Ухвала

від 06.09.2012 по справі 2а-1017/08

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2012 року м. Київ К/9991/49190/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Бухтіярової І. О., Приходько І. В.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2008 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦ-Південь" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЦ-Південь" (далі ТОВ "ДЦ-Південь") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (далі -ДПІ у Приморському районі м. Одеси), про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.09.2007 року №0015392310/3, №0015402310/3 та про стягнення з ДПІ у Приморському районі м. Одеси на користь ТОВ "ДЦ-Південь" суми судових витрат.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2008 року позовні вимоги ТОВ «ДЦ-Південь»задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 21 вересня 2007 року №0015392310/3 на суму податкового зобов'язання 35574 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог ТОВ «ДЦ-Південь»відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року апеляційну скаргу директора ТОВ "ДЦ-Південь" залишено без задоволення, апеляційну скаргу ДПІ у Приморському районі м. Одеси задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2008 року скасовано.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ у Приморському районі м. Одеси подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2008 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ "ДЦ-Південь" відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ "ДЦ-Південь" (ідентифікаційний код 31601094) зареєстроване 31.07.2001 року Жовтневою районною адміністрацією м. Одеси, за місцем знаходження: м. Одеса, вул. Преображенська, 60.

Посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси з 23 лютого по 22 березня 2007 року проведено виїзну планову перевірку ТОВ «ДЦ Південь»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 31 грудня 2006 року.

За результатами перевірки складено акт за №3056/23-20/31601094 від 29 березня 2007 року, яким встановлено порушення ТОВ «ДЦ Південь»п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , що призвело до заниження податку на прибуток на 34864 грн..

Також, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4 , п. п. 7.2.1 п. 7.2, п. п. 7.4.1 і 7.4.5 п. 7.4 та п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (ділі Закону України «Про ПДВ» ), в результаті чого підприємством занижено ПДВ на 43142 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування з вказаного податку на 3423 грн..

На підставі акта перевірки 12 квітня 2007 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010322301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 68414 грн., з яких 46565 грн. за основним платежем та 21849 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення №0010312310/0, яким позивачу визначено штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток підприємств у розмірі 13406 грн..

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За результатами розгляду скарг позивача ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення №0015402310/3 від 21 вересня 2007 року, яким позивачу визначено штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток в розмірі 12042 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0015392310/3 від 21 вересня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 35574 грн., з яких 23716 грн. за основним платежем та 11858 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку щодо правильного визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток.

Як вбачається із змісту податкового повідомлення-рішення №0015402310/3 від 21 вересня 2007 року, штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток визначено позивачу на підставі п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення ТОВ «ДЦ Південь»положень п. п. 5.3.9.п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» .

П. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

П. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що пов'язана особа це юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного капіталу платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного капіталу платника податку.

ТОВ «ДЦ Україна»являється засновником ТОВ «ДЦ Південь», що закріплено у статуті позивача, і частина ТОВ «ДЦ Україна»у статутному фонді ТОВ «ДЦ Південь»складає 50 %.

15 травня 2003 року між ТОВ «ДЦ Південь»та ТОВ «ДЦ Україна»був укладений ліцензійний договір на використання знаку для товарів і послуг, за умовами якого ТОВ «ДЦ Південь»нараховує та сплачує ТОВ «ДЦ Україна»винагороду на використання знаком «ДЦ»для товарів і послуг.

Однак, актом перевірки встановлено, що позивачем в четвертому кварталі 2005 року та в першому півріччі 2006 року до складу валових витрат віднесено витрати за користування знаком для товарів та послуг у розмірі 139455 грн. без фактичної їх сплати.

З огляду на зазначені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , ТОВ «ДЦ Південь»не мало права включати до складу валових витрат витрати на виплату винагороди ТОВ «ДЦ Україна», як пов'язаній особі, без наявності документальних доказів, що таку виплату було проведено як компенсацію за фактично надану послугу.

П. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Суди попередніх інстанцій вірно прийшли до висновку щодо правомірності застосування ДПІ у Приморському районі м. Одеси до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у розмірі 12042 грн..

Також є вірним висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності віднесення ТОВ «ДЦ Південь»до складу податкового кредиту з ПДВ сум податку, сплачених позивачем ТОВ «Торгсервіспродукт»за придбані маркетингові та інформаційні послуги.

П 1.7 ст. 1 Закону України «Про ПДВ» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

П. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

П. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями , а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

П. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

1. або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

2. або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Матеріалами справи встановлено, що податковий кредит за четвертий квартал 2005 року та перше півріччя 2006 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом ТОВ «Торгсервіспродукт».

П. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)вказано, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка має містити зазначені окремими рядками:

1) порядковий номер податкової накладної;

2) дату виписування податкової накладної;

3) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

4) податковий номер платника податку (продавця та покупця):

5) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

6) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

7) повну назву отримувача;

8) ціну продажу без врахування податку;

9) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

10) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

П. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

На підставі п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України «Про ПДВ».

П. 2 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

П. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

П. п. 6.2 п. 6 Порядку визначено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ.

Всі розрахунки позивача з ТОВ «Торгсервіспродукт»підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» , та складеними в порядку, передбаченому наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037).

Податкові накладні складено особою, яка на момент їх оформлення зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платників ПДВ.

Згідно матеріалів справи у податкового органу відсутні претензії безпосередньо до ТОВ «ДЦ Південь», а існують претензії до ТОВ «Торгсервіспродукт»- контрагента позивача.

Представник відповідача у попередніх судових засіданнях підтвердив відсутність у податкового органу будь-яких сумнівів стосовно реальності спірних господарських операцій та використання їх результатів у господарській діяльності позивача. Будь-які докази, що підтверджують обізнаність позивача про можливість порушення податкового законодавства ТОВ «Торгсервіспродукт»у податкового органу також відсутні.

Позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У ході перевірки позивача встановлено, що в порушення п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2006 року віднесено суму 18243 грн. 16 коп., яка не підтверджена податковою накладною.

В податковій декларації з ПДВ за січень 2007 року позивачем здійснено коригування податкового кредиту з ПДВ за грудень 2006 року у сумі 17744 грн. замість 18243 грн., що призвело до заниження ПДВ за грудень 2006 року у сумі 499 грн. (18243 грн. (необґрунтовано внесена сума до складу податкового кредиту за грудень 2006 року) - 17744 грн. (скоригована позивачем сума у січні 2007 року) = 499 грн.).

На підставі наведених вище положень п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з правильним визначенням податковим органом зобов'язання позивачу з ПДВ до ТОВ «ДЦ Південь»правильно застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 199 грн. 60 коп. (10 відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, тобто в розмірі 40 відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) (10 % х 4 податкових періоди = 40 %).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович І. О. Бухтіярова І. В. Приходько