Постанова

від 04.09.2012 по справі 2а-16318/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 вересня 2012 року 11:17 № 2а-16318/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача -Катющенко І.О. (довіреність від 27.08.2012 р.)

від відповідача -Приходько О.С. (довіреність від 05.03.2012 р. № 69)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна фірма «Реставрація» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.05.2011 р. № 0001912308/0 та № 0001922308/0,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось ТОВ «Науково-реставраційна фірма «Реставрація» з позовом до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.05.2011 р.:

- № 0001912308/0, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток»на суму 197 854 грн. та за штрафними санкціями на 49 463 грн.;

- № 0001922308/0, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на 158 283 грн. за основним платежем та на 39 570 грн. за штрафними санкціями,

які прийняті за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»(код з ЄДР 367564438) за вересень 2010 року.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та оскаржуваним рішенням та зазначає, що при взаємовідносинах із контрагентом не допускав будь-яких порушень податкового законодавства. Позивач зазначає, що фактично спірні операції виконані. На виконання цих операцій оформлено належним чином складені первинні документи на підставі яких позивачу було видано податкові накладні, проведено розрахунки та сформовані спірні суми валових витрат та податкового кредиту.

Позивач додає, що перевірка проведена на підставі постанови слідчого у зв'язку з порушенням кримінально справи за ознаками фіктивного підприємництва ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал». У той же час постановою Шевченківського районного суду м. Києва, яка залишена без змін Апеляційним судом м. Києва, було встановлено відсутність достатніх підстав для порушення кримінальної справи та судом було зазначено, що взагалі не вбачається будь-яких даних, що свідчать про незаконну діяльність ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал».

Обґрунтовуючи позов, позивач, щодо проведення перевірки контрагента та акту перевірки контрагента, який покладений в основу акту перевірки позивача та спірного рішення, також зазначає, що відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2011 р. по справі № 2а-6943/11/2670, яка набрала законної сили, визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо проведення перевірки та складання акту перевірки відносно контрагента позивача.

В сукупності, як вважає позивач, наведене свідчить про необґрунтованість та невідповідність законодавству спірних рішень, у зв'язку з чим просить задовольнити позов.

Відповідач проти позову заперечує та з підстав, викладених в акті перевірки, вважає спірне рішення законним та обґрунтованим, у задоволенні позову просить відмовити.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.09.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Науково-реставраційна фірма «Реставрація»(код з ЄДР 21553329; адреса: 03169, м. Київ, вул. Шкільна, 14) з питань правомірності формування податкового кредиту з ПДВ та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»(код з ЄДР 36756438; адреса: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 11 Б) за період з 01.09.2010 р. по 31.10.2010 р.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 10.05.2011 р. № 4668/23-08/21553329.

Як вбачається із вступної частини Акту перевірки, перевірка призначена та проведена у зв'язку з призначенням слідчим податкової перевірки позивача по кримінальній справі № 70-00454.

У п. 2.9. Акту перевірки зазначено, що під час її проведення використано: постанова про порушення кримінальної справи № 70-00454; рахунок-фактура БС-300907, видаткова накладна БС-300907, податкова накладна № 300907 від 30.09.2010 р.; протокол допиту свідка від 18.01.2011 р. та інші реєстраційні та звітні документи.

В акті зазначається про декларування позивачем податкового кредиту із зазначеним контрагентом у сумі 158 282,75 грн. за вересень 2010 року.

В контексті наведеного в Акті перевірки (п. 3.2.) зазначено, що ДПІ у Печерському районі м. Києва проведена невиїзна позапланова перевірка вищезгаданого контрагента позивача за період з 01.07.2010 р. по 31.10.2010 р. за результатами якої складено акт від 08.02.2011 р. № 66/23-2/36756438.

Як зазначено в Акті перевірки, наведений вище акт перевірки контрагента є «Актом нікчемності».

В ході цієї перевірки встановлено відсутність необхідних умов для здійснення підприємницької діяльності. Цією ж перевіркою встановлено завищення податкового кредиту та завищення податкового зобов'язання через відсутність об'єктів оподаткування.

При цьому, слідчим порушена кримінальна справа № 79-00454 за фактом вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва, за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 КК України. Зокрема, допитана по справі засновник та директор контрагента ОСОБА_3 (протокол від 18.01.2011 р.), показала, що невстановлені особи шляхом обману змусили її підписати установчі документи. Податкову звітність вона не складала, первинні документи від імені контрагента вона не укладала та не підписувала, відношення до діяльності підприємства не має.

Надалі, з посиланням на ст. 203, 215, 228 ЦК України ДПІ зазначає, що правочини між ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»та його контрагентами є фіктивними, суперечать інтересам держави і суспільства, порушують публічний порядок, а відтак, як зазначає відповідач в Акті перевірки, позивач сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, що суперечить, на думку ДПІ, законодавчим та нормативним актам. Позивач не вживав заходів, які необхідні для належного виконання контрагентом зобов'язань та забезпечення загальногосподарського інтересу, що є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом.

У письмових запереченнях на позов представник ДПІ також зазначив про нікчемність взаємовідносин позивача з його контрагентом.

Наведене, на думку ДПІ, призвело до завищення податкового кредиту позивача за вересень 2010 року на 158283 грн.

Надалі ДПІ в Акті перевірки позивача зазначає, що позивачем на протязі періоду з 01.09.2010 р. по 30.09.2010 р. сформовано валові витрати з податку на прибуток із зазначеним контрагентом у сумі 791 415 грн. за 9 місяців 20 10 р.

Проте, надалі у п. 4 Акту перевірки, який був наданий після перевірки позивачу , ДПІ зазначає, що внаслідок порушень, викладених вище (у п.3.2. Акту перевірки), позивачем занижено податок на прибуток на суму 197 854 грн. за 9 місяців 200 9 року. Такі саме твердження містяться у розділі «Висновки»перевірки.

У той же час, акт перевірки не містить викладу обставин та нормативного обґрунтування вчинення позивачем порушень вимог податкового законодавства, які б призвели до заниження податку за 9 місяців 200 9 року.

Під час розгляду справи з боку ДПІ надано інший екземпляр Акту, де на сторінці 10 міститься виправлений інший період -3 квартал 2010 року, зміни щодо змісту акту представник ДПІ пояснити не зміг.

Зазначений акт перевірки контрагента позивача, копія постанови про порушення кримінальної справи та пояснення засновника контрагента позивача, на яких по суті ґрунтуються висновки щодо порушення позивачем податкового законодавства, під час розгляду справи відповідачем не надано та відповідачем не наведено та не доведено наявності непереборних обставин, які б об'єктивно перешкоджали їх наданню під час розгляду справи, хоча наведені матеріали були витребувані судом ще ухвалою суду від 02.12.2011 р. у складі матеріалів та документів, що були взяті ДПІ до уваги під час прийняття спірних рішень та були наявні у ДПІ під час проведення перевірки.

В контексті наведеного під час розгляду справи встановлено, що відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 15.06.2011 р. (№4 ск-215/11), яка залишена без змін відповідно до ухвали Апеляційного суду м. Києва від 13.07.2011 року та, відповідно, набрала законної сили, яка у свою чергу ухвалена за зверненням адвоката в інтересах ОСОБА_3, скасовано постанову слідчого від 24.01.2011 р. про порушення кримінальної справи № 70-00454 за фактом скоєння невстановленими особами фіктивного підприємництва при придбання ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»вчиненого повторно за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 КК України, яка (постанова) покладена в основу висновків акту перевірки контрагента позивача та власне позивача.

Як зазначено у вказаній постанові суду, з наданих матеріалів (протокол допиту ОСОБА_3, податкових накладних та розшифровок до них, відомостей із ЄДР щодо юридичної особи, заяви, складеної від імені ОСОБА_3 про заміну керівника) взагалі не вбачається будь-яких даних, що свідчать про незаконну діяльність ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал», або яким чином діяльність підприємства порушує встановлений законом порядок.

Суд прийшов до висновку про відсутність даних, які б підтверджували факт вчинення злочину.

У той же час, згідно з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2011 р. по справі № 2а-6943/11/2670 за позовом ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»до ДПІ у Печерському районі м. Києва, яка залишена без змін згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 р. та набрала законної сили 29.03.2012 р., визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо проведення перевірки 08.02.2011 р., визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо складання акту перевірки контрагента позивача № 66/23-2/36756438 від 08.02.2011 р.

Вирішуючи у взаємозв'язку з наведеним спір по суті, суд зазначає наступне.

(1) Відповідно до ч. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 3 ст. 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

В даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, доказом, покладеним в основу оскаржуваних рішень, є Акт перевірки позивача , який ґрунтується на обставинах, викладених в акті перевірки контрагента позивача від 08.02.2011 р. № 66/23-2/36756438.

У той же час, згідно з вищевказаною постановою Окружного адміністративного суду м. Києва встановлено проведення перевірки з порушенням закону, визнано протиправними дії ДПІ щодо її проведення та визнано протиправними дії по складанню акту перевірки контрагента позивача, тобто зазначений акт перевірки є доказом здобутим з порушенням закону.

В контексті наведеного, слід зазначити, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відтак, акт перевірки позивача, як доказ, здобутий з порушенням закону, а також відповідно доводи та обставини, викладені в цьому акті перевірки контрагента та які відтворені в Акті перевірки позивача та покладені в основу оскаржуваних рішень, не можуть братися судом до уваги на підставі ч. 3 ст. 70 КАС України та бути підставою для формування висновків акту перевірки позивача та, відповідно, підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Виходячи з вищенаведеного, а також з постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 15.06.2011 р. (№4 ск-215/11) не можуть братися також до уваги під час розгляду даної справи обставини, покладені в основу прийняття скасованої судом постанови слідчого та відповідно -висновків акту перевірки позивача та спірних рішень, у т.ч. протокол допиту свідка ОСОБА_3, який був покладений в основу прийняття скасованої постанови слідчого, щодо показів якої суд зазначив, що ці покази не перевірені, а в матеріалах справи відсутні будь-які дані, що вказують на незаконну діяльність ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал», або спосіб порушення діяльністю підприємства встановленого законом порядку.

(3) Щодо суті спірних операцій та правових підстав формування спірних сум податкового кредиту та валових витрат, слід зазначити наступне.

В даному випадку, як вбачається з акту перевірки, в порушення п/п. 75.1.2., ст. 83, ст. 86 ПК України перевірка позивача проведена без дослідження та відображення в акті перевірки суті та характеру спірних операцій, без дослідження обставин щодо реальності вчинення спірних операцій, що вже само по собі свідчить про невідповідність спірних рішень критерію обґрунтованості, дотримання якого під час прийняття спірних рішень перевіряє суд на підставі ч. 3 ст. 2 КАС України. Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності зазначених у ч. 3 ст. 2 КАС України за загальним правилом є підставою для задоволення адміністративного позову.

У той же час, у взаємозв'язку з вищенаведеним, слід зазначити, що в період формування позивачем спірних сум валових витрат та податкового кредиту, правовідносини, що виникали у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту, регулювалися відповідними положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі також -Закон про прибуток) та Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 5.1. Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, відповідно до п. 1.31. Закону про прибуток, під продажем товарів розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 вищезгаданого Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Що стосується формування податкового кредиту з ПДВ, суд зазначає наступне.

Так, в контексті спірних відносин, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п. п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням, зокрема, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В свою чергу пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037, визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту -якщо вона заповнена іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо вона заповнена особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі.

Наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

У взаємозв'язку з вищенаведеним , суд, вирішуючи спір по суті, зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, які наведені в Акті перевірки з урахування доведеності з боку ДПІ обставин, на які вона посилається.

В даному випадку , виходячи із визначених в Акті перевірки підстав прийняття спірних рішень, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідач не довів вчинення позивачем порушень податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

У той же час, як встановлено під час розгляду справи, спірні суми валових витрат та податкового кредиту сформовані у зв'язку з поставкою позивачу продукції «Бетонні намогильні плити підвищеної якості»в кількості 85 шт. по ціні 9310,75 грн. без ПДВ. Поставка оформлена видатковою накладною від 30.09.2010 р. № БС-300907 на підставі рахунку фактури від 30.09.2010 р.

На підставі первинних документів позивачу видано податкову накладну № 300907 від 30.09.2010 р. на суму 946 696,50 грн. з ПДВ - 158282,75 грн., без ПДВ -791 413,75 грн., яка відображена у реєстрі отриманих податкових накладних.

Щодо проведення в бухгалтерському обліку зазначеної операції позивачем надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 2 півріччя 2010 року.

Розрахунки проведені, як вбачається з матеріалів справи, платежами від 19.11.2010 р. (584000 грн.), 26.11.2010 р. (225000 грн.), 29.11.2010 р. (140696,50 грн.).

При цьому, щодо подальшого руху придбаної продукції, позивачем надано договір доручення № 1/07 від 22.07.2010 р. з Ритуальною службою -спеціалізованим комунальним підприємством «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування»(«Повірений»), предмет якого зводиться до того, що Повірений зобов'язався пропонувати послуги позивача з виготовлення та встановлення на могилах померлих громадян бетонних намогильних виробів та приймати від замовників кошти на ці послуги. Щодо виконання цього договору та, відповідно подальшого руху продукції за спірним договором, надано акт від 30.09.2010 року виконання зобов'язань де деталізовано види продукції та послуг, щодо виготовлення яких та виконання яких Повіреним прийнято кошти від замовників.

Сукупність наведених вище первинних/платіжних/облікових документів, досліджених під час розгляду справи, в даному випадку підтверджує поставку позивачу продукції його контрагентом та не дає підстав для сумніву щодо реальності поставки або висновку про нездійснення спірних операцій.

Слід додати, що вищезгадана податкова накладна видана контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкової накладної був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ним податкової накладної є правомірною.

При цьому, виходячи з характеру спірної операції, її проведення пов'язано відповідає звичайній господарській діяльності позивача, продукція придбана з метою її використання у господарській діяльності позивача, що у свою чергу вказує на наявність зв'язку витрат за спірними операціями з господарською діяльністю позивача.

Відповідачем в цьому контексті не надано належних та допустимих доказів які б спростовували виконання спірних операцій та підписання первинних документів за спірними операціями уповноваженими особами, а відтак і не доведено відсутності у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту валових витрат.

Зокрема, під час розгляду справи відповідачем не надано жодних матеріалів, на яких ґрунтуються висновки Акту перевірки та, як вже зазначалося вище, не наведено і не доведено непереборних обставин , які перешкоджали їх наданню, хоча зазначені матеріали витребовувались судом, та як вбачається з акту перевірки, були наявні у податкового органу ще під час складання Акту перевірки від 10.05.2011 р.

В контексті доводів ДПІ щодо непричетності директора контрагента до діяльності контрагента, слід зазначити, що самі по собі ці посилання, які до того ж не підтверджені власне протоколом допиту, з урахуванням також висновків судів та встановлених судами обставин, викладених у вищезгаданих постановах Шевченківського районного суду м. Києва та Окружного адміністративного суду м. Києва, не є достатньою та беззаперечною підставою вважати юридично дефектними первинні та облікові документи, які були складені контрагентом за спірними операціями. В контексті наведеного, ДПІ під час розгляду справи не надано висновків експертизи , проведеної в рамках кримінальної справи або ж висновків експертизи , ініційованої податковим органом на підставі ст. 84 ПК України щодо можливої підробки підписів на первинних документах, виданих за підписом директора контрагента позивача, тягар доказування щодо чого покладається на відповідача відповідно до ч 2. ст. 71 КАС України. При цьому, як вже зазначалося вище, постанова про порушення кримінальної справи відносно обставин діяльності контрагента позивача, які ґрунтувалася крім іншого на цих показах директора, скасована судом. Отже доводи ДПІ відносно юридичної дефектності первинних та інших документів за спірними операціями є необґрунтованими, як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами. Судом не береться до уваги висновок експерта від 27.01.2011 р. № 27, наданий ДПІ, як такий, що взагалі не стосується операцій контрагента з позивачем та документів, складених контрагентом з позивачем.

В контексті викладених в Акті перевірки доводів ДПІ, слід зазначити, що Акт перевірки не містить обґрунтування щодо обсягу і кількості трудових та інших ресурсів, які були необхідними для контрагента позивача для виконання операцій за спірні періоди, але були відсутні.

У взаємозв'язку з вищенаведеним слід зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Щодо доводів ДПІ про одночасну і фіктивність, і нікчемність правочину між позивачем та контрагентом, суд також зазначає, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо визнання судом фіктивним правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, тобто його вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, на чому по суті ґрунтуються доводи ДПІ.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б набрали законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсним правочину між позивачем та контрагентом з підстав його невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В контексті викладених в Акті перевірки доводів ДПІ, суд також зазначає, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано рішення суду , яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким б встановлювалась реєстрація учасників спірних операцій, на підроблені, втрачені документи або реєстрація на підставних осіб, на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Більш того, в цьому контексті Шевченківський районний суд м. Києва у вищезгаданій постанові зазначив, що взагалі не вбачається будь-яких даних, що свідчать про незаконну діяльність ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал», або яким чином діяльність підприємства порушує встановлений законом порядок.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочину, укладених між позивачем та його контрагентом.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , беручи до уваги положення ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідачем не доведено обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум валових витрат та податкового кредиту за вищезгаданими операціями та зумовлювали можливість прийняття оскаржуваних рішень, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна фірма «Реставрація» (код з ЄДР 21553329; адреса: 03169, м. Київ, вул. Шкільна, 14) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 31.05.2011 р. № 0001912308/0 та № 0001922308/0.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 07.09.2012 р.