луганського окружного адміністративного суду від 27.04.2012 та від 07.05.2012 року підтверджено реальність здійснення господарських операцій за умовами договору, укладеного між ТОВ «ЛУКРА» з ПП «Рубікон-Гранд» 01.04.2011 року за № 12/1 та за умовами договору, укладеного між ТОВ «ЛУКРА» з ПП «Компанія «Темір» 29.12.2010 за № 29/1, які, як правильно вказав суд першої інстанції, є предметом дослідження в даній адміністративній справі.

Дані обставини, відповідно до вимог статті 72 КАС України, є встановленими та доказуванню не підлягають.

Жодних доказів щодо відсутності реальних відносин між вказаними підприємствами податковим органом суду не надано, всі доводи останнього носять характер припущень.

При цьому, роблячи висновок про неможливість контрагентів позивача здійснювати господарські операції і як наслідок відсутність настання реальних наслідків за останніми, податковий орган фактично робить висновок про наявність в діях позивача та його контрагентів певних правопорушень у сфері оподаткування, які повинні здійснюватись з умислом на ухилення від сплати податкових зобов'язань. Разом з тим відповідачем суду не доведено наявність якихось негативних судових рішень в порядку кримінального судочинства стосовно посадових осіб позивача або його контрагентів.

Суд зазначає, що за не доведення факту невиконання чи неналежного виконання обов'язку позивача по сплаті податків, зборів та інших обов'язкових платежів, приховування чи заниження об'єктів оподаткування, що виникли внаслідок здійснення господарських операцій за договорами між позивачем та вищезазначеними контрагентами, у відповідача відсутні підстави стверджувати, що саме ці договори не були направлені на настання реальних наслідків, тобто фактично укладені з метою ухилення від сплати податків.

З приводу недоліків довіреностей на отримання товару, які видавались працівникам позивача, на що постилається відповідач, колегія суддів зауважує, що певні помилки у датах та номерах цих довіреностей є формальними порушеннями і не можуть бути підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на податку на прибуток, оскільки ці довіреності не є підставою для формування витрат підприємства. За таких обставин, зважаючи, що довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами (стаття 244 Цивільного Кодексу України), колегія суддів вважає, що недоліки заповнення довіреності взагалі не мають якогось значення для вирішення спору щодо наявності у позивача права на формування витрат за наявності належним чином оформлених інших первинних документів, які підтверджують реальність виконання господарської операції. Вказані довіреності мають значення лише у відносинах сторін щодо можливості отримання певним працівником позивача товару від контрагентів за укладеними договорами, тобто ці недоліки можуть бути лише підставою для відмови у передачі товару цій особі, чого в даних випадках не вбачається.

Жодних порушень позивачем правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що дані електронної Системи автоматизованого співставлення за відсутності відповідних документів (судових рішень, витягів з ЄДР, тощо) не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо позивача, та доказом несплати позивачем податку.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтованою, апеляційна скарга позивача, не грунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі міста Луганська Луганської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2012 року у справі № 2а/1270/5807/2012 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам. які беруть участь у справі, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В. Ястребова